Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11 с13

Рубрики:

Вагітність

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено вивчення та аналіз коливань рівня стероїдних (естрадіол, прогестерон і тестостерон) і білкових (лютропін, фолітропін і пролактин) гормонів, та визначення вмісту антимюллерового гормону (АМГ), фолікулостимулювального гормону та інгібіну В у сироватці крові 60 жінок із невдалими спробами застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в анамнезі. Слід зазначити, що ступінь дисбалансу стероїдних гормонів, що виявлено в результаті аналізу та оцінювання гормонального статусу у жінок досліджуваних груп, підвищувався в міру тривалості безпліддя, віку та мульгифакторності провідних причин. У всіх жінок з невдалими спробами ДРТ в анамнезі, так само як у жінок контрольної групи, виявлено циклічний ритм секреції пролактину з закономірним підвищенням рівня гормону у другій його фазі, але на тлі вже вихідної гінерпролактинемії. Виражене порушення пролактинсекретувальної функції гіпофізу у пацієнток даної категорії також спричинює значні порушення в регуляції функції яєчників: уповільнюється дозрівання фолікулів і зменшується функціональна активність жовтого тіла, чим, вірогідно, і пояснюється досить високий відсоток безпліддя. У жінок першої та другої групи спостережено підвищення вмісту гонадотронінів, особливо у другу фазу циклу на тлі гіперестрогенії, гінерпролактинемії, гінерандрогенії та недостатньої секреції прогестерону. Однак незважаючи на наявність відхилень у секреції гонадотропних гормонів і пролактину компенсаторні реакції організму у пацієнток даної категорії забезпечують стан гомеостазу у половини пацієнток, хоча навіть за збереження овуляції стостерігається значне порушення їх репродуктивної функції. Більш значущі порушення стероїдогспезу відзначено у жінок третьої групи, де разом з гіпопрогестсронемією спостерігаються 2 типи естрогенової дисфункції з проявами як абсолютної, так і відносної гіперестрогенемії. Неоднозначними були також коливання андрогенного пулу з констатацією у половини пацієнток зниженого рівня андрогенів. Одержані результати показників гормонального статусу знаходилися в прямій залежності з низьким рівнем інгібіну В і відхиленням від нормальних показників рівня АМГ, що в сукупності чітко характеризує низький оваріальний резерв у пацієнток даної категорії та може бути прогностичним маркером негативних наслідків ДРТ.

Мета дослідження - на підставі аналізу анамнестичних і клінічних даних безплідних жінок із неодноразовими невдалими спробами запліднення in vitro виокремити групу високого ризику, яка вимагає більш поглибленого вивчення гормональних особливостей, стану оваріального резерву та ендометрія. Для розуміння глибини проблеми неодноразових невдалих спроб запліднення in vitro та розроблення дієвого алгоритму лікування безплідності у таких подружніх пар проаналізовано анамнестичні дані трьох основних груп жінок із безплідністю в анамнезі (105 пацієнток), включених у програму допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Вони були розподілені за віком: I група - жінки молодше 35 років, II - віком від 35 до 40 років, III - віком понад 40 років. Зазначені групи пацієнток порівнювали між собою та з контрольною групою практично здорових жінок (30 осіб). Головні стресорні фактори у відсотковому відношенні втричі переважали у групі безплідних жінок і мали прямий зв'язок як із самим фактом процедури запліднення in vitro, так і з хронічним стресовим чинником, зумовленим тривалою безплідністю. Первинну безплідність достовірно частіше відзначали у пацієнток молодше 35 років, вторинну безплідність відзначено у вагомому відсотку у II і III дослідних групах. Привертає увагу вагомий відсоток поєднання причин безплідності та ідіопатичного фактора у всіх групах, а також переважання трубно-перитонеального фактора у II і III дослідних групах та ендокринної дисфункції у I дослідній групі. Причому найчастішою патологією серед даної категорії обстежених був синдром полікістозних яєчників. У пацієнток I і II групи звикле невиношування діагностували вдвічі частіше, ніж у III групі. У досліджуваних групах основне місце належить інфікуванню сечостатевих шляхів, захворюванням респіраторного тракту, патології серцево-судинної системи. Дані стратифікаційного аналізу свідчать про зростання ймовірності невдалих спроб екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) під впливом постійного хронічного стресу. Зроблено висновки, що серед пацієнток із безплідністю та неодноразовими невдалими спробами використання ДРТ потрібно виділити окрему групу високого ризику невдалих спроб ЕКЗ, причому ця приналежність залежить від тривалості безплідності, віку жінки та комбінації головних факторів.

Мета дослідження - визначення реактивності ядерних рецепторів естрогенів-alpha (ЯРЕ) і прогестерону (ЯРП) у стромі та залозах ендометрія у ЛГ+6 - ЛГ+11 дні менструального циклу у жінок із невдалими спробами запліднення in vitro в анамнезі. Для вивчення реактивності ЯРЕ та ЯРП в ендометрії зразки одержано під час гістероскопи у 42 пацієнток із безплідністю основної групи у ЛГ+6 - ЛГ+11 дні менструального циклу. У контрольну групу (КГ) увійшли 18 здорових жінок, які мали принаймні одну фізіологічну вагітність, що закінчилась народженням здорової дитини. Рецептивність ендометрія до статевих гормонів вивчено за допомогою імунопероксидазного методу з використанням мишачих МКА до рецепторів естрогенів-alpha (РЕ-alpha) (клон ID5, "DAKO", Данія) та до рецепторів прогестерону (РП) (клон А6, "DAKO", Данія). Інтенсивність забарвлення оцінено за трибальною системою. Рівень експресії РЕ-alpha і РП встановлено за допомогою розрахунку напівкількісного індексу: IRS = SI x PP, де IRS - індекс імунореактивності; SI - оптична інтенсивність забарвлення; PP - відсоток позитивно забарвлених ядер. У ході дослідження встановлено, що зміна імунореактивності РЕ-alpha і РП відіграє важливу роль у формуванні невдач імплантації у жінок з невдалими спробами запліднення in vitro в анамнезі. Одержані дані підтверджують гіпотезу множинних факторів регуляції розвитку ендометрія неповноцінності ендометрія є показанням для поглибленого дослідження та корекції стану ендометрія перед плануванням вагітності.

Хронічні запальні процеси відіграють важливу роль у порушенні експресії рецепторів стероїдних гормонів ендометрію. Дослідження останніх років свідчать, що за хронічного ендометриту порушується рецептивність ендометрію за рахунок зниження експресії рецепторів естрадіолу і порушення індексу співвідношення рецепторів прогестерону і естрадіолу. За результатами попереднього дослідження авторів, за хронічного ендометриту вірогідно знижена експресія рецепторів прогестерона та Е2, особливо ці зміни виражені в стромі. З цими порушеннями пов'язані як недостатня товщина ендометрію, так і різні форми його гіперплазії. Мета дослідження - вивчення імуногістохімічних маркерів хронічних запальних процесів в ендометрії у жінок з невдалими спробами запліднення in vitro в анамнезі. Проведено дослідження експресії CD138 у зразках ендометрію, одержаних в ході Pipelle-біопсії ендометрію (Prodimed, Франція) 46 безплідних жінок з невдалими спробами екстракорпорального запліднення. Біопсія проводилась на 7 - 10 дні менструального циклу. Проведений кореляційний аналіз одержаних даних щодо діагностування ендометриту згідно ПГД та CD138 виявив вірогідний зв'язок між цими показниками (r = 0,48, p << 0,05), тоді як кореляційний зв'язок між діагностуванням залозистої гіперплазії згідно ПГД та ендометритом згідно CD138 був слабким (r = -0,21, p << 0,05). Одержані дані вкотре підтверджують факт, що морфологічне дослідження ендометрію з визначенням експресії CD138 є "золотим стандартом" гістологічної діагностики хронічного ендометриту.

Мета роботи - використання імуногістохімічного маркеру СD138 для діагностики хронічного ендометриту в жінок із безпліддям та вивчення впливу й ефективності препарату ЕпігалінR (індол-3-карбінол - 200 мг, епігаллокатехін-3-галлат - 45 мг) на стан ендометрія, виходячи зі встановлених основних взаємозв'язків між його структурно-функціональним станом, морфологічними та імуногістохімічними особливостями. В дослідження включено 46 жінок репродуктивного віку з безпліддям віком від 20 до 45 років. Усім жінкам було проведено гістероскопію з біопсією ендометрія та подальшим морфологічним дослідженням ендометрія і визначенням експресії CD138 (мембранний білок, що використовується як маркер плазматичних клітин). Одним із важливих критеріїв включення жінок у дослідження була наявність плазматичних клітин в стромі ендометрія, визначених методом імуногістохімічного аналізу, що, на думку багатьох морфологів, є обов'язковим критеріем для постановки діагнозу хронічний ендометрит. Пацієнтки розділені на дві рівні групи. Перша група отримувала традиційну антибактеріальну терапію, жінки другої групи в комплексі з антибактеріальною терапією отримували Епігалін по 1 капсулі двічі на день протягом 3 місяців. Контроль ефективності терапевтичних заходів здійснювали через 3 місяці по закінченні лікування, проводячи повторне визначення експресії CD138 в ендометріальних зразках, отриманих під час пайпель-біопсії ендометрія на 7 - 10 день оваріально-менструального циклу. У жінок другої групи в порівнянні з першою визначалось вірогідне зниження позитивних плазматичних клітин в біоптатах ендометрія (12 % та 36 % відповідно). Важливим критерієм ефективності лікування була позитивна динаміка в реалізації репродуктивної функції. Протягом року кількість настання вагітностей серед жінок групи Епігаліну достовірно перебільшувала відповідний показник іншої групи. Проведення комплексної терапії із застосуванням препарату Епігалін при хронічному ендометриті в жінок із безпліддям дозволяє достовірно зменшити вираженість клінічних симптомів захворювання, покращити репродуктивну функцію, нормалізувати процеси проліферації та апоптозу в ендометрії.