Ідентифіковано поліморфізм генів, які впливають на ефективність терапії у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Суттєвий вплив на ефективність <$E beta>-блокаторів здійснюють 2 типи поліморфізму гена <$E beta>-адренорецептора: у гомозигот по алелі Arg389 зниження артеріального тиску було у 3 рази більше, ніж у носіїв алелі Gly389; алель 27Gln впливає на фракцію викиду в разі серцевої недостатності. Glu460Trp поліморфізм гена <$E alpha>-аддуцина впливає на ефективність <$E beta>-блокаторів. Гомозиготи по D алелі гена АПФ та Glu460 алелі гена аддуцина не чутливі до дії діуретиків. <$E roman {PI sup {A1 "/" A2}}> поліморфізм гена глікопротеїну IIIа тромбоцитів суттєво впливає на ефективність терапії аспірином та абцисимабом. Під час терапії статинами найбільш ефективне зниження клінічних ускладнень визначено для носіїв алелі 6А гена стромелізину, а у носіїв алелі -455A гена <$E beta>-фібриногену або алелі <$E epsilon>4 гена АРОЕ прогресування атеросклерозу було значно зниженим. Сучасні клінічні дослідження з фармакогенетики передбачають також ідентифікацію варіантів генів, які суттєво впливають на метаболізм препаратів і розвиток побічних дій (зокрема генів цитохромів Р450).

Ядерные гормональные рецепторы PPARs активируются некоторыми агонистами, включая группу сенситизеров инсулина тиазолидиндионов, некоторые сартаны и фибраты. Продемонстрированы сосудистые плейотропные эффекты этих агонистов, независящие от их глюкозоснижающего эффекта. Показано, что агонисты PPARs снижают давление крови, возможно, подавлением ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС), включая ингибирование экспрессии рецепторов ангиотензина II первого типа и ангиотензина II-опосредованных сигнальных механизмов. Агонисты PPARs также ингибируют прогрессирование атеросклероза, возможно, путем подавления РААС. В последние годы значительные средства инвестируются в развитие более эффективных специфических агонистов PPAR, двойных, пан- и частичных агонистов, а также селективных лигандов с целью охватить полный спектр метаболического синдрома.

Гіполіпідемічний ефект статинів запобігає розвиткові ішемічної хвороби серця. Та попри широке застосування статинів істотно кількість коронарних подій не зменшується. Багато їх спостерігається при метаболічному синдромі та цукровому діабеті 2 типу. Застосування фібратів знижує ризик розвитку серцево-судинної патології, особливо в разі нефатального інфаркту міокарда. У порівнянні зі статинами фібратам віддають перевагу в лікуванні пацієнтів з ожирінням, інсулінорезистентністю та метаболічним синдромом. Інгібітори ренін-ангіотензинової системи не тільки знижують тиск крові, а й підвищують чутливість тканин до інсуліну, зменшують запальну реакцію. Тіазидні діуретики погіршують глікемічний контроль у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози навіть у низьких дозах і в поєднанні з максимальними дозами лозартану. Метаболічні порушення (гіпертригліцеридемію, інсулінорезистентність та цукровий діабет) і артеріальну гіпертензію можна скоригувати за допомогою дієти й фізичних навантажень.

Проаналізовано модулювальний вплив адипоцитокінів на розвиток неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Адипоцити продукують і експресують різні біологічно активні медіатори (адипокіни), які відповідають за розвиток інсулінорезистентності, діабету 2 типу й метаболічного синдрому, з одного боку, і прогресування НАЖХП - з другого. Залишаються суперечливими дані про фібротичну дію лептину в пацієнтів із НАЖХП. Доведено протективні властивості адипонектину у випадку трансформації стеатозу в стеатогепатит. Виявлено прямий зв'язок між рівнями резистину та індексом стеатогепатиту. Істотна роль у розвитку НАЖХП належить взаємодії адипоцитокінів із TNF-alpha, ІЛ-6. Доведено участь апеліну, вісфатину, RBP4 в механізмах розвитку і прогресування НАЖХП.

Рецептори, активовані проліфератором пероксисом (PPARs), відіграють важливу роль у гомеостазі енергії, запаленні, розвитку інсулінорезистентності, метаболічному синдромі, тому особливу увагу приділено синтезу лігандів PPARs (фібрати, тіазолідіндіони, сартани). Три ізоформи PPARs активуються жирними кислотами та їх дериватами - ейкозаноїдами. PPAR<$E gamma> - ключовий регулятор ліпідного метаболізму та енергетичного балансу, причетний до розвитку інсулінорезистентності й ожиріння. Ідентифікація природних та синтетичних лігандів і активаторів PPAR<$E gamma> сприяла вивченню їх функції та молекулярних складових зв'язування лігандів, конформаційних змін рецепторів і приєднання кофакторів, що зумовило появу концепції селективних модуляторів PPAR<$E gamma> (SPPAR<$E gamma>Ms). Розроблено нові протидіабетичні препарати з поліпшеними властивостями.

Зазначено, що резистентність до інсуліну та компенсаторна гіперінсулінемія знижують ліполіз, що спричинює ожиріння. Нагромадження жирних кислот у гепатоцитах, окиснювальний стрес, зростання рівня фактора некрозу пухлини <$E alpha>, порушення функції мітохондрій та виродження мітохондріальної ДНК відіграють важливу роль у розвитку неалкогольного стеатогепатиту.

Зазначено, що ренін-ангіотензинова система відіграє центральну роль у розвитку серцево-судинних захворювань. В клітинах-мішенях взаємодія ангіотензину II/АТ1р викликає різноманітні сигнали, які включають кальційзалежну відповідь, вторинну гіпертрофію, а пізніше - прозапальну та прокоагулятивну відповідь. Ці наступні патологічні ефекти здійснюються за допомогою генерації НАДФН, вільних радикалів кисню та шляхом активації ядерного фактора каппаВ. Основними клітинами-мішенями ангіотензину II є гладеньком'язові клітини судин та фібробласти. У разі діабету та за інших фібротичних кардіоваскулярних патологій, тканинний ефект ангіотензину II базується на властивості викликати експресію трансформувального фактора росту бета-1. Механізм пошкоджувальної дії ангіотензину II полягає у потенціюванні таких факторів ризику як гіпертензія, гіперліпідемія, інсулінорезистентність і запалення. До того ж, ангіотензин II бере участь у проліферації клітин, гіпертрофії, апоптозі та синтезі/деградації білків матриксу та колагену, що впливає, як на розвиток і прогресування атеросклерозу, так і на стабільність атеросклеротичної бляшки.

Зазначено, що ендокринна функція і запасання/буферна властивість адипозної тканини залежать від локалізації адипозної тканини та морфології адипоцитів. Ці зміни погіршують властивість адипозної тканини контролювати рівень неестерифікованих жирних кислот і відповідають за порушення ендокринної функції. Рецептор, який активується проліфератором пероксисом <$E gamma> (PPAR<$E gamma>), має високий ступінь експресії в адипозній тканині. Дані свідчать, що активація PPAR<$E gamma> лігандами поліпшує функцію адипозної тканини і може запобігати прогресуванню інсулінорезистентності.

Прогноз і лікування захворювань печінки значною мірою залежать від стадії фіброзу печінки. Важливе значення для пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) має диференціація неалкогольного стеатогепатиту від простого стеатозу. Проаналізовано методи та гіпотези щодо застосування з цією метою рутинних клінічних та біохімічних параметрів. На відміну від гепатиту С придатними для оцінки стадії фіброзу печінки у пацієнтів з НАЖХП вважають лише невелику кількість сироваткових маркерів - шкали ВААТ, NAFLD, ELF, FibroMeters, FibroTest, рівень гіалуронової кислоти та NS-шкалу.

Представлено сучасні уявлення про механізми формування фіброзу печінки. Увагу приділено неінвазивним способам діагностики - прямим і непрямим серологічним маркерам, еластографії. Представлено основні напрями протифібротичної терапії. Використання цих препаратів в майбутньому дозволить запобігати прогресуванню захворювання печінки, трансформації його в цироз печінки і гепатоцелюлярну карциному.

Пригнічення ренін-ангіотензинової системи інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину II першого типу вірогідно знижує ризик розвитку цукрового діабету ІІ типу у хворих на артеріальну гіпертензію та у разі застійної серцевої недостатності. Сучасні дослідження про зниження на 14 - 34 % розвитку діабету ІІ типу серед хворих на артеріальну гіпертонію в разі застосування інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину II мають істотне значення. Це означає, що існують кілька аспектів патогенезу, запобігання та лікування діабету ІІ типу, що мають бути досліджені. Тільки у 25 - 50 % випадках спостерігається ефект від антигіпертензивної терапії. Дослідження в галузі фармакогенетики серцево-судинної патології можуть допомогти в розв'язанні цієї проблеми. Наприклад, є дані про вплив I/D поліморфізму гена АПФ на ефективність терапії інгібіторами АПФ і блокаторами рецепторів ангіотензину II першого типу в цих хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.201.1-3

Рубрики:

Гастрити, дуоденіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В работе представлены результаты исследований по использованию шамотной пыли в производстве керамических плиток. Проблема заключается в том, что большие количества шамотной пыли, образующейся при обжиге шамота и складируемой вблизи огнеупорных предприятий, создают неблагоприятную экологическую обстановку. В то же время шамотная пыль может быть полноценным сырьем для производства многих строительных материалов, в частности, керамической плитки. В результате проведенных исследований установлено, что свойства керамической плитки с добавками шамотной пыли соответствуют регламентируемым показателям.

Представлены результаты применения ряда антигомотоксических препаратов фирмы "-Heel" в комплексной терапии хронического пиелонефрита у детей. Доказана их высокая эффективность и целесообразность использования, что позволило достоверно снизить число рецидивов заболевания и уменьшить количество повторных курсов антибактериальной терапии.

Приведены данные литературы о структуре циклооксигеназы-1 человека - ключевого фермента биосинтеза простагландинов и основной мишени антитромбоцитарной терапии с использованием ацетилсалициловой кислоты. Представлены сведения о полиморфизме гена циклооксигеназы-1, распространенности выявленных вариантов в различных популяциях и их возможной связи с биохимической и функциональной аспиринорезистентностью.

Проаналізовано особливості теорії інмутації суспільства (ІС) у контексті її наслідків та дії. Висвітлено критику теоретичної моделі ІС О. М. Холода - видатного українського вченого, доктора філологічних наук, професора. Визначено місце мутаційних та інмутаційних процесів у політиці як моделі соціальної комунікації. Викладено теоретичні підходи до вивчення соціально-комунікаційних технологій (СКТ), інформаційного світогляду в телевізійних новинах і репортажах. Розкрито основні аспекти СКТ, особливості маркетингових комунікацій у політиці.

Висвітлено особливості теоретичної фонетики та фоностилістики сучасної англійської мови.

Освещены особенности теоретической фонетики и фоностилистики современного английского языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-931

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: ВА663640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено передумови і тенденції розвитку туристичної галузі та охорони культурної спадщини в Україні, дослідницькі проекти програм стажування у Польщі. Розглянуто питання удосконалення механізмів державної політики в сфері туризму та охорони культурної спадщини, охарактеризовано основні нормативно-правові акти з питань розвитку даних сфер.

Освещены предпосылки и тенденции развития туристической области и охраны культурного наследия в Украине, исследовательские проекты программ стажирования в Польше. Рассмотрены вопросы усовершенствования механизмов государственной политики в сфере туризма и охраны культурного наследия, охарактеризованы основные нормативно-правовые акты по вопросам развития данных сфер.

Обследовано 27 пациентов с артериальной гипертензией (АГ) в возрасте (<$E 51,3~symbol С~2,7>) лет и 12 человек контроля. В плазме крови и в эритроцитах определялось содержание натрия и калия, а также уровень липидов - общего холестерина (ОХС), холестерина липопротеидов высокой (ХС ЛПВП) и низкой плотности (ХС ЛПНП), триглицеридов (ТГ) и активность ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) в сыворотке крови. Полученные данные свидетельствуют о значительном нарушении электролитного обмена (ЭО) у солечувствительных (СЧ) больных. Активность АПФ у них имела тенденцию к повышению. У СР ЭО не отличался от контроля, но у них наблюдалось некоторое нарушение содержания липидов в плазме - тенденция к повышению уровня ТГ, а у женщин также ОХС. В то же время увеличивалось содержание ХС ЛПВП, что было более выражено у мужчин, вследствие чего коэффициент атерогенности у них снижался. Нарушение ЭО у СЧ гипертоников и уровня липидов у СР свидетельствуют о возможности разных механизмов развития АГ и ее осложнений у этих больных.