Вперше визначено світоглядні, естетичні, теоретичні засади формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища. Встановлено роль етнопсихічного феномену поетичного мислення в утворенні образу архітектурно-предметного середовища української народної архітектури. Визначено зміст понять поетики та поетичного образу архітектурно-предметного середовища. Розкрито емоційно-настроєвий та інформаційно-формотворчий потенціал поетичного образу української народної архітектури з використанням методики вивчення поетики засобами послідовної фіксації поетичного образу архітектурно-предметного середовища (метапоетики, автопоетики та міфопоетики). Проаналізовано основні характеристики поетичного образу: архетип, генотип, морфотип. Визначено умови розкриття смислів символу на трьох рівнях пізнання світоустрою - універсально-теоретичної мови, мови природи та біології людини, мови соціальної та побутово-предметно-речової. Розроблено засоби формування поетичного образу архітектурно-предметного середовища, зокрема формальні способи вираження поетичного образу, прийоми і тематичні коди художньої мови. Обгрунтовано принципи формування поетичного образу та методичні засади застосування ускладнених символьно-знакових систем.

Розглянуто поняття "дах", "фронтон", "щипець" у системі семантичних опозицій. Надано етимологію назв архітектурних деталей покрівлі та їх алегоричне та символічне трактування.

Викладено окремі положення Концепції комплексного облаштування м. Львів.

Порушено питання співвіднесеності, а саме ізоморфності буквеного виразу слова (графема і фонема) з психогенетичним устроєм людини та предметної реалії, яку воно конструює.

Розкрито питання становлення категорії поетичного образу в архітектурно-предметному середовищі.

Виявлено національно-культурні моделі "Баба" та "Дід" з предметно-просторових форм середовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР)-78 + Т597.829.2

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З використанням міждисциплінарного методологічного підходу виявлено ознаки поетичного образу архітектурно-предметного середовища. Визначено, що поетичний образ є критерієм пізнавальних можливостей людини в осмисленні дійсності, який базується на синтезованості логічного (наукового) та поетичного мислення.

С использованием междупредметного методологического подхода определены характеристики поэтического образа архитектурно-предметной среды. Установлено, что поэтический образ есть критерий познавательных возможностей человека в осмыслении действительности, базирующийся на синтезе логического (научного) и поэтического мышления.

This article presents multi-subject methodological approach for determination features of poetic image of architectural environment. It is shown that poetic image is the criterion of human cognition in comprehension of reality based on syntheses of logical (scientific) and poetic thinking.

Розглянуто навчально-робочу програму предмета "Поетика архітектурно-предметного середовища" як однієї із важливих дисциплін, яка поряд з формуванням у студентів поняття українського стилю в мистецтві, спрямовує до перспективних напрямків пошуку національного стилю у власній творчості.

Рассмотрена учебно-рабочая программа предмета "Поэтика архитектурно-предметной среды" как одна из важных дисциплин, которая формирует у студентов понятия украинского стиля в искусстве, а также направляет к перспективным поискам национального стиля в собственном творчестве.

In the article is considered the educational-executable code of object "Poetics of architectural-subject environment" as one of important disciplines, which forms at the students of notion of Ukrainian style in the art, and also sends a student to theperspective searches of national style in own creation.

Розкрито онтологічну важливість метафори, її органічність, види та типи найпопулярніших користованих прийомів метафори у дизайні. Запропоновано аналітичний метод пошуку органічної метафори.

Розглянуто вплив трьох законів психологічно-ментальних рефлексій людини: емпатії, симпатії, гомеопатії на ієрархію моральних акцентів в діях людини при формуванні семіотичного (знаково-символічного) статусу предметно-просторової форми в середовищі. Через самовираження людини-етноносія в системі законів: емпатії, симпатії, гомеопатії реалізується принцип самоідентичності (як самобутної тотожності) в проектованому нею архітектурно-предметному середовищі.