Изменения в полости рта нередко являются отражением закономерностей патогенеза ряда патологических состояний и, в первую очередь, со стороны пищеварительного тракта. Цель исследования - уточнение отдельных звеньев патогенеза поражения твердых тканей зубов и тканей пародонта у детей с хронической патологией желудочно-кишечного тракта и разработка схемы их лечения. В проведенном исследовании наблюдали 441 ребенка в возрасте от 7 до 15 лет с кариесом зубов и генерализованным хроническим катаральным гингивитом, страдающих хроническим гастритом и дуоденитом, и которые имели язву 12-перстной кишки и синдром мальабсорбции различной степени тяжести. Все дети были разделены на 2 группы - основную и сравнения. В ходе исследования выявлен наиболее опасный и малоизвестный путь патогенеза, который проходит через общие процессы снижения продукции различных белков (иммунной системы и антисептиков), вызывает нарушение общей и местной резистентности и, в конечном счете, минерального обмена. Подобные нарушения ослабляют полноценную минерализацию эмали зуба, снижают оптимальный состав и свойства ротовой жидкости, стимулируют процессы гликолиза в полости рта. Профилактика кариеса зубов и генерализованного хронического катарального гингивита у детей с хронической патологией желудочно-кишечного тракта базируется на применении разработанного лечебно-профилактического комплекса, который включает в себя мукозальный гель квертулин, пробиотик лацидофил и препарат кальциум Д.

Мета роботи - вивчення мікробіоценозу в порожнині рота в дітей, які мають стоматологічні захворювання на тлі хронічної патології шлунково-кишкового тракту, у динаміці. У проведеному дослідженні спостерігали 441 дитину віком від 7 до 15-ти років з карієсом зубів і генералізованим хронічним катаральним гінгівітом, які страждали на хронічний гастрит і дуоденіт і мали виразкову хворобу дванадцятипалої кишки й синдром мальабсорбції різного ступеня тяжкості. Дослідження ротової рідини в цих дітей надало змогу встановити підвищену активність уреази, рівень якої відображує ступінь обсіменіння ротової порожнини патогенною мікрофлорою та низький рівень лізоциму, що свідчить про високий рівень дисбіозу порожнини рота в цих дітей. Висновки: аналізуючи цифрові дані, що характеризують мікробіоценоз порожнини рота в динаміці, установлено, що запропонований спосіб лікування з застосуванням мукозального гелю квертулін у комбінації з кальційвмісним препаратом кальціум Д і пробіотиком лацидофіл на тлі використання гігієнічного еліксиру лізодент одночасно з гігієною порожнини рота має високу ефективність і пролонгований ефект, який проявляється пригніченням патогенної мікрофлори та зменшенням ступеня дисбіозу в дітей з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Проведене дослідження змін таких маркерів запалення, як загальна протеолітична активність та малоновий діальдегід, у дітей з карієсом зубів та хронічним катаральним гінгівітом на тлі патології шлунково-кишкового тракту і практично здорових дітей показує, що при захворюваннях травної системи рівень маркерів запалення в ротовій рідині значно підвищується відносно показника здорових дітей і корелює зі ступенем тяжкості соматичного захворювання. Застосування розробленого способу лікування, що включає як місцеве використання мукозального гелю "Квертулін" та зубного еліксиру "Лізодент", так і загальне лікування, що включає препарат кальцію "Кальціум Д" та пробіотик "Лацидофіл", сприяє достовірному зниженню рівня загальної протеолітичної активності в ротовій рідині в середньому в 2 - 2,8 разу залежно від віку та соматичної патології дітей та в 1,4 - 1,7 разу - рівень малонового діальдегіду відповідно, що свідчить про високу ефективність розробленого лікувально-профілактичного комплексу у дітей з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Мета роботи - визначення рівня лізоциму в ротовій рідині в дітей зі стоматологічною патологією, яка перебігає на тлі хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, у динаміці лікування. У проведеному дослідженні спостерігали 441 дитину віком від 7 до 15-ти років з карієсом зубів і ГХКГ, які страждали на хронічний гастрит і дуоденіт і мали виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та СМА різного ступеня тяжкості. Усі діти були розділені на 2 групи - основну та порівняння. Дослідження факторів неспецифічної резистентності у порожнині рота показало низький вихідний рівень показника в ротовій рідині, як і в дітей віком 7-ми років, що, вочевидь, пояснюється недостатньою сформованістю системи антимікробного захисту в цьому віці. Висновки: таким чином, одержані результати досліджень свідчать про стимулювальний вплив лікувально-профілактичних заходів на природну антимікробну систему захисту порожнини рота як у дітей основних груп спостереження, так і у групах порівняння.

Визначено роль соматичної патології, а саме, хронічної патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у механізмах розвитку карієсу зубів і генералізованого хронічного катарального гінгівіту (ГХКГ) у дітей 7 - 15 років та патогенетичному обгрунтуванні способу корекції її негативного впливу на підставі епідеміологічних та клінічних досліджень. Встановлено зростання поширеності основних стоматологічних захворювань у дітей 7 - 15 років, які мають хронічну патологію ШКТ і доведено, що найбільша поширеність стоматологічної патології була у дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та синдромом мальабсорбції, а найменша - з хронічним гастритом та дуоденітом, і це свідчить про корелятивний зв'язок виникнення та розвитку карієсу зубів та ГХКГ з тяжкістю основного соматичного захворювання. Розроблено схему патогенезу карієсу зубів та ГХКГ у дітей на тлі хронічних захворювань ШКТ. Встановлено, що основними чинниками виникнення ураження твердих тканин зубів та запалення в тканинах пародонту у дітей з хронічними захворюваннями ШКТ є порушення мікробіоценозу, зниження неспецифічної резистентності в порожнині рота, а також порушення у складі та властивостях ротової рідини. Показано ефективність призначення лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входять мукозальний гель квертулін, кальціум Д і лацидофіл, на карієс зубів та хронічний катаральний гінгівіт.