Зазначено, що на сьогоднішній день дисфункція ендотелію є новим відмінним критерієм застійної серцевої недостатності. Виявлено, що у новонароджених з уродженими вадами серця змінюється рівень маркерів дисфункції ендотелію (підвищення концентрації оксиду азоту і зниження кількості ендотеліну-1-21 в сироватці крові). Це забезпечує адаптацію до стану гіпоксії та відтерміновує ремоделювання легеневих судин.

Проведен клинико-генеалогический анализ 40 семей детей популяционного контроля, отобранных методом случайного отбора, и 49 семей детей с врожденными пороками развития почек (ВПРП), из них 25 (51,0 %) семей пациентов с аномалией количества почек (АКП) и 24 (49,0 %) - с аномалией структуры почечной паренхимы (АСП). Используя модели полигенного наследования, разработанные D. S. Falconer с последующей коррекцией Ch. Smith, рассчитан коэффициент наследования предрасположенности к нефропатиям (<$E roman h sup 2>). Предварительно, с помощью стандартных таблиц D. S. Falconer, определено среднее значение предрасположенности к заболеванию (х) и отклонение, соответствующее определенной частоте распространения патологии (а). Для родственников и I, и II степеней родства установлен высокий специфический генетический риск развития патологии почек - свыше 20 %. Специфический генетический риск развития нефропатий возрастает по мере увеличения степени родства с пациентом и составляет 25,6 % для родственников II степени родства обеих подгрупп пациентов с ВПРП, в то время как для родственников I степени родства больных с АКП <$E roman h sup 2~=~28,8> %, а с АСП <$E roman h sup 2~=~29,4> %. С помощью модели J. H. Edwards вклад генетической компоненты в возникновение аномалий количества почек составляет 59,1 %, аномалий структуры почек - 67,9 %.

Отмечено, что хронические заболевания гастродуоденальной зоны (ГДЗ) у детей часто сопровождаются "неспецифическими" жалобами, которые удерживаются длительное время и могут существенно ухудшать качество жизни пациентов. Цель исследования - повышение эффективности использования комбинированного фитопрепарата Гастритол в комплексной терапии заболеваний ГДЗ у детей. У детей с патологией ГДЗ, кроме болевого и диспептического синдромов, наблюдаются функциональные нарушения вегетативной нервной системы, в большинстве случаев преобладает активность парасимпатического отдела. Астенический синдром наблюдается у 78,4 % детей, степень тяжести астении коррелирует с выраженностью тревожности. Эффективность лечения была выше в группе детей, которые в комплексе терапии получали Гастритол. При контроле через 1 мес в этой группе не наблюдали "возврата клиники".

Уперше встановлено частоту HLA-антигенів, -фенотипів, -гаплотипів, гаметну асоціацію серед здорових представників популяції українців, що проживають у Західному регіоні України. Проаналізовано генетичну дистанцію між жителями Львівщини та представниками популяцій інших регіонів України, а також деякими групами населення Європи. На підставі аналізу HLA-системи вивчено та встановлено генетично зумовлену схильність до дисметаболічної нефропатії (ДМН), хронічного необструктивного пієлонефриту (ХНПН), вад розвитку органів сечовидільної системи серед жителів Карпатської геногеографічної зони. Визначено зв'язки клінічного перебігу пієлонефриту й типу вродженої аномалії нирок з конкретним фено- і гаплотипом, які є характерними саме для дітей Львівщини. Обгрунтовано протекторну роль окремих HLA-детермінант у розвитку ДМН, ХНПН, вроджених вад розвитку нирок у дітей (ВВРН). З'ясовано імуногенетичні критерії формування "груп ризику" розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей Львівщини.

Зазначено, що функціональна диспепсія у дітей у третині випадків асоційована з інфекцією Helicobacter pylori (Hp), однак чітких рекомендацій щодо проведення ерадикаційної терапії у таких пацієнтів немає. Вагомим показанням, до проведення антигелікобактерної терапії слід вважати обтяжений щодо Hp-асоційованих захворювань спадковий анамнез, наявність позашлункових проявів інфекції. Однак, враховуючи високу частоту ускладнень рекомендованої антигелікобактерної терапії, відсутність стовідсоткової ефективності, а також можливість реінфекції, актуальним є пошук альтернативних шляхів попередження та контролю гелікобактерної інфекції.

Вивчено ефективність застосування Lactobacillus reuteri (препарат "БіоГая") у Hp-позитивних дітей з функціональною диспепсією. Одержані результати підтверджують, що включення L. reuteri у схеми лікування функціональної диспепсії у дітей істотно підвищує ефективність терапії, сприяє нормалізації рівня гемоглобіну без додаткового застосування препаратів заліза, що може бути непрямим доказом антигелікобактерної активності лактобактерій. Крім цього, під час застосування L. reuteri підвищувалася ефективність стандартної ерадикаційної терапії, достовірно рідше виникали ускладнення.

Проаналізовано особливості клініки і діагностики функціональної диспепсії у дітей згідно з принципами Римського консенсусу III та ефективність її лікування із застосуванням препарату топічної дії Пепсан. Установлено, що основними факторами розвитку функціональної диспепсії у дітей є генетична схильність, ряд психосоціальних чинників (гіподинамія, психоемоційна напруга, соціальна самоізоляція), вегетативна дисфункція з переважанням парасимпатикотонії, високий ступінь тривожності. У переважної більшості дітей функціональна диспепсія не має прогредієнтного перебігу, однак у частини хворих вона може бути етапом розвитку органічної патології гастродуоденальної зони. Доведено високу ефективність застосування препарату Пепсан у разі функціональної диспепсії у дітей, що проявляється не тільки швидким регресом клінічних симптомів, але і позитивними віддаленими результатами.

Подано теоретичні дані щодо сучасного алгоритму діагностики целіакії (Ц) у дітей. Описано клінічний випадок дебюту Ц з деструктивної патології гастродуоденальної зони. Цей клінічний випадок підкреслює необхідність особливої настороженості лікарів різних спеціальностей щодо Ц, перебіг якої може маскуватися під виглядом різноманітних захворювань.

Проведено ідентифікацію психосоціальних факторів схильності та резистентності до формування патології верхніх відділів травного каналу в дітей. Встановлено, що до сімейних факторів ризику формування гастродуоденальної патології у дітей можна віднести домінуючу позицію матері, пасивну, уникаючу, позицію батька, затяжні конфлікти, приховану ворожість між батьками, низький рівень підтримки, емоційного тепла, єдності в сім'і, наявність зовнішнього контролю сім'ї. Описана сімейна констеляція може сприяти формуванню базового конфлікту пацієнтів з патологією гастродуоденальної зони за F. Alexander. До протекторних сімейних факторів щодо формування патології гастродуоденальної зони у дітей можна віднести теплі, підтримувальні стосунки в сім'ї, партнерські стосунки батьків, їх гармонійний шлюб, відсутність зовнішнього контролю за сім'єю.

Изложены теоретические данные относительно современных взглядов на этиопатогенез болезни Крона у детей и описание клинического случая дебюта болезни Крона с деструктивной патологией гастродуоденальной зоны. Приведен клинический случай, подчеркивающий необходимость особой настороженности врачей разных специальностей относительно воспалительных заболеваний кишечника, которые могут дебютировать под маской различных заболеваний.

У ліквідації спалахів кишкових інфекцій основну роль відіграє своєчасна організація протиепідемічних заходів в осередку із домінуючим впливом на другу ланку епідпроцесу - механізм передачі, адже масштаби спалаху залежать від оперативності дій щодо встановлення та припинення дії ймовірних факторів передачі.

В ликвидации вспышек кишечных инфекций основную роль играет своевременная организация противоэпидемических мер в очаге с доминирующим влиянием на второе звено эпидемического процесса - механизм передачи, ведь масштабы вспышки зависят от оперативности действий по установлению и прекращению действия вероятных факторов передачи.

На фоні збільшення охоплення щепленнями проти кашлюку встановлено підвищення частки імунізованих осіб серед захворілих дітей певних вікових груп. Серед найбільш імовірних причин можна відмітити недостатню напруженість і тривалість післявакцинного імунітету як наслідок накопичення значної кількості неімунних серед щеплених осіб. Необхідно посилити мікробіологічний моніторинг збудника кашлюку з метою виявлення штамових відмінностей у межах різних популяцій людей. Доцільність проведення такої роботи грунтується на даних літератури про зміни ДНК B. pertussis, які дозволяли припустити мінливість штамів за умов багаторічної вакцинопрофілактики, невідповідність антигенів вакцинних і циркулюючих штамів збудника кашлюку, що може сприяти захворюванням щеплених осіб.

На фоне увеличения охватывания прививками против коклюша установлено повышение части иммунизированных лиц среди заболевших детей определенных возрастных групп. Среди наиболее вероятных причин можно отметить недостаточную напряженность и длительность послевакцинного иммунитета как следствие накопления значительного количества неиммунных среди привитых лиц. Необходимо усилить микробиологический мониторинг возбудителя коклюша с целью выявления штамових отличий в пределах разных популяций людей. Целесообразность проведения такой работы основывается на данных литературы об изменениях ДНК B. pertussis, которые позволяли допустить переменчивость штаммов в условиях многолетней вакцинопрофилактики, несоответствие антигенов вакцинных и циркулирующих штаммов возбудителя коклюша, который может способствовать заболеванием привитых лиц.

Встановлено, що масштаби спалаху сальмонельозу залежать від оперативності дій фахівців у напрямку встановлення спільного фактора передачі інфекції, а час існування осередку – від якості проведених протиепідемічних заходів.

Установлено, что масштабы вспышки сальмонеллеза зависят от оперативности действий специалистов в направлении установления общего фактора передачи инфекции, а время существования очага - от качества проведенных противоэпидемических мероприятий.

The outbreak of salmonellosis depend on the efficiency of operations professionals towards establishing a common factor of transmission and the existence of a cell - from the quality of the anti-epidemic measures.

Зазначено, що протягом останніх років епідемічна ситуація щодо туберкульозу на території області, незважаючи на зниження показників захворюваності та смертності, залишається напруженою. Домогтися зниження розповсюдження туберкульозу на території Тернопільщини можна за умови активного реагування на проблему, покращання фінансування, впровадження сучасних методів діагностики та лікування, організації ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів в осередках.

Указано, что в течение последних лет эпидемическая ситуация по туберкулезу на территории области, несмотря на снижение показателей заболеваемости и смертности, остается напряженной. Добиться снижения распространения туберкулеза на территории Тернопольщины можно при условии активного реагирования на проблему, улучшения финансирования, внедрения современных методов диагностики и лечения, организации эффективных профилактических и противоэпидемических мероприятий в очагах.

In recent years the epidemic situation with tuberculosis in the region, despite the decrease morbidity and mortality remains tense. To reduce the spread of tuberculosis in the region can be provided an active response to the issue, better funding, introduction of modern methods of diagnosis and treatment, organization of effective preventive and anti-epidemic measures.

Огляд літератури присвячено актуальній проблемі сучасної педіатрії - остеопенічному синдрому в дітей, що проявляється у вигляді остеопенії та остеопорозу. Висвітлено сучасні погляди на лікування й профілактику цієї патології в дітей різного віку та дорослих, запропоновано практичні рекомендації з метою поліпшення можливості превентивного і лікувального впливу на таке соціально значуще захворювання, як остеопенічний синдром у дітей, в закладах первинної медико-санітарної допомоги.