Парвовірус B-19 є найбільш поширеним паnогеном, причетним до загибелі плода, що входить у групу інфекцій, котрі умовно позначаються "парент-віруси". Важливою особливістю парвовірусної інфекції є те, що за відсутності виражених клінічних ознак збудник ускладнює перебіг вагітності, впливає на внутрішньоутробний стан плода та несе велику загрозу його життю. Проаналізовано акушерські та перинатальні наслідки внутрішньоутробного парвовірусного інфікування, висвітлено медико-соціальні аспекти утробних уражень плода. Показано особливості епідеміології парвовірусної інфекції, культуральні характеристики збудника, патогенетичні механізми розвитку клінічних симптомів та ускладнень даної інфекції. Описано значення парвовірусної інфекції у виникненні неімунного набряку плода, методи діагностики під час вагітності та необхідність проведення специфічної терапії, лікувально-профілактичних заходів для інфікованих жінок та їх новонароджених дітей.

У ході дослідження проведено ретельне клінічне порівняння перинатальних наслідків і частоти гестаційних ускладнень у жінок із мікст-інфекціями, верифікованими на прегравідарному етапі. Обстежено 130 жінок з вірусною та вірусно-бактеріальною інфекцією, контрольну групу склали 20 практично здорових жінок. Проведено збір репродуктивного та соматичного анамнезу, гінекологічний огляд, бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження вагінального вмісту. Проведено ідентифікацію інфекцій TORCH-групи та визначення інфікування парвовірусом В-19 за допомогою методу імуноферментного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції. Всі жінки з ризиком внутрішньоутробного інфікування розподілені на дві підгрупи: групу порівняння склали 65 жінок, обстеження та лікування яких здійснено на підставі загальноприйнятих методик, та основну групу, в яку ввійшли 65 вагітних із ризиком внутрішньоутробного інфікування, у яких використано запропоновану схему обстеження та розроблений лікувально-профілактичний комплекс.

Провідна роль внутрішньоутробних інфекцій в генезі несприятливих наслідків вагітності визначила основні напрямки досліджень даної проблеми. Мета роботи - оцінка стану екосистеми піхви та характеристика місцевих факторів імунітету у жінок з ризиком внутрішньоутробного інфікування. Проведено обстеження 80 жінок з ризиком внутрішньоутробного інфікування. Контрольну групу склали 20 практично здорових жінок. Інфекційний скринінг проводили шляхом визначення видового та кількісного складу мікрофлори, бактеріоскопічного та бактеріологічного дослідження виділень, а також ідентифікації інфекційних чинників TORCH-групи методом імуноферментного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). Оцінка інфікованості парвовірусом В19 проводилась шляхом ідентифікації специфічних антитіл - IgG та IgM, показники локального імунного захисту (вміст Ig G, Ig A, Ig M в цервікальному слизі) вивчено з використанням методу імуноферментного аналізу. Встановлено, що характеристика особливостей мікробіоценозу у жінок високого ступеню інфекційного ризику вже на прегравідарному етапі характеризується поліінфікуванням умовно-патогенними та патогенними мікроорганізмами з вираженою лейкоцитарною реакцією. У більшої половини пацієнток розвивається клінічна картина вагініту і/або бактеріального вагінозу зі зменшенням концентрації лактобацил, збільшенням концентрації умовно пагогенної мікрофлори, збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, та мікроорганізмами, що асоційовані з дисбіотичними станами цієї ніші. При діагностиці перинатальних інфекцій в динаміці гестаційного процесу доведено достовірне підвищення концентрації Ig G та Ig M в порівнянні з контролем, тоді як підвищення Ig A супроводжує тільки маніфестацію та розвиток гострих запальних реакцій. Крім того, прогресування впливу перинатальних інфекційних факторів в процесі розвитку вагітності супроводжуються різноплановими порушеннями в системі місцевого імунітету, що виявляється зниженням рівня sIg A. Одержані дані свідчать, що уже на догестаційному етапі у жінок високого ступеня інфекційного ризику відмічено різнопланові порушення в системі місцевого імунітету, що найбільш вагомо проявляються зменшенням sIg A. Все вищевказане є підтвердженням формування вторинного імунодефіциту у даної категорії пацієнток.

Зниження захворюваності в дітей, народжених від матерів, у яких гестаційний процес був ускладнений наявністю мікст-форм інфекційних факторів TORCH-групи, залишається актуальною проблемою сучасної перинатології. Однією з найбільш небезпечних і найменш вивчених перинатально значущих інфекцій є парвовірусна, яка може негативно впливати на перебіг вагітності, зумовлюючи розвиток патології плода та збільшуючи перинатальні втрати. Вищезазначене диктує необхідність розробки інформативних діагностичних критеріїв ураження плода при інфікуванні матері поєднаними формами TORCH-патогенів, а також ефективних лікувально-профілактичних заходів для цих жінок та їх новонароджених дітей, що викликає необхідність пошуку підходів до дослідження даної проблеми і є чітким обгрунтуванням актуальності вибраного напряму. Описано особливості клінічного перебігу гестаційного періоду у пацієнток з ризиком внутрішньоутробного інфікування (ВУІ), проаналізовано особливості стану та розвитку новонароджених від досліджуваних жінок. Запропоновано нові критерії прогнозування акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із вірусною, бактеріальною та поєднаною інфекціями. Метою роботи - домогтися зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із групи ризику ВУІ шляхом впровадження розробленого підходу до проведення лікувально-профілактичних заходів на прегравідарному етапі на основі вивчення окремих показників місцевого імунітету, рівня гострофазових білків, функціонального стану фетоплацентарного комплексу. Розроблений і впроваджений комплекс заходів антенатального спостереження вагітності та прегравідарна підготовка сприяли попередженню ВУІ, зниженню частоти ускладнень гестаційного процесу та покращанню перинатальних наслідків.