На підставі результатів клініко-експериментальних досліджень морфофункціональних змін у проксимальних відділах тонкої кишки на різних етапах перебігу гострої непрохідності тонкої кишки (ГНТК) патогенетично обгрунтовано прогностичні, профілактичні та лікувально-тактичні підходи. Показано виражені зміни ультраструктури слизової оболонки, зменшення популяцій лакто- та біфідобактерій, надмірну колонізацію патогенної мікрофлори у проксимальних відділах тонкої кишки, що призводить до проникнення бактерій та їх ендотоксинів у лімфатичне і кровоносне русла та морфофункціональної недостатності паренхіматозних органів (печінки, легень, нирок, серця, селезінки). Виявлено послідовну періодичність клінічного перебігу ГНТК, виділено чотири стадії захворювання: компенсації, що характеризується помірною мікробною колонізацією, компенсованими змінами внутрішньостінкової гемоциркуляції та слизової оболонки тонкої кишки; бактерійної транслокації або субкомпенсації з надмірною мікробною колонізацією, вираженими змінами внутрішньостінкової гемоциркуляції, дегенеративно-дистрофічними змінами у слизовій оболонці тонкої кишки; декомпенсації, що виявляється бактеріотоксемією та стадію поліорганної недостатності. Створено математичну модель ГНТК, на якій показано можливість прогнозування вірогідності діагнозу, показів екстренності операції, вірогідних післяопераційних ускладнень та імовірного летального наслідку. Залежно від стадії клінічного перебігу захворювання розроблено комплекс до-, інтра- та післяопераційних методів інтестинальної терапії з урахуванням морфофункціональних змін у проксимальних відділах тонкої кишки.

Обстежено 425 хворих, прооперованих з приводу гострої кишкової непрохідності (ГКН) різної етіології. Встановлено, що у післяопераційному періоді у 45 (10,6 %) хворих виникли гострі стресові ерозії та виразки шлунка й дванадцятипалої кишки (ДПК), які ускладнились кровотечею. Частота розвитку таких ускладнень перебуває в тісній залежності від проявів синдрому ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації. Прогнозування за допомогою комп'ютерного аналізу клінічного матеріалу та розрахунок діагностичних коефіцієнтів за методом Вальда дає змогу з більшою вірогідністю визначити ступінь ризику виникнення ерозивно-виразкових кровотеч зі шлунка та ДПК. За визначенням прогностичного індексу ризику розвитку ускладнень, до операції можна розділяти хворих на ГКН на групи: з мінімальним, підвищеним і високим ризиком розвитку таких ускладнень, своєчасно почати та диференційовано проводити профілактичні заходи у кожній групі ризику. Використання методики екохарчування дозволяє знизити інтоксикацію, ліквідувати ознаки синдрому ентеральної недостатності та, відповідно, зменшити ризик виникнення післяопераційних ерозій і виразок шлунка та ДПК у хворих, оперованих з приводу ГКН.