Вирішено науково-технічну задачу розробки моделей, методів та алгоритмів формування ефективної інвестиційної політики розвитку інформаційного капіталу для реалізації нових підходів у побудові сучасних систем управління машинобудівним підприємством за умов глобальної економіки. Запропоновано методику формування оптимальної програми та бюджету розвитку інформаційного капіталу за умов обмежених фінансових ресурсів з урахуванням збалансованого фінансування на розробку прикладної складової (ПЗ) та відповідної вимоги ПЗ системно-технічної платформи (СТП). Розроблено математичну модель та алгоритм вибору проектів створення програмного забезпечення максимально впливаючи на ключові показники ефективності бізнес-процесів підприємства та забезпечуючи високий коефіцієнт повернення інвестицій. У разі цього досягається раціональне використання трудових ресурсів розробників ПЗ. Запропоновано модель взаємодії та взаємовпливу інформаційних систем бізнес-процесів, технологічної складової інформаційного капіталу (СІК) та ключових показників діяльності підприємства. Розрахунок вихідних даних з кожної величини необхідних для реалізації програм розвитку прикладної складової інформаційного капіталу ресурсів СТП здійснюється з використанням математичних методів множинної регресії, прогнозування та визначення кореляцій. Розроблено комплекс функціональних, логічних, оптимізаційних моделей й інформаційних технологій побудови багаторівневої, наскрізної системи управління, що включає об'ємне, календарне й оперативне управління виробництвом. Встановлено систему формування планових показників і моніторингу фактичного досягнення поставлених стратегічних цілей інноваційного сталого розвитку машинобудівного підприємства з використанням WEB-технологій та розвиненою інформаційно-обчислювальною мережею, що має розподілену телекомунікаційну, програмну, інформаційну й організаційну інфраструктуру.

Досліджено вплив напруженого стану в реставраційних матеріалах, що виникає в них під час дії експлуатаційних навантажень, на тверді тканини зуба. Проведено розрахунок напруженого стану твердих тканин зуба та чотирьох видів матеріалів: кераміки, нанокомпозиту, компомеру, склоіономерного цементу з використанням графової моделі пружного тіла. У разі незначного ступеня руйнування коронкової частини зуба (<$Eomega> = 7,3 %) доцільно використовувати склоіономерний цемент, оскільки напруження, які виникають у ньому, мінімальні. Напруження, що виникають у зубі під час використання компомеру та нанокомпозиту, свідчать про можливість їх застосування у разі незначного та середнього руйнування (<$Eomega> = 7,3 - 49,3 %). У випадку втрати твердих тканин <$Eomega> = 66,4 % слід застосовувати керамічний матеріал, що сприятиме мінімальним напруженням у тканинах зуба. Висновки: аналіз напруженого стану зуба з реставраційним матеріалом показує необхідність вибору конкретного виду відновлювального матеріалу залежно від ступеня руйнування коронкової частини зуба, що забезпечує баланс жорсткості коронки.

Проблема профілактики та лікування карієсу зубів є актуальною для галузі охорони здоров'я багатьох країн. Рівень захворювання на цю хворобу у світі залишається стабільно високим протягом тривалого часу. В Україні інтенсивна поширеність карієсу є медичною й соціальною проблемою. Для відновлення зруйнованих коронок зубів бокової групи застосовуються як терапевтичні, так і ортопедичні методи стоматологічного лікування. Зокрема, це пломби, прямі реставрації, пломбування та прямі реставрації на штифтових конструкціях (металевих, скловолоконних і пластикових), зубні вкладки лабораторного виготовлення, зубні вкладки прямого виготовлення, напівкоронки лабораторного виготовлення, коронки лабораторного виготовлення (штамповані, литі, суцільнокерамічні), коронки автоматизованого виготовлення. Для точного визначення показань до застосування конкретного методу відновлення коронки враховуються місцеві та загальні умови, розроблено індекси втрати площі оклюзійної поверхні та глибини руйнування коронки зуба.

Мета роботи - визначення ефективності застосування склоіономерного цементу "Fuji IX", GC, Японія, в осіб молодого віку (12 - 18 років) з ортогнатичним прикусом з незначним обсягом руйнування залежно від фізико-хімічних властивостей ротової рідини. Оцінка стану прямих реставрацій здійснювалася через 12 міс з використанням критеріїв ISO, основаних на базі USPHS. Для встановлення зв'язку між станом відновлювальних конструкцій і фізико-хімічними властивостями ротової рідини було визначено градаційну кольорову шкалу, що базується на комплексі властивостей ротової рідини. За результатами дослідження в 1,3 % випадків одну реставрацію, яка розміщувалась у порожнині рота з несприятливими властивостями ротової рідини, рекомендували замінити за всіма критеріями USPHS (оцінка - C). Висновки: ефективність відновлення дефектів твердих тканин зубів перших молярів обсягом до 7,3 % 1,2 та 1 + 2 порожнин за Блеком з використанням склоіономерного цементу "Fuji IX", GC, Японія, упродовж 12-ти міс спостереження становить 98,7 %.

Мета дослідження - підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з дефектами зубних рядів за допомогою незнімних суцільнокерамічних конструкцій зубних протезів з опорою на дентальні імплантати шляхом застосування індивідуальних абатментів. Оцінку стабільності ендооссальних дентальних імплантатів проводили за допомогою частотно-резонансного аналізу ("Osstell ISQ"). Для оцінки клінічної ефективності ортопедичного лікування було застосовано критерії оцінки ефективності реставрацій (за Ryge G., 1981), визначення індексу зубного нальоту (PI) (Silness-Lіe), індексу РМА (за Parma), реакції адсорбції мікроорганізмів (РАМ) до лікування, через 3, 6 і 12 міс після встановлення імплантатів. Клінічно доведено ефективність застосування незнімних суцільнокерамічних конструкцій з опорою на ендооссальні дентальні імплантати із застосуванням індивідуальних керамічних абатментів, виготовлених за запропонованою методикою, що підтверджено задоволеністю результатами протезування у 95 % пацієнтів. Висновки: результати ортопедичного лікування 64-х пацієнтів з опорою на дентальні імплантати показали, що застосування суцільнокерамічних ортопедичних конструкцій з опорою на ендооссальні дентальні імплантати із виготовленням індивідуальних керамічних абатментів має високу клінічну ефективність та знижує відсоток ускладнень під час протезування.

Проведено дослідження поширеності й особливостей перебігу дефектів твердих тканин постійних зубів жувальної групи у дітей Києва в постійному прикусі з урахуванням етіології, топографії порожнин і ступеня руйнування коронкової частини. Проведено клінічне оцінювання існуючих прямих реставрацій бокової групи зубів у обстежених дітей. Математично обгрунтовано та проведено експериментальний аналіз напружено-деформованого стану твердих тканин зуба, реставраційних матеріалів і витривалості фіксуючого цементу під дією жувального навантаження в статиці та динаміці залежно від виду конструктивного матеріалу та методу лікування. Розроблено діагностично-прогностичні критерії диференційованого підходу щодо вибору методу заміщення дефектів твердих тканин постійних молярів у дітей залежно від фізико-хімічних параметрів ротової рідини та проведено порівняльне оцінювання клінічної ефективності їх застосування. Розроблено та впроваджено лікувально-профілактичні заходи у практику охорони здоров'я.

Поширеність дефектів зубних рядів зумовлює необхідність удосконалення підходів до вибору методу їх заміщення з урахуванням індивідуальних параметрів середовища порожнини рота. Мета дослідження - вивчити вплив фізико-хімічних параметрів ротової рідини на розвиток запальних ускладнень тканин, оточуючих дентальний імплантат, та підвищити ефективність лікування завдяки використанню диференційованого підходу до вибору конструкційного матеріалу для виготовлення незнімних зубних протезів. Дослідження проводилось у 64 пацієнтів віком від 20 до 56 років з дефектами зубних рядів за допомогою загальноклінічних та спеціальних методів із застосуванням незнімних металокерамічних конструкцій зубних протезів з опорою на внутрішньокісткові дентальні імплантати (ДІ). Розподіл пацієнтів за групами спостереження проводили із урахуванням фізико-хімічних параметрів ротової рідини. Для оцінки стану м'яких тканин навколо імплантату визначали індекс PMA (за Parma), індекс зубного нальоту (PI) (Silness, Lіe), проводили пробу Шиллера - Писарєва до лікування, через 3, 6 та 12 міс після встановлення імплантатів. Результати ортопедичного лікування 64 пацієнтів з дефектами зубних рядів із застосуванням металокерамічних протезів з опорою на ДІ показали вищу клінічну ефективність у пацієнтів зі сприятливими характеристиками ротової рідини. Висновки: незадовільні властивості ротової рідини потребують застосування заходів для зниження ризику виникнення ускладнень під час протезування шляхом вибору конструкційного матеріалу та індивідуалізованого алгоритму гігієнічного догляду.

Мета роботи - підвищення якості підготовки лікарів-інтернів на етапі первинної спеціалізації (інтернатури) шляхом створення адаптивних умов для засвоєння ними всіх необхідних практичних (мануальних) навичок для здійснення своєї професійної діяльності на засадах доказової медицини. Багаторічний досвід роботи з лікарями-інтернами за спеціальністю "Стоматологія" співробітників кафедри стоматології інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика показав, що важливою частиною їх підготовки є саме оволодіння ними практичною складовою спеціальності. На етапі інтернатури як базової ланки передбачаються систематизація та поглиблення теоретичних знань, отриманих під час додипломного навчання, та оволодіння практичними навиками, необхідними для надання кваліфікованої стоматологічної допомоги населенню в обсягах, визначених чинним законодавством України. Застосування сучасних засобів моніторингу навчання та адаптивних форм викладання навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних потреб кожного учасника навчального процесу дозволяє значно покращити якість підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю "Стоматологія". Висновки: запровадження сучасних адаптивних форм навчання лікарів-інтернів на кафедрах післядипломної освіти дозволяє здійснювати постійний моніторинг рівня теоретичних знань та ступеня оволодіння практичними навичками, що забезпечує підготовку кваліфікованого фахівця за спеціальністю "Стоматологія".