Вивчено сутність і зміст якості продукції, розглянуто її як предмет сертифікації й об'єкт адміністративно-правового регулювання. Розкрито теоретичні та практичні проблеми реалізації якості продукції. Застосовано науковий підхід "від загального до конкретного" й обгрунтовано висновок про те, що сертифікація якості продукції має законодавче закріплення, охоплює широку сферу законодавчо врегульованих і законодавчо неврегульованих відносин та є структурно-функціональною, невід'ємною складовою дозвільної діяльності. Визначено принципи здійснення сертифікації та надано їх класифікацію. Виокремлено й охарактеризовано систему суб'єктів здійснення сертифікації в Україні. На основі вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції розкрито перспективні напрямки та можливості адаптування їх до відчизняної системи підтвердження відповідності. Наведено напрямки розвитку правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції в Україні.

Проведено комплексне клінічне та лабораторно-інструментальне дослідження 30 хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК). Виявлено, що близько половини хворих (53,3 %) на НВК мають позакишкові прояви, а у 43,8 % випадків - позакишкові ураження двох і більше органів і систем. Серед позакишкових проявів НВК найбільш поширеними були ураження печінки (56,3 %), які варіювали від реактивного гепатиту (44,4 %) до аутоімунних уражень печінки, зокрема автоімунного гепатиту (33,3 %) і первинного склерозуючого холангіту (22,3 %). Встановлено, що у хворих на НВК з автоімунними ураження печінки, спонділоартритом і псоріазом клінічна картина не відповідала ендоскопічній, тому виділено групу позакишкових уражень, які незначно залежать від активності запального процесу слизової оболонки у товстій кишці. Для іншої групи характерним були поява проявів у момент високої активності НВК і зменшення або зникнення в стадії ремісії захворювання - реактивний артрит, реактивний гепатит, ураження шкіри у вигляді вузлової еритеми, ураження слизової оболонки порожнини рота та очей.

Мета роботи - оцінити клінічні прояви печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на АЦП у разі загострення хронічного бронхіту (ХБ). Обстежено 100 хворих на АЦП класу B та C за Чайльд - П'ю, 82,00 % чоловіків і 18,00 % жінок віком (47,2 +- 3,9) років: 48 хворих без поєднання зі ХБ (I група); 52 хворих на тлі загострення ХБ (II група). Проведено клініко-лабораторне й інструментальне обстеження. Для оцінки ПЕ користувалися критеріями West-Haven. У 54,17 % хворих I групи встановлено ПЕ I стадії, у 35,42 % - II, у 10,42 % - III стадії. У хворих II групи ПЕ I стадії виявлено в 17,31 %, II - у 50,0 %, III стадії - у 32,69 % (p << 0,05). У пацієнтів із АЦП та АЦП у поєднанні із ХБ, відповідно, клінічно ПЕ проявлялась сонливістю вдень та інверсією сну (58,33; 75,00 %), подовженням тривалості тесту ТМТ-час (61,59 +- 2,38 сек; 72,84 +- 3,03 сек), порушенням настрою (20,83; 28,85 %), появою астериксису (54,17; 76,92 %), конструктивної апраксії (41,67; 55,77 %). Висновки: загострення ХБ у хворих на АЦП сприяє наростанню стадії ПЕ і погіршенню прогнозу; виявлено взаємозв'язок між гіпонатріємією і стадією ПЕ.