Висвітлено загальні поняття про аеромедичну евакуацію, історію її виникнення, становлення та сучасний стан розвитку. Систематизовано існуючі дані щодо організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів, засобів і способів збереження життя, здоров'я та працездатності потерпілих у процесі евакуації повітряним транспортом. Наведено характеристику негативних чинників середовища та динаміки пересування літака у повітрі, їх вплив на організм людини, а також особливості аеромедичної евакуації важкопоранених і важкохворих за окремими нозологіями й алгоритм надання їм медичної допомоги під час транспортування.

Освещены общие понятия об аэромедицинской эвакуации, история ее возникновения, становления и современное состояние развития. Систематизированы существующие данные об организационно-технических и лечебно-профилактических мероприятиях, средствах и способах сохранения жизни, здоровья и трудоспособности потерпевших в процессе эвакуации воздушным транспортом. Приведена характеристика отрицательных факторов среды и динамики передвижения самолета в воздухе, их влияние на организм человека, а также особенности аэродинамической эвакуации тяжелораненых и тяжелобольных по отдельным нозологиям и алгоритм предоставления медицинской помощи во время транспортировки.

Здійснено порівняльну оцінку віддалених результатів (ВР) хірургічного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою методу "пломбування" просвіту нориці аутотромбіновим клеєм (АК) або методики Рижих. Оцінку ВР проведено за двома основними критеріями: частота післяопераційних рецидивів та частота післяопераційної інконтиненції. На підставі одержаних результатів зроблено висновок, що застосування методики "пломбування" норицевого ходу АК дозволяє значно зменшити кількість післяопераційних рецидивів захворювання та майже повністю запобігти появі післяопераційної інконтиненції сфінктера прямої кишки.

Наведено віддалені результати лікування хворих з хронічним внутрішнім гемороєм з використанням інфрачервоної фотокоагуляції. Учасники контрольної групи - 141 (58 %) пацієнт з хронічним внутрішнім гемороєм I - II ступеня - лікувалися за традиційною методикою інфрачервоної фотокоагуляції. До основної групи увійшли 102 (42 %) пацієнти з хронічним внутрішнім гемороєм I - II ступеня, які лікувалися за розробленою методикою селективної інфрачервоної фотокоагуляції дистальних гілок верхньої прямокишкової артерії під доплерометричним контролем. Результати терапії оцінено через 2 роки після малоінвазивного лікування. У контрольній групі хороші результати одержано у 102-х (72,34 %), задовільні - у 23-х (16,31 %) і незадовільні - у 16-ти (11,35 %) пацієнтів. В основній групі хороші результати одержано у 94-х (92,16 %), задовільні - у 7-ми (6,86 %), незадовільні - у 1-го (0,98 %) пацієнта. Різниця результатів лікування в контрольній та основній групах хворих достовірна (<$E p~<<~0,001>).

Мета роботи - проаналізувати ефективність застосування різних діагностично-лікувальних алгоритмів у хворих з юкстапапілярними (ЮП) та ретробульбарними (РБ) виразками дванадцятипалої кишки (ДПК). Проаналізовано результати діагностики та лікування 66 хворих з ЮП- та РБ-виразками ДПК, ускладненими виразковою кровотечею. Хворих розподілено на дві групи: контрольна група - 29 (43,9 %) пацієнтів, дослідна - 37 (56,1 %). У хворих контрольної групи використовували діагностично-лікувальний алгоритм, який включав два етапи: перший - первинна екстрена фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з використанням торцевої оптики; другий - фіброколоноскопія з повторною ФГДС з використанням торцевої оптики. У пацієнтів дослідної групи застосовували триетапний діагностично-лікувальний алгоритм, який додатково включав проведення за показаннями релаксаційної дуоденографії та ФГДС з використанням скошеної та бічної оптики. Висновки: рутинна ФГДС з використанням торцевої оптики має низьку чутливість щодо виявлення РБ-виразок ДПК. Доповнення рутинної ФГДС релаксаційною дуоденографією та повторною прицільною ФГДС з використанням скошеної та бічної оптики надає змогу суттєво підвищити чутливість методу. Частота рецидивів виразкової кровотечі після медикаментозного гемостазу виявилася достовірно більшою, у порівнянні з такою після ендоскопічного гемостазу.

Проаналізовано досвід Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України щодо використання продовженої епідуральної анестезії. На підставі літературних даних і авторських спостережень узагальнено механізм розвитку та дії продовженої епідуральної анестезії залежно від віку та статі пацієнтів, яким виконувалися оперативні втручання на органах черевної порожнини, промежині та кінцівках. Проведено моніторинг за даною категорією пацієнтів, визначено сенсорний рівень, зроблено висновки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7-5 + Р415.160.23-5

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити ефективність застосування селективної антибіотикотерапії у хворих з деструктивними формами гострого холециститу. Оцінено результати лікування 112 хворих з деструктивними формами гострого холециститу, які залежно від способу антибіотикотерапії були розподілені у контрольну (53 хворих з гострим флегмонозним холециститом та 28 - з гострим гангренозним холециститом) та дослідну (відповідно 19 та 12 хворих) групи. В контрольній групі (n = 81) пацієнтам проведено відкриту холецистектомію з традиційною внутрішньовенною антибіотикотерапією цефоперазоном по 1 г тричі на добу впродовж 5 - 7 діб, у дослідній (n = 31) - відкриту холецистектомію з внутрішньоартеріальним введенням цефоперазону в тінях еритроцитів у загальну печінкову артерію по 1 г двічі на добу впродовж 3 діб. Висновки: застосування селективної антибіотикотерапії з використанням тіней еритроцитів дає змогу достовірно зменшити частоту післяопераційних ускладнень у хворих з деструктивними формами (флегмонозною та гангренозною) гострого холециститу з 22,2 до 12,9 %, уникнути летальних наслідків, скоротити середню тривалість стаціонарного лікування з 11,7 до 5,1 ліжко-дня, термін антибіотикотерапії - з 6,2 до 3,0 днів та суттєво зменшити середню дозу спожитого цефоперазону - з 18,6 до 6,12 г.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45е

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено умови діяльності медичної служби та їх вплив на організацію методичного забезпечення військ під час проведення АТО. Розглянуто медичну реабілітацію військовослужбовців як світову медико-соціальну проблему. Проаналізовано організацію та проведення такої реабілітації військовослужбовців - учасників АТО, оцінено її ефективність. Обгрунтовано систему медичної реабілітації військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань.

Вперше проведено вивчення результатів хірургічного лікування екстрасфінктерних нориць прямої кишки (ЕНПК). Обгрунтовано необхідність розробки нових методів передопераційної діагностики ЕНПК та методик їх хірургічного лікування. Розроблено й апробовано технологію ультразвукового дослідження 3D, наведено порівняльну оцінку діагностичної цінності даного методу. Розроблено спосіб фістулографії (ФГ) з використанням аноректальної лінійки, встановлено його діагностичну цінність у порівнянні зі звичайною ФГ. Запропоновано діагностичний алгоритм передопераційного обстеження ЕНПК. Розроблено робочу УЗ-класифікацію ЕНПК за ступенем їх складності. Створено та впроваджено у практику методику висічення норицевого ходу (НХ) "єдиним блоком" від зовнішнього отвору до внутрішнього з використанням ультразвукового гармонійного скальпеля, наведено порівняльну оцінку ефективності використання традиційної та даної методик лікування хворих з ЕНПК. Вперше розроблено та рекомендовано до використання аутотромбіновий клей для лікування хворих з даною патологією як самостійну методику лікування. Встановлено ефективність лікування хворих на ЕНПК за допомогою методики висічення НХ єдиним блоком та поєднання традиційних методик з методикою "пломбування".

Представлена разработанная и научно обоснованная система управления и контроля качества оказания медицинской помощи в системе СБ Украины. Ее использование позволило не только повысить эффективность медицинского обеспечения прикрепленного контингента, а и обеспечило в полном объеме оказание медицинской помощи в соответствии с утвержденными в Украине стандартами качества.

Досліджено історію становлення системи медичного забезпечення органів державної безпеки України. Приділено увагу становленню та розвитку відокремлених підрозділів військово-медичного управління в регіональних органах. Розглянуто організацію мережі санаторно-курортних та оздоровчих закладів Служби безпеки України. Проаналізовано законодавчу та нормативну базу щодо медичного забезпечення особового складу Служби безпеки України. З'ясовано сучасний стан і перспективи розвитку системи військово-медичного забезпечення.

Вперше викладено основні аспекти організації та розвитку військово-медичної служби органів державної безпеки України та проведено ретроспективний аналіз етапів її становлення. Значну увагу приділено розвитку відокремлених підрозділів військово-медичного управління в регіональних органах СБ України. Висвітлено діяльність мережі санаторно-курортних та оздоровчих закладів СБ України, питання взаємодії із провідними медичними закладами та установами нашої держави. Охарактеризовано законодавчу та нормативну базу щодо медичного забезпечення особового складу СБ України. Акцентовано на організації контролю та управлінні якістю медичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах СБ України. Визначено загальні тенденції сталого функціонування системи військово-медичного забезпечення особового складу органів СБ України на майбутнє.

Рассмотрена организация санаторно-курортного лечения, оздоровления и реабилитации в Службе безопасности Украины, раскрыты основные направления деятельности санаторно-курортных и оздоровительных учреждений ведомства.

Розглянуто організацію санаторно-курортного лікування, оздоровлення і реабілітації в Службі безпеки України, розкрито основні напрями діяльності санаторно-курортних і оздоровчих установ відомства.

Рассмотрена организация санаторно-курортного лечения, оздоровления и реабилитации в Службе безопасности Украины, раскрыты основные направления деятельности санаторно-курортных и оздоровительных учреждений ведомства.

Розглянуто особливості хірургічної анатомії замикального апарату прямої кишки, знання (або незнання) яких може істотно впливати на найближчі та віддалені результати оперативного лікування з приводу неспецифічних нориць прямої кишки, особливо складних - екстрасфінктерних. Кожен елемент цього апарату детально вивчали на виготовленому фронтальному зрізі препарату прямої кишки, обробленому за спеціальною методикою. Одержані дані зіставляли з літературними.

Розглянуто перспективи розвитку технологій, альтернативних лікуванню у стаціонарі хворих на хронічний калькульозний холецистит, що має соціальний, медичний та економічний ефект.

Представлено порівняння віддалених результатів оперативного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою розроблених методів "пломбування" норицевого ходу (НХ) аутотромбіновим клеєм та видалення НХ єдиним блоком. Оцінку результатів проведено за кількістю післяопераційних рецидивів та частотою післяопераційної інконтиненції. Одержані результати свідчать на користь застосування методу "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм.

На підставі узагальнення досвіду хірургічного лікування 211 хворих із складними екстрасфінктерними (ЕС) норицями прямої кишки (НПК) проведено порівняльну оцінку ефективності різних методів їх усунення. Найбільш ефективними виявилися методи висічення норицевого ходу (НХ) єдиним блоком від його зовнішнього до внутрішнього отвору та "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм. У разі їх застосування частота виникнення рецидивів і післяопераційної анальної інконтиненції була найменшою як у безпосередні, так і віддалені строки після втручання.

Мета роботи - визначити зв'язок між методами занурення кукси червоподібного відростка (ЧВ) і тяжкістю та поширенням спайкового процесу очеревини в експерименті у кролів. Дослідження проведено на 28-ми кролях, яких було розподілено на 4 групи по 7 тварин: 1-ша (контрольна) група - інтактні дослідні тварини, 2-га група - тварини, яким виконано класичне занурення кукси ЧВ кисетним та Z-подібним швами, 3-тя група - накладання 2-х вікрилових лігатур на основу ЧВ з подальшим його відсіченням, 4-та група - накладання 2-х танталових кліпс на основу ЧВ з подальшим його відсіченням. Тяжкість і поширення спайкового процесу очеревини оцінювали на 7-му добу за шкалою РАІ (Peritoneal adhesion index) після внутрішньовенного введення летальної дози тіопенталу натрію (1,5 % розчин у дозі 2,0 мл на 20 мл ізотонічного розчину) і розкриття черевної порожнини по серединній лінії. Тяжкість і поширення спайкового процесу очеревини за шкалою РАІ після апендектомії були найменшими у кролів 2-ї групи (у середньому - (<$E1,14~symbol С~0,14>) бала), у кролів 3-ї групи оцінено (<$E2,29~symbol С~0,36>) бала, у кролів 4-ї - (<$E4,71~symbol С~0,87>) бала (всі p << 0,05). Висновки: пріоритетним методом формування кукси ЧВ, який асоціюється з найменшою тяжкістю і поширенням спайкового процесу очеревини за шкалою РАІ має бути класичне занурення кукси ЧВ кисетним та Z-подібним швами. У разі лапароскопічної апендектомії накладання на основу відростка 2-х вікрилових лігатур має переваги над методикою накладання 2-х танталових кліпс щодо запобігання виникненню спайкового процесу очеревини (p << 0,05).