Інтерес до підходів у діагностиці та лікуванні доброякісних гіперпластичних уражень матки визначається не тільки необхідністю та доцільністю онкологічної настороженості, але і частими стійкими рецидивами, які у жінок репродуктивного віку супроводжуються порушеннями репродуктивної функції, розладами оваріально-менструального циклу та розвитком хронічної анемії. Серед численних факторів ризику поряд зі спадковістю не останню роль відіграють порушення метаболічного гомеостазу організму, серед яких надмірна маса тіла та ожиріння. Мета дослідження - вивчення показників функціональної здатності гепатоцитів, червоного ростка крові та ферокінетики у пацієнток із лейоміомою матки, аденоміозом і гіперпластичними процесами ендометрія, поєднаними з надмірною масою тіла та ожирінням. У діагностичну програму обстеження ввійшли дві досліджувані групи: I група - 30 пацієнток із гіперпластичними процесами матки без супутньої екстрагенітальної патології, II (основна) група - 30 пацієнток із високим індексом маси тіла. Контрольну групу склали 20 здорових жінок репродуктивного віку. Для оцінки цитолітичного синдрому в обстеженої категорії пацієнток визначено активність амінотрансфераз (АлАТ, АсАт) та інших індикаторних ферментів сироватки крові (холінестераза, сорбітолдегідрогеназа, орнітинкарбамоїлтрансфераза, аргіназа, gamma-глутатіон-S-трансфераза). Оцінювання показників червоного ростка крові здійснено шляхом дослідження загального аналізу крові з визначенням гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів та еритроцитарних індексів: середнього об'єму еритроцита, середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті, середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, показника анізоцитозу еритроцита, рівня сироваткового заліза, загальної залізозв'язувальної здатності сироватки та рівня сироваткового феритину. Встановлено найбільш виражений синдром цитолізу в основній групі, що зумовлено порушенням проникності мембран гепатоцитів та їх органел на тлі метаболічних змін, пов'язаних із ожирінням. Порівняння показників гемограми та ферокінетики у жінок з гіперпластичними процесами матки на тлі ожиріння надало можливість відзначити більш виражене зниження рівня феритину, показників гемоглобіну та підвищення загальної залізозв'язувальної здатності сироватки відносно контрольної групи. Отримані результати у даної категорії пацієнток свідчать про зниження депонованого заліза, що надає можливість констатувати наявність латентного його дефіциту та розвиток передумов функціонального ураження гепатоцитів. Результати проведених досліджень фіксують більш глибокі процеси порушення обміну заліза у жінок за поєднання лейоміоми матки, гіперпластичних процесів ендометрія та метаболічних змін, що супроводжують ожиріння.

Одним із найбільш поширених доброякісних гіперпроліферативних захворювань жіночих статевих органів є лейоміома матки, частота якої за даними різноманітних літературних джерел у жінок репродуктивного віку складає від 20 % до 40 %, а у разі проведення морфологічних досліджень макропрепаратів після гістерекгомій, виявляється значно частіше - до 75 - 85 %. В останні роки відмічено зростання частки молодих пацієнток із даною патологією. Тривалий час основним методом лікування даного захворювання була радикальна гістеректомія. В останні десятиліття досягненнями сучасної фармацевтичної промисловості та впровадженням нових технологій значимо розширилися можливості органозберігаючої терапії даного захворювання. Це призвело до зміни структури втручань та зростання питомої ваги таких операцій як консервативна міомектомія, емболізація маткових артерій, гістероскогочнарезекція субмукозного вузла. Дані втручання створили можливість усунути симптоми лейоміоми матки, зберігаючи при цьому шанси багатьом пацієнткам реалізувати свою фертильну функцію, але не виключили ризик та імовірність рецидиву та росту пухлини. Частота рецидивів після органозберігаючих операцій продовжує залишатися високою та складає, згідно даних різних досліджень від 2 % до 50 % випадків. Враховуючи вищевказане, залишаються актуальними питання профілактики виникнення рецидиву пухлини. Діагностичною програмою із використанням ендокринологічних, імунологічних, морфологічних досліджень встановлено, що у жінок із ізольованою лейоміомою матки значно частіше виявляється локальна дисгормонемія, запальні процеси геніталій, хронічний ендометрит, патологія рецепторного апарату тканин матки, а у разі поєднання лейоміоми матки із дисгормональною патологією молочної та щитовидної залози - центральна гіперпролактинемія, відносна або абсолютна гіперестрогенемія та підвищений рівень антитілоутворення. За данини літературних джерел, у разі наявності ізольованої лейоміоми матки рекомендована терапія, спрямована на корекцію локальних факторів: протизапальна терапія, локальна гормонотерапія, або емболізація маткових судин. У випадку поєднаної патології в першу чергу має проводитися корекція системних метаболічних порушень, а саме - антистресова терапія, системна гормонотерапія, імунокорекція, лікування супутньої соматичної патології, на фоні якої також допускається локальне застосування гормонів та органозберігаючих оперативних втручань. Таким чином, сучасна медицина володіє значимим арсеналом органозберігаючих, консервативних, оперативних, в тому числі малоінвазивних методик, широке впровадження яких надає змогу не тільки покращити "якість життя" таких пацієнтів, але і покращити показники фертильності та репродуктивного здоров'я жінки.

Результати сучасних статистичних досліджень свідчать про стабільний ріст числа жінок з гіперпластичними процесами матки. Гіперпластичні процеси матки відносяться до найбільш поширених захворювань жіночих статевих органів. У числі факторів ризику їх виникнення поряд зі спадковістю провідну роль відіграють як фактори зовнішнього середовища, так і порушення метаболічного гомеостазу організму. Суттєвим фактором ризику є ожиріння, особливо в тих випадках, коли воно поєднується з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією. Для виконання поставленого завдання використано сучасні методи, а саме: окремі інструментальні обстеження (УЗД) і реовазогепатограма, та проведено клініко-параклінічний аналіз історій хвороб гінекологічного відділення обласного перинатального центру 50 жінок із фіброміомою матки (ФМ) віком від 35 до 45 років. Одержані результати свідчать, що у жінок з ФМ на тлі ожиріння відзначено суттєві порушення функції гепатобіліарної системи, які тісно пов'язані з тяжкістю дисгормональних порушень, причому глибоке ураження гепатоцитів може бути незворотним, що вимагає патогенетичної корекції шляхом включення препаратів з гепатопротекторним та антиоксидантним впливом.

Показано історичний шлях формування концепції вищої освіти в контексті інтегративних процесів держав Європи. Проведено систематизацію першого досвіду впровадження Болонського процесу в навчальну роботу Івано-Франківського державного медичного університету та оцінено його ефективність та проблемні аспекти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)612-34 + Ц4,8(4УКР)1:612

Рубрики:

Історія

Збройні сили у цілому

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено аграрні причини державного перевороту в Україні 29 квітня 1918 р. Проаналізовано основні положення партійних програм і позиції різних політичних сил стосовно вирішення земельних проблем у ході зміни влади.

Зазначено, що входженню Закарпатської України до складу УРСР (29.06.1945 р.) передували тривалі переговори Кремля з емігрантським урядом ЧСР. Розглянуто таємні зусилля сталінської дипломатії. Висвітлено намагання україномовного населення Пряшівщини возз'єднатися з Українською РСР.

Проаналізовано перебіг національно-визвольного руху; висвітлено характер революційно-демократичних перетворень, що відбувалися в Україні у березні 1917 - квітні 1918 рр., і стали результатом взаємодії різних політичних сил.

Зазначено, що проблема безплідності шлюбних пар є актуальною не тільки з медичних, медико-генетичних позицій, але й в соціальному, біологічному та психологічному плані. Чоловічі і жіночі чинники практично з однаковою частотою можуть стати причиною безплідного шлюбу, а в значної частини подружніх пар зустрічається поєднання цих чинників. Невисока ефективність методів відновлення природної фертильності людини стимулювала розвиток допоміжних репродуктивних технологій. Широке використання ДРТ, які передбачають індукцію суперовуляції, а також все більш успішне використання сучасних стимуляторів овуляції під час лікування ендокринних форм непліддя призвело до того, що частка індукованих вагітностей за останні роки значно зросла, а проблема збереження такої вагітності та народження здорових дітей набула особливої актуальності. Надано аналіз літературних повідомлень, що свідчать про істотні особливості перебігу вагітності, пологів і післяродового періоду у жінок після допоміжних репродуктивних технологій, а саме: передчасні пологи, невиношування, багатопліддя, акушерські ускладнення. Враховуючи збільшення кількості вагітностей, що настали після ЕКЗ, на даному етапі потрібна подальша розробка тактики ведення вагітності, розродження та післяродового періоду даної категорії жінок з метою зниження репродуктивних втрат.

Проблема безплідності шлюбних пар актуальна не тільки з медичних, медико-генетичних позицій, але й в соціальному, біологічному і психологічному плані. Чоловічі і жіночі чинники практично з однаковою частотою можуть стати причиною безплідного шлюбу, а в значної частини подружніх пар наголошується поєднання цих чинників. Невисока ефективність методів відновлення природної фертильності людини стимулювала розвиток допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Широке використання ДРТ, які передбачають індукцію суперовуляції, а також все більш успішне використання сучасних стимуляторів овуляції при лікуванні ендокринних форм непліддя привело до того, що частина індукованих вагітностей за останні роки значно збільшилась, а проблема збереження такої вагітності і народження здорових дітей стала особливо актуальною. Представлено аналіз літературних повідомлень, що свідчать про істотні особливості перебігу вагітності, пологів і післяродового періоду у жінок після ДРТ, а саме: передчасні пологи, невиношування, багатопліддя, акушерські ускладнення. Враховуючи збільшення кількості вагітностей, що настали після ЕКЗ, на даному етапі потрібна подальша розробка тактики ведення вагітності, розродження і післяродового періоду даної категорії жінок з метою зниження репродуктивних втрат.

Стан репродуктивного здоров'я в Україні продовжує викликати занепокоєння, негативно позначаючись на демографічних показниках. Гостро виникає питання про попередження невиношування вагітності і виходжування кожного немовляти, що народилося. Вагітність у вказаної категорії жінок перебігає в складних умовах та набуває напруженого психоемоційного статусу, що не завжди сприятливо впливає на перебіг гестаційного процесу. Під спостереженням перебувало 80 вагітних в терміні гестації від 5 - 6 до 26 - 28 тижнів гестації, яким запропоновано гормональну підтримку шляхом використання біоадгезивного вагінального гелю, що містить 8 % мікронізований прогестерон, седативну терапію на преконцепційному етапі та гестагени з імуномодулюючим ефектом. Емоційні розлади досліджували за допомогою тестів Спілберга в модифікації Ю. Л. Ханіна, а також за методикою Бека. Гормональний та імунний статус вивчався шляхом оцінки показників рівня Т-хелперів, Т-супресорів, цитокінового профілю та ендокринного статусу, з використанням імуноферментного аналізу. Використання запропонованої лікувальної програми дозволило суттєво покращити гормональний фон та сприяло пролонгуванню вагітності, і, відповідно, зменшило кількість перинатальних втрат.

Мета дослідження - оцінка якості життя та вдосконалення системи диспансерного спостереження і реабілітації та відновного лікування жінок, які перенесли оперативні втручання на матці. Проведено комплексне обстеження і оперативне лікування 60 жінок репродуктивного віку з міомою матки, яким виконано гістеректомію зі збереженням додатків. Для дослідження використано сучасні високоінформативні ендокринологічні та інструментальні методики. Оцінку одержаних показників проведено безпосередньо після оперативного втручання, через 6, 12 міс та через 3 і 5 років після операції. Якість життя вивчали на основі комплексної оцінки, з використанням модифікованої шкали Nottingham Health Profile (NHP) та дослідженням таких важливих показників як енергійність, сон, емоційній реакції, соціальна ізоляція, фізична активність, больові відчуття. Усі види статистичної обробки виконано за допомогою стандартного пакету "Statistica for Windows - 6,0". Анамнестичні дані надали змогу встановити у обстеженого контингенту пацієнток погіршення соматичного здоров'я з високими показниками захворювань печінки та шлунково-кишкового тракту, метаболічних порушень (ожиріння, гіпертензивні розлади, фіброзно-кистозна мастопатія), обмінно-ендокринні зміни й оперативні втручання. Репродуктивне здоров'я у жінок з міомою матки характеризувалася тривалим становленням регулярного менструального циклу, його порушенням у періоді пубертату, запальними захворюваннями статевих органів, доброякісними пухлинами яєчників та їх хірургічним втручанням, неадекватною репродуктивною поведінкою з відсутністю або запізнілою реалізацією репродуктивної функції та штучним перериванням вагітності. Через 12 місяців, і особливо через 5 років після оперативного втручання, відзначено прогресивне погіршення функції яєчників, що відображалося у зменшенні їх об'єму за ультразвукового дослідження за рахунок зменшення числа та розмірів фолікулів, погіршення кровопостачання яєчників, зниження кровотоку в басейні внутрішньої здухвинної артерії. Паралельно слід відзначити прогресуючу гіпоестрогенію, причому встановлено чітку кореляцію із віком жінки, якій проведено оперативне втручання. Зміна якості ж у пацієнток із гіперпластичними процесами матки у післяопераційному періоді проявлялася: зниженням фізичної активно у 43,33 % випадків, ростом сексуальних дисфункцій - у 36,66 %, пригніченням психічного стану, конфліктною спрямованістю соціальної поведінки, ослабленням рольових функцій та суб'єктивним погіршенням загального здоров'я та якості життя у 51,66 % випадків. Висновки: оперативне втручання з приводу міоми матки з об'ємом тотальної чи субтотальної гістеректомії сприяє порушенню складних нейроендокринних взаємовідносин в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники - кора наднирників - щитовидна залоза та впливає на кровопостачання, інервацію, лімфовідтік у тазовому дні, у зв'язку з чим післяопераційні синдроми є полігландулярними та полісистемними. Віддалені наслідки після оперативного втручання супроводжуються прогресивною гіпоестрогенією із погіршенням функції яєчників, що відображалося у зменшенні їх об'єму за ультразвукового дослідження, зменшенні числа та розмірів фолікулів, погіршенні кровопостачання яєчників, зниженні кровотоку в басейні внутрішньої здухвинної артерії.

Мета дослідження - оцінювання окремих показників метаболічного гомеостазу у пацієнток з міомою матки (ММ) після оперативного лікування та їх роль у розвитку та маніфестації симптомокомплексу постгістеректомічного синдрому (ПГС). Проведено комплексне обстеження та оперативне лікування 60 жінок репродуктивного віку з ММ, яким виконано гістеректомію зі збереженням придатків. У контрольну групу ввійшли 20 соматично здорових жінок. Виконано загальноприйняті клініко-лабораторні обстеження, лабораторне оцінювання гормонального статусу, ліпідного профілю, оцінювання характеру розподілу жирової тканини та ступеня ожиріння за індексом маси тіла, ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза, печінки, нирок, щитоподібної залози, грудних залоз. Оцінювання одержаних показників проведено безпосередньо після оперативного втручання, через 6, 12 міс і через 3 і 5 років після операції. Через 12 міс і, особливо, через 3 - 5 років після оперативного втручання відзначено прогресивне погіршення функції яєчників, що проявлялося у зменшенні їх об'єму, виявленому під час УЗД, за рахунок зменшення числа та розмірів фолікулів, погіршенні кровопостачання яєчників, зниженні кровотоку в басейні внутрішньої здухвинної артерії, особливо у жінок, що перенесли тотальну гістеректомію, із наростанням зазначених змін до 5-го року після оперативного втручання. Також слід відзначити у віддалені терміни після гістеректомії прогресивну гіпоестрогенію, причому встановлено чітку кореляцію з віком жінки, якій проведено оперативне втручання. Загалом, під час аналізу показників гормонального профілю у жінок із проявами ПГС через 5 років після операції встановлено у 36,66 % випадків статистично достовірне підвищення рівня про лактину, у 40,00 % - гіпоестрогенію та у 46,66 % пацієнток - ознаки гіперандрогенїї, підтверджені лабораторними критеріями. У жінок віком 29 - 35 років через 3 - 5 років після гістеректомії зниження рівня естрадіолу відзначено у 36,66 %, підвищення рівня ФСГ - у 26,66 % випадків, тоді як у віковій категорії понад 40 років удвічі зростає відсоток пацієнток із порушенням стероїдогенезу. Погіршення анатомо-функціонального стану яєчників із розвитком гіпоестрогенії клінічно проявлялося у жінок даної вікової групи у віддалений післяопераційний період менопазальною симптоматикою, більш вираженою за тотальної гістеректомії, з появою нейровегетативних, психоемоційних порушень і підвищенням рівня тривожності. Зроблено висновки, що тотальна чи субтотальна гістеректомія є "травмувальним" оперативним втручанням, так як зумовлює порушення складних нейроендокринних взаємовідносин у системі гіпоталамус - гіпофіз - яєчники - кора надниркової залози - щитоподібна залоза та впливає на кровопостачання, іннервацію, лімфовідтік у тазовому дні, у зв'язку з чим післяопераційні синдроми є полігландулярними та полісистемними.

Подано аналітичний огляд літератури останніх двох десятиріч стосовно алелопатії рослин в аспекті проблем агрофітоценології. Показана актуальність подальших досліджень культурних рослин з урахуванням їх алелопатичних властивостей і взаємовідносин з агрономічно цінними групами мікроорганізмів у зв'язку з удосконаленням технологій їх вирощування.

Вивчено імунологічні аспекти при анемії вагітних у випадку застосування ехінацеї та вобензиму в комплексі з антианемічною терапією. Вивчено показники еритрону, імунітету і згортальної системи крові паралельно у жінок, які приймали антианемічне лікування. Встановлено, що включення ехінацеї та вобензиму в комплексну терапію сприяє швидкому відновленню гемоглобіну, кількості еритроцитів, ретикулоцитів, гематокриту, нормалізації показників імунітету і ліквідації тромбогеморагії з покращанням внутрішньоутробного стану плоду, сприятливому перебігу вагітності, родів, післяродового періоду, раннього неонатального періоду у дітей.

Розглянуто програму навчальної дисципліни "Українська та зарубіжна культура". Розроблено методичні рекомендації щодо самостійної роботи з вивчення лекційного курсу. Наведено термінологічний словник, теоретичні матеріали, плани семінарських занять та методичні рекомендації для виконання контрольної роботи. Визначено сутність, структуру та функції культури, особливості її формування та прояву. Подано відомості про культурний розвиток стародавнього світу й особливості формування української культури. Висвітлено епоху Ренесансу, культурно-історичний розвиток Європи XVII ст. і відродження української духовності у період Нового часу. Наведено історичний огляд розвитку світової культури XX ст.

Разработаны программа учебной дисциплины "Украинская и зарубежная культура" и методические рекомендации для самостоятельного изучения лекционного курса. Приведены терминологических словарь, теоретичеакие материалы, планы семинарских занятий и методические рекомендации по написанию контрольной работы. Определена сущность, структура и функции культуры, проанализированы особенности ее формирования и проявления. Представлены материалы об антической культуре, проанализирован процесс развития украинской культуры. Освещены эпоха Ренесанса, культурно-историческое развитие Европы XVII ст. и возрождение украинской культуры Нового времени. Приведен исторический обзор развития мировой культуры XX ст.

Мета дослідження - встановлення особливостей розвитку дівчинки у пубертатний період, оцінювання причин порушення становлення менструальної функції (МФ) і виділення основних чинників зниження репродуктивного потенціалу. Проведено медико-соціальний аудит шляхом інтерв'ю, анкетування та вивчення медичної документації (клінічні симптоми екстрагенітальної патології, тривалість захворювання, стан менструальної функції, спадковість, спосіб життя та шкідливі звички) 264 дівчаток для оцінювання ймовірних чинників розвитку порушення становлення МФ і розладів оваріально-менструального циклу. Період "внутрішньоутробного дитинства" перебігав за умов ускладненого гестаційного періоду: загроза переривання вагітності, прееклампсія різного ступеня тяжкості, перинатальні інфекції, передчасні пологи, гіпотрофія плода, шкідливі звички батьків, дистрес плода у пологах. Більше двох третин дівчат мають хронічні захворювання внутрішніх органів, у 24,2 % - виявлено коморбідність гінекологічної патології та екстрагенітальних захворювань. У структурі гінекологічних захворювань переважають порушення менструального циклу за типом альгодисменореї, передменструального синдрому та ювенільних маткових кровотеч. У сексуально активних підлітків запальні процеси статевих органів виявлено у 46,2 % випадків, що, без сумніву, збільшує частку дівчат абсолютного або відносного ризику розвитку безплідності. Дисгормональні захворювання грудної залози відзначено у 16,7 %, за наявності гінекологічної патології - у 2 рази частіше, а у разі порушення становлення та розладах МФ - у 53,4 %. Порівняльний аналіз продемонстрував найбільш виражений негативний вплив на стан репродуктивного потенціалу та оваріального резерву оперативних втручань на яєчниках і спадкової схильності щодо порушень репродуктивної функції. Одержані результати надають можливість класифікувати фактори ризику зниження репродуктивного потенціалу для дівчаток-підлітків і дівчат, що надає можливість оптимізувати формування груп ризику, прогнозувати та моніторувати зниження оваріального резерву та розробляти профілактичні заходи для покращення репродуктивного потенціалу.

Проведено клініко-статистичний аналіз 148 історій пологів жінок репродуктивного віку. Застосовано фізикальне обстеження, оцінку наявності стигм дисплазії сполучної тканини та параклінічні методи. Результати дослідження свідчать про високу частоту проявів недиференційованої дисплазії сполучної тканини у вагітних з варикозною хворобою вен малого таза.

У 65-ти вагітних з різними ступенями тяжкості анемії вивчено концентрацію мікроелементів у крові матері, пуповинній крові новонародженого та плацентарній тканині, а також зміни показників активності ряду ферментів, що характеризують функціональний стан печінки. Контрольну групу становили 30 практично здорових вагітних та їх новонароджених. Установлено значні порушення обміну мікроелементів, які проявляються прогресуючим зниженням їх вмісту як у крові матері, так і плода залежно від глибини гіпоксичного стану. Плацента для більшості мікроелементів залишається резервним депо. Дисмікроелементоз у разі гестаційної анемії призводить до зміни активності металоферментів та індикаторних ферментів печінки, що можна розцінювати як факт ушкодження гепатоцита.

Установлена связь между понятиями частоты цифры троичного изображения числа и его асимптотического среднего значения цифр. Найдены условия существования асимптотического среднего значения цифр троичного числа. Указано бесконечное везде плотное множество чисел, частоты цифр которых не существуют, но существует асимптотическое среднее значение цифр.