Розглянуто основні поняття нанонауки, нанотехнологій і наномедицини. Подано інформацію про видатних вчених, які зробили значний внесок у розвиток нанонауки. Наведено класифікацію наноматеріалів за їх розмірністю, типом, формою, призначенням, хімічним походженням. Описано методи наноструктурного дослідження. Розглянуто фізичні, фізико-хімічні та фармакологічні властивості таких металічних наночастинок, як наносрібло, нанозолото, нанозалізо, нановісмут. Показано можливості їх застосування в медицині. Висвітлено перспективи розвитку нанобіотехнологій. Увагу приділено застосуванню наноматеріалів в хірургії кісток і суглобів, онко-, дермато-, ендокрино-, пульмоно-, офтальмології, а також неврології та нейрохірургії.

Одержано та вивчено високоспецифічні alpha-галактозидази грибного походження. Проведено скринінг alpha-галактозидази серед 2600 культур мікроміцетів, дріжджів і бактерій, в результаті якого відібрано 2 перспективні продуценти Penicillium canescens 239 та Cladosporium cladosporioides 189, вивчено їх трофічні властивості та оптимізовано умови культивування. Із культуральної рідини продуцентів виділено та очищено до гомогенного стану високоактивні препарати alpha-галактозидази. Досліджено їх фізико-хімічні властивості, механізм і специфічність дії. Встановлено, що обидві alpha мають глікопротеїнову природу та характеризуються високим вмістом дикарбонових і гідрофобних амінокислот, наявністю манози, арабінози, рамнози та глюкозаміну в їх вуглеводному компоненті. В активному центрі alpha-галактозидази присутня імідазольна група гістидину та карбоксильна група аспарагінової кислоти. Запропоновано гіпотетичну схему "двоступеневого" механізму дії ферменту. Доведено, що alpha-галактозидаза P. canescens 239 здатна відщеплювати детермінантну alpha-1,3-зв'язану D-галактозу від глікокон'югатів мембран еритроцитів типу B(III) з трансформацією їх в універсальні донорські еритроцити O(I)-типу; обидва препарати alpha-галактозидази ефективні під час гідролізу олігосахаридів соєвого молока до легкозасвоюваних цукрів - галактози та сахарози.

Представлена сравнительная оценка общеизвестной методики профилактики и лечения осложнений после удаления зуба и зубосохраняющих операций и предложенного лечения с использованием препарата "альвостаз". У 45 пациентов проведен клинический эксперимент, который показал, что применение препарата "альвостаз" снижает количество патогенной микрофлоры в послеоперационной ране, обладает обезболивающим, кровоостанавливающим и ранозаживляющим действием.

Наведено одержані результати, що доводять значну ефективність дослідженого препарату наночастинок срібла середнього розміру 30 нм, синтезованого в Інституті біоколоїдної хімії їм. Ф. Д. Овчаренко НАН України, як потенційної протимікробної субстанції, перспективної для застосування в хірургічній стоматології та щелепно-лицевої хірургії для лікування гострих гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки та їх ускладнень.

Висвітлено історію становлення, сучасний стан і перспективи розвитку досліджень з проблем нанонауки, нанотехнології та наноматеріалів. Увагу приділено питанням нанобіології та нанофармації, клінічним аспектам застосування нанотехнологій в хірургічній стоматології та щелепно-лицьовій хірургії. Наведено класифікацію та властивості наноматеріалів. Охарактеризовано методи синтезу, клініко-фармакологічні та токсикологічні властивості наноміді. Розкрито фармакологічні, біологічні, екологічні та клінічні аспекти застосування нанозаліза. Показано можливості застосування сполук наноцинку та наноалюмінію у медицині. Подано інформацію про вуглецеві наноентеросорбенти та наноструктуроване срібло. Проаналізовано фармацевтичні та фармакологічні властивості наночастинок. Висвітлено перспективи діагностики та лікуванні онкологічних захворювань голови та шиї на підставі використання нанотехнологій. Розглянуто особливості застосування наночастинок кремнію в хірургічній стоматології та щелепно-лицьовій хірургії.

Висвітлено теоретичні засади стоматології. Розкрито організацію стоматологічної допомоги в Україні. Увагу приділено методам обстеження стоматологічного хворого, ембріогенезу й анатомії щелепно-лицьового відділу голови, природженим вадам розвитку твердих таканин зубів, захворюванням пародонта та слизової оболонки порожнини рота. Розглянуто питання ортодонтії, хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії, судово-медичної стоматології, а також реконструктивно-відновної, пластичної та естетичної черепно-щелепно-лицьової хірургії обличчя.

Освещены теоретические основы стоматологии. Раскрыта организация стоматологической помощи в Украине. Уделено внимание методам обследования стоматологического больного, эмбриогенезу и анатомии челюстно-лицевого отдела головы, врожденным недостаткам развития твердых тканей зубов, заболеваниям пародонта и слизистой оболочки полости рта. Рассмотрены вопросы ортодонтии, хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии, судебно-медицинской стоматологии, а также реконструктивно-восстановительной, пластической и эстетической черепно-челюстно-лицевой хирургии лица.

Досліджено проблеми травматичних пошкоджень орбіти. Описано основні підходи до діагностики, систематизації та лікування переломів орбіти, що супроводжуються порушеннями сльозовідведення. Висвітлено алгоритм обстеження пацієнтів з порушеннями сльозовідведення травматичного генезу та шляхи попередження їх виникнення під час лікування пацієнтів з переломами середньої зони обличчя. Викладено нові методики хірургічного лікування тотальних пошкоджень сльозовідвідних шляхів.

Систематизированы данные про остеомиелит челюстей у больных на фоне наркотической зависимости. Детально описаны этиология, механизмы патогенеза, клиническая картина, диагностика, дифференциальная диагностика и методы лечения больных этой нозологией. Указано, что в случае проведения своевременных лечебных мероприятий, которые включают патогенетически обоснованное медикаментозное лечение и адекватное оперативное вмешательство, исход заболевания заканчивается стойкой ремиссией, а в последующем - выздоровлением.

Увагу приділено вивченню напружено-деформованого стану скронево-нижньощелепного суглоба із застосуванням методу скінченних елементів. Запропоновано алгоритм діагностики та лікування гемангіом щелепно-лицевої ділянки у дітей. Розроблено алгоритм проведення реконструктивно-відновлювальних операцій на голові та шиї. Обгрунтовано доцільність вивчення особливостей ембріогенезу язика для кращого розуміння ролі етіологічних чинників у виникненні його захворювань. Акцентовано увагу на профілактиці гнійно-запальних ускладнень після операції видалення зуба у хворих на цукровий діабет. Висвітлено досвід лікування фіброзних остеодисплазій верхньої щелепи. Описано оригінальну методику лікування гострого альвеоліту. Показано можливості використання вестибулопластики у комплесному лікуванні хворих на генералізований пародонтит. Запропоновано комплексний підхід до проблеми етіології хронічного одонтогенного гаймориту.

Обстежено 26 пацієнтів із переломами вилицевого комплексу (ПВК) із застосуванням клінічних, рентгенологічних методів та електронейроміографії. Вивчено електрофізіологічні показники ділянок м'яких тканин обличчя, які іннервує трійчастий нерв. Встановлено критерії оцінки функціонального стану підочноямкового нерва. Розроблено схему лікування пацієнтів із травматичною невропатією підочноямкового нерва.

Розглянуто сучасні можливості імітаційного комп'ютерного моделювання (ІКМ) біологічних об'єктів та інноваційні розробки в галузі CAD/CCAM/CAE-технологій медичного призначення. Наведено основні методологічні підходи до моделювання структур щелепно-лицьової ділянки та різномінітних лікувальних пристроїв з урахуванням останніх досягнень біомеханіки та сучасних поглядів на структурну організацію, фізико-механічні та біологічні властивості кісткової тканини щелеп. Описано алгоритми застосування різних типів моделей під час проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі біомеханіки та щелепно-лицьової хірургії. Наведено методики створення індивідуальних комп'ютерних моделей, призначених для вирішення завдань оптимізації в складних клінічних випадках. Зазначено, що імітаційне комп'ютерне моделювання є новим перспективним напрямком сучасної медицини та біомеханіки. що стрімко розвивається. Подальше удосконалення програмного забезпечення, поглиблення теоретичних уявлень про закономірності функціонування біологічних тканин та їх властивості в найближчому майбутньому сприятимуть збільшенню точності та вірогідності імітаційних комп'ютерних моделей напружено-деформованого стану, а також зменшенню затрат часу та коштів на їх виготовлення, що в свою чергу збільшить можливості застосування методу під час проведення наукових медичних досліджень і в повсякденній клінічній практиці.

Зазначено, що історія хвороби є основним юридичним документом, який фігурує у вирішенні правових питань, що стосуються взаємин між лікарем і пацієнтом, лікарем та адміністрацією лікарні. Викладено шаблони написання історії хвороби з хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Детально описано місцевий статус захворювань, рентгенологічну картину пошкоджень зубощелепної системи, протокол оперативного втручання.

Представлено сучасні можливості застосування методів комп'ютерного моделювання, зокрема, CAD/CAM/CAE технологій в плануванні остеосинтезу та визначенні режимів функціонального навантаження у пацієнтів за травматичного перелому нижньої щелепи. Віртуальні моделі систем фіксатор - кістка, створені на основі аналізу даних спіральної комп'ютерної томографії та функціональних методів дослідження, з високим рівнем точності відображували анатомічні особливості жувальної системи пацієнтів, неоднорідні фізико-механічні властивості кісткової тканини уламків та умови функціонального навантаження під час змикання зубів. Математичні обчислення, проведені на моделях, дозволили оцінити величину і характер розподілу локального напруження й деформації, що виникали в елементах системи, та оцінити її жорсткість і надійність в умовах жувального навантаження. Модельні розрахунки брали до уваги під час вибору режимів реабілітації хворих у посттравматичному періоді. Клінічні дослідження, проведені в найближчі та віддалені строки після операції, підтвердили достовірність модельних розрахунків та можливість застосування методу під час прийняття рішень у складних, нетипових клінічних ситуаціях.

В клинических условиях стерильная биодеградируемая пленка "Диплен-дента" использована у 45 больных (28 женщин и 17 мужчин) в возрасте от 17 до 55 лет. 23 больных с хроническим и обострившимся хроническим периодонтитом, которым показано удаление зуба, и пациенты с затрудненным прорезыванием нижних третьих моляров, у которых проводили остеоэктомию участка переднего края ветви нижней челюсти с сохранением зуба без использования исследуемого покрытия, и 22 пациентам (основная группа) проводили аналогичные манипуляции с использованием стерильной биодеградируемой пленки "Диплен-дента". Сравнивая клинические показатели лечения 1 и 2 групп, отмечено, что заживление послеоперационных ран у пациентов основной группы протекало быстрее и с меньшим количеством осложнений, тогда как в группе сравнения дольше наблюдались отек, боль, были более выражены признаки воспаления слизистой оболочки.

Застосовувані методи лікування переломів вилицевого комплексу, ускладнених контрактурою власне жувального м'яза внаслідок зміщення кісткових відламків, потребують удосконалення. Запропоновано спосіб лікування переломів вилицевого комплексу з контрактурами власне жувального м'яза, шляхом репозиції та фіксації кісткових відламків у правильному положенні, який відрізняється тим, що під час знеболення перед репозицією відламків додатково проводять блокаду рухових гілок нижньощелепного нерва, які іннервують власне жувальний м'яз.

С целью улучшения качества лечения больных одонтогенными синуситами с ороантральными сообщениями использован способ закрытия ороантрального сообщения свободным костным трансплантатом с передней стенки гайморовой пазухи, закрывая им дефект со стороны полости рта. Способ применен у 11 человек основной группы, контрольная группа пациентов - 14 человек.

Раскрыты исторические аспекты озоно-кислородной терапии. Рассмотрены физико-химические свойства озона, механизмы биологического действия, влияние на течение воспалительного процесса. Освещены особенности применения озона при одонтогенных верхнечелюстных синуситах, в косметологии и эстетической хирургии лица, а также профилактике и лечении кариеса зубов, пародонта, слизистой полости рта, остеомиелитов челюстей, травматических переломов нижней челюсти.

В експерименті на 15 щурах, яким після створення дірчастого дефекту нижньої щелепи імплантували титанові та поліуретанові (ПУ) шурупи, вивчено морфологічну динаміку регенерації дефектів та кісткової й м'яких тканин навколо них. Встановлено, що протягом терміну спостереження 7 - 14 діб навколо імплантатів формується сполучнотканинна капсула, яка з часом дозріває та персистує до 90 діб. Фіброзна капсула ПУ шурупів, на відміну від титанових, має вогнища неспецифічного гранульоматозного запалення чужорідних тіл навколо часток ПУ, що майже не впливає на дозрівання капсули та формування кісткових регенератів навколо дефекту.

Надано результати вивчення структури травми вилицевого комплексу за 5 років. Здійснено об'єктивну оцінку сучасного стану проблеми.

Розглянуто історичні аспекти розвитку іридодіагностики. Проаналізовано основні етапи становлення іридології в Україні та світі. Акцентовано увагу на ролі іридодіагностики як інформативного та доступного методу експрес-діагностики. Обгрунтовано доцільність використання генетичних маркерів райдужки ока для діагностики стану сполучної тканини організму у пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Відмічено перспективність застосування іридодіагностики в стоматології.