Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)3-334 + Ш401.13

Рубрики:

Література

Розповідь <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ідейно-художні особливості західноукраїнської прози міжвоєнного десятиріччя ХХ ст., прози, яка у всіх своїх виявах належить парадигмі національно-консолідуючого наративу. На підставі узагальнення уперше повернутих після довгого забуття текстів західноукраїнських письменників і письменників-емігрантів, а також досліджених під новим аспектом осмислення творів прозаїків, які не вилучалися у часи тоталітаризму з літературного процесу, розглянуто закономірності розвитку художньої свідомості даного періоду, здійснено пошуки митцями (Г.Журбою, І.Керницьким, В.Ткачуком, А.Чайковським, Ю.Опільським) шляхів до вироблення "національно-органічного стилю".

Проанализированы идейно-художественные особенности западноукраинской прозы межвоенного десятилетия ХХ в., принадлежащей во всех своих проявлениях парадигме национально-консолидирующего наратива. На основе обобщения впервые возвращенных после долгого забытья текстов западноукраинских писателей и писателей эмигрантов, а также исследованных под новым аспектом осмысления произведений прозаиков, которые не изымались из литературного процесса, рассмотрены закономерности развития художественного сознания данного периода, осуществлены поиски художниками (Г.Журбою, И.Керницким, В.Ткачуком, А.Чайковским, Ю.Опильским) путей к созданию "национально-органического стиля".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості поетики композиції новелістики Григорія Косинки, зокрема "заданість" оцінного рівня композиції антеїзмом як однієї з чільних рис української етнопсихології.

Проведено системне дослідження західноукраїнської й еміграційної прози 1920 - 1930-х років ХХ ст. в аспекті динаміки стильових парадигм та їх детермінованості чільними ідейними спрямуваннями доби. Проаналізовано творчість багатьох західноукраїнських письменників, вилучених раніше з історії української літератури тоталітарним режимом, а також прозову спадщину цілої низки письменників-емігрантів, а саме: В. Картуха, К. Поліщука, Ф. Дудка, Г. Журби, І. Черняви, В. Софроніва-Левицького, Ж. Процишина, Р. Єндика, Д. Віконської. Визначено, що під новим кутом зору знайшли своє прочитання тексти М. Ірчана, С. Тудора, В. Бобинського, І. Керницького. Шляхом аналізу індивідуальних авторських стилів цих творів, співвіднесеності їх ідіостилів із стильовими напрямами з'ясовано, що моделювання індивідуальних стильових стратегій відбувалося на грунті національної традиції художнього слова як втілення пасіонарної енергії, скерованої на утвердження національної самості, та інтенційності до європейської геокультурної орієнтації.

Виходячи з концепцій класиків української літературознавчої думки, що так чи інакше заторкують проблему детермінованості індивідуально-авторського стилю ідейно-естетичними домінантами часу, в якому творить митець, обгрунтовано поняття "стиль української літературної реконкісти". Розглянуто духовну енергетику цього явища як дієвий засіб формування потужного поля національної ідентичності, а також вплив його пасіонарної спрямованості на динаміку стильових парадигм 20 - 30-х рр. XX ст.

Розкрито своєрідність моделювання новелістичної архітектоніки в новелах В. Підмогильного "Син" і "Гайдамака". Композиційні особливості твору розглянуто крізь призму "оцінного" рівня новел, що надає можливість виявити специфіку поєднання в художньому мисленні автора рис європейської новелістичної традиції, впливу філософії екзистенціалізму зі світоглядними чинниками, сформованими як духовне протистояння тискові окупаційного режиму.

Досліджено західноукраїнську та еміграційну прозу 1920 - 1930 рр. в аспекті динаміки стильових парадигм та їх детермінованості чільними ідейними спрямуваннями доби. Проаналізовано творчість багатьох західноукраїнських письменників, вилучених раніше з історії української літератури тоталітарним режимом, а також прозову спадщину цілого ряду письменників-емігрантів. Шляхом аналізу індивідуальних авторських стилів цих прозаїків, співвіднесеності їх ідіостилів зі стильовими напрямами міжвоєнного двадцятиліття з'ясовано, що моделювання індивідуальних стильових стратегій відбувалося на грунті національної традиції художнього слова як втілення пасіонарної енергії, скерованої на утвердження національної ідентичності й інтенційності до європейської геокультурної орієнтації.

Розглянуто духовні засади, на яких сформувався Є. Сверстюк як особистість і митець. Доведено, що Шевченкове слово в рецепції Є. Сверстюка постає як чинник світоглядний і далеко не обмежується включенням риторики та пафосу "Кобзаря" в дискурс власних досліджень публіциста. Есеї, літературознавчі статті бунтаря-шістдесятника реципіювали найприкметнішу стильову рису великого Кобзаря - органічну цілісність письма, велику внутрішню сконцентрованість ідеї. Як і в Т. Шевченка, його стиль базується на антитезі, має яскраву пасіонарну спрямованість, детерміновану високим моральним імперативом та енергією духу. Одним із чільних векторів постає в публіцистиці Є. Сверстюка також шевченківське розуміння історії як нерозривної естафети поколінь. У стилістику та риторику Сверстюкового наративу органічно включається цитування з "Кобзаря", його безкомпромісність слова, виявлена в гострій метафориці, наповнює фразу бунтаря-шістдесятника особливим сенсом духовної єдності поколінь. У центрі Сверстюкового одкровення, як і в Шевченка, - Людина, з акцентом на її органічній потребі спілкування з Богом. Шевченків імператив Правди став визначальним і в житті, і в творчості Є. Сверстюка, він умотивовує відтак і певну "агіографічність постаті" шістдесятника" реалізованість у власній долі готовності взяти на рамена хрест за свій народ і бути розіп'ятим режимом. Стверджується щодо наявності феномену життєтворення та текстотворення як домінанти двох постатей і етичної категорії Правди, що стала ключовою як у долі, так й у творчості двох бунтарів.

Висвітлено ідейно-художні особливості роману Л. Мосендза "Останній пророк" (на Україні твір публікувався протягом 1994 - 1995 рр. у журналі "Дніпро"). Розглянуто вплив світоглядної домінанти на формування концепції твору та її реалізацію в художньому вимірі тексту.

На матеріалі збірки "Співуча колиска з верболозу" проаналізовано особливості індивідуально-авторського стилю Є. Гуцала, зокрема закоріненість образності його прози в архетипному підгрунті. Художній світ збірки постає як концентрична модель, що формується довкола образу хати та "дерева життя". Об'єднує вертикаль і горизонталь цієї моделі лейтмотивний образ-символ "співучої колиски", який постає в ідейно-художньому вимірі збірки всеперемагаючою життєствердною домінантою. Творчість Є. Гуцала яскраво самобутньою стильовою палітрою та високою правдою буття репрезентує українську літературу в дискурсі "магічного реалізму" як парадигми культурно-художньої свідомості сучасності.

Обговорено національно-екзистенційну зумовленість функціонування української літератури як "держави слова", яка особливо увиразнилась у період 20 - 30-х років минулого століття. Автор говорить про наснаженість поетичного слова Є. Маланюка енергетикою героїки та звитяги за умов загрози національному буттю.

Проаналізовано специфіку реалізації інтертекстуального мотиву таємниці у структурі детективної повісті А. Курдидика "Три королі і дама". Доведено, що насиченість сюжету твору внутрішньотекстовими мотивами, які паралелізуються або протиставляються мотивові таємниці, сприяє застосуванню в архітектоніці повісті стратегії малої форми. Відтак конструкція "таємниця в таємниці" вимагає стратегії варіацій. Розкрито особливості варіювання центрального мотиву на рівні сюжету та композиції, вплив на моделювання інтриги, характеру головної героїні, рух сюжету. Доведено, що модифікація центрального мотиву в мотиви картярської гри, вірного кохання і зради, жінки-янгола та жінки-амазонки динамізує рух сюжету, стимулює динаміку та напругу розвитку подій.