В огляді літератури наведено результати досліджень з генетики і селекції бактерій, стрептоміцетів та грибів, одержаних у відділі генетики мікроорганізмів протягом останніх 35 років.

За допомогою модифікованого методу Бєлавіна виявлено 3 штами стрептоміцетів, що продукують ендонуклеази рестрикції II типу.

У лізатах міцелію 2-добової культури Streptomyces sp. 48 виявлено активність ендонуклеази рестрикції, яка розщеплює ДНК фагів lambda і Т7 на 8 фрагментів. Розміри останніх за даними електрофорезу в агарозному гелі відповідають аналогічним розмірам AsuII-фрагментів ДНК цих же фагів, що дозволяє вважати досліджувану рестриктазу Ssp48 ізошизомером ендонуклеази AsuII.

Низьку ефективність генетичної трансформації протопластів різних штамів Streptomyces globisporus 1912 за допомогою препаратів ДНК трьох векторів - pIJ487, pGM160 і pWHM4 пояснено наявністю рестрикційної перепони у реципієнтів. Цю перешкоду можна подолати шляхом використання ДНК цих же векторів, виділеної з нечисленних трансформантів, в яких вона зазнала модифікації. Частота трансформації такою модифікованою хазяїном ДНК векторів зростає на 2 - 3 порядки порівняно з вихідною незміненою ДНК, виділеною зі Streptomyces lividans ТК24, у якого відсутня система рестрикції - модифікації. Вектор pCNB4001, що містить реплікон ендогенної плазміди pSG1912-1, ефективно трансформує протопласти усіх штамів S. globisporus 1912. Показано сумісність плазмід pIJ487 і pSG1912-1 і несумісність останньої з pWHM4.

Із газону культури Streptomyces globisporus 1912, на якому спонтанно виникають "віспини", або негативні колонії, виділено дефектний фаг за допомогою центрифугування змивів газону в градієнті густини хлористого цезію. При електронній мікроскопії препаратів дефектного фага, контрастованих уранілацетатом, виявлено фагові відросткоподібні трубочки, здатні до утворення довгих паличок (полічохлів) при з'єднанні кінцями, а також пусті головки. Чохли складаються із двох спіралей другого порядку, утворених, в свою чергу, двома спіралями першого порядку. Основу спіралі складають глобулярні структури. Показано різний ступінь розтягнення спіралей чохла. Здатність окремих колоній культури стрептоміцета утворювати "віспини" закріплена спадково і проявляється стабільно. Спроби вилікувати моноспорогенні колонії від появи негативних колоній ("віспин") за допомогою обробки спор мутагенами, ДНК-азою, проназою і високою температурою були марними. Зроблено висновок про дефектно-лізогенний стан культури S. globisporus 1912.

Ген резистентності до тіострептону tsr, що кодує метилазу 23 S рибосомальної РНК і міститься у складі вектора pIJ487 на BclI-фрагменті ДНК, клоновано в Streptomyces globisporus 1912 (штам А2) на двох багатокопійних плазмідах стрептоміцетів - pSG1912-1 і pDZ8 у сайтах BglII, комплементарних до ВсlI-сайта. Плазміда pSG1912-1 є ендогенною плазмідою S. globisporus 1912, а плазміда рDZ8, виділена зі штаму Streptomyces sp. 8, має невідому видову належність. Рекомбінантна плазміда pDZ9 (5,3 т.п.н.) відрізняється від вихідної плазміди pDZ8 (14,6 т.п.н.) значно меншими розмірами, що може вказувати на її перебудову в клітинах реципієнтного штаму А2. Побудовано попередні рестрикційні карти рекомбінантних плазмід. Ці плазміди стабільно зберігаються в клітинах тіострептонрезистентних трансформантів і становлять інтерес для їх подальшого дослідження як векторних молекул.

Під впливом нітрозогуанідину та УФ-опромінення фрагментів міцелію та протопластів аспорогенного та вихідного спорулюючого штамів Streptomyces globisporus 1912 одержано ряд мутантів, що втратили здатність синтезувати протираковий ангуцикліновий антибіотик ландоміцин Е. Частота індукції LanE^--мутантів у протопластів штаму 3-1 була тричі вищою (0,55 %), ніж у процесі використання фрагментів міцелію (0,17 %). Вихід цих мутантів після обробки мутагенами спор становив лише 0,044 - 0,071 %. Показано, що ізофлавон даїдзеїн є ефективним і необхідним регулятором синтезу ландоміцину Е. За здатністю утворювати антибіотик і регулятор колекція із 53 ландоміцинонеактивних мутантів розділена на три групи: 1) мутанти LanE^-Dai⁺ (45 штамів), які не синтезують ландоміцин Е, але утворюють даїдзеїн; 2) мутанти LanE⁺Dai^- (4 штами), що можуть відновити синтез антибіотика завдякв внесенню в середовище екзогенного даїдзеїну, і 3) мутанти LanE^-Dai^- (4 штами), які не синтезують ландоміцин Е в присутності даїдзеїну.

У штаму струптоміцета, виділеного із зразка грунту Київської області, виявлено плазміду pSS27. Наведено дані її рестрикційного аналізу. Плазміда pSS27 має унікальні сайти рестрикції для ендонуклеаз BglII та EcoRI, а також сайти рестрикції для SalGI (3 сайти), PstI (4 сайти), BglI (5 сайтів), Bsp120I (7 сайтів), SacII (11 сайтів). За результатами рестрикційного аналізу плазмідної ДНК pSS27 визначено її молекулярну масу - вона становить 13,7 +- 0,2 т.п.н.

У штаму Streptomyces sp. 14 виявлено плазміду pSS14, яка має унікальний сайт рестрикції для ендонуклеази BamHI та декілька сайтів пізнавання для інших рестриктаз: BglI - 5 сайтів, BglII - 2 сайти, Bsp120I - 8 сайтів і SacII - 3 сайти. За результатами рестрикційного аналізу плазмідної ДНК pSS14 встановлено її молекулярну масу - 13,1 +- 0,3 т.п.н.

Індекс рубрикатора НБУВ: У052.522.9.0-149.3-15

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано українською та російською мовами близько 3 000 термінів, понять і словосполучень у галузі мікробіології. На підставі використання перекладного та етимологічного принципів розглянуто такі поняття, як автотроф, адсорбція, ковзна бактерія, найвірогідніше число, геморагічна лихоманка, забарвлювання негативне.

Приведено на украинском и русском языках более 3 000 терминов, понятий и словосочетаний в области микробиологии. На основе использования переводного и етимологического принципов рассмотрены такие понятия, как автотроф, адсорбция, скользящая бактерия, наиболее вероятное число, геморрагическая лихорадка, окрашивание отрицательное.

Штам Streptomyces globisporus 1912 та його похідні мутанти 3-1 - високоактивний продуцент ландоміцину E та Б1 - антибіотиконеактивний штам за вирощування на мінімальному та соєвому середовищах утворюють ізофлавони, які після екстракції та очистки за допомогою тонкошарової хроматографії були ідентифіковані як даїдзеїн і геністеїн на основі показників Rf і максимумів поглинання в УФ-промінні, ідентичних стандартним ізофлавонам. Антибіотиконеактивний мутант Б2 не утворює зазначених ізофлавонів і відновлює синтез ландоміцину Е під впливом геністеїну, внесеного у середовище або виділеного культурою штаму Б1 за сумісного вирощування у тесті на косинтез. Даїдзеїн не відновлює біосинтез антибіотика у цього мутанта. Тест на косинтез використано для попереднього відбору штамів стрептоміцетів на здатність до синтезу геністеїну. Показано, що 10 % із 200 свіжовиділених грунтових стрептоміцетів синтезують геністеїн і даїдзеїн. Синтез ізофлавонів стрептоміцетами може відбуватися de novo на мінімальному середовищі або за допомогою гідролізу <$E beta>-галактозидазою відповідних глікозидів сої. Геністеїн підвищує утворення полікетидних антибіотиків ландоміцинів A і E, тетраценоміцину та хлортетрацикліну на 11 - 42 % й пригнічує синтез урдаміцину на 15 %.