На базі широкого кола джерел і літератури подано соціально-професійну характеристику української інтелігенції в Галичині наприкінці XIX - на початку XX ст. Проаналізовано вплив середніх і вищих навчальних закладів, студентських товариств на формування української інтелігенції, на підвищення її освітнього рівня та професійної кваліфікації. Уперше досліджено соціальне походження інтелігенції, основні тенденції в його змінах протягом зазначеного періоду. Охарактеризовано основні професійні групи інтелігенції, їх фаховий рівень, умови підготовки. Акцентовано увагу на професійній діяльності найкращих представників кожної з груп. Розкрито процес консолідації інтелігенції за фаховою ознакою від заснування спеціалізованих друкованих видань до створення перших професійних організацій. Вивчено матеріальне становище різних груп інтелігенції, а також процес боротьби за його покращення, зокрема у середовищі вчителів початкових шкіл, умови праці та побуту, а також особливості проведення дозвілля інтелігенцією.

Розглянуто етапи формування сучасного Сихівського району: трансформації приміських сіл до 1960-х рр., формування радянського Сихівського промвузла та найбільшого житлового району Львова у 70 - 80-ті рр. XX ст. та утвердження району в роки незалежної України. Висвітлено якісні зміни в соціальному, ідеологічному та політичному сприйнятті житлового району.

Розглянуто масове житлове будівництво в Європі у повоєнний період. Формування виразної ідентичності розглядають як один із визначних чинників розвитку районів масової житлової забудови, простір яких часто характеризується як гомогенний та анонімний. Аналіз архітектурної ідентичності, співвіднесений із районами масової житлової забудови, з одного боку, надає змогу подивитись на процес трансформації містобудівних утворень з іншої перспективи, а іншого - розширити поняття архітектурної ідентичності. Запропоновано ввести поняття первинної та вторинної архітектурної ідентичності, а також у цьому контексті означити поняття архітектурної своєрідності.