Досліджено показники цитокінового статусу за експериментального стрептококового сепсису й терапії комбінацією антибактеріальних препаратів (гатифлоксацину, цефіпиму), вітамінів (В6, В12, С) та цитокіну (ронколейкіну). Спостережено за стрептококового сепсису активацію цитокінового каскаду. Запропоновано й патогенетично обгрунтовано комбіновану терапію з застосуванням антибактеріальних препаратів, вітамінів й інтерлейкіну-2. Використання цієї схеми призводить до усунення дисбалансу цитокінової регуляції імунної відповіді. Одержані результати дозволяють визначити роль параметрів цітокінового балансу для підвищення ефективності терапії та обгрунтувати необхідність імунокорекції за допомогою вітаміно- та цитокінотерапії.

Исследованы показатели цитокинового статуса при экспериментальном стрептококковом сепсисе и терапии комбинацией антибактериальных препаратов (гатифлоксацина, цефепима), витаминов (В6, В12, С) и цитокина (ронколейкина). Показано, что при стрептококковом сепсисе происходит активация цитокинового каскада. Предложена и патогенетически обоснована комбинированная терапия с применением антибактериальных препаратов, витаминов и интерлейкина-2. Использование этой схемы приводит к устранению дисбаланса цитокиновой регуляции иммунного ответа. Полученные результаты позволяют определить роль параметров цитокинового баланса для повышения эффективности терапии и обосновать необходимость иммунокоррекции с помощью витамино- и цитокинотерапии.

Визначено показники клітинного та гуморального імунітету за експериментальної генералізованої ентерококової інфекції під час терапії комбінацією антибактеріальних препаратів (амоксиклавом, цефепімом) з імуномодуляторами (тималіном, поліоксидонієм). Показано, що у разі генералізованої ентерококової інфекції має місце пригнічення клітинної ланки імунітету й активація гуморального імунітету. Доведено, що за використання комбінованої терапії антибактеріальними та імунокоригувальними препаратами має місце нормалізація показників імунного статусу, тобто дана терапія є патогенетично обгрунтованою. Одержані результати дозволяють рекомендувати для підвищення ефективності лікування генералізованої ентерококової інфекції використовувати комбіновану (антибактеріальну й імуномоделюючу) терапію.

Определены показатели клеточного и гуморального иммунитета при экспериментальной генерализованной энтерококковой инфекции при терапии комбинацией антибактериальных препаратов (амоксиклавом, цефепимом) с иммуномодуляторами (тималином, полиоксидонием). Показано, что при генерализованной энтерококковой инфекции имеет место угнетение клеточного звена и активация гуморального звена иммунитета. Доказано, что при использовании комбинированной терапии антибактериальными и иммунокорригирующими препаратами наступает нормализация показателей иммунного статуса, то есть данная терапия является патогенетически обоснованной. Полученные результаты позволяют рекомендовать для повышения эффективности лечения генерализованной энтерококковой инфекции использовать комбинированную (антибактериальную и иммуномодулирующую) терапию.

Представлено результати мікроскопічного дослідження ретроградних процесів у перикаріонах спинно-мозкових гангліїв після перерізання опроміненого сідничого нерва.

Проведено катамнестичний аналіз історій хвороб 1247 новонароджених, які лікувалися у відділенні патології новонароджених Дитячої міської клінічної лікарні N 3 м. Дніпропетровськ у 2006 - 2007 рр., серед яких 99 немовлят мали тяжкі вроджені вади розвитку. Аналіз перебігу вагітності матерів виявив такі фактори ризику: паління - 4 % випадків, наркоманія - 1 %, низький рівень соціального стану сім'ї - 8 %, проживання вагітної в інтенсивній промисловій зоні - 68 %, застосування лікарських препаратів - 69 %, професійна шкідливість - 3 %, цукворий діабет - 2 %. Наведено клінічні приклади перебігу вагітності у жінок з епілепсією, які приймали від 1-го до 3-х протисудомних препаратів, а також аналіз стану новонароджених. Відмічено зменшення тривалості вагітності у таких жінок у разі збільшення кількості застосованих протиепілептичних засобів; у всіх випадках спостережено мальформації. Рекомендовано проведення комплексного периконцептуального підходу до планування вагітності, ретельного контролю за її перебігом, а також розвитком плода та станом новонародженого.

Вивчено процеси активації апоптоз-опосередкованих факторів, про- та протизапальних цитокінів, C-реактивного протеїну у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка, а також у порівняльному аспекті вплив терапії <$Ebeta>-адреноблокаторами (БАБ) на перебіг ХСН. Доведено, що прогресування ХСН супроводжується підвищенням активності протизапальних цитокінів (фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> (ФНП-<$Ealpha>), інтерлейкіну-<$E1 beta>), C-реактивного протеїну та зниженням рівня протизапального цитокіну (інтерлейкіну-4). За II та III функціональних класів (ФК) ХСН головним шляхом реалізації процесу "програмованої клітинної смерті" є система трансдюсер - рецептор. За IV ФК ХСН процес активації апоптозу реалізується рецепторним і безрецепторним шляхами. Карведилол і бісопролол впливають на перебіг ХСН і сприяють зменшенню концентрації трансдюсера екзогенного шляху активації системного апоптозу (sCD95). Карведилол у порівнянні з бісопрололом більшою мірою сприяє регресу патологічного ремоделювання міокарда, зниженню сироваткових рівнів ФНП-<$Ealpha> і C-реактивного протеїну.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування генералізованої ентерококової інфекції. Визначено роль ентерококів у виникненні та розвитку даної патології. Наведено мікробіологічну, біохімічну, гістологічну й імунологічну оцінку ефективності використанням комбінації антибактеріальних та імунокоригувальних препаратів. Проаналізовано результати порівняльного вивчення дії антимікробних препаратів як per se, так і в комбінації з імунокоректорами. Експериментально обгрунтовано доцільність застосування амоксиклаву, цефепіму та поліоксидонію або тималіну як засобів терапії генералізованої ентерококової інфекції. Виявлено порушення стану імунної системи, метаболізму, гістогенезу у разі генералізованої ентерококової інфекції. Експериментально доведено, що використання комбінацій амоксиклав + цефепім + поліоксидоній або амоксиклав + цефепім + тималін відновлює імунні, метаболічні та гістологічні процеси в організмі лабораторних тварин. Наведено рекомендації щодо застосування даних схем з метою підвищення ефективності лікування генералізованої ентерококової інфекції.

Викладено дані про особливості ураження серцево-судинної системи у дітей, хворих на хронічний тонзиліт. Найчастішим ураженням серця у дітей, хворих на хронічний тонзиліт, є вторинна (тонзилогенна) кардіоміопатія, яка характеризується поступовим розвитком клінічної симптоматики та прогресування патологічного процесу за відсутності раннього адекватного лікування. Спостережено чітку залежність посилення ознак ураження серцево-судинної системи в період загострення хронічного тонзиліту, що необхідно враховувати при лікуванні тонзилогенних кардіоміопатій, і, окрім терапії основного захворювання, обов'язково треба проводити адекватне лікування хронічного тонзиліту.

Цель работы - изучение особенностей поражения сердца и небных миндалин по данным ультразвукового исследования. Изложена роль ультразвукового исследования в диагностике тонзиллогенных поражений сердечно-сосудистой системы (ССС) у детей 6 - 18 лет. Выделены характерные особенности клиники, диагностики тонзиллогенных поражений ССС. С помощью ультразвукового исследования описана характеристика изменений небных миндалин и сердца у детей с хроническим тонзиллитом. Так, определялись нечеткие контуры, утолщение капсулы, неоднородная структура небных миндалин, увеличение размеров последних до 20 - 30 мм, углубления лакун более 2 мм, кисты размерами от 1 до 4 мм, в большинстве случаев с обеих сторон. Со стороны сердца выявлены аритмии, малые аномалии развития в виде аномально расположенной хорды левого желудочка, пролапс митрального клапана с регургитацией, увеличение конечно-диастолического размера левого желудочка.

Вперше визначено основні особливості ехографічних змін піднебінних мигдаликів у дітей, хворих на вторинну кардіоміопатію на тлі хронічного тонзиліту у вигляді збільшення поперечних розмірів, неоднорідної структури, потовщення капсули, нечітких контурів, поглиблення лакун, фіброзних змін і кіст піднебінних мигдаликів. У таких дітей вперше одержано дані про стан мікробіоценозу, імунної системи, мікро- та макроелементного обміну, рівні маркерів ураження міокарда. Встановлено якісні та кількісні порушення кишкової мікрофлори у дітей з незапальними захворюваннями серцево-судинної системи на тлі хронічного тонзиліту в вигляді зниження кількості лакто- та біфідобактерій, кишкової палички з нормальною ферментативною активністю, підвищення вмісту дріжджеподібних грибів, стафілококів, представників умовно-патогенної флори. Вперше визначено рівень маркерів ураження міокарда, встановлено підвищення концентрації креатинфосфокінази-МВ та нормальну кількість тропоніну-І у крові дітей з незапальними захворюваннями серця тонзилогенного генезу. Описано динаміку основних показників імунного статусу в перші дні загострення хронічного тонзиліту, виявлено зниження фагоцитарної активності нейтрофілів, пригнічення активності Т-клітинної ланки, гіперглобулінемія G та підвищення концентрації протизапального IL-4 і прозапального IL-6. Встановлено, що під час незапальних захворювань серцево-судинної системи спостерігається порушення складу мікро- та макроелементів (достовірне зниження вмісту магнію, цинку та заліза в сироватці крові) у порівнянні з показниками практично здорових осіб. Обгрунтовано доцільність використання та ефективність синбіотичного і магнієвмісного препаратів при ураженнях серцево-судинної системи у дітей, хворих на хронічний тонзиліт.

Магній відіграє важливу роль у забезпеченні нормальної серцевої електрофізіології та обмінних процесів у міокарді. Мета роботи - вивчення особливостей порушення серцево-судинної системи та визначення ефективності застосування комбінованого препарату магнію та вітаміну B6 (на прикладі магнікум) у дітей, хворих на хронічний тонзіліт (ХТ). Обстежено 61 дитина віком 13 - 17 років. Усіх хворих дітей розподілили на групи: I групу склали 26 дітей, хворих на вторинну кардіоміопатію на фоні ХТ, що одержували стандартне лікування за чинними протоколами МОЗ, II групу - 15 пацієнтів з вторинною кардіоміопатією, які поряд зі стандартним лікуванням одержували препарат магнію магнікум, групу контролю - 20 практично здорових дітей відповідного віку та статі. Використовували загальноклінічне обстеження, електрокардіографію, метод твердофазного імуноферментного аналізу, атомно-абсорбційну спектрофотометрію, статистичну оцінку одержаних результатів. Встановлено, що в перші дні госпіталізації у хворих на вторинні кардіопатії на фоні ХТ виявлено кардіалгії, серцебиття, перебої у роботі серця, втомлюваність під час фізичного навантаження, зміни за результатами ЕКГ у вигляді синусової аритмій, синусової тахікардії, порушень внутрішньошлуночкового проведення та процесів реполяризації, міграції суправентрикулярного водія ритму, екстрасистолій, зменшення концентрації магнію та підвищення рівня креатинфосфокінази-МВ в крові. Доповнення лікування дітей, хворих на вторинну кардіоміопатію на фоні ХТ магнієвмісним препаратом сприяло покращанню стану на 12 - 14-й день лікування, що проявлялось у зменшенні частоти клінічних симптомів ураження серцево-судинної системи, покращанню всіх показників діяльності серця за даними електрокардіографії, нормалізації вмісту у крові магнію та креатинфосфокінази - MB (p << 0,005).

Вивчено стан імунної системи в дітей з незапальним тонзилогенним ураженням серцево-судинної системи. Наведено основні особливості імунного статусу в дітей віком 6 - 18 років, хворих на хронічний тонзиліт з ураженням серцево-судинної системи. Проаналізовано вміст у сироватці крові лімфоцитів, T-лімфоцитів, T-хелперів, T-супресорів, нульових клітин, B-лімфоцитів, концентрації імуноглобулінів (Ig) класу A, G, M, імунорегуляторного індексу. Встановлено, що у дітей з хронічним тонзилітом та тонзилогенною кардіальною патологією зміни імунного статусу були більш значними на відміну від дітей з хронічним тонзилітом без кардіальних ускладнень і проявлялися у достовірному підвищенні рівня T-супресорів, IgM і зниженні T-лімфоцитів (P << 0,01).

Мета роботи - дослідження впливу синбіотичного препарату, що містить живі штами бактерій Bifidobacterium BB-12 та фруктоолігосахарид, на еубіоту кишечника дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт (ГОБ), асоційований з тимомегалією (ТМ). У дослідження було включено 67 дітей віком від 1 місяця до З років з ГОБ, які були поділені на дві групи: I групу склали 32 хворих без супутньої патології, до II групи увійшло 35 пацієнтів з ТМ. Кожна група була поділена на підгрупи: підгрупу Iа (18 дітей) та підгрупу IIа (11 дітей) склали пацієнти, що одержували стандартну терапію ГОБ; підгрупи Iб (14 дітей) та IIб (13 дітей) - до лікування яких було додано біопрепарат протягом двох тижнів; підгрупу IIв склали 11 пацієнтів, які одержували симбіотик протягом чотирьох тижнів. Дослідження проводили на 1 - 2, 12 - 14 та 26 - 28 добу після госпіталізації. Групу контролю склали 30 практично здорових дітей. У дітей з ГОБ спостерігалися порушення стану кишкової мікробіоти, більш виразні на тлі ТМ. У хворих I групи після призначення синбіотичного препарату протягом 14 днів спостерігалося підвищення усіх представників кишкової мікрофлори до рівня здорових дітей. У дітей II групи нормалізація показників кишкової мікрофлори відбулася на тлі призначення синбіотика протягом 28 днів. Висновки: у комплекс лікування пацієнтів раннього віку з ГОБ та супутньою ТМ доцільно включати біопрепарат, до складу якого входять живі штами бактерій Bifidobacterium BB-12 та фруктоолігосахарид.

Изложены основные особенности минерального обмена у детей подросткового возраста, больных хроническим тонзиллитом (ХТ) с вторичными поражениями сердечно-сосудистой системы (ССС) в динамике заболевания. Цель работы - изучение динамики содержания микроэлементов цинка, железа и макроэлементов калия, магния у подростков с патологией ССС на фоне ХТ. Материалы и методы. Было обследовано 63 пациента, больных ХТ, из них - 31 ребенок с ХТ без поражения ССС (I группа), 32 пациента с патологией ССС на фоне ХТ (II группа). Определение концентрации микроэлементов железа, цинка и макроэлементов магния, калия в сыворотке крови проводилось методом атомно-абсорбционной спектрофотометрии. Результаты. Проанализировано содержание микроэлементов цинка, железа, макроэлементов калия и магния. Были выявлены нарушения макро- и микроэлементного состава в сыворотке крови детей, больных ХТ, в виде снижения концентраций железа и цинка как у пациентов с поражением ССС, так и в группе больных без кардиальной патологии. Следует отметить, что у детей с тонзиллогенными кардиальными поражениями при госпитализации имело место достоверное снижение уровня макроэлемента магния по сравнению с показателями детей без патологии ССС. После проведённого лечения нормализации содержания микроэлементов железа, цинка и микроэлемента магния не происходило, при этом более выраженные изменения наблюдались у больных с поражениями сердца на фоне ХТ. Концентрация калия у детей I и II групп, больных ХТ, не менялась и была в пределах значений контрольной группы как до, так и после лечения. После проведения стандартного лечения концентрации железа и цинка в обеих группах, а также магния у детей II группы оставались на низком уровне и отличались от аналогичных показателей детей без кардиальной патологии. Выводы: анализ микро- и макроэлементов сыворотки крови у детей, больных ХТ, показал достоверное снижение концентрации железа и цинка при госпитализации у больных обеих групп, а также магния у пациентов с кардиальной патологией, которые не изменялись в динамике лечения.