Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-37

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99

Рубрики:

Відновлювальна, пластична хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.44

Рубрики:

Прийоми та методи абдомінальної хірургії. Топографіча анатомія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1 + Р413.601.1-4

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено частоту захворювань на ішемічну хворобу серця () ІХС пацієнтів, що підлягають операції з приводу атеросклеротичного ураження екстракраніальних судин головного мозку, оптимізовано хірургічну тактику відповідно до одержаних даних, проаналізовано ранні та віддалені результати хірургічного лікування. За період з 1999 по 2003 рр. з приводу атеросклеротичного ураження брахіоцефальних артерій у Київській центральній міській клінічній лікарні прооперовано 205 хворих. У 135-ти (65,9 %) з них діагностовано ІХС. Усім хворим з ураженням брахіоцефальних судин проведено доопераційне виявлення супровідної ІХС та її лікування. Розроблено нові методики операцій і застосування місцевого операційного знеболення відповідно до показань. Гарні та задовільні результати одержано у 92,7 % хворих у ранньому післяопераційному періоді та у 62 % випадків у віддаленому періоді. У 65,9 % хворих, що підлягають операції на брахіоцефальних артеріях, спостережено поєднане ураження коронарних судин, що слід розцінювати як окреме захворювання, котре вимагає певної хірургічної тактики. Зазначено, що всім пацієнтам до операції на брахіоцефальних артеріях з метою виявлення супровідної ІХС доцільно виконувати ЕКГ, Ехо-КГ, навантажувальні тести, а за показаннями і КВГ. За наявності поєднаного ураження коронарних і екстракраніальних артерій вважаємо доцільним першим етапом виконувати операції на артеріях головного мозку. Також потрібно медикаментозне лікування до та після операції з метою корекції клінічних проявів ІХС. У разі поєднаної патології частіше, ніж у хворих без супровідної ІХС, виникає потреба в додаткових інтраопераційних методах церебропротекції у

зв'язку з недостатністю колатерального мозкового кровоплину. Розроблені нові методи операцій (шунтування внутрішньою сонною верхньою щитоподібною артерією чи транспозиція щитошийного стовбура в хребтову артерію) дали змогу зменшити застосування внутрішнього тимчасового шунтування, а відповідно, і пов'язаних з ним ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.23-52

Рубрики:

Хвороби вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.23-52

Рубрики:

Хвороби вен

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання хірургічного лікування косметичних дефектів передньої черевної стінки у хворих з ожирінням. Узагальнено досвід вивчення анатомічної особливості передньої черевної стінки, особливості передопераційної підготовки та хірургічного лікування хворих з косметичними дефектами передньої черевної стінки та ожирінням II - III ступеня шляхом реконструкції останньої із застосуванням методів абдомінопластики.

Рассмотрены вопросы хирургического лечения косметических дефектов передней брюшной стенки у больных с ожирением. Обобщен опыт изучения анатомической особенности передней брюшной стенки, особенности предоперационной подготовки и хирургического лечения больных с косметическими дефектами передней брюшной стенки и ожирением II - III степени путем реконструкции последней с использованием методов абдоминопластики.

Висвітлено проблему сучасної медицини - хірургічне лікування хворих з гнійними ускладненнями калькульозного холециститу. Проаналізовано динаміку параметрів імунологічної реактивності під час хірургічного лікування, описано метод газохроматографічного аналізу для оцінювання глибини запального процесу даної хвороби. Запропоновано оригінальну методику корекції порушень імунологічної реактивності в ранньому післяопераційному періоді. Висвітлено досвід хірургічного лікування 753-х пацієнтів з даною патологією.

Освещена проблема современной медицины - хирургического лечения больных с гнойными осложнениями калькулезного холецистита. Проанализирована динамика параметров иммунологической реактивности при хирургическом лечении, описан метод газохроматографического анализа для оценивания глубины воспалительного процесса данного заболевания. Предложена оригинальная методика коррекции нарушений иммунологической реактивности в раннем послеоперационном периоде. Освещен опыт хирургического лечения 753 пациентов с данной патологией.

Розроблено алгоритм виявлення та діагностики стенозувальних уражень брахіоцефальних артерій, визначено ступінь стенозу цих артерій, у разі якого показники фонових доплерівських характеристик кровоплину достовірно відрізняються від норми, вивчено резерви мозкової гемодинаміки у хворих з різними стадіями хронічної недостатності мозкового кровообігу, визначено покази до хірургічного лікування згідно з одержаними даними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.052-52

Рубрики:

Варикозне розширення вен кінцівок

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що проблема лікування хворих з аневризмою аорти (АА) є актуальною, оскільки помітне неухильне зростання захворюваності на цю недугу та пов'язаної з цим летальності до 80 %. Найчастіше ці хвороби поєднуються з ішемічною хворобою серця, головного мозку, облітеруючим атеросклерозом судин нижніх кінцівок, що є також чинниками ризику для життя. Розроблено класифікацію АА й алгоритм її діагностики та характер супутніх мультифокальних атеросклеротичних уражень, оцінено наслідки хірургічного лікування хворих з поєднаною патологією. За період з 1991 до 2001 рр. під наглядом перебувало 244 хворих з АА та поєднаним атеросклерозом віком від 34 до 89 років - у середньому (<$E 64~symbol С~6,3>) років. Співвідношення чоловіків і жінок становило 11:1. Діагноз установлено на підставі клінічних даних і спеціальних досліджень: ультразвукового дослідження з доплерографією аорти та її гілок, магнітно-резонансної томографії, комп'ютерної томографії, спіральної комп'ютерної томографії в судинному режимі, рентгеноконтрастної ангіографії, а також додаткових методів. Усіх хворих прооперовано: в плановому порядку - 193 (79,1 %), за ургентними показаннями - 51 (20,9 %). Усім їм виконано резекцію аневризми з протезуванням аорти та її гілок. Одномоментні операції на двох і більше артеріальних басейнах проведено 138-ом (56,6 %) хворим, поетапні - 44-ом (18,0 %). Результати діагностики та лікування АА у хворих з поєднаним атеросклерозом оцінено залежно від місця в класифікації, стадії та форми хвороби. Головним критерієм оцінки наслідків лікування вважали летальність під час операції, в найближчий післяопераційний період (до 6 міс.)

та у віддалені строки (від 6 міс. до 5 років). Під час операції померло 4 (1,6 %) хворих з ускладненими формами недуги: 2 (12,5 %) - з групи з розриванням АА "у ходу"; 1 (7,1 %) - з тромбозом АА; 1 (12,5 %) - з її розшаруванням. Летальність у ранній післяопераційний період становила 8,6 % (12 хворих). Структура її була такою: з груп неускладнених атеросклеротичних аневризм - 4 (2,2 %); аневризм анастомозів - 1 (7,1 %); розривів "у ходу" - 4 (25,0 %); розшарування - 2 (25,0 %); інфікування АА - 1 (25,0 %). Зроблено висновок, що класифікація АА, яка грунтується на підставі розподілу аорти на дев'ять клінічно значущих сегментів, допомагає дати найповніше уявлення про характер і поширення аневризм. Завдяки сучасним методам діагностики змогли виявити супутні атеросклеротичні ураження - переважно в басейнах травного каналу (76,6 %) і малого таза (69,3 %). У більшості хворих ступінь ішемії за поєднаних уражень відповідав ФК-1, у той же час найрідше спостерігали ФК-4 (1,2 %). Попри наявність у 100 % хворих на АА супутньої атеросклеротичної патології в різних артеріальних басейнах, у тому числі й у 53,7 % у двох і більше, хірургічна летальність становила 6,6 %.

Наведено огляд літератури з питання хірургічного лікування хронічної недостатності мозкового кровообігу, спричиненої атеросклеротичними стенозами брахіоцефальних артерій (БЦА), у хворих із супутньою ішемічною хворобою (ІХС) серця. Актуальність питання зумовлена частим виявленням ІХС у таких хворих, а також впливом супутньої патології серця на результати хірургічної реконструкції кровоплину по БЦА. Наведено дані про показання до реконструктивних операцій на БЦА, етапність операцій за мультифокального ураження, різні методики оперативного втручання з характеристикою їх переваг і недоліків, а також методи церебропротекції під час операцій на БЦА, основні післяопераційні неврологічні та кардіологічні ускладнення.

Наведено аналіз властивостей хлорактивних засобів дезінфекції, які можна використовувати в закладах судово-медичної експертизи.

Проаналізовано найдавніші письмові джерела судової медицини, вік яких складає більше 2 000 років.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112 + Р457.862.035

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Тромбоз і емболія судин кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що консервативні методи лікування хронічної післяемболічної легеневої гіпертензії (ХПЕЛГ) мають обмежені можливості, оскільки не усувають причину її розвитку - механічну обструкцію гілок легеневої артерії (ЛА). Однак обмежений характер ураження її русла дає підставу очікувати позитивного наслідку під час хірургічного видалення тромбів і поновлення кровоплину в ЛА. Оцінено ранні результати хірургічного лікування хворих з ХПЕЛГ. З 2001 до 2003 рр. спостережено 47 хворих з діагнозом "ХПЕЛГ": чоловіків - 32 (60,4 %), жінок - 21 (39,6 %) віком 18 - 64 роки (у середньому <$E 48~symbol С~7,4>). Діагноз ставили на підставі клінічних ознак: тахікардії, тахіпное, ціанозу, схильності до артеріальної гіпотензії, акценту II тону над ЛА; даних ЕКГ: ознак перевантаження правих відділів серця; рентгенографії органів грудної клітки: збіднення судинного малюнка легенів, зменшення ретростернального простору, збільшення правих відділів серця, підйому одного з куполів діафрагми, наявності ділянок ателектазу чи плевральних змін; допплер-ЕхоКГ: підвищення систолічного тиску в ЛА (СТЛА) і дилатації правого шлуночка (ПШ); а також даних ангіопульмонографії (АПГ): нерівності контуру судинного русла легенів, наявності ділянок стенотичного звуження головних і часточкових артерій, відсутності заповнення гілок ЛА, нечіткості контурів та "ампутації" часточкових і сегментарних гілок ЛА, катетеризації порожнин серця і ПШ - різкого збільшення загальнолегеневого опору (ЗЛО). Давність клінічних ознак захворювання становила від 8 міс. до 3 років: у середньому (<$E 1,4~symbol С~0,3>) роки. Другий ступінь легеневої гіпертензії (ЛГ) спостережено у 33-х,

третій - у 14-ти пацієнтів. Другий функціональний клас (ФК), за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів, установлено у 2-х (4,3 %), третій - у 19-ти (40,4 %), четвертий - у 26-ти (55,3 %) пацієнтів. Хірургічне лікування проведено у всіх пацієнтів. Штучний кровообіг і трансстернальний доступ застосовано до 29-ти (61,7 %) хворих з двобічним ураженням головних гілок і стовбура легеневої артерії. У 18-ти (38,3 %) хворих з однобічним ураженням тромбендартеректомію виконано за допомогою торакотомії на боці ураження. У післяопераційний період призначено гепарин протягом 5 діб, надалі - непрямі антикоагулянти (до 4 - 5 міс.). Протромбіновий індекс підтримували на рівні 45 - 55 %. Ефект оперативного лікування простежено у 41-го (87,2 %) пацієнта в термін до одного року: у середньому (<$E 10~symbol С~1,3>) міс. Летальних випадків за період спостереження не було. Статистичну обробку результатів проведено за допомогою методу Стьюдента. Завдяки відновленню кровоплину у ЛА і її гілках через (<$E 10~symbol С~1,3>) міс. після операції достовірно знизився СТЛА з (<$E 70~symbol С~16>) до (<$E 41~symbol С~9>) мм рт. ст., або на 42,5 % (<$E roman p~<<~0,05>). У цьому разі перший ступінь ЛГ констатовано у більшості пацієнтів - 39-ти, або 95,12 %. Аналіз змін гемодинамічних показників засвідчив достовірне (загалом по групі) їх поліпшення у порівнянні з доопераційними. У середньому тиск у ЛА знизився на 56,3 % (<$E roman p~<<~0,05>), що зумовлено зниженням ЗЛО до (<$E 270~symbol С~110>) дин/см/<$E roman с sup -5> (<$E roman р~<<~0,05>). Наразі одержані результати свідчили про досить ефективну

дезоблітерацію русла ЛА. Поліпшення кровоплину в малому колі кровообігу супроводжувалося підвищенням серцевого індексу на 58,3 % (<$E roman p~<<~0,05>). Поліпшення гемодинамічних показників сприяло підвищенню толерантності організму пацієнтів до фізичного навантаження, що виявлялося змінами ФК NYHA. Перший ФК був у 70 %, другий - у 21 % пацієнтів. Зроблено висновок, що дезоблітерація гілок легеневої артерії у хворих із хронічною післяемболічною легеневою гіпертензією забезпечує значне зниження систолічного тиску в ЛА - в цілому на 42,5 % - у 95,12 % оперованих у середньому через (<$E 10~symbol С~1,3>) міс. Зниження СТЛА зумовлене зниженням загального легеневого опору, що сприяє збільшенню серцевого викиду в стані спокою та поліпшенню функціонального класу у післяопераційний період.

Мета роботи - розробка конструкції, експериментальні дослідження кріогенних параметрів кріоаплікаторів та апробація на експериментальних тваринах кріоаплікаторів, які забезпечують реальну температуру кріодії на рівні -180 <$E symbol Р>C, високу швидкість виходу на цей температурний рівень і ефективну кріодеструкцію поверхневих і глибинних новоутворень різних локалізацій. Матеріали та методи. Проведено експериментальні дослідження теплофізичних параметрів кріоаплікаторів діаметром 30 мм (мінімальної температури та часу її досягнення) залежно від конструкції теплообмінної камери та товщини стінки робочої частини кріоаплікаторів. Вивчено кріоаплікатори, теплообмінна камера яких має вигляд порожнини, радіатора та пористої структури з розміром пор 40, 50, 60 мкм. Теплофізичні параметри кріоаплікаторів вимірювалися за умов теплового контакту робочої поверхні з печінкою експериментальних тварин.

Результати. Експериментальні дослідження засвідчили, що використання в теплообмінних камерах кріоаплікаторів пористої структури із розмірами пор 50 мкм значно підвищує ефективність теплообміну, що забезпечує одну з умов реалізації високої холодильної потужності кріоаплікаторів - високу швидкість охолодження робочої поверхні до мінімальної температури. Мінімальна температура робочої поверхні кріоаплікатора залежить від теплового потоку, який підводиться до поверхні теплообміну, тобто є функцією товщини стінки робочої поверхні кріоаплікатора. Висновки. Результати експериментальних досліджень дали змогу визначити оптимальні параметри кріоаплікаторів, які забезпечують високу ефективність їх практичного застосування для кріодеструкції новоутворень різних локалізацій.

Мета - вивчити клінічну картину та методи діагностики тяжких ішемічних уражень головного мозку, а також визначено показання та способи хірургічного лікування цієї патології й оцінено безпосередні результати оперативного втручання. За період з 1997 до 2005 рр. під спостереженням перебували 104 хворих з III - IV ФК хронічної ішемії головного мозку за класифікацією мультифокального атеросклерозу, у яких виявлено ураження інших артеріальних басейнів. Діагностику проводили за допомогою діагностичного алгоритму, що складається з трьох етапів. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп'ютерна томографія (КТ) входили в схему обов'язкових досліджень. Оцінено різні діагностичні методи. Усіх хворих було прооперовано на екстракраніальних артеріях мозку та інших артеріальних басейнах. Аналіз безпосередніх наслідків реконструктивних операцій на артеріях дуги аорти, а також на інших артеріальних басейнах у хворих з хронічною критичною ішемією головного мозку засвідчив, що хороші та задовільні результати одержані на брахіоцефальних артеріях (БЦА) у 96-ти (95,0 %) пацієнтів, на інших басейнах - у 49-ти (83,1 %), незадовільні - відповідно у 4-х (4,0 %) та 7-ми (11,9 %) хворих. Особливостями клінічної картини тяжких ішемічних уражень головного мозку є переважання множинного ураження БЦА, низького та критичного цереброваскулярного резерву (ЦБР). Для діагностики важких патологій головного мозку слід використовувати триетапний алгоритм, а також МРТ чи КТ. Це дає змогу встановити правильний діагноз у 89 % випадків.

З усіх використаних методів найближчим до артеріографії за інформативністю було дуплексне сканування. Показаннями для хірургічного лікування вважаємо стеноз артерії понад 75 %, ембологенні бляшки, середній та легкий постінсультний неврологічний дефіцит, а також I - II ступінь дисциркуляторної прогресуючої енцефалопатії. За адекватного знеболення та правильного вибору способу реконструктивної операції (враховуючи ЦВР) досягнуто хороших та задовільних результатів у 96 % випадків, що свідчить про правильну тактику. У разі поєднаного атеросклеротичного ураження головного мозку та інших артеріальних басейнів перевагу слід надавати поетапним операціям.