Визначено розповсюдженість хламідіозу серед сільськогосподарських і промислових тварин на території Черкащини. Встановлено хронічну та гостру форми перебігу даної патології, підтверджено можливість її міжвидової передачі. У порівняльному аспекті оцінено ефективність використання методів світлової та люмінесцентної мікроскопії для діагностики хламідіозу. Доведено низьку діагностичну цінність реакції зв'язування комплементу, розроблено модифікований варіант реації імуноферментного аналізу з використанням рекомбінантного білка. Виділено та вперше ідентифіковано з визначенням роду за допомогою полімеразної ланцюгової реакції чотири штами хламідій, підготовлених для офіційного депонування. Показано спорідненість штамів хламідій, виділених від великої рогатої худоби за імунологічними характеристиками, встановлено їх значну віддаленість від тих, які були одержані від свиней. Вперше описано таку клінічну ознаку хвороби як артрити у корів.

Систематизовано сучасні дані з історії вивчення хламідійних інфекцій, таксономічного положення та біологічних властивостей збудника, епідеміологічного значення хламідіозів зоонозної природи. Розглянуто епізоотологію, патогенез і патоморфологію, клінічні прояви цієї інфекції у різних видів ссавців і птахів. Досліджено еколого-епідеміологічні особливості зоонозних хламідіозів на території України. Описано імунологічні, морфологічні, молекулярно-генетичні методи діагностики хламідіозів.

Розглянуто питання присутності і харчування різних видів мікроорганізмів (вірусів, бактерій) упродовж інфекційного процесу в тварин. Акцентовано увагу на тому, що первинні ураження клітин тварин можуть здійснювати як збудники інфекційних захворювань, так і несприятливі фактори. На основі аналізу вказаних процесів здійснено формулювання теорії харчового ланцюга.

Розглянуто питання діагностики інфекційних захворювань тварин з позицій популяційної теорії. Наведено дані про властивості популяцій мікроорганізмів, закономірності їх життєдіяльності, вплив цих закономірностей на перебіг і діагностику захворювань. Подано характеристику об'єктів дослідження (тварин, вірусів, бактерій), визначено їх роль в епізоотичному процесі. Викладено послідовність проведення діагностичних досліджень, сформульовано закони діагностики, виявлено найбільш характерні помилки, що супроводжують цей процес. Згідно з розробленою схемою досліджень викладено ознаки окремих захворювань.

Наведено результати епізоотологічних досліджень стану з африканської чуми свиней (АЧС) в Україні та сусідніх європейських країнах: Польщі, Литві, Латвії та Естонії. Визначено роль циркуляції вірусу АЧС у РФ та Білорусі у проникненні його до країн Балтії, Польщі та України. Надано інформацію з досвіду ерадикації АЧС у країнах Європейського Союзу (ЄС) в межах Європейської стратегії контролю АЧС. Встановлено, що абсолютна більшість випадків АЧС у країнах ЄС на сьогоднішньому етапі розповсюдження вірусу реєструються серед диких свиней. Вивчено поширення збудника АЧС в Україні у 2012 - 2015 рр., вказано на вторинність більшості спалахів і формування локального ензоотичного циклу хвороби та визначено поточний стан із прогнозуванням ймовірності спалахів АЧС в Україні з використанням картографічної візуалізації даних про спалахи хвороби в популяціях диких свиней, господарствах населення та комерційних підприємствах України. Проаналізовано тенденції та загрози її розповсюдження за вірогідними сценаріями розвитку. Змодельовано наслідки декількох шляхів контролю АЧС у популяціях диких свиней. Підтверджено механізм горизонтальної передачі вірусу, який спрацьовує переважно влітку та восени, коли чисельність тварин збільшується в результаті їх розмноження. За результатами ретроспективного аналізу зареєстрованих спалахів АЧС в Україні визначено ймовірність співвідношення випадків АЧС у населення та за вирощування свиней на спеціалізованих фермах. Акцентовано увагу на недопущенні поширення збудника на південь країни, де основним середовищем його циркуляції та персистенції стане сектор екстенсивного свинарства.