Проведено порівняльно-правове дослідження правової охорони торгівельних марок в іноземних державах. Дані аспекти розкрито шляхом вивчення історії становлення правового регулювання торговельних марок, поняття, сутності та змісту правової охорони торговельних марок, її ролі та значення в економічному розвитку держави. На підставі аналізу юридичної літератури, положень вітчизняного та іноземного законодавства обгрунтовано наукові висновки, проведено узагальнення стану та тенденцій розвитку правової охорони торговельних марок в Україні й сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України.

Висвітлено історію становлення правового регулювання торговельних марок (ТМ), зокрема в Україні, розкрито поняття, сутність і зміст їх правової охорони. Показано роль і значення правової охорони ТМ в економічному розвитку держави, розглянуто питання її виникнення та припинення. Проаналізовано систему правової охорони та захисту ТМ, розкрито міжнародно-правові засади охорони ТМ в Україні. Надано порівняльну характеристику правової охорони ТМ в Угорщині, Польщі, Словаччині, Російській Федерації та Республіці Білорусь.

Висвітлено історію становлення правового регулювання охорони торговельних марок (ТМ), розкрито її поняття, сутність і зміст. Показано роль і значення правової охорони ТМ в економічному розвитку держави. Розглянуто світові тенденції та підстави за законодавством України виникнення та припинення правової охорони ТМ. Розкрито структуру системи правової охорони та захисту ТМ, міжнародно-правові засади їх охорони в Україні. Наведено порівняльну характеристику правової охорони ТМ в Угорщині, Польщі, Словаччині, РФ та республіці Білорусь.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми, які виникають у зв'язку із захистом прав та інтересів осіб законними представниками. Проведено аналіз чинного цивільного процесуального законодавства України, яке відноситься до інституту законного преставництва в цивільному процесі щодо відповідності його інтересам осіб, які позбавлені можливості самостійно здійснювати цивільні процесуальні права та обов'язки під час розгляду та вирішення цивільної справи. З метою недопущення зловживання законним представником наданими йому повноваженнями обгрунтовано необхідність формування контрольно-процесуального механізму обмеження повноважень законного представника, під яким слід розуміти систему правових (матеріальних і процесуальних) та організаційних заходів, направлених на перевірку судом відповідності процесуальних дій законних представників імперативним положенням матеріального та цивільного процесуального законодавства, а також інтересам осіб, яких вони представляють.