Обнаружена трансовариальная передача полиэдров вируса ядерного полиэдроза непарного шелкопряда. Вирусные полиэдры найдены преимущественно внутри яйца, а не на его поверхности. Показано, что на стадии яйца большинство вирусных полиэдров расположено в прилегающей к зародышу дейтоплазме (желтке).

Предложен новый путь активизации латентного вируса ядерного полиэдроза непарного шелкопряда с использованием фрагментов генома вируса. Найдены ДНК-маркеры борьбы защитных сил организма непарного шелкопряда с вирусом ядерного полиэдроза.

При помощи метода RAPD-PCR и праймера ОРА-08 обнаружена ДНК вируса ядерного полиэдроза непарного шелкопряда в гусеницах непарного шелкопряда I-го личиночного возраста. Наличие вирусной ДНК в гусеницах непарного шелкопряда I-го личиночного возраста свидетельствует о возможности трансовариальной передачи вируса ядерного полиэдроза непарного шелкопряда.

Исследованы ранние неспецифические нарушения в развитии зараженных вирусом ядерного полиэдроза гусениц непарного шелкопряда. Найдены численные значения замедления развития и потери веса зараженных вирусом гусениц, которые происходят в течение III-го личиночного возраста.

Показано, що зовнішнє та внутрішнє використання коротких одноланцюгових фрагментів ДНК вірусу ядерного поліедрозу обумовлюють підвищення смертності гусениць його хазяїна непарного шовкопряда. Схожа динаміка загибелі гусениць непарного шовкопряда в дослідних групах з різних яйцекладок вказує на існування єдиного механізму реакції на ДНК-фрагменти вірусу в особинах комахи. ДНК-фрагменти вірусу зміщують біохімічні реакції клітини убік апоптозу і основну роль в цьому відіграє явище ДНК-інтерференції або процес, схожий на неї. ДНК-інтерференція за участю ДНК-фрагментів вірусу блокує синтез антиапоптозних білків у клітинах хазяїна, що призводить до апоптозу окремих клітин, а в окремих випадках - до загибелі організму. Короткі одноланцюгові фрагменти антиапоптозного гена є ДНК-маркерами можливості існування ДНК-інтерференції в системі взаємовідносин вірус - хазяїн. Таку дію ДНК-фрагментів вірусу можна використовувати для створення швидкодіючих інсектицидів на основі ДНК.

Показано, що зовнішнє використання коротких одноланцюгових фрагментів ДНК вірусу обумовлює достовірне підвищення смертності гусениць непарного шовкопряда. Знайдено генетичну відмінність особин непарного шовкопряда, що пов'язана з інтенсивністю розвитку вірусної інфекції. Зазначено, що генетичні маркери стійкості та чутливості особин непарного шовкопряда до вірусного та бактеріального препаратів, що були знайдені за допомогою RAPD-PCR-аналізу й алозимного аналізу, створюють можливість планувати лісозахисні заходи диференційовано залежно від того, які генотипи переважають у популяції - чутливі до вірусного чи чутливі до бактерійного препарату.

RAPD-PCR-аналіз та алозимний аналіз створили можливість виявити генетичну відмінність особин непарного шовкопряда, пов'язану із чутливостю комахи до вірусної та бактерійної інфекцій. Використання RAPD-PCR-аналізу із праймером OPA-14 дозволило відшукати генетичні маркери особин непарного шовкопряда, пов'язані із інтенсивністю розвитку вірусної інфекції в організмі хазяїна. RAPD-алелі довжиною приблизно 150, 430, 850 та 1000 п.н. є маркерами стійкості, а RAPD-алелі довжиною приблизно 330 та 560 п.н. і маркерами чутливості комахи до вірусу. За допомогою алозимного аналізу встановлено, що особини непарного шовкопряду, гетерозиготні за локусом Est-5, є у середньому більш стійкими до бактерійної інфекції, ніж гомозиготні. На базі одержаних генетичних маркерів чутливості непарного шовкопряда до вірусного препарату "ВІРІН-НШ" та бактерійного препарату В3 було запропоновано варіант генетичного підходу у стратегії прийняття рішень з біологічного контролю чисельності непарного шовкопряда.