Исследовано влияние представителей анионных (децил- и додецилсульфат натрия) и катионных (трифторпиразин, хлорпромазин) амфифильных соединений на морфологические особенности и гипертонический криогемолиз эритроцитов человека, кроля, быка и лошади. Указанные вещества вызывают изменение формы эритроцитов всех видов исследованных млекопитающих: анионные амфифилы - по типу дискоцит-эхиноцит, катионные амфифилы - дискоцит-стоматоцит. Выявлена значительная антигемолитическая активность исследованных веществ в условиях гипертонического криогемолиза эритроцитов млекопитающих. Наиболее эффективными являются катионный трифторпиразин и анионный децилсульфат натрия, причем последний гораздо активнее для эритроцитов животных по сравнению с клетками человека.

Проведено порівняльний аналіз гіпертонічного кріогемолізу еритроцитів ссавців (бика, коня та собаки) у разі зміни осмотичних і температурних умов середовища. Виявлено різницю у розвитку гіпертонічного кріогемолізу еритроцитів бика, які обумовлені особливостями будови та складу його еритроцитарних мембран.

Досліджено вплив представників різних класів амфіфільних сполук на гіпертонічний кріогемоліз (ГК) еритроцитів різних видів ссавців. У порівняльному аспекті вивчено чутливість еритроцитів людини, коня, бика і кролика до охолодження у гіпертонічних середовищах. Показано, що для еритроцитів людини і коня залежності ГК характеризуються немонотонністю, що проявляється в наявності певного максимуму (для людини - 1,2; коня - 1,4 - 1,6 моль/л NaCl) з подальшим зниженням рівня пошкодження. Для еритроцитів бика і кролика рівень ушкодження збільшується зі зростанням концентрації солі в середовищі у всьому концентраційному діапазоні, що досліджувався (до 2,2 моль/л NaCl). Використання амфіфільних сполук надало змогу встановити їх ефективність за умов ГК еритроцитів ссавців. Показано, що катіонний трифторперазин, аніонний децилсульфат натрію і неіонний додецил-beta,D-мальтозид підвищують стійкість еритроцитів ссавців до ГК в середовищах, що містять 1,2 - 2,1 моль/л NaCl. Однак в останньому випадку ефективність усіх досліджуваних амфіфільних сполук зменшується, що проявляється в зниженні величин антигемолітичної активності та значень ефективних концентрацій. Це надає змогу говорити про приховані пошкодження, які накопичуються в мембрані у разі збільшення сили стресового чинника. Отже, зниження рівня ГК еритроцитів людини та коня в 2,1 моль/л NaCl, яке реєструється за відсутності амфіфільних речовин, не є відображенням покращання стану мембрани. При цьому збільшення внутрішньоклітинного вмісту катіонів натрію в еритроцитах людини в висококонцентрованих сольових середовищах свідчить про порушення бар'єрних властивостей еритроцитарних мембран.

Исследовано влияние ПЭО-1500 на устойчивость эритроцитов человека, быка и лошади к гипертоническому шоку (4,0 М NaCl) при 37 и 0 <$E symbol Р>C. Показано, что снижение объема эритроцитов млекопитающих при увеличении концентрации растворов ПЭО-1500 сопровождается повышением устойчивости клеток к действию гипертонического шока при 37 и 0 <$E symbol Р>C.

Предварительная инкубация эритроцитов человека в 0,4 М и быка в 1,0 М NaCl приводит к формированию устойчивого состояния клеток к действию 4,0 М NaCl. Показано, что максимальное сжатие эритроцитов на этапе предварительной инкубации в средах умеренной гипертонии коррелирует с минимальным уровнем гемолиза при перенесении клеток в среду, содержащую 4,0 М NaCl. При 37 <$E symbol Р>C уровень минимального гипертонического гемолиза и значение минимального гематокрита эритроцитов быка ниже, чем аналогичные величины, полученные для эритроцитов человека. Снижение температуры эксперимента до 0 <$E symbol Р>C по сравнению с 37 <$E symbol Р>C приводит к уменьшению уровня гемолиза и объема эритроцитов человека.

Розглянуто найбільш важливі проблеми розвитку медичного страхування, його місце і значення в процесі реформування охорони здоров'я в Україні та деяких зарубіжних країн. Висвітлено етапи реформування охорони здоров'я і роль у даних реформах різних систем медичного страхування. Оцінено процеси фінансування охорони здоров'я, розвитку елементів ринкових відносин, роль суспільного і приватного секторів в охороні здоров'я.

Досліджено лінгвокогнітивні особливості алоетнонімів у сучасній англійській мові, вивчено лінгвокультурологічні передумови їх виникнення. Розглянуто алоетноніми, сформовані з ідеологічної стереотипізованої позиції емотивної оцінки корінних представників англомовних націй стосовно представників інших націй, в тому числі національних англомовних меншин. Змодельовано концептуальний простір алоетнонімів у сучасній англійській мові, який актуалізується збірною сукупністю номінативних одиниць на позначення представників різних націй, структурований концептуальними макрополями: зовнішній вигляд, історія, гроші, дозвілля, риси характеру, націоналізм, іжа, релігія, які деталізуються у відповідних концептуальних полях. Об'єктивізацію оцінного ракурсу здійснено за рахунок вибору самого факту, який грунтується на стереотипному баченні суспільством (позитивний, негативний чи нейтральний резонанс), та за рахунок його дескрипції спеціальними мовними засобами.

Досліджено теоретичні та прикладні підходи до функціонування механізмів державного управління земельними ресурсами сільськогосподарського призначення в контексті розвитку сільських територій.

Мета роботи - вивчити зв'язок стану ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) з поліморфними варіантами T(-786)C і G894T гена ендотеліальної NO-синтази (eNOS) у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Обстежено 96 пацієнтів із ХСН ішемічного генезу II - III функціонального класу (ФК) за NYHA та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) - фракцією викиду (ФВ) ЛШ <$E symbol Г~45> %, які одержували стандартну терапію. Стан ЕЗВД вивчено за допомогою проби з реактивною гіперемією. Відповідно до медіани приросту діаметра плечової артерії у фазу реактивної гіперемії (<$EDELTA D~6,4> %) усіх хворих розподілили на дві групи: групу А з <$EDELTA D> менше 6,4 % і групу Б з <$EDELTA D> понад 6,4 %. Алельні поліморфізми T(-786)C і G894T визначено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Для вивчення показників оксидантного стресу - дієнових кон'югат і малонового діальдегіду, антиоксидантного захисту - активності супероксиддисмутази та глутатіонредуктази й активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) у плазмі крові застосовано спектрофотометричний та спектрофлюорометричний методи. Серед пацієнтів із ХСН ішемічного генезу та систолічною дисфункцією ЛШ частота генотипів поліморфізму промотора гена eNOS становила: TT - 41,7 %, TC - 42,7 %, рідкісний генотип CC був у 15,6 %, частота генотипів поліморфізму сьомого екзону G894T гена eNOS: GG - 56,3 %, GT - 31,2 %, рідкісний генотип TT мали 12,5 % хворих. У хворих з менш поширеним генотипом CC поліморфізму T(-786)C промотора гена eNOS спостережено вірогідно

гіршу ендотелійзалежну вазодилататорну відповідь у порівнянні з гетерозиготами TC і гомозиготами TT. Гірші значення потокозалежної вазодилататорної відповіді (<$EDELTA D~<<~6,2> %) асоціюються з наявністю в генотипі алеля T поліморфізму G894T гена eNOS. Різниця потокозалежної вазодилататорної відповіді у пацієнтів з різними генотипами поліморфних варіантів гена eNOS не залежить від класу за NYHA, величини ФВ ЛШ, показників системного оксидантного стресу, підтримувальних доз інгібітора АПФ і петльового діуретика.

Узагальнено досвід навчально-методичної роботи кафедри медичної статистики Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Узагальнено міжнародний досвід щодо методології побудови і використання для моніторингу та оцінки стану здоров'я населення інтегральних показників, які характеризують втрати здоров'я через передчасну смертність і нелетальні наслідки для здоров'я (інвалідність).

Науково обгрунтовано стратегію формування регіональної охорони здоров'я, шкалу її пріоритетів.

Визначено основні підходи до механізму управління якістю профілактичної допомоги. Використано матеріали, які характеризують проблеми управління якістю профілактичної допомоги; метод системного аналізу. Результати дослідження свідчать про зменшення обсягів профілактичної роботи серед населення. Для вирішення цієї проблеми запропоновано технологію управління якістю профілактики шляхом збору відповідної інформації, її аналізу, виявлення відхилень від еталонних значень показників профілактичної роботи і прийняття управлінських рішень для усунення відхилень і проведення коригувальних заходів. Запропоновано сучасний підхід до трактування поняття "якість профілактичної допомоги" з використанням системи понять відповідно до конкретних умов функціонування системи охорони здоров'я. Представлено методику розподілу повноважень і функцій між різними рівнями управління профілактичною допомогою населенню. Проведений аналіз свідчить про необхідність перегляду концептуальних підходів до оцінки ролі профілактики для збереження здоров'я населення, змісту поняття "якість профілактичної допомоги" і розподілу функцій і повноважень між різними рівнями управління профілактичною допомогою.

Досліджено безпечність сушених баклажанових снеків за вмістом токсичних елементів, глюкоалкалоїду соланіну та за мікробіологічними показниками. Доведено позитивний вплив запропонованих способів обробки свіжих баклажанів перед висушуванням на безпечність готової продукції.

Науково обгрунтовано способи збереження та підвищення вмісту каротиноїдів у сушеній овочевій продукції. Досліджено вміст каротиноїдів у сушених баклажанових снеках протягом тривалого зберігання залежно від виду пакування. Статистично обраховано базисні темпи приросту вмісту каротиноїдів протягом зберігання, а також збагачення <$E beta>-каротином сушених баклажанових снеків.

Науково обгрунтовано способи збереження та підвищення вмісту вітаміну С у сушеній овочевій продукції. Досліджено вміст вітаміну С на різних етапах виготовлення сушених баклажанових снеків залежно від способів попередньої обробки. Статистично обраховано ланцюговий та базисні темпи приросту вмісту вітаміну С. Доведено можливість багатократного використання купажованого овочевого соку для попередньої обробки баклажанів перед висушуванням.

Изучено влияние сред, содержащих одновалентные катионы <$E roman Li sup +>, <$E roman Na sup +>, <$E roman K sup +> либо смесь (<$E roman Na sup +~+~roman K sup +>) (осмолярность 2400 мОсмоль/кг), на ход временной зависимости гипертонического криогемолиза высококалиевых (человека и лошади) и высоконатриевых (собаки и быка) эритроцитов. Показано фактически во всех средах снижение уровня гипертонического криогемолиза эритроцитов человека, собаки и лошади в условиях продолжительной инкубации при <$E 37~symbol Р roman C> в отличие от эритроцитов быка, для которых характерна обратная временная зависимость. Установлено, что чувствительность эритроцитов человека к гипертоническому криогемолизу снижается в ряду <$E roman {Na sup +~>>~K sup +~+~Na sup +~>>~K sup +~>>~Li sup +}>, собаки - в обратном порядке. Временные зависимости гемолиза эритроцитов как лошади, так и быка в средах с разным катионным составом практически не имеют отличий. Полученные результаты обсуждены с точки зрения особенностей ионтранспортных систем эритроцитов разных видов млекопитающих.

Досліджено особливості осмотичної та температурної чутливості еритроцитів ссавців (бика, коня, собаки) та впливу хлорпромазину (ХП) на їх гіпертонічний гемоліз. Одержані результати дозволили виявити видову чутливість еритроцитів до дії різних стресових факторів. Показано мінімальну чутливість клітин собаки, та максимальну - еритроцитів бика як до підвищення концентрації NaCl за ізотермічних умов, так і до зміни температури гіпертонічного середовища інкубації. Додавання ХП у гіпертонічне середовище дозволяє знизити рівень ушкодження еритроцитів ссавців. Значення антигемолітичної активності даної сполуки для всіх досліджуваних еритроцитів істотно не відрізняються (близько 80 %), у той час як діапазон ефективних концентрацій ХП зростає у ряду: бик, кінь, собака.

Исследовано влияние додецил-<$Ebeta>,D-мальтозида (ДМ) и трифторперазина (ТФП) на чувствительность эритроцитов млекопитающих (человек, бык, лошадь, кролик) к гипертоническому стрессу (ГС) (4,0 моль/л NaCl). Показано, что использование амфифильных соединений в определенных концентрациях приводит к повышению устойчивости к ГС эритроцитов человека, быка, лошади, но не кролика. Защитное действие амфифильных соединений выше при температуре <$E37~symbol Р roman C>, чем при <$E0~symbol Р roman C>. Катионный ТФП более эффективен, чем неионный ДМ. Установлено, что исследуемые вещества не влияют на выход катионов калия из клеток в условиях ГС. Сделано предположение, что защитный эффект ТФП и ДМ связан с их пертурбирующим действием на мембрану и предотвращением развития трансмембранных дефектов до размера гемолитических пор.

Показано, что чувствительность эритроцитов млекопитающих к гипертоническому стрессу (ГС) при температуре 37 градусов по Цельсию после обработки фенилгидразином зависит от видовой принадлежности клеток. Установлено, что модификация фенилгидразином эритроцитов млекопитающих приводит к снижению антигемолитической активности алкилсульфатов в условиях ГС.