Досліджено лінгвокогнітивні особливості алоетнонімів у сучасній англійській мові, вивчено лінгвокультурологічні передумови їх виникнення. Розглянуто алоетноніми, сформовані з ідеологічної стереотипізованої позиції емотивної оцінки корінних представників англомовних націй стосовно представників інших націй, в тому числі національних англомовних меншин. Змодельовано концептуальний простір алоетнонімів у сучасній англійській мові, який актуалізується збірною сукупністю номінативних одиниць на позначення представників різних націй, структурований концептуальними макрополями: зовнішній вигляд, історія, гроші, дозвілля, риси характеру, націоналізм, іжа, релігія, які деталізуються у відповідних концептуальних полях. Об'єктивізацію оцінного ракурсу здійснено за рахунок вибору самого факту, який грунтується на стереотипному баченні суспільством (позитивний, негативний чи нейтральний резонанс), та за рахунок його дескрипції спеціальними мовними засобами.

Досліджено вплив представників різних класів амфіфільних сполук на гіпертонічний кріогемоліз (ГК) еритроцитів різних видів ссавців. У порівняльному аспекті вивчено чутливість еритроцитів людини, коня, бика і кролика до охолодження у гіпертонічних середовищах. Показано, що для еритроцитів людини і коня залежності ГК характеризуються немонотонністю, що проявляється в наявності певного максимуму (для людини - 1,2; коня - 1,4 - 1,6 моль/л NaCl) з подальшим зниженням рівня пошкодження. Для еритроцитів бика і кролика рівень ушкодження збільшується зі зростанням концентрації солі в середовищі у всьому концентраційному діапазоні, що досліджувався (до 2,2 моль/л NaCl). Використання амфіфільних сполук надало змогу встановити їх ефективність за умов ГК еритроцитів ссавців. Показано, що катіонний трифторперазин, аніонний децилсульфат натрію і неіонний додецил-beta,D-мальтозид підвищують стійкість еритроцитів ссавців до ГК в середовищах, що містять 1,2 - 2,1 моль/л NaCl. Однак в останньому випадку ефективність усіх досліджуваних амфіфільних сполук зменшується, що проявляється в зниженні величин антигемолітичної активності та значень ефективних концентрацій. Це надає змогу говорити про приховані пошкодження, які накопичуються в мембрані у разі збільшення сили стресового чинника. Отже, зниження рівня ГК еритроцитів людини та коня в 2,1 моль/л NaCl, яке реєструється за відсутності амфіфільних речовин, не є відображенням покращання стану мембрани. При цьому збільшення внутрішньоклітинного вмісту катіонів натрію в еритроцитах людини в висококонцентрованих сольових середовищах свідчить про порушення бар'єрних властивостей еритроцитарних мембран.

Решается задача построения областей устойчивости в пространстве параметров системы фазовой автоподстройки при помощи метода D-разбиения пространства.

Надано огляд сучасної літератури з проблеми ангедонії. Адаптовано шкалу L.& J. Chapman для оцінки ангедонії. В дослідженій групі хворих виділено види ангедонії, проаналізовано її генез.

Наведено понад 40 000 слів і словосполучень (українською та англійською мовами) з питань психології та педагогіки. Розглянуто особливості перекладу таких термінів, як образа, здібність, алексія, гармонія, благодійництво, втома, перевтілення.

Приведено более 40 000 слов и словосочетаний (на украинском и английском языках) по вопросам психологии и педагогики. Рассмотрены особенности перевода таких терминов, как обида, способность, алексия, гармония, благотворительность, усталость, перевоплощение.

Проведено морфологічний аналіз еритроцитів, що перебували у фізіологічному розчині та плазмі, в присутності катіонних, аніонних, неіонних і цвітеріонних амфіфільних сполук. Незважаючи на те, що морфологічна відповідь клітин на введення в середовище амфіфільних сполук була різною, всі досліджені речовини виявляли високу антигемолітичну активність (60 - 90 %) за умов гіпертонічного стресу еритроцитів.

Проведено сравнительное исследование влияния хлорпромазина на чувствительность эритроцитов человека к действию постгипертонического шока и на их устойчивость в процессе удаления глицерина из клеток, подвергнутых замораживанию-отогреву. Показано, что в условиях постгипертонического шока эритроцитов (<$E0~symbol Р roman C>) хлорпромазин снижает уровень гемолиза в 3,7 раза, при этом в концентрации 600 мкмоль/л его максимальная антигемолитическая активность составляет (73 +- 6) %. Применение хлорпромазина при удалении глицерина из размороженных эритроцитов позволяет снизить повреждение клеток в 2,5 - 3 раза. Значения антигемолитической активности хлорпромазина в обоих случаях находятся в одном диапазоне. Результаты исследования эффективности хлорпромазина в модельном эксперименте и реальных условиях замораживания-отогрева эритроцитов (при удалении глицерина из клеток) позволяют сделать вывод о целесообразности использования указанной модели (постгипертонический шок) в дальнейших исследованиях.

Розглянуто анатомію та фізіологію окремих органів і систем, пов'язаних з функцією харчування. Наведено характеристику основних макро- та мікронутрієнтів їжі, розкрито їх біологічну роль для організму людини. Висвітлено сучасні уявлення про потребу організму в енергії та харчових нутрієнтах. Розкрито сутність біохімічних перетворень білків, ліпідів і вуглеводів в організмі людини. Розглянуто наукові засади раціонального харчування населення та тенденції розвитку ринку продуктів для оздоровлення харчування.

Рассмотрены анатомия и физиология отдельных органов и систем, связанных с функцией питания. Приведена характеристика основных макро- и микронутриентов еды, раскрыта их биологическая роль для организма человека. Освещены современные представления о потребности организма в энергии и пищевых нутриентах. Раскрыта сущность биохимических преобразований белков, липидов и углеводов в организме человека. Рассмотрены научные основы рационального питания населения и тенденции развития рынка продуктов для оздоровления питания.

Досліджено безпечність сушених баклажанових снеків за вмістом токсичних елементів, глюкоалкалоїду соланіну та за мікробіологічними показниками. Доведено позитивний вплив запропонованих способів обробки свіжих баклажанів перед висушуванням на безпечність готової продукції.

Наведено результати дослідження показників безпечності нових консервів із кабачків і аличі та консервів із гарбузів і айви після тривалого зберігання. Розкрито вплив удосконаленого способу одержання овочево-фруктових консервів на їх безпечність.

Вивчено вплив різних амфіфільних сполук на чутливість частково зневоднених еритроцитів до гіпертонічного стресу (4,0 M NaCl, температура 37 <$E symbol Р>C). Виявлено високу антигемолітичну активність представників катіонних, аніонних, неіонних, цвітеріонних амфіфільних сполук у разі перенесення клітин із 0,45 і 0,7 M NaCl у середовище, яке містить 4,0 M NaCl. Величини антигемолітичної активності залежали як від особливостей досліджуваних сполук, так і від вихідного стану клітин, які зазнають стресового впливу.

Исследовано влияние глюкозы (5 %) на чувствительность эритроцитов млекопитающих (человека, крысы, кролика) к механическому стрессу. Показано, что наиболее чувствительны к обработке глюкозой эритроциты человека, для которых характерно наличие повреждения после инкубации с глюкозой даже без воздействия механического стресса. В то же время предварительная обработка глюкозой эритроцитов кролика не оказывает влияния на чувствительность клеток к механическому стрессу. Предполагается, что различная чувствительность к обработке глюкозой эритроцитов исследуемых млекопитающих обусловлена особенностями транспортных характеристик их мембран по отношению к этому метаболиту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Досліджено сумісну дію попередньої дегідратації еритроцитів і неіонної амфіфільної сполуки додецил-beta,D-мальтозиду (ДМ) на стійкість клітин до наступної гіперосмотичної дії. Отримано антигемолітичну активність ДМ у разі перенесення клітин до 4,0 М NaCl. Протектуючий ефект амфіфілу спостережено, коли клітини зазнали гіперосмотичного стресу за 37 °C. Характер і ступінь вираження захисної дії ДМ визначаються температурою попередньої дегідратації клітин. Виявлено протектуючий ефект амфіфілу за умов холодового шоку еритроцитів (охолодження в гіпертонічних середовищах від 37 до 0 °C).

Исследовано влияние амфифильных соединений (децилсульфата натрия, додецил-<$Ebeta>,D-мальтозида, трифторперазина) и тепловой предобработки эритроцитов лошади (49 <$E symbol Р>C) на чувствительность клеток к гипертоническому шоку (4,0 М NaCl). Показано, что все амфифильные соединения снижают уровень гипертонического гемолиза эритроцитов лошади. Инкубация эритроцитов при 49 <$E symbol Р>C, приводящая к денатурации спектрина, уменьшает уровень гипертонического повреждения эритроцитов при 37 и повышает при 0 <$E symbol Р>C. В указанных условиях наблюдается снижение эффективности всех исследуемых амфифильных соединений.

Исследовано влияние додецил-<$Ebeta>,D-мальтозида (ДМ) и трифторперазина (ТФП) на чувствительность эритроцитов млекопитающих (человек, бык, лошадь, кролик) к гипертоническому стрессу (ГС) (4,0 моль/л NaCl). Показано, что использование амфифильных соединений в определенных концентрациях приводит к повышению устойчивости к ГС эритроцитов человека, быка, лошади, но не кролика. Защитное действие амфифильных соединений выше при температуре <$E37~symbol Р roman C>, чем при <$E0~symbol Р roman C>. Катионный ТФП более эффективен, чем неионный ДМ. Установлено, что исследуемые вещества не влияют на выход катионов калия из клеток в условиях ГС. Сделано предположение, что защитный эффект ТФП и ДМ связан с их пертурбирующим действием на мембрану и предотвращением развития трансмембранных дефектов до размера гемолитических пор.

Показано, что чувствительность эритроцитов млекопитающих к гипертоническому стрессу (ГС) при температуре 37 градусов по Цельсию после обработки фенилгидразином зависит от видовой принадлежности клеток. Установлено, что модификация фенилгидразином эритроцитов млекопитающих приводит к снижению антигемолитической активности алкилсульфатов в условиях ГС.

Досліджено втрати маси й зміну вологозатримувальної здатності п'яти ботанічних сортів томатів під час заморожування та низькотемпературного зберігання. Доведено, що зв'язування вільної вологи в томатах значно сприяє зниженню втрат маси за умов їх заморожування та зберігання. Встановлено, що найменші втрати маси та найвищу вологозатримувальну здатність після 6 місяців низькотемпературного зберігання мали томати сортів Раїса та Ріо Гранде Оригінал.

Наведено теоретичні узагальнення та розроблено новий підхід до вирішення наукової задачі корекції осмотичної та температурної чутливості еритроцитів за допомогою амфіфільних сполук. Визначено роль вихідного стану у реалізації антигемолітичної активності амфіфілів у разі гіпертонічного стресу еритроцитів. Використано амфіфільні сполуки: представники катіонних (хлоромазин гідрохлорид), аніонних (децилфат натрію, додецилсульфат натрію), неіонних (додецил-<$Ebeta>, D-мальтозид) і цвітер-іонних (3-децилдиметиламоній -1-пропансульфонат натрію, 3-цетилдиметиламоній-1-пропансульфонат натрію) класів поверхнево-активних речовин. Представники різних класів амфіфільних сполук у разі використання в мікромолекулярних концентраціях істотно знижують рівень гіпертонічного гемолізу еритроцитів. Зазначений ефект реалізується за умов одночасної дії на клітину гіпертонічного середовища як стресового фактора й амфіфільної сполуки. Величини антигемолітичної ативності залежать від особливостей досліджуваних речовин і вихідного стану клітин, що зазнали дії стресу.

Досліджено стійкість еритроцитів людини, кролика та щура до дії гіпертонічного шоку у разі зміни початкового стану клітин, який модифікували за допомогою глюкози і 0,4 моль/л NaCl. Рівень гемолізу еритроцитів ссавців, які піддавали дії гіпертонічного шоку (перенесення клітин в 4,0 моль/л NaCl), реєстрували спектрофотометрично. Показано, що максимальний рівень ушкодження в 4,0 моль/л NaCl спостерігається для еритроцитів людини, мінімальний - для клітин кролика, що може бути зумовлено особливостями їх плазматичних мембран. Попереднє інкубування еритроцитів у 0,4 моль/л NaCl призводить до формування стабільного стану клітин людини і кролика, про що свідчить зниження їх чутливості до 4,0 моль/л NaCl. Чутливість зневоднених еритроцитів щура до гіпертонічного шоку не змінюється. Обробка клітин глюкозою в концентрації 0,6 % не впливає на рівень гіпертонічного гемолізу еритроцитів ссавців, що досліджувались. Глюкоза у високій концентрації (5 %) призводить до підвищення рівня гемолізу еритроцитів людини за умов гіпертонічного шоку і не впливає на гіпертонічне пошкодження еритроцитів тварин. Це пов'язано з різним вмістом глюкози в крові ссавців в нормі і можливістю утворення глікозильованих форм білків і фосфоліпідів під дією глюкози. У разі зміни початкового стану клітин у результаті комбінованої дії глюкози і 0,4 моль/л NaCl виявлено різну реакцію еритроцитів ссавців на гіпертонічний шок. Якщо для еритроцитів щура спостерігається підвищення стійкості до гіпертонічного шоку, то для клітин людини і кролика не виявлено зміни рівня гіпертонічного гемолізу. Це свідчить про те, що захисний ефект глюкози проявляється в тому випадку, коли клітини ссавців не досягають стабільного стану в результаті їх часткового зневоднення.