Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В динамике КонА-индуцированного гепатита изучена апоптотическая и некротическая гибель клеток, выделенных из тимуса и селезенки. Установлено, что в тимоцитах усиление апоптоза происходит раньше, чем возрастание некроза. В спленоцитах выявлено значительное усиление некроза в ранние сроки действия КонА без существенных изменений апоптоза. Ингибитор активации NF-kB андрографолид ослаблял как некротическую, так и апоптотическую гибель клеток тимуса и селезенки, вызванную КонА. Это свидетельствует об участии NF-kB в механизме усиления клеточной гибели в условиях КонА-индуцированного иммунного гепатита.

Мета роботи - дослідити в експерименті процеси синтезу азоту оксиду (NO) в нейтрофілах та ендотеліоцитах за умов хронічної гіперімунокомплексемії (ГІК) і вплив на них біофлавоноїду кверцетину. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 75-ти статевозрілих білих самцях щурів. Хронічну ГІК відтворювали за допомогою класичної моделі C. Cohrane і D. Kofler у 50-ти тварин. Досліджували ізольовані ендотеліоцити черевної аорти, нейтрофіли та сироватку крові. Водорозчинний кверцетин ("Корвітин" виробництва ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", Україна) вводили за 10 діб до закінчення створення моделі у 25 тварин в дозі 4 мг/100 г протягом 10 діб. Контрольну групу склали 25 тварин. Метаболізм NO в нейтрофілах, ендотеліоцитах оцінювали за допомогою визначення активності конститутивної (cNOS) та індуцибельної (iNOS) NO-синтаз і вивчення пулу NO за вмістом його кінцевих метаболітів - нітрит-аніонів (-<$E roman NO sub 2 sup ->) і нітрат-аніонів (-<$E roman NO sub 3 sup ->). Про регуляторну роль NO судили за вмістом циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) в нейтрофілах, ендотеліоцитах і сироватці крові. Про активацію поліморфноядерних лейкоцитів крові судили за визначенням активності мієлопероксидази (МПО) в нейтрофілах і сироватці крові. Встановлено, що в сироватці крові щурів із хронічною ГІК різко підвищується рівень метаболіту NO - <$E roman NO sub 2 sup ->-аніонів (<$E p~<<~0,05>), в нейтрофілах він знижується на 31,5 % (<$E p~<<~0,05>), в ендотеліоцитах - на 48,8 % (<$E p~<<~0,05>) у порівнянні

з контролем. Під час визначення вмісту <$E roman NO sub 3 sup ->-аніонів зафіксовано зниження їх в нейтрофілах (на 33,5 %; <$E p~<<~0,05>) та ендотеліоцитах (на 57,0 %; <$E p~<<~0,01>). Після введення тваринам із хронічною ГІК кверцетину збільшилися концентрації <$E roman NO sub 2 sup ->-аніонів у нейтрофілах (у 1,6 рази; <$E p~<<~0,05>) та ендотеліоцитах (у 2 рази; <$E p~<<~0,05>). У сироватці крові знизилася концентрація <$E roman NO sub 2 sup ->-аніонів на 59,0 % у порівнянні з показниками тварин з хронічною ГІК (<$E p~<<~0,05>). Аналогічні зміни спостерігалися і щодо вмісту <$E roman NO sub 3 sup ->-аніонів. У нейтрофілах, ендотеліоцитах і сироватці крові виявлено активацію iNOS (<$E p~<<~0,05>), тоді як активність cNOS знижувалася в нейтрофілах і сироватці крові (<$E p~<<~0,05>). За умов хронічної ГІК активність МПО у стимульованих нейтрофілах збільшувалася майже в 4 рази (<$E p~<<~0,05>), у сироватці крові - в 2 рази (<$E p~<<~0,05>) у порівнянні з контролем. Введення кверцетину супроводжувалося зниженням активності МПО як у нейтрофілах, так і в сироватці крові (<$E p~<<~0,05>). У разі хронічної ГІК у щурів виявлено протилежні зміни активності iNOS (підвищення) та cNOS (зниження) в ендотеліальних клітинах і нейтрофілах. Кверцетин за умов хронічної ГІК значною мірою нормалізує біохімічні зсуви, гальмуючи активацію iNOS і підвищення активності cNOS у нейтрофілах та ендотеліальних клітинах. Це супроводжується інгібуванням підвищеної мієлопероксидазної активності в нейтрофілах і сироватці крові. Введення кверцетину супроводжується підвищенням рівнів цГМФ

в ендотеліоцитах і нейтрофілах та нормалізацією рівня цГМФ у нейтрофілах і сироватці крові.

Вивчено генотоксичний стрес та шляхи загибелі імунокомпетентних клітин (ІКК) (апоптоз і некроз) за моделювання системного імунокомппексного пошкодження за допомогою імунізації мишей лінії CBA бичачим сироватковим альбуміном (БСА). Імунофлюоресцентними дослідженнями імунізованих мишей встановлено фіксацію імунних комплексів у тканинах печінки, селезінки, нирок і аорти. Гістологічний аналіз цих органів показав ураження судинної системи і меншою мірою паренхіми. Встановлено, що у разі імунізації БСА індекс ДНК-комет збільшувався в 1,4 разу в клітинах лімфовузлів і в 1,5 разу у клітинах тимуса. Спостерігалося підвищення кількості клітин з максимальним пошкодженням ДНК в препаратах тимуса (у 3,4 разу) і лімфовузлів (в 3,3 разу), що свідчить про сильний генотоксичний стрес. Знижувалася кількість живих ІКК і збільшувалася їх загибель, у тому числі прозапальним і імуногенним некротичним шляхами. Показано, що генералізований імунокомплексний патологічний процес призводить до пошкодження ДНК і загибелі ІКК як центрального (тимуса), так і периферичних органів імунної системи (лімфовузлів, селезінки). Генотоксичний стрес ІКК і посилення їх загибелі некротичним шляхом можуть відігравати значну роль у розвитку імунокомплексних захворювань. Ці показники кількості лімфоцитів периферичної крові можуть бути перспективною тест-системою для оцінювання тяжкості аутоімунних та імунокомплексних захворювань і ефективності їх лікування.

У доноров и пациентов с воспалительными процессами по динамике изменения (+- DELTA) содержания SH- и SS-групп в реакционных смесях изучено in vitro тиолзависимость механизма иммунной реакции антиген - антитело. Проведен анализ взаимодействия белков острой фазы (С-реактивный белок, орозомукоид и трансферин) сывороток крови доноров и пациентов с диагностическими моноспецифическими антисыворотками. Установлено, что, в отличии от доноров, у пациентов с воспалительными процессами эти реакции сопровождаются феноменом высвобождения Ag⁺-чувствительных небелковых SH-групп и они появляются в супернатантах депротеинизированных реакционных смесей. Вместе с тем, как у доноров, так и у пациентов, эти реакции сопровождаются модификационными изменениями содержания (+- DELTA) белковых SH- и SS-групп, в реакционных смесях (в который белок не осаждался). Предположено, что воспалительный процесс, очевидно, сопровождается такой перестройкой структурно-функционального состояния белков острой фазы, при которой под действием антисывороток в реакционных смесях происходит лабилизация смешанных дисульфидних связей между ними и низкомолекулярными тиолами. В результате этого происходит высвобождение Ag⁺-чувствительных небелковых SH-групп. Предложено использовать этот показатель для оценки функциональной активности белков острой фазы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.325

Рубрики:

Імунітет

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На модели хронического гиперимуннокомплексного процесса у крыс линии Вистар определили концентрацию цАМФ и цГМФ, нитрит-аниона (NO₂^- - стабильный метаболит окиси азота), мочевины, мочевой кислоты в мишеневых и клиренсных органах (почки, печень, селезенка), а также в плазме. В результате проведенных исследований установлено увеличение содержания больших и средних циркулирующих иммунных комплексов в сыворотке крови, их фиксацию на эндотелии бифуркации аорты и базальной мембране гломерул, частично на клетках печени. Выявлен значительный дисбаланс концентрации циклических нуклеотидов в гомогенатах почек, селезенки и плазмы с понижением гуанил/аденилового индекса, что взаимосвязано со снижением уровня окиси азота во всех случаях и повышением мочевины в плазме одновременно с уменьшением ее содержания в почках и селезенке. Содержание мочевой кислоты существенно возрастало в почках, селезенке, плазме. Эти изменения создают благоприятный фон для нарушения эндотелиально-нейтрофильно-тромбоцитарной кооперации посредством хемокинных, молекулярно-адгезивных, ферментативных механизмов с последующим развитием пролиферативно-ремодуляционных процессов в сосудистой стенке.

С целью изучения иммунных механизмов патологии печени исследованы мононуклеарные клетки, выделенные из печени, при двух видах ее иммунного повреждения у мышей: клеточного генеза - введение конканавалина А (КонА) и антительного генеза - введение противопеченочных антител (ППА, <$Egamma>-глобулиновой фракции сыворотки кроликов, иммунизированных тканью печени мышей). Установлено, что оба вида повреждения сопровождались активацией иммунных процессов в ткани печени, что проявлялось в усилении пролиферации мононуклеаров, оцениваемой с помощью моноклональных антител ИПО-38. При действии ППА, в отличие от КонА, активация иммунных процессов проявлялась также в повышении процента плазматических клеток и более дифференцированных малых лимфоцитов среди мононуклеаров печени. Вместе с тем при введении КонА наблюдалось более выраженное усиление апоптоза и некроза мононуклеаров печени. Это соотносилось с намного большей при действии КонА экспрессией Fas-рецептора клеточной гибели на мононуклеарах печени. Таким образом, показано, что соотношение процессов пролиферации и гибели мононуклеарных клеток печени в условиях ее повреждения Т-клеточного генеза сдвигается в сторону существенного усиления апоптотической и некротической клеточной гибели, в частности Fas-опосредованной, тогда как в условиях повреждения антителами в большей мере выражены процессы пролиферации и активации иммунокомпетентных клеток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252 е(4УКР) л0

Рубрики:

Патологічна фізіологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*669.343.24*443.31

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.725 + Р252.51 + Е60*73*801.1-652.3

Рубрики:

Кисневе голодування. Асфіксія

Адаптаційний синдром (стрес)

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26 + Е60*732.33

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експериментах на статевозрілих щурах вивчено особливості холінергічної регуляції серця та ступінь структурного його пошкодження у разі гіпотиреозу залежно від статі та гормонопродукувальної активності гонад. Гіпотиреоз у статевозрілих самців і самиць змодельовано введенням щоденно протягом 15-ти діб мерказолілу (75 мг/кг; внутрішньошлунково). У тварин досліджено інтенсивність брадикардії, яка виникала у відповідь на електричну стимуляцію блукаючого нерва та внутрішньовенне введення ацетилхоліну. Ступінь структурних порушень у серці оцінено за відсотком некротизованих кардіоміоцитів у шлуночках. Встановлено, що одним із механізмів зменшення частоти серцевих скорочень у разі розвитку мерказолілового гіпотиреозу є зростання чутливості холінорецепторів синусового вузла та вивільнення більшої кількості квантів ацетилхоліну з пресинаптичного відділу. Видалення гонад поглиблювало розлади серцевого ритму за умов гіпотиреозу. Частота серцевих скорочень у цьому разі зменшувалася більшою мірою, ніж в особин зі збереженими гонадами. Підгрунтям для розвитку брадикардії в самців після гонадектомії з гіпотиреозом було вивільнення більшої кількості ацетилхоліну із закінчень блукаючого нерва, а в самиць - зростання чутливості холінорецепторів синусового вузла. Під час розвитку мерказолілового гіпотиреозу збільшувався відсоток пошкоджених кардіоміоцитів. Незалежно від гормонопродукуючої активності гонад, цей процес був інтенсивнішим у самиць.