Розглянуто задачу синтезу й адаптації нечітких прогнозуючих моделей на базі методу самоорганізації - нечіткого методу групового врахування аргументів. Перевагою методів самоорганізації є об'єктивний вибір моделі оптимальної складності з використанням так званих часткових описів. Досліджено різні види функцій належності нечітких параметрів часткових описів.

На прикладі задачі розпізнавання будівельних планів приміщень представлено спосіб зменшення обчислювальної складності алгоритму розпізнавання. Сформульовано задачу на найкращий збіг як задачу синтаксичного аналізу зображень у двовимірних контекстно-вільних граматиках. Запропоновано алгоритм її розв'язання й оцінку його складності. Досліджено питання вибору локально-адитивної функції відмінності.

Досліджено особливості утворення купро(I)галогенідних комплексів з онієвою формою N-алільних похідних піридину, хіноліну, ізохіноліну, 8-нітрохіноліну та 9-аміноакридину та їх кристалічної структури. З використанням зміннострумного електрохімічного синтезу та безпосердньої взаємодії компонентів на основі онієвих солей N-алільних похідних моноазотистих ароматичних гетероциклів та дефектних продуктів їх перетворень одержано 23 комплекси галогенідів Cu (I) (з них 6 - Cu (II) та досліджено їх кристалічну структуру методом монокристалу. Виявлено особливості поведінки зв'язку C=C алільної групи щодо галогенідів Cu (I). Встановлено, що здатність до взаємодії Cu (I)-(C=C) в досліджених комплексах пов'язана з основністю (pKa) вихідного гетероциклу. Виявлено, що за <$Eroman {pKa~<<~5,20}>, <$Epi>-взаємодія відсутня (комплексів Cu (I) з катіоном N-алілхінолінію), а якщо і pK ароматичної основи <$E>>~5,20> (у комплексах Cu (I) з N-алілпіридинієм або N-алілізохінолінієм) відбувається ефективна взаємодія Cu (I)-(C=C). З'ясовано, що N-алілхіноліній галогеніди (хлорид, бромід та йодид) за присутності CuCN і металічної міді у середовищі метанолу зазнають каталітичної циклодимеризації, в результаті якої утворюється невідомий раніше пентациклічний катіон <$Eroman {[C sub 24 H sub 21 N sub 2 ] sup + }>. Показано, що N-алілізохіноліній галогеніди не здатні до такого перетворення. Виявлено, що ступінь ускладнення неорганічного фрагменту у структурах досліджених комплексів є наслідком конкуренції між відносно сильними взаємодіями - Cu-Hal, Cu (I)-(C=C) та слабшими - між водневими зв'язками та <$Epi ~-~ pi> стекінгом.

З використанням адекватних морфологічних методів уперше досліджено морфогенез і динаміку топографо-анатомічних взаємовідношень бічних шлуночків головного мозку в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Уточнено термін закладки та з'ясовано особливості формування цих шлуночків з урахуванням морфогенезу прилеглих структур. Простежено динаміку зміни їх форми, визначено періоди можливого виникнення уроджених вад. Запропоновано новий підхід до проблем ембріонального розвитку головного мозку.

Досліджено, що морфологія самородних міді та золота в корах вивітрювання залежить від типу кори, її потужності та ступеню її зміни гіпергенними процесами. Визначено, що в осадових породах морфологія міді така ж як у корах вивітрювання, які підстилають їх. Встановлено, що морфологія золота з осадових горизонтів залежить від відстані переносу його від корінних джерел. Висвітлено, що самородне золото гіпергенного походження характеризується хімічною чистотою, а із порід фундаменту - наявністю домішок Ag, рідше Сu та Fe. Обгрунтовано перспективність певних площ і ділянок даної території для рентабельного видобутку самородних міді та золота.

Починаючи з 1970-х рр. під час геологічних досліджень різними організаціями виявлено аномалії платини на Північно-Тернуватській, Капітанській, Липовеньківській і Чемерпільській ділянках у Середньому Побужжі. Максимальний вміст платини (1 г/т) встановлений у Капітанському ультраосновному масиві. Однак самородна платина була зафіксована лише як мікроскопічні включення у різних мінералах. У 2009 р. самородна платина у вигляді окремих зерен вперше виявлена у Чемерпільській та Бакшинській структурах. Платиновмісні породи - розкислені, скарновані і березитизовані мафіти, кварцити, кальцифіри. Максимальний розмір зерен самородної платини сягає 0,75 мм. Всі зерна мають витягнуту пластинчасту форму. Визначено хімічний склад платини. Мінералогічні дослідження вказують на просторовий зв'язок платини з самородним золотом.

Обговорено результати дослідження та питання щодо походження піропів із середньосарматських відкладів Верхнього Побужжя (Україна). Встановлено їх ідентичність вивченим раніше піропам з інших пошукових ділянок Побузького регіону. На підставі цього висловлено припущення, що всі вони походять з одних і тих же або подібних, імовірно місцевих, корінних порід. Такими, судячи з особливостей хімічного складу піропів та виявлених у них мінеральних включень, могли бути кімберліти, гранатові перидотити, аналогічні альпійським чи богемським, основні породи еклогітового типу, температура та тиск утворення яких не перевищували 950 - 1000 <$E symbol Р>C та 2,5 - 3,0 ГПа.

Зазначено, що починаючи з 60-х років минулого століття, Могильнянська ділянка була предметом зацікавленості геологів на предмет таких корисних копалин як нікель і хром, а на даний час ця територія додатково вивчається на наявність золотого зруденіння. У ході пошукових робіт Правобережною геологорозвідувальною експедицією, крім аномалій золота, у половині свердловин встановлено аномальні вмісти (від 0,01 % і більше) міді. Високі кількості самородної міді приурочені до нижніх частин ультрамафітів та їх контактів із мафітами. Зерна міді представлені переважно дендритами, октаедричними кристалами та зростками складних форм. Розміри кристалів коливаються від 0,1 до 1 см. Відновленню самородної міді, ймовірно, сприяє редукційна обстановка в потужних корах вивітрювання мафітів.

Мікрокристали самородного вольфраму виявлено на зернах самородного золота із білокоровицьких протерозойських конгломератів Волині. Вони представлені дещо сплющеними досконалими октаедрами (?) розміром від 2 до 10 мк. Вольфрамові кристали є першою знахідкою багатогранників цього мінералу в Україні та, мабуть, другою в світі. Вони тісно асоціюють з нано- та мікрокристалами вторинного самородного золота, яке наростає на зерна первинного самородного золота. Мікрокристали вольфраму майже не містять домішок, лише іноді до 0,16 % за масою хрому. Вірогідно, як і вторинне золото, кристали вольфраму утворені in situ у процесі формування білокоровицьких конгломератів. Наведено порівняння за основними ознаками цього надзвичайно рідкісного мінералу, знайденого в різних геологічних середовищах.

Синтезовано низку нових діалілсульфоніламідів ізооксазольного ряду. Вперше за допомогою рутенійкарбенового каталізатора проведено реакції метатезису з закриттям циклу діалілсульфоніламідних похідних низки заміщених ізооксазолів. Показано перспективність застосування цієї реакції для одержання нових піролінвмісних сульфоніламідних похідних ізооксазолу.

У процесі окиснювального хлорування синтезовано низку нових хлороарилвмісних сульфонілхлоридів ізооксазольного ряду, які було перетворено у відповідні діалілсульфоніламіди. За допомогою рутеній-карбенового каталізатора проведено реакцію метатезису із закриттям циклу одержаних сульфоніламідів. Досліджено нові, потенційно біологічно активні, піроліновмісні хлороарилзаміщені сульфоніламідні похідні ізооксазолу.

Білки теплового шоку (heat shock proteins - HSPs), або молекулярні шаперони, первинно охарактеризовано як учасники клітинної відповіді на різні види стресу (інфекція, дія важких металів, ішемія, гіпоксія, амінокислотне голодування, психоемоційний стрес, гормональний стрес тощо). Hsp60 - один із перших білків, що синтезуються під час ембріогенезу, і є необхідним для розвитку ембріона. Мета дослідження - виявлення та характеристика анти-Hsp60-автоантитіл у вагітних для оцінювання можливої перспективи застосування їх як додаткового тесту прогнозування перебігу вагітності. Обстежено 170 пацієнток, серед них 20 клінічно здорових вагітних (контрольна група) та 150 вагітних із ускладненим анамнезом (основна група). Рівень IgG анти-Hsp60-антитіл у сироватці визначено з використанням імуноферментного аналізу (ІФА). Імунореактивність визначено за допомогою методу вестерн-блотингу (імуноблотинг). За допомогою методу ІФА анти-Hsp60-позитивну сироватку виявлено у 7,7 % вагітних контрольної групи та 14,0 % вагітних із ускладненим анамнезом. Не встановлено статистично достовірної різниці між рівнем анти-Hsp60-автоантитіл (за середніми показниками) у вагітних основної групи та вагітних контрольної групи (0,177 +- 0,118 проти 0,134 +- 0,097 од. опт. густини; p >> 0,05). Частота виявлення патологій у вагітних, сироватка яких була анти-Hsp60-позитивною, є вищою у порівнянні з вагітними, сироватка яких була анти-Hsp60-негативною. Одержані результати свідчать, що у дослідженні анти-Hsp60-антитіл як додаткового тесту, зокрема прогнозу перебігу вагітності, поєднане використання ІФА та вестерн-блотингу є більш доцільним.