Изучено влияние искусственного горного воздуха на показатели иммунитета ортопедо-травматологических больных с иммуносупрессией. Доказано положительное влияние прерывистой нормобарической гипокситерапии на состояние иммунной системы больных путем повышения активности стромальных элементов костного мозга, создающих микроокружение для созревания иммунокомпетентных клеток. Предложено использование оротерапии в комплексе предоперационной подготовки таких больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.12-5

Рубрики:

Періодонтити. Перицементити. Пародонтит. Гранульоми зуба

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сучасне лікування генералізованого пародонтиту (ГП) II, II - III ступенів включає проведення хірургічної фази, яка має на меті створення умов та забезпечення регенерації пародонта з подальшою тривалою ремісією захворювання. Важливе клінічне значення мають знання щодо можливостей регенерації кісткової тканини в області пародонтального дефекту. Мета роботи - дослідити остеоіндуктивні властивості прямого впливу Emdogain шляхом впливу на остеогенні клітини - попередники кісткового мозку людини - колонієутворювальні одиниці фібробластів (КУОф) ex vivo. Дослідження прямого впливу Emdogain, Pref-Gel ex vivo проведено у 4-х серіях експериментів стосовно клонування КУОф кісткового мозку людини за методикою Фріденштейна О. Я. (1973) в модифікації Астахової В. С. (1982) з визначенням регенераторного потенціалу кісткової тканини серед 105-ти ядровміщуючих клітин (ЕККУОф). Під час проведення 4-ох серій експериментальних досліджень бактеріальний чи грибковий проріст не спостерігали в жодній серії. В 6-ти випадках (66,7 %) I-ї та II-ї серії експериментів у разі додавання травильного гелю Pref-Gel та комбінації Pref-Gel з Emdogain, ріст стромальних фібробластів не спостерігався. Ефективність клонування - ЕККУОф = 0. В культуральних флаконах зустрічались лише поодинокі стромальні фібробласти, які не утворювали колонії. Тільки в III-й серії ріст КУОф спостерігався в усіх культуральних флаконах (33,3 %) з додаванням Emdogain з кількістю нових колоній від 127-ми до 157-ми з ЕККУОф від 13,23 до 16,35. В середньому з цієї групи виросли 145 колоній КУОф з ЕККУОф <$E15,10~symbol С~0,95> серед 105-ти ядровміщуючих клітин. В контрольній серії ріст КУОф спостерігався у всіх культуральних флаконах і кількість колоній склала від 69-ти до 152-х з ЕККУОф від 7,19 до 15,83. В середньому з цієї серії виросло 120 колоній КУОф з ЕККУОф <$E12,48~symbol С~1,24> серед 105-ти ядровміщуючих клітин. Ad oculus колонії 4-х серій експериментів не відрізнялись одна від одної. Висновки: за даними досліджень, проведених ex vivo остеоіндуктивні властивості притаманні тільки Emdogain, що вказує на доцільність його використання під час хірургічних втручань на пародонті.

Мікрооточення кісткового мозку (КМ) складається зі стромальних фібробластів, головними функціями яких є створення умов для формування гемопоеза та периваскулярних ніш для клітин-попередників. Мета роботи - прогнозування рецидиву гострих лейкемій у дітей за показником ефективності колонієутворення стромальних фібробластів КМ (ЕКУОф), вирощених ex vivo, та результатами мієлограм. Обстежено 35 хворих на гострі лейкемії (22 з ГЛЛ, 13 з ГМЛ). Вивчали ЕКУОф, показники мієлограм, враховували відсутність/наявність рецидиву захворювання. Застосовували методи статистики (коефіцієнт кореляції Ст'юдента, Спірмена, U-тест Манна - Уїтні). Показники ЕКУОф у хворих не залежали від варіанта ГЛ і становили 8,71 + 1,02 серед 105-ти ядровміщуючих клітин. Встановлено зворотний кореляційний зв'язок між показником ЕКУОф у дітей, хворих на ГЛ, та числом еритробластів (Ro-Spearm = - 0,52) і моноцитів (Ro-Spearm = - 0,45) в мієлограмі, що свідчить про вплив фібробластів на функціонування гемопоезу за умов розвитку злоякісного процесу. Встановлено зворотний кореляційний зв'язок між кількістю моноцитів в мієлограмах та вірогідністю розвитку рецидиву у хворих на ГЛ (Ro-Spearm = - 0,44). Висновки: доведено регулюючу роль стромального мікрооточення на гемопоез у дітей з ГЛ. Виявлено зв'язок між розвитком рецидиву у хворих на ГЛ та кількістю моноцитів в КМ, що відкриває подальші можливості для визначення механізмів формування хіміорезистентності та підвищення ефективності лікування хворих на ГЛ.

Наведено оцінку стану кісткової структури у дітей з гострою лейкемією. Встановлено зміни в молекулі колагену, амінокислотному складі сечі, процесах репарації білка. Екскреція фосфатів Ca із сечею у хворих підвищена. Рівень остеокальцину в сироватці крові та ефективність клонування культури фібробластів кісткового мозку у хворих на гостру лейкемію є нижчими у порівнянні з контролем. У 32 % хворих в ініціальний період захворювання спостережено зміни в ендокринному статусі. Порушення структури кісток поєднується з несприятливим перебігом захворювання. Ефективність проведених лікувально-профілактичних заходів у хворих залежить від стадії лейкемічного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-52

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати клініко-діагностичного та імунологічного обстеження 222 пацієнтів із захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба. Вивчено показники клітинного та гуморального імунітету, розгорнутого аналізу крові. Досліджено стан райдужної оболонки ока з урахуванням її щільності, чистоти, зашлакованості структурних елементів. Виявлено зниження показників клітинного імунітету та дисімуноглобулінемію класів А та G, підвищення рівня ЦІК у сироватці крові хворих. Строма ірисів була нещільна, зашлакована, волокна вибілені.

На базі системного підходу до взаємодії кісткової та кровотворної тканин досліджено вплив низькомолекулярних метаболітів на стромальні фібробласти та компоненти позаклітинного матрикса кісток і шкіри - колаген і глікозаміноглікани. Виявлено специфічність дії різних метаболітів на фізико-хімічні властивості колагену типу I, його амінокислотний склад, поверхневий заряд, співвідношення <$E alpha>- і <$E beta>- компонентів, BrCN-фрагментів <$E alpha>-1 компонента, міжмолекулярне зшивання поліпептидних ланцюгів. Показано дозову залежність впливу форміату на вміст загальних глікопротеїдів сироватки крові та процеси їх глікозилювання за рахунок збільшення фракції глікозаміногліканів, утворення міжмолекулярних зшивок у сполучній тканині кісток і суглобів. Одержані результати свідчать про чутливість позаклітинного матриксу кісткової тканини до дії низькомолекулярних метаболітів на рівні постсинтетичної модифікації його інгредієнтів і процесів остеогенезу.

Обстежено 28 пацієнтів із раннім ревматоїдним артритом (РА) і 15 практично здорових осіб. За допомогою методу імуноферментного аналізу визначали рівень інтерлейкіну (ІЛ)-<$E 1 beta> та -17, васкулярний ендотеліальний фактор росту (VEGF), антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП), антитіла до модифікованого цитрулінованого віментину (антиMCV), рівень імуноглобуліну (Ig)E у сироватці крові та синовіальній рідині. Визначено вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та аутоантитіл (ААТ) до синовіальної рідини. Тип імунопатологічної реакції у обстежених визначався залежно від вихідного рівня VEGF. Встановлено, що у хворих із нормальним рівнем VEGF мала перевагу аутоімунна реакція (високий рівень у сироватці крові АЦЦП, антиMCV, ААТ до синовіальної рідини, ЦІК), а у хворих із високим рівнем VEGF - імунозапальна реакція (високий вміст ІЛ-<$E 1 beta> та -17, IgE). Визначено відмінності у вмісті VEGF залежно від синовіту. У осіб із раннім РА з синовітом переважав вміст VEGF у сироватці крові; у хворих без синовіту - в синовіальній рідині.

Цель работы - определить клоногенную активность стволовых стромальных клеток костного мозга (ССККМ) костей, образующих тазобедренный сустав, у больных с различными формами течения идиопатического и диспластического коксартроза (КА). Методы: ССККМ клонировали по методике А. Я. Фриденштейна. Обследовано 56 больных идиопатическим и 23 диспластическим КА IV стадии. Исследован 201 образец костного мозга (140 - идиопатического и 61 - диспластического КА), выращено 325 культур ССККМ. Спонгиозную кость брали из крыши вертлужной впадины, головки бедренной кости и межвертельной зоны. Течение КА определяли согласно разработанной рабочей классификации. Установлено, что чем выше скорость течения идиопатического или диспластического КА, тем ниже клоногенная активность ССККМ костей, образующих тазобедренный сустав. Состояние соединительной ткани непосредственно влияет на развитие нарушений трофических процессов в костной ткани больных с быстрой формой течения КА, что подтверждают результаты рентгенографического (атрофический тип костеобразования по Bombelli), биохимического (уменьшение содержания гликозаминогликанов и белоксинтезирующей фракции гидроксипролина в сыворотке крови) и других обследований. Выводы: выявлена обратная связь между клоногенной активностью ССККМ костей, образующих тазобедренный сустав, и скоростью (соответственно и формой) течения идиопатического и диспластического КА. Доказано достоверное (<$Ep~symbol Г~0,05>) уменьшение остеогенной потенции ССККМ у больных с быстрой формой течения КА. Установленные особенности развития идиопатического и диспластического КА, доказывают важную роль в дисплазии соединительной ткани и обеспечивают дифференцированный подход к методикам хирургического лечения больных (использование костной аутопластики и т. п.).

Оценены результаты исследования показателей гуморального иммунитета в сыворотке крови и синовиальной жидкости, патоморфологического анализа синовиальной оболочки у пациентов с установленным диагнозом ревматоидный артрит (синовит) коленного сустава, которым выполняли синовэктомию с применением артроскопической техники. Установлена взаимосвязь между исследуемыми параметрами и обоснованы показания к проведению синовэктомии коленного сустава на ранних стадиях заболевания.

Ревматоидным артритом (РА) страдает около 1 % населения планеты. В дебюте болезни поражение суставов верхней конечности наблюдается в 70 % случаев, а локтевого сустава (ЛС) - в 15 - 20 %. Цель работы - изучить регенераторный потенциал костной ткани у больных РА с поражением верхних конечностей и на основе исследования клоногенной активности стволовых стромальных клеток костного мозга (ССККМ) обосновать тактику хирургического лечения. В исслеждовании использованы методы: культуральный, статистический. Установлено, что рост колоний стволовых ССККМ больных РА с поражением ЛС зарегистрирован лишь в 5,9 % случаев. Эффективность клонирования колониеобразующих единиц фибробластов костного мозга плечевой кости (ПК) при РА составляет всего 0,33, что на 2 порядка ниже показателя при переломе ПК - (<$E32,7~symbol С~2,5>). Кроме того, в 1 см<^>3 спонгиозы ПК содержится в 2,9 раза больше (p << 0,05) ядросодержащих клеток, чем в локтевой (<$E0,315~symbol С~0,111> против <$E0,110~symbol С~0,021> соответственно). При клонировании ССККМ бактериальный пророст зафиксирован в среднем в 47 % (8-ми из 17) культур из спонгиозы плечевой и локтевой костей. Удовлетворительные результаты хирургических вмешательств (биологическая артропластика и корригирующие остеотомии) по восстановлению функции верхней конечности при РА не могут быть обеспечены ССККМ спонгиозы плечевой и локтевой костей с низкой клоногенной активностью. Выводы: у больных РА резко снижена клоногенная активность ССККМ плечевой и локтевой костей. Контаминация микроорганизмами периартикулярных тканей и спонгиозы костей ЛС значительно тормозит процессы ремоделирования кости у больных РА. Результаты исследования дают возможность сделать ориентировочный вывод, что эндопротезирование является самым перспективным методом ортопедического лечения больных РА с поражением ЛС, который позволит полнее восстановить функцию верхней конечности и повысить качество жизни таких пациентов.

Наведено дані, одержані під час вивчення остеогенної активності стовбурових стромальних клітин кісткового мозку з різних ділянок тазостегнового суглоба під час ендопротезування у хворих на ревматоїдний артрит, та її залежність від консервативної терапії, проведеної на попередніх етапах лікування. Виявлено суттєве зниження показників остеогенної активності у хворих на ревматоїдний артрит, більш виражене на фоні консервативного лікування базисними препаратами в поєднанні з глюкокортикостероїдами.

Гистоморфометрические характеристики спонгиозы (ГМС) суставных концов бедренной кости (БК) важны для оценки структурно-функционального состояния костной ткани, являющейся потенциальным ложем для эндопротезирования тазобедренного и коленного суставов. Цель работы - на основе патогистологического исследования и корреляционного анализа клинических, клинико-лабораторных и гистоморфометрических показателей спонгиозы концов БК, образующих тазобедренный и коленный суставы, установить зависимости между показателями, являющимися информативными в отношении состояния костной ткани суставных концов. Исследованы параметры ГМС-показателей (костный объем, остеоидную поверхность, остеокластический индекс) головки и дистального эпифиза БК, удаленных во время эндопротезирования тазобедренного (24) и коленного (31) суставов. Проанализированы результаты клинических исследований (активность ревмопроцесса, уровень С-реактивного белка (CRP), функциональную недостаточность сустава (ФНС), получение базисной и гормонотерапии), а так же ex vivo культивирования стромальних клеток костного мозга спонгиозы. Для головки БК установлена негативная отрицательная средней силы корреляционная зависимость между степенью ФНС и остеокластическим индексом. Для дистального эпифиза показана прямая зависимость костного объема и остеокластического индекса, с одной стороны, и активности процесса, с другой. Установлена неоднозначность связей лабораторных и ГМС-показателей, в частности слабая положительная связь между показателем CRP и костным объемом (недостоверно при имеющемся числе наблюдений). Вывод: средневзвешенные параметры ГМС-показателей в разных отделах БК достоверно выше у спонгиозы головки, чем дистального эпифиза. Большинство корреляционных связей между клиническими, клинико-лабораторными показателями и ГМС-показателями неоднозначны, за исключением отдельных пар, параметры корреляции которых соответствуют значениям коэффициента корреляции средней силы или близких к ним.

Представлено модель формування фахових компетентностей вчителя школи та викладача ВНЗ дисциплін математичного циклу в процесі вивчення інтегрувального курсу методики навчання математики в старшій і вищій школах шляхом здійснення різних типів міжпредметних зв'язків із використання сучасних засобів навчання.

Обстежено 133 хворих на остеоартроз колінних і кульшових суглобів II - IV стадій, який розвинувся на грунті спондилоепіфізарної дисплазії. Встановлено, що основними клінічними проявами синдрому дисплазії сполучної тканини були зміни з боку опорнорухової системи та вен нижніх кінцівок. 45 хворим, яким було виконано тотальне ендопротезування кульшових і колінних суглобів, до операції проведено денситометрію, термографію, імунологічне дослідження крові, а після втручання досліджено регенераторний потенціал стовбурових стромальних клітин кісткового мозку в епіфізах стегнової та великогомілкової кісток шляхом їх клонування in vitro, і виконано гістологічне дослідження суглобового хряща. Знайдено порушення, у тому числі ризик зниження потенціалу ремоделювання кісткової тканини, дають підстави для розширення показань до ендопротезування у хворих цієї категорії.

У 57 хворих на остеоартроз суглобів нижніх кінцівок 3 - 4-ї стадії, що виник на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, яким виконано операції тотального ендопротезування кульшових і колінних суглобів, досліджено фактори коморбідності. Встановлено, що хворі обраної групи належать до числа пацієнтів з наявністю коморбідної патології, яка не має вирішального впливу на успішність імплантації ендопротезів суглобів нижніх кінцівок. У разі адаптованого для даної групи хворих індексі коморбідності понад 3 бали у хворих даної групи слід прогнозувати розвиток тимчасових локальних ускладнень із частотою до 20 % випадків. На етапі підготовки до ендопротезування хворих з остеоартрозом суглобів нижніх кінцівок у разі спондилоепіфізарної дисплазії для запобігання ускладненням доцільно проводити корекцію імунного статусу та застосовувати лікувальні заходи, спрямовані на покращання локальних нейротрофічних процесів в ураженій кінцівці.

Уперше показано, що позаклітинна фруктозо-1,6-бісфосфатаза (ФБФаза) Bacillus subtilis 668 як і препарат, одержаний з культуральної рідини В. subtilis В 7025, виявляє цитотоксичну активність відносно пухлинних клітин саркоми 37 in vitro. Ці препарати знімають пухлиноасоційовані антигени з поверні клітини. Висловлено припущення, що механізм цитотоксичної дії екстрацелюлярної ФБФази В. subtilis 668 і препарату, виділеного з культурального середовища культивування В. subtilis В 7025, на клітини саркоми 37 in vitro реалізується, вірогідно, шляхом апоптозу.

Досліджено вплив фармакологічних речовин хондроїтину сульфату, глюкозаміну гідрохлориду та їх комбінації на культуру стовбурових стромальних клітин кісткового мозку людини. Одержані результати свідчать про те, що комбінація фармакологічних сполук хондроїтину сульфату + глюкозаміну гідрохлориду сприяє активації процесів синтезу колагену на клітинному рівні та ефективно впливає на процеси проліферації та диференціювання остеогенних клітин попередників, що дозволяє визначати її застосування у разі остеоартрозу ефективнішим у порівнянні з хондроїтину сульфатом або глюкозаміну гідрохлоридом.

Створено експериментальну модель мікоплазмовоїї інфекції рослин з використанням фітопатогенного молікута Acholeplasma laidlawii var. granulum шт. 118 і калюсних тканин пшениці. У інфікованому ахолеплазмами матеріалі відбувалися як зміни морфології рослинних клітин, так і зміни у складі жирних кислот їх загальних ліпідів, що свідчить про активну життєдіяльність фітопатогенних ахолеплазм у калюсних тканинах рослини і включення захисних механізмів рослини у відповідь на стрес.