Проаналізовано стан фізичного та статевого розвитку здорових підлітків регіону віком 12 - 14 років, залежність виявлених відхилень у хворих на інсулінзалежний цукровий діабет (ІЗЦД) від тривалості захворювання. Найбільш значні порушення зумовлені хворобою, яка триває більше 5 років, що проявилося в дисгармонійному фізичному розвитку та затримці становлення вторинних статевих ознак на тлі значних порушень гормонального гомеостазу. Запропоновано таблиці для оцінки фізичного та статевого розвитку підлітків 12 - 14 років, які мешкають в Запоріжжі. Розроблено програму диспансерного спостереження та обстеження дітей підліткового віку, хворих на ІЗЦД, спрямовану на раннє виявлення та запобігання можливим ускладненням захворювання.

На підставі динамічного клініко-лабораторного спостереження за 57 хворими на сальмонельоз дітьми різних вікових груп показано ефективність антибактеріального препарату Цефікс.

Обсуждены элементы когнитивной технологии обучения в преподавании клинической дисциплины в высшем учебном заведении.

На базі динамічного клініко-лабораторного спостереження за 49-ма дітьми різних вікових груп, хворих на сальмонельоз, показано ефективність пробіотичного препарату на основі B. subtilis.

На базе динамического клинико-лабораторного наблюдения за 49-ью детьми разных возрастных групп, больных сальмонеллезом, показана эффективность пробиотического препарата на основе B. subtilis.

Мета роботи - визначити діагностично значущі показники, симптоми та синдроми ієрсиніозу у дітей на підставі аналізу перебігу захворювання за сучасних умов. Проведений аналіз результатів серологічного обстеження 125 позитивних до Y. enterocolitica дітей Запорізької області та проаналізовано клініко-лабораторні дані 31 дитини, хворої на ієрсиніоз, що викликаний Y. enterocolitica. Серед серопозитивних до Y. enterocolitica та хворих дітей домінували пацієнти старші за 6 років (98 - 78,4 %; p << 0,05). Ієрсинії не належать до високоімуногенних збудників, і у більшості інфікованих (46,4 %) виробляється невелика кількість антитіл (титр 1:200). У більшості хворих з перших днів захворювання відмічаються симптоми інтоксикації, які тривало утримуються (<$E9,5~symbol С~3,9> діб), домінує диспептичний синдром, який супроводжується тривалими болями у животі. Наявність та виразність екзантеми та артралгічного синдрому варіювали залежно від форми хвороби. Висновки: труднощі діагностики ієрсиніозу обумовлені як відсутністю специфічних ознак захворювання у інфікованих пацієнтів, так і низькою імуногенністю самого збудника. Кожний випадок тривалої лихоманки у дитини повинен розглядатися як вірогідний випадок ієрсиніозу із подальшим проведенням специфічного дослідження.

Мета роботи - вивчити особливості перебігу ротавірусної інфекції (РВІ) у дітей раннього віку на тлі персистуючої ЦМВ-інфекції та обгрунтувати доцільність патогенетичного лікування таких форм хвороби рекомбінантним інтерферон альфа-2b (Ліпоферон). Спостережено 95 дітей раннього віку, хворих на РВІ, з них 65 дітей на фоні персистуючої ЦМВ-інфекції (основна група), 30 неінфікованих ЦМВ дітей склали контрольну групу. Усім дітям проведено фізикальне та лабораторне обстеження: клінічний і біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналізи калу (копроцитограми, бактеріологічні дослідження калу, протеолітичної активності). За показаннями проведено УЗД органів черевної порожнини та нейросонографію. Діти основної групи з РВІ на тлі ЦМВ були розподілені на дві групи. До 1-ї увійшло 35 пацієнтів, які додатково одержували препарат "Ліпоферон" перорально 5 - 7 днів. 30 пацієнтів 2-ї групи одержували лише стандартну терапію. На тлі застосування Ліпоферону відмічено швидку ліквідацію загальних проявів системної запальної реакції, прискорення нормалізації випорожнень і припинення блювання, також вдалося запобігти хвилеподібному перебігу хвороби з ураженням слизових оболонок трахеобронхіального дерева. Проведено контрольне обстеження калу на антиген ротавірусу, у цьому разі результат був негативним у 91,4 % пацієнтів першої групи, а серед дітей другої групи п'ятеро (16,6 %) повторно виділили ротавірус.

Проведен сравнительный анализ интенсивных показателей заболеваемости коклюшем в различных возрастных группах. Изучен охват профилактическими прививками против коклюша за последние 5 лет в Запорожской области.

Мета роботи - вивчення особливостей перебігу гострих респіраторних інфекцій у дітей раннього віку, інфікованих цитомегаловірусом (ЦМВ), та особливостей імунної відповіді пацієнтів, схильних до рекурентного перебігу респіраторних інфекцій. Проведено клініко-лабораторне обстеження 103 дітей віком 1 - 3 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу респіраторних захворювань. У групі дітей з рекурентними респіраторними інфекціями (РРІ) було виділено підгрупу 2а - інфіковані ЦМВ і підгрупу 2b - не інфіковані ЦМВ. Дослідження стану імунітету проводилося в період ранньої реконвалесценції загальноприйнятими методами. На тлі інфікування ЦМВ відмічено дисбаланс у клітинній та гуморальній ланках імунітету з активацією СД4-клітин і зростанням кількості В-лімфоцитів, а також неадекватним зниженням рівня IgG, A, M. Перебіг РРІ у дітей раннього віку на тлі ЦМВІ вирізняється частішими та тривалішими епізодами хвороби. Зниження рівня феритину крові та тенденції до еозинофілії і зростання вмісту IgE у інфікованих ЦМВ дітей вказує на переважання у таких пацієнтів запальних реакцій алергічного характеру. Висновки: одним з чинників рекурентного перебігу респіраторних інфекцій у дітей раннього віку є інфікування цитомегаловірусом. Встановлені клініко-імунологічні особливості у дітей даної групи можуть вказувати на виснаження імунної системи на тлі персистування ЦМВ.

Розглянуто проблему неонатальної герпетичної інфекції. Наведено клінічний випадок захворювання, показано шляхи діагностики та лікування.

Наведено результати аналізу клінічної симптоматики ешерихіозів, викликаних різними серотипами ешерихій у дітей, які мешкають у Запорізькій області, в 2010 - 2016 рр. Було зареєстровано 178 випадків захворювання на ешерихіози у дітей віком від 1 місяця до 15 років, серед яких 104 (57,14 %) дитини віком до 3 років. У структурі ешерихіозів у дітей старшого віку превалювали ентероінвазивні (серотип О124 и О144) та ентеропатогенні (О18 и О44), а у дітей перших трьох років життя - ентеротоксикогенні (О25 и О126, О6) та ентерогеморагічні (О26 и О11) кишкові палички. Клінічно прогноз захворювання сприятливий, тяжкого й ускладненого перебігу не зареєстровано.

Наведено результати епідемічного нагляду за гострими млявими паралічами та рівень охоплення вакцинацією проти поліомієліту дітей у Запорізькій області за період 2012 - 2016 рр.

ВООЗ віднесла Україну до країн високого ризику циркуляції дикого поліовірусу в разі його завозу. Мета роботи - визначити місце епіднагляду за гострими в'ялими паралічами (ГВП) у дітей Запорізької області та лабораторного контролю за циркуляцією поліовірусу, порівнявши їх з активністю популяційного імунітету до поліовірусу. Оцінено напруженість вакцинального імунітету до поліовірусів у 1385 пробах сироваток крові дітей за 2012 - 2016 р. Проаналізовано медичну документацію 46 хворих із ГВП дітей до 15 років. Від 2,5 до 25,2 % дітей різного віку впродовж останніх п'яти років були неімунними хоча б до одного типу поліовірусів, особливо до третього типу. З об'єктів довкілля в останні п'ять років виділяли лише вакцинальні штами поліовірусів. Із 46 дітей із ГВП серопозитивними були 44. Проявами ГВП були обмеження рухів кінцівок, зниження м'язового тонусу, згасання сухожилкових рефлексів, позитивний синдром натяжіння та сильний біль у м'язах за пальпації. У жодному випадку дикий поліовірус не виділено. Відмічено поступове зниження напруження імунітету до поліомієліту на тлі погіршання охоплення вакцинацією дитячого населення. За 2014 - 2016 рр. реєструється щорічне збільшення кількості зареєстрованих випадків ГВП неполіомієлітної етіології, що збігається з туровою імунізацією живою протиполіомієлітною вакциною та збільшенням виділення вакцинальних штамів поліовірусів із довкілля.

От умения врача педиатра-инфекциониста правильно интерпретировать абдоминальную боль нередко зависит судьба пациента. Проанализирована частота развития инвагинации у детей, возникшей на фоне диспептических проявлений, отображены клинические особенности данной хирургической патологии.

Мета роботи - вивчити клініко-епідеміологічні особливості перебігу грипу A (H1N1) сезонів 2009 і 2016 рр. серед дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у Запорізькій обласній клінічній інфекційній лікарні. Проаналізовано 169 історій хвороби: 116 дітей з грипом A (H1N1) у грудні 2009 р. (основна група) та 53 - у січні 2016 р. (група порівняння). У сезоні 2009 р. діти віком від 12 до 17 років становили 52,6 %, тоді як у 2016 р. більшість хворих були віком від 3 до 6 років - 56,6 %. У 22 обстежених пацієнтів основної групи і у 8 групи порівняння був обтяжений преморбідний фон. У 99,1 % дітей у 2009 р. b у 98,1 % у 2016 р. стан було розцінено як середньої тяжкості. Середнє значення максимальної температури в групі пацієнтів основної групи склало 39,2 +- 0,7 <^>oC, а у дітей групи порівняння - 39,5 +- 0,6 <^>oC. Респіраторний синдром виявлено в 82,6 % випадків у 2009 р., а у 2016 р. - у 71,7 % відповідно. 22 пацієнти основної групи і 8 групи порівняння мали клінічні симптоми ураження шлунково-кишкового тракту. Судомний синдром спостерігався у 1,7 і 5,7% дітей відповідно. В обох групах частіше розвивалися ускладнення у вигляді пневмонії, що становило 4,3 % у дітей основної групи і 3,8 % у дітей групи порівняння. Зроблено висновки, що серед госпіталізованих дітей з грипом A (H1N1) у епідемічному сезоні 2009 р. переважали діти старшої вікової групи, а у 2016 р. - діти дошкільного віку. У більшості пацієнтів захворювання мало середньоважкий перебіг. Серед ускладнень в обох сезонах домінувала пневмонія, а в сезоні 2016 р. частіше виникали фебрильні судоми.

В последние годы наметилась чёткая тенденция активизации энтеровирусной инфекции (ЭВИ) в мире, о чём свидетельствует постоянная регистрация в разных странах эпидемиологических подъёмов заболеваемости. ЭВ являются распространёнными возбудителями инфекционной болезни детей и взрослых. При этом они вызывают поражение разных органов и тканей, что приводит к разнообразию клинической картины ЭВИ у пациентов разных возрастных групп. Всё это создаёт трудности диагностики отдельных клинических форм ЭВИ и решения вопросов относительно проведения противоэпидемических мероприятий и их лечения. Цель работы - улучшить диагностику ЭВИ у детей и взрослых на основании анализа эпидемиологических особенностей определённых клинических форм в сезоне 2016 года. Работа проведена в рамках реализации грантового договора между Запорожским государственным медицинским университетом (ЗГМУ) и Региональным учебным центром по научным исследованиям в системе здравоохранения (Республика Казахстан). Проанализирована медицинская документация 185 стационарных пациентов, которые имели клинические симптомы, характерные для разных форм ЭВИ. По результатам ПЦР кала и/или ликвора, проведённой в лаборатории молекулярно-генетических исследований ЗГМУ, выделены группы пациентов с и без ЭВИ. Проанализированы особенности в каждой группе. У 36,7 % (68 больных) выделено ЭВ. Среди них превалировали пациенты с менингитом (35). По 9 больным имели следующие клинические формы ЭВИ: экзантема, гастроэнтерит и герпангина. Отмечен подъём заболеваемости ЭВИ в августе - ноябре с превалированием ЭВ менингитов в августе-сентябре, ЭВ экзантем - в ноябре. Чаще ЭВИ регистрируется у детей 7 - 12 лет и у детей раннего возраста, с доминированием у детей школьного возраста менингитов, раннего возраста - экзантем. Выводы: ЭВ являются распространёнными возбудителями менингитов, экзантем и везикулёзного поражения ротовой полости детей раннего и младшего школьного возраста. Отмечена чёткая сезонность и возрастные особенности определённых клинических форм ЭВИ.

Зазначено, що традиційна терапія гострих кишкових інфекцій, яка включає в себе антибактерійні засоби і регідратаційну, зокрема інфузійну, терапію з метою усунення порушень водно-електролітного балансу і збереження гомеостазу, не завжди дає швидкий і достатньо стабільний ефект. Тому велике значення має впровадження нових лікарських препаратів детоксикаційної й антимікробної дії, особливо в процесі лікування гострих інфекційних захворювань у дітей. Наведено оцінку ефективності застосування препарату "Силікс" - нового синтетичного аморфного високодисперсного кремнезему під час лікування 126-ти дітей віком до 12-ти років, хворих на гострі кишкові інфекції різного ступеня тяжкості.

Указано, что традиционная терапия острых кишечных инфекций, которая включает в себя антибактериальные средства и регидратационную, в частности инфузионную, терапию с целью устранения нарушений водно-электролитного баланса и сохранения гомеостаза, не всегда дает быстрый и достаточно стабильный эффект. Поэтому большое значение имеет внедрение новых лекарственных препаратов детоксикационного и антимикробного действия, особенно при лечении острых инфекционных заболеваний у детей. Приведена оценка эффективности использования препарата "Силикс" - нового синтетического аморфного высокодисперсного кремнезема при лечении 126-ти детей возрастом до 12-ти лет, больных острыми кишечными инфекциями разной степени тяжести.

Продемонстрирован редкий в практической деятельности случай ветряной оспы в неонатальном периоде у ребенка 11 дней жизни. Несмотря на серьёзность прогноза у детей в данной клинической ситуации, применение пассивной иммунизации матери, а в последующем сочетание пассивной иммунизации с противовирусной терапией у ребенка позволили достичь полного клинического выздоровления.

Изучены особенности течения ротавирусной инфекции у детей раннего возраста. Обоснованы критерии назначения дополнительного обследования и лечения, проанализированы их результаты.

Освещены проблемы и перспективы дальнейшего повышения качества учебы студентов-субординаторов в условиях внедрения кредитно-модульной системы.

Определены основные этапы преподавания детских инфекционных болезней и значение их в становлении кругозора молодого врача по вопросам детской инфектологии.