Досліджено актуальну, але недостатньо досліджену проблему визначення методологічних засад з метою синтезу різних видів антропологічного знання. Обгрунтовано тезу про філософську антропологію як методологію синтезу знань про людину. Відокремлено концептуальні засади цього синтезу. Філософську антропологію розглянуто як особливий різновид філософування - атропологізм. Системне представлення антропології у культурі здійснено завдяки послідовному застосуванню атрибутивного та реляційного синтезів, а саме: у межах атрибутивного синтезу ідеї філософської антропології (філософського образу "конкретного суб'єкта") стають системотвірними властивостями наук про людину, у межах реляційного синтезу методологічні принципи філософської антропології одержують поширення у науках про людину.

Наведено результати наукових досліджень з питань логіки, онтології, гноселоогії та методології, філософії історії, соціальної філософії та філософської антропології, філософії культури, культурології, етики й естетики, релігієзнавства. Розкрито причини ототожнення логічного поняття та ноематичного смислу у феноменології Г. Шпета. Проаналізовано кризовий стан сучасного суспільства та визначено його майбутнє у теоретичній концепції Ю. Габермаса. Висвітлено умови та спосіб утвердження (визнання) самосвідомості в практичній філософії І. Фіхте, життєвий світогляд людини у вимірах діяльнісного підходу. Розглянуто проблему особистості в контексті соціуму транзитивного типу. Увагу приділено проблемі онтичної організації естетичної свідомості, а також проблемам парадоксів моралі. Розкрито семіотичні аспекти релігії, взаємозв'язок сучасних релігійних культів і культових брендів.

Розглянуто актуальні проблеми логіки та методології пізнання, соціальної філософії та філософії історії, культури та антропології, рілігієзнавства. Розкрито актуальність концепції еманації в сучасній філософії. Запропоновано функціональний підхід до вирішення проблеми свідомості. Викладено системні основи класифікації загадок. Досліджено особистісні суб'єктивні аспекти самоідентифікації себе як провінціала та визначено поняття провінції. Проаналізовано моральні передумови процесу комунікації. Досліджено мову як систему в філософії Фердінанда де Соссюра. Подано комунікативну практику як сферу змістовного окреслення мовленнєвих побудов та інформаційного обміну. Осмислено ідею створення глобальної етики з метою реанімації західної моралі. Увагу зосереджено на проблемі пошуку культурної ідентичності в умовах глобалізації. Проаналізовано творчість російського режисера А. Тарковського в контексті філософії існування. Наведено результати релігієзнавчого аналізу іконоборчої проблематики у дослідженнях Г. В. Флоровського. Висвітлено особливості організації та діяльності Всесвітнього союзу свободомислячих і Міжнародного гуманістичного й етичного союзу. У рілігієзнавчому аспекті досліджено вплив конвергентних процесів на міжнародне право.