Висвітлено загальні, правові й організаційні питання забезпечення безпеки життєдіяльності людини за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу. Розкрито зміст основних понять і законів загальної екології, охарактеризовано чинники навколишнього середовища та їх вплив на життєдіяльність людини. Розглянуто особливості надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру та їх наслідки. Описано загальні механізми токсичної дії отруйних речовин та принципи терапії отруєнь. Наведено класифікацію надзвичайних ситуацій та розширено уявлення про сучасні засоби та способи захисту населення. Показано роль правоохоронних органів України у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людської життєдіяльності. Висвітлено організаційні засади підготовки працівників підприємств, організацій та установ до виконання завдань цивільної оборони. Розглянуто особливості утворення та функціонування державної системи забезпечення безпеки життєдіяльності та захисту населення.

Освещены общие, правовые и организационные вопросы обеспечения безопасности человеческой жизнедеятельности в условиях чрезвычайных ситуаций мирного и военного времени. Раскрыто содержание основных понятий и законов общей экологии, охарактеризованы факторы окружающей среды и их влияние на жизнедеятельность человека. Рассмотрены особенности чрезвычайных ситуаций природного, техногенного, социально-политического и военного характера и их последствия. Описаны общие механизмы действия ядовитых веществ и принципы терапии отравлений. Приведена классификация чрезвычайных ситуаций и расширены представления о совремнных средствах и способах защиты населения. Показана роль правоохранительных органов Украины в осуществлении мероприятий, направленных на обеспечение безопасности человеческой жизнедеятельности. Освещены организационные основы подготовки сотрудников предприятий, организаций и учреждений к выполнению заданий гражданской обороны. Рассмотрены особенности создания и функционирования государственной системы обеспечения безопасности жизнедеятельности и защиты населения.

Проведено аналіз клінічного перебігу вагітності, пологів і стану новонародженого у 60-ти жінок з верифікованим діагнозом інфікування цитомегаловірусом і 57-ми - вірусом герпесу II типу, яким тричі під час вагітності проводили курси серотерапії відповідним імуноглобуліном за рекомендованими схемами. Наведені дані свідчать про позитивний ефект лікування вагітних жінок специфічними імуноглобулінами на підставі покращання загального стану вагітних, клінічного перебігу періоду гестації, функціонального стану плаценти і плода, нормалізації імунологічних показників, народження здорових дітей від матерів, інфікованих вірусами цитомегалії та герпесу II типу. Тому специфічні імуноглобуліни як ефективний спосіб етіотропної терапії можуть бути рекомендовані для впровадження у родопомічних закладах.

Проведен анализ клинического течения беременности, родов и состояния новорожденного у 60-ти женщин с верифицированным диагнозом инфицирования цитомегаловирусом и 57-ми - вирусом герпеса II типа, которым трижды на протяжении беременности проведены курсы серотерапии соответствующим иммуноглобулином по рекомендованным схемам. Приведенные данные свидетельствуют о позитивном эффекте лечения беременных женщин специфическими иммуноглобулинами на основании улучшения общего состояния беременных, клинического течения периода гестации, функционального состояния плаценты и плода, нормализации иммунологических показателей, рождением здоровых детей от матерей, инфицированных вирусами цитомегалии и герпеса II типа. Поэтому специфические иммуноглобулины как эффективный способ этиотропной терапии могут быть рекомендованы для широкого внедрения в родовспомогательных учреждениях.

Обстежено 90 новонароджених, які народилися у жінок, інфікованих цитомегаловірусом (основна група) і 30 новонароджених від здорових матерів (контрольна група). За результатами діагностичних тестів (визначення специфічних антицитомегаловірусних IgG та IgM, полімеразної ланцюгової реакції, дослідження мазків-відбитків плаценти) виділено 53 новонароджених без ознак ЦМВІ (I група) і 37 новонароджених з ознаками ЦМВІ (II група). Вивчено стан нервової системи і дані нейросонографії в динаміці неонатального періоду. Виявлено сполучний вплив ускладнень перебігу вагітності і пологів на розвиток перинатальної асфіксії у новонароджених від матерів, інфікованих ЦМВ. Нейросонографічні дослідження виявили патологічні зміни в морфофункціональному стані мозкових структур, обумовлених гіпоксичним ураженням та інфікуванням, - дифузне і вогнищеве підвищення ехощільності тканини головного мозку, кісти, кальцифікати, перивентрикулярні крововиливи.

Обследовано 90 новорожденных, родившихся у женщин, инфицированных цитомегаловирусом (основная группа) и 30 новорожденных от здоровых матерей (контрольная группа). По результатам диагностических тестов (определение специфических антицитомегаловирусных IgG и IgM, полимеразной цепной реакции, исследование мазков-отпечатков плаценты) выделены 53 новорожденных без признаков ЦМВИ (I группа) и 37 новорожденных с признаками ЦМВИ (II группа). Изучено состояние нервной системы и данные нейросонографии в динамике неонатального периода. Выявлено сочетанное воздействие осложнений течения беременности и родов на развитие перинатальной асфиксии у новорожденных от матерей, инфицированных ЦМВ. Нейросонографические исследования выявили патологические изменения в морфофункциональном состоянии мозговых структур, обусловленные гипоксическим поражением и инфицированием, - диффузное и очаговое повышение эхоплотности ткани головного мозга, кисты, кальцификаты, интравентрикулярные кровоизлияния.

Проведено макро- и микроскопическое исследование плаценты у женщин - вирусоносителей цитомегаловирусной и герпетической инфекций. Отмечено развитие хронической фетоплацентарной недостаточности (ФПН), которая проявляется увеличением массы плаценты, объема макропатологии. Гистологическое исследование свидетельствует о том, что развитие ФПН обусловлено незрелостью ворсинчатого хориона, диффузным виллузитом, интервиллузитом, базальным децидуитом. Цитомегалы выявлены в эндотелии сосудов в небольшой части наблюдений.

Під час обстеження жінок, інфікованих цитомегаловірусом, виявлено високу частоту ускладнень вагітності, пологів, а також порушення постнатальної адаптації новонароджених. Відмічено позитивний вплив лікування імуноглобуліном антицитомегаловірусним людини рідким на перебіг вагітності, пологів і стан новонароджених.

Изучено течение периода ранней неонатальной адаптации с определением специфичных антител класса G и M, проведением полимеразной цепной реакции (ПЦР) в сыворотке крови новорожденных от инфицированных матерей, а также експресс-диагностики изменений, характерных для вируса простого герпеса, в тканях плаценты иммуногистохимическим методом. Выявленная связь между наличием специфических IgM антител, результатов ПЦР, умеренной и высокой степени экспрессии антигена вируса герпеса II типа в клетках децидуальной оболочки дает возможность верифицировать диагноз герпетической вирусной инфекции у новорожденных.

Вивчено морфологічні й імуногістохімічні особливості плаценти в 40-ка жінок, інфікованих вірусом герпесу простого ІІ типу, з яких 20 - не отримували специфічного лікування (1-а група), в 2-у групу ввійшли 20 жінок, яким проводилось специфічне лікування. Своєчасно проведене специфічне лікування сприяє поліпшенню стану плацентарного бар'єра, реалізації його компенсаторних процесів.

Проведено імунологічне обстеження 90 новонароджених на 5 - 7-й добі життя від матерів, інфікованих вірусом герпесу звичайного ІІ типу (ВГЗ-ІІ), з яких 42 - від матерів без реактивації вірусного процесу під час вагітності, 48 - з реактивацією. Для всіх новонароджених характерно зниження абсолютної кількості Т-хелперів та підвищення Т-цитотоксичних клітин. У новонароджених від матерів з реактивацією ВГЗ-ІІ-інфекції виявлено зниження абсолютної та відносної кількості Т-лімфоцитів та підвищення - натуральних кілерів. У новонароджених від матерів без ознак реактивації ВГЗ-ІІ, котрі не одержували противірусного лікування, виявлено підвищення кількості активованих Т-лімфоцитів і Т-цитотоксичних клітин з фенотипом CD3+56+, що свідчить про високий ризик анте- та раннього неонатального вірусного інфікування.

Представлено результати застосування препарату Флавозід (ТОВ "НВК "Екофарм", Україна) у 40 новонароджених від матерів із герпесвірусною інфекцією (20 - із цитомегаловірусною і 20 - із вірусом герпесу 2-го типу). Одержані дані довели, що Флавозід є ефективним засобом у лікуванні новонароджених, інфікованих герпесвірусами в перинатальний період. Призначення його разом із посимптомною терапією сприяє більш швидкій ліквідації природженої та набутої в ранній постнатальний період патології. Засіб не чинить негативного впливу й добре переноситься дітьми.

Представлены основные компоненты и эффекты метода мама-кенгуру, которые рассмотрены с позиций влияния на соматическое состояние, психомоторное развитие, поведение недоношенных новорожденных и детей с задержкой внутриутробного роста. Рассмотрены аспекты взаимоотношений в семье и гуманизации интенсивной неонатологии.

На базі ДУ "Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України" у відділенні неонатології проведено відкрите, контрольоване, рандомізоване клінічне дослідження 200 новонароджених. Зокрема, 70 дітей - від матерів з цитомегаловірусною інфекцією, 100 - від матерів з герпесвірусною. Серед цих досліджених було 95 дітей з діагнозом внутрішньоутробного інфікування зазначеними інфекціями. Контрольну групу становили 30 дітей, народжених від здорових жінок. Вивчено ефективність та переносимість препарату "Флавозід" виробницта ТОВ "НВК "Екофарм". Результати клінічного дослідження засвідчили, що препарат "Флавозід" має високу ефективність і добру переносимість у терапії новонароджених з внутрішньоутробною інфекцією.

Наведено результати дослідження динаміки показників активності глутамату та концентрації <$E alpha>-кетоглутарату протягом раннього неонатального періоду у доношених новонароджених, які зазнали гіпоксичного впливу. Розглянуто можливі патогенетичні механізми ураження центральної нервової системи за умов дисбалансу вмісту ексайтотоксичних амінокислот.

Розглянуто методичний підхід до визначення критичної величини (КВ) показника загрози (ПЗ) виникнення надзвичайної ситуації за умов використання в математичній моделі інформації, яка має стохастичну природу. ПЗ представлено скаляром. Визначення КВ ПЗ запропоновано здійснювати на основі забезпечення потрібної імовірності ідентифікації факту виникнення надзвичайної ситуації. Забезпечення потрібної ймовірності здійснюється шляхом визначення потрібної ймовірності для кожного виду інформації, пропорційної впливу на ПЗ.

Встановлено підвищену активність Vimentin у стромі та ендотелії судин плацент від жінок з герпесвірусною інфекцією, особливо при сполученні двох інфекцій (вірусу герпесу звичайного 2-го типу і цитомегаловірусу). У 90,0 % плацент жінок з таким поєднаним інфікуванням виявлено помірну та високу реакцію в стромі ворсин та ендотелії судин, а у плацентах від жінок контрольної групи такої реакції не встановлено. Це можна використовувати як ранній маркер внутрішньоутробного інфікування.

Мета дослідження - встановити специфічні зміни ЦНС новонароджених від матерів, інфікованих герпесвірусами. У динаміці раннього неонатального періоду комплексно обстежено 320 новонароджених, з них 280 дітей (основна група) народились у жінок, інфікованих герпесвірусами (ЦМВ, ВГЗ 2 типу). Контрольну групу склали 50 новонароджених від соматично здорових жінок. У періоді адаптації на першу та п'яту добу життя у всіх новонароджених проведено ультразвукові дослідження головного мозку. Під час нейросонографії досліджено показники вентрикулометрії: ширина 3-го шлуночка, передніх і задніх рогів та тіла бокових шлуночків, шлуночковий індекс, висота основної цистерни: також вивчено наявність асиметрії, інтравентрикулярних крововиливів, лейкомаляції, іншої патології. Серед дітей, народжених від інфікованих герпесвірусами матерів, виявлено високу частоту неврологічних порушень. Це пояснено структурними змінами ЦНС, переважно за рахунок набряку і ВШК, порушеннями церебральної гемодинаміки, що пов'язано як з гіпоксичним ураженням ЦНС, так і з дією інфекційних чинників, про що свідчать більш виразні нейросонографічні зміни структур головного мозку у дітей від матерів з поєднанням двох інфекцій. Висновки: наявність ехопозитивних включень та поренцефалічних псевдокіст у перивентрикулярних ділянках, поряд зі структурними змінами головного мозку, можна вважати специфічними маркерами внутрішньоутробного інфікування вірусом герпесу звичайного 2 типу, а наявність ехопозитивних включень та кальцифікатів у перивентрикулярних ділянках - специфічними маркерами внутрішньоутробного інфікування цитомегаловірусом.

Мета роботи - дослідити особливості стану системи гемостазу новонароджених у разі герпесвірусної інфекції у матері. Обстежено 320 новонароджених, з них 280 дітей (основна група), що народились у жінок, інфікованих герпесвірусами (вірусом герпесу звичайного 2 типу, цитомегаловірусом або їх поєднанням). Контрольну групу склали 50 новонароджених від соматично здорових жінок. З 280 дітей у 157 (56,1 %) встановлено діагноз внутрішньоутробного інфікування (ВУІ), у решти 123 діагноз ВУІ не підтвердився. Дослідження показників системи гемостазу (тромбоцитарна та коагуляційна ланка, час згортання) проводили наприкінці першої доби життя. У новонароджених від матерів з герпесвірусною інфекцією з підтвердженою ВУІ виявлена гіперкоагуляція на тлі підвищеного ризику тромбоутворення. Це свідчить про негативний вплив герпесвірусній інфекції у матері на стан системи гемостазу у її новонародженої дитини. Висновки: висока частота порушень періоду адаптації у новонароджених з внутрішньоутробним інфікуванням герпесвірусною інфекцією обумовлена не лише безпосереднім негативним впливом інфекції та порушеннями імунітету, але й дисбалансом систем адаптації.

Проаналізовано вимоги до захисних споруд цивільного захисту з урахуванням сучасних особливостей надзвичайних ситуацій. Запропоновано методичні підходи до класифікації сховищ цивільного захисту за сукупністю параметрів, що існують, і перспективних. Показано, що дані підходи можна враховувати як під час проектування й будівництва нових захисних споруд, так і за модернізації тих, що існують.

Наведено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у теоретичному узагальненні результатів вивчення механізмів і факторів, що сприяють реалізації внутрішньоутробного інфікування у новонароджених від матерів з герпесвірусною інфекцією. Визначено стан системи імунітету і, на цій основі - патогенетично обгрунтуванно та розроблено систему перинатальної охорони плода та новонародженого. Уперше на підставі комплексного дослідження встановлено, що у разі герпесвірусної інфекції у жінки розвиток плода відбувається на тлі пригнічення клітинного імунітету організму матері. Зазначено, що зміни імунітету новонародженого у разі внутрішньоутробного інфікування характеризуються дисбалансом клітинного імунітету у бік зниження Т-хелперної активності за зростання цитотоксичного компоненту, зростанням Ig М, підвищенням активності комплементу, незавершеністю фагоцитозу, підвищенням концентрації прозапальних цитокінів ІЛ- 6 та ІЛ-8. Розроблено та впроваджено систему перинатальної охорони плода і новонародженого, яка включає антенатальний етап - профілактику внутрішньоутробного інфікування, неонатальний - визначення можливості грудного вигодовування, діагностику інфікування, патогенетичне лікування, катамнестичне спостереження до року - виявлення і лікування віддалених наслідків інфікування.

У вагітних у випадку виявлення герпесвірусної інфекції у стадії загострення або наявності хронічної інфекції у поєднанні з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (викидні, мертвонароджування, внутрішньоутробна інфекція у дитини) для профілактики внутрішньоутробного інфікування рекомендовано проводити лікування специфічними імуноглобулінами. Проведеними дослідженнями доведено ефективність застосування такого лікувально-профілактичного комплексу, що підтверджено кращим станом дітей під час народження, зниженням частоти дизадаптаційних синдромів, клінічних проявів внутрішньоутробного інфікування (пневмоній та ін.), неонатальної смертності та зниженням на 41,7 % частоти внутрішньоутробного інфікування за даними лабораторних досліджень.

Розглянуто основні причини та наслідки виникнення перевтомлення викладачів, визначено основні шляхи збереження працездатності і профілактики перевтомлення.