Розглянуто різні типи маркетингової інформації, охарактеризовано її джерела. Обгрунтовано необхідність створення маркетингових інформаційних систем. Показано роль інформації у комерційній діяльності, встановлено вимоги до її змісту. Висвітлено основні етапи розвитку інформаційних технологій, запропоновано їх класифікацію. Проаналізовано процес автоматизації маркетингової діяльності. Показано можливості використання сучасних інформаційних та інтернет-технологій у маркетингу та рекламі. Розроблено моделі прогнозування купівельного попиту, наведено методи обробки, передачі та використання маркетингової інформації. Досліджено розвиток електронної комерції, показано переваги та недоліки Інтернету як комунікативного середовища, проаналізовано його вплив на споживача. Сформульовано маркетингові принципи побудови віртуальних сторінок Інтернет. Наведено оцінку ефективності інвестиційних проектів щодо використання інформаційних технологій у маркетингу.

Рассмотрены различные типы маркетинговой информации, охарактеризованы ее источники. Обоснована необходимость создания маркетинговых информационных систем. Показана роль информации в коммерческой деятельности, установлены требования к ее содержанию. Освещены основные этапы развития информационных технологий, предложена их классификация. Проанализирован процесс автоматизации маркетинговой деятельности. Показаны возможности использования современных информационных и интернет-технологий в маркетинге и рекламе. Разработаны модели прогнозирования покупательского спроса, приведены методы обработки, передачи и использования маркетинговой информации. Исследовано развитие электронной комерции, показаны преимущества и недостатки интернета как коммуникативной среды, проанализировано его влияние на потребителя. Сформулированы маркетинговые принципы создания виртуальных страниц Интерет. Приведена оценка эффективности инвестиционных проектов по использованию информационних технологий в маркетинге.

Визначено шляхи удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління системою освіти. З урахуванням нових форм взаємодії її структурних підрозділів розроблено концепцію організаційно-методичного розвитку процесів державного управління освітою, спрямовану на підвищення ефективності функціонування усіх складових галузі. Створено інформаційно-аналітичну систему державного управління освітою та обгрунтовано комлекс вимог щодо вибору технічних і програмних засобів її впровадження. Запропоновано методи оцінки економічної ефективності реалізації нової системи управління. Теоретичні розробки наукового дослідження рекомендовано використовувати у процесі формування універсальних інформаційних систем державного управління, адекватних сучасним вимогам суспільно-економічного розвитку.

Проаналізовано сучасний стан та еволюційні тенденції розвитку української системи вищої освіти, її специфіку в порівнянні з закордонними системами й обгрунтовано загальносвітові тенденції розвитку системи вищого освіти. Виявлено специфіку функціонування, передумови та напрямки розвитку університетів в інноваційній економіці. Визначено напрямки трансформації університетів за умов інноваційного розвитку економіки та суспільства, що базується на знаннях. Запропоновано визначення поняття "інноваційний університетський комплекс" як перспективної форми інтеграції освітньої, наукової й інноваційної діяльності. Розроблено концептуальні підходи до формування внутрішньої структури освітньої підсистеми університетського комплексу. Обгрунтовано стратегічні напрямки інноваційного розвитку університетських комплексів з урахуванням особливостей організації української системи вищої освіти та загальносвітових тенденцій розвитку системи освіти.

Висвітлено теоретичні та методологічні основи розвитку інформаційно-освітнього середовища (ІОС) інноваційних університетських комплексів (ІУК) за сучасних умов. Особливу увагу приділено парадигмальним змінам в інформаційній взаємодії між вчителем та учнем, інтерактивними засобами навчання, що функціонують на базі інформаційних і комунікаційних технологій; методології формування й функціонування ІОС й здійсненню різних видів навчальної діяльності на базі сучасних інформаційних технологій; умовам створення єдиного інформаційно-освітнього простору на базі глобальних телекомунікацій і вдосконаленню автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу й організаційного управління ІУК.

Освещены теоретические и методологические основы развития информационно-образовательной среды (ИОС) инновационных университетских комплексов (ИУК) в современных условиях. Внимание уделено парадигмальным изменениям в информационном взаимодействии между учителем и учеником, интерактивными средствами обучения, функционирующими на базе информационных и коммуникационных технологий; методологии формирования и функционирования ИОС и осуществлению разных видов учебной деятельности на базе современных информационных технологий; условиям создания единого информационно-образовательного пространства на базе глобальных телекоммуникаций и усовершенствованию автоматизации процессов информационно-методического обеспечения образовательного процесса и организационного управления ИУК.

Предложена математическая модель, описывающая поведение горного массива при воздействии на него массовых сил. Найдены условия параметров задачи, при которых возможны геотектонические нарушения. Предложена методика исследований, заключающаяся в системном подходе решения вопроса, который состоит в выделении рассматриваемой системы, определении составляющих ее компонентов, определении связей между ними. Определяющим моментом методики исследования является наличие базы данных по факторам влияния. Рассматривается математическая модель, позволяющая описать слоистую структуру горного массива с учетом наличия геологических нарушений и техногенных воздействий. Исследование ее устойчивости базируется на анализе энергетического баланса внешнего и внутреннего потенциалов, комплексно воздействующих на горный массив, на котором расположен рассматриваемый регион. Выведены критерии (на основании дисбаланса потенциалов), позволяющие делать пространственно-временной прогноз возможных чрезвычайных горно-геологических процессов. Достоверность критериев устойчивости усиливается коэффициентом системности, который может рассчитываться как для всей природно-промышленной системы, так и для отдельных ее компонентов.