Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм виявлення ускладнень застосування кава-фільтрів (КФ) у динаміці після імплантації, який передбачає комплексне обстеження за допомогою ультразвукового дуплексного сканування характеру кровотоку в місці локалізації КФ, спіральної комп'ютерної томографії нижньої порожнистої вени, визначення рівня D-димеру, показника нейроуретичного пептиду B-типу (NT proBNP тест), а також обов'язкове призначення непрямих антикоагулянтів за постійного знаходження КФ у нижній порожнистій вені. Опрацьовано та впроваджено комп'ютерну програму "КАФ" для порівняння та аналізу оцінки властивостей і характеристик КФ різних модифікацій. Розроблено новий інтравенозний протиемболічний КФ "Антел", який завдяки проксимальній вловлювальній і дистальній вирівнювальній частинам з обмежувально-фііксувальними закінченнями на кінцях ніжок дозволяє вирішити проблему ангуляції КФ і перфорації його ніжками стінки судини та покращити хірургічну профілактику тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). На підставі результатів експериментально-математичного вивчення розроблено удосконалений протиемболічний КФ "Антел М", який дозволяє забезпечити створення одинакового тиску усіма ніжками КФ на стінку судини та зменшити кілкість можливих учкладнень.

Мета роботи - оцінка діагностичного значення методів променевої діагностики для визначення ускладнень застосування кава-фільтрів у різні терміни після їхньої імплантації. Обстежено 185 хворих з імплантованими кава-фільтрами різних моделей. З них у 19 хворих з кава-фільтрами "Осот" та у 5 - "Cordis", у періоди після імплантацій від 1 тиж до 6 років проводили ультразвукове дуплексне сканування та спіральну комп'ютерну томографію нижньої порожнистої вени у ділянці локалізації емболовловлювальних пристроїв. Проведено спіральну комп'ютерну томографію у 24 хворих з фільтром "Осот", що дало змогу виявити такі ускладнення: вихід колби кава-фільтра за межі порожнистої вени у 4 (4,3 %) хворих, перфорацію ніжками фільтра стінки порожнистої вени у 19 (20,4 %), проникнення ніжок у сусідні органи: аорту - у 9 (9,7 %), мезентеріальну артерію - у 2 (2,15 %), сечовід - у 1 (1,08 %), тканину нирки - у 2 (2,15 %), тонку кишку - у 5 (5,4 %), дванадцятипалу кишку - у 1 (1,08 %), товсту кишку - у 1 (1,08 %), проникнення у м'язи спини - у 1 (1,07 %), ангуляцію - у 19 (20,4 %), оклюзію порожнистої вени - у 3 (29,4 %), стеноз порожнистої вени - у 13 (14 %), контакт ніжки з тілом хребця та утворення кісткового мозолю - у 9 (9,7 %), деструкцію фільтра - у 4 (4,4 %) та розширення порожнистої вени в ділянці контакту з ніжками фільтра - у 1 випадку. У разі перфорації задньої стінки нижньої порожнистої вени ніжки кава-фільтра мігрували до тіла поблизького хребця, за контакту з яким утворювався кістковий мозоль пірамідальної форми на поверхні хребця, що охоплював саму ніжку на 1,5 см. Висновки: методи променевої діагностики - ультразвукове дуплексне сканування

та спіральна комп'ютерна томографія - дають змогу виявити такі ускладнення після імплантації кава-фільтра: ангуляцію, перфорацію стінки нижньої порожнистої вени та прилеглих органів, міграцію, деструкцію фільтра. Найвірогіднішим і найточнішим методом візуалізації та виявлення кава-фільтрів у нижній порожнистій вені та їхнього положення відносно сусідніх органів є спіральна комп'ютерна томографія.

Зазначено, що ефективним методом хірургічної профілактики тромбоемболії легеневої артерії є імплантація кава-фільтра (КФ). Хворим після імплантації КФ проведено ультразвукове дослідження, контрастну каваграфію та спіральну комп'ютерну томографію ділянки нижньої порожнистої вени (НПВ) в місці розташування емболовловлювальних пристроїв. Досліджувані моделі КФ конусоподібної форми без вирівнюючої частини під час виходу з системи доставки здійснююють стрибок і займають положення ангуляції в просвіті НПВ. Перфорація стінки НПВ після операції виникла у 3 (1,6 %) хворих, у віддаленому періоді перфорацію стінки та суміжних органів спостерігали у 17 (85 %). У віддаленому періоді відзначено повну або часткову оклюзію НПВ у місці розташування емболовловлювальних пристроїв з виникненням хронічної венозної недостатності. Потрібне подальше комплексне вивчення та суттєве вдосконалення протиемболічних КФ з метою попередження ускладнень при їх застосуванні.

Адаптовано загальний метод виявлення сульфаніламідних препаратів до кількісного контролю виявлення білого стрептоциду, що вивільняється з полімерної лікарської плівки. Метод розроблено з використанням бутанолу для екстракції утвореного в реакції барвника.

Зазначено, що стенози магістральних артерій зустрічаються у хворих з вираженими атеросклеротичними процесами в організмі. Наведено дані клінічної картини, обстеження пацієнта з облітеруючим атеросклерозом і критичними стенозами обох клубових артерій. За умов операційної під рентген-контролем виконано малоінвазивну почергову ангіопластику з встановленням металічних стентів фірми Cordis у ліву та праву загальні клубові артерії. Пацієнт був виписаний зі стаціонару наступного дня після ангіопластики та контрольного дообстеження з відповідними рекомендаціями.

Стрімкий розвиток медицини та медичної освіти змушує вищі медичні навчальні заклади підвищувати рівень знань студентів шляхом впроваджування нових методів викладання та нових освітніх курсів. Розглянуто аспекти викладання курсу за вибором "Актуальні питання кардіохірургії" на кафедрі хірургії № 2 та кардіохірургії ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет". Висвітлено особливость методики викладання курсу за вибором для студентів VI курсу та вказано шляхи підвищення якості освіти майбутніх лікарів загального профілю.

Атеросклеротичні ураження артерій верхніх кінцівок є невирішеною проблемою хірургії та спричиняють порушення живлення тканин кінцівок, порушення сили м'язів. Такі порушення можуть призвести до дистрофії, фіброзу і некрозу кінцівок. Одним з ефективних методів лікування стенотичних та оклюзійних уражень артерій верхніх кінцівок є ендоваскулярна ангіопластика. Мініінвазивним способом під ренген-контролем встановлено місце локалізації стенозу правої підключичної артерії, проведено балонну предилятацію та імплантовано стент розміром 7 мм на 23 мм у ділянку стенозу. Відновлено магістральний кровотік та кровопостачання правої верхньої кінцівки. Наступного дня після операції хворий з покращанням та відповідними рекомендаціями виписаний за місцем мешкання.

У сучасній медицині з метою хірургічної профілактики емболії легеневої артерії застосовують інтравенозні протиемболічні кава-фільтри різних модифікацій, що можуть викликати ускладнення, таких як перфорація, міграція, ангуляція та ін. За умов експерименту на фізичній моделі системи порожнистої вени вивчено тромбовловлюючі властивості інтравенозних протиемболічних кава-фільтрів "Грінфілд", "Осот" та "Ангел". Кава-фільтри почергово вводились у просвіти пластикової колби діаметром до 30 мм, через яку прокачувалась транспортна рідина з тромбоімітуючими елементами різного діаметра. Кава-фільтри "Грінфілд" та "Осот" завжди займали положення ангуляції, що знижувало їх тромбоуловлюючі властивості у порівнянні з кава-фільтром "Ангел", який завжди займав центральне положення паралельно осі порожнистої вени. Тромбозахоплюючі можливості кава-фільтра "Ангел" однаково високі на усіх етапах експерименту завдяки відсутності ангуляції, що неможлива в принципі завдяки вирівнюючій дистальній та вловлюючій проксимальній частинам пристрою.

Все частіше у медичній практиці застосовують медичні плівки для доставки лікувального засобу в організм людини. З використанням полімерних носіїв полівінілового спирту, желатини за присутності гліцерину, молочної кислоти та оксиду цинку одержано лікарські плівки пролонгованої дії із діючою речовиною білим стрептоцидом. Ефективність та динаміку вивільнення білого стрептоциду із полімерної плівки у воді та сироватці крові досліджено за допомогою фотоколириметричного методу протягом 6 днів. Встановлено, що вивільнення білого стрептоциду у воду більше, ніж у сироватку крові, досягає максимуму на четверту добу. Ступінь набрякання у воді більший, ніж у сироватці крові, і зростає повільніше.

Мета роботи - одержання ефективного способу використання відомих лікарських препаратів. Лікарські плівки були виготовлені із декасаном, хлоргексидином, мірамістином, хлорофіліптом. Лікарські плівки із біодеградуючих полімерних основ із полівінілового спирту, желатини та зшиваючих речовин у вигляді комплексів цинку із молочною кислотою одержані методом поливу із використанням мікрохвильового опромінення. Протимікробну активність визначали методом дифузії в агар. Виявлено, що плівки із декасаном проявили високу активність відносно <$E beta>-гемолітичних стрептококів (S. constellates, Streptococcus group G), поліантибіотикорезистентних штамів S. aureus і Enterococcus faecalis, яка підсилювалася під час введення до цій композиції додаткових кількостей молочної або саліцилової кислот. Плівки із хлоргексидином та його комбінаціями з молочною і саліциловою кислотами мають високу активність відносно I-гемолітичних стрептококів, ентерококів та ентеробактерій. Висновок: одержані результати свідчать про перспективність подальшого вивчення фармакологічної дії синтезованих плівок.

Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів у галузі освіти. Не залишаються осторонь проблеми підготовки іноземних громадян у вищих медичних закладах України, а саме, забезпечення студентів необхідним методичним та фантомним матеріалом для засвоєння навчальних програм англійською мовою. Наведено методи забезпечення можливості ефективного засвоєння практичних навиків англомовними студентами II та III курсів на кафедрі загальної хірургії Івано-Франківського національного медичного університету.

Хирургическая инфекция представляет собой сложную проблему в современной медицинской практике. Распространенность хирургической инфекции, новые штаммы микроорганизмов и их устойчивость к антибиотикотерапии, неудовлетворительные результаты лечения ран, недостаточная чувствительность микроорганизмов к общеупотребительным средствам антисептики диктуют необходимость поиска новых методов и средств лечения в хирургии ран. Приведен обзор отечественной и зарубежной литературы по возможности решения проблемы эффективного местного лечения гнойных ран путем изучения и внедрения нанотехнологий в современной медицине. Исследователи многих стран мира начинают применять наночастицы и разработки по нанотехнологиям в различных областях науки и медицины, с целью синтеза новых лекарственных средств и вакцин, в частности применение нанооксидов цинка, как высокоэффективного местного антисептика, является нетоксичным для клеток организма человека при очень низких, но достаточных для антибактериального действия концентрациях. Небольшие размеры и большая площадь поверхности в отношении объема повышает эффективность взаимодействия наночастиц с микробами, а именно делает вероятным широкий спектр их антимикробной активности. Наночастицы на основе металлов, в силу их биологических и физико-химических свойств, перспективны как противомикробные препараты и могут быть использованы для решения многих проблем в области наномедицины и хирургии в частности. Изучение и применение нанооксидов цинка в препаратах многонаправленного местного действия позволит обеспечить високоэффективную борьбу с патогенными микроорганизмами в ране.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.23-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Гнійно-запальні захворювання м'яких тканин та гнійні процеси є одним з ускладнень, що зустрічаються найчастіше у сучасній хірургії. Одним з основних методів місцевого лікування таких захворювань є використання полімерних раневих покриттів, що мають вплив у різні фази раневого процесу. У разі місцевого лікування ран важливою проблемою є досягнення терапевтичної дози наявних у полімерному носії лікарських препаратів в ураженій області зі збереження їх дії на необхідний замедичними показаннями час, тобто пролонгація лікувальної дії. Мета дослідження - вивчити вивільнення нанооксиду цинку із ранозагоювальної біодеградуючої нановмісної полімерної плівки біодеп-нано. Розроблено новий засіб для місцевого лікування ран різного генезу у вигляді біодеградуючої нановмісної полімерної плівки "Біодеп-нано", насиченої нанооксидом цинку. Дослідження проводились на дослідних базах ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", а саме, у лабораторії "Центр біоелементології" та на базі кафедри загальної хірургії. Вивчення вивільнення діючих речовин проводили за допомогою колориметричної тест-системи на цинк Aquaquant з чутливістю 0,1 - 5 mg/l. фірми Merck KGaA (Німеччина). Розроблена ранозагоювальна біодеградуюча полімерна плівка поступово виділяє діючу речовину, а нанорозмірні частинки нанооксид цинку швидше виділяються із запропонованої полімерної композиції, ніж звичайний оксид цинку: що підтверджено в експерименті. Висновки: застосовані методи надають змогу кількісно вивчати вивільнення нанооксиду цинку й оксиду цинку з біодеградуючих ранозагоювальних полімерних плівок; експериментально встановлено, що ранозагоювальна нановмісна біодеградуюча полімерна плівка біодеп-нано має здатність поступово виділяти іони цинку протягом 2-х діб в ділянку ураження; нанооксид цинку виділяється з біодеградуючої плівки швидше та у більшій кількості, ніж оксид цинку, що розв'язує проблему транспортування ефективної дози діючої речовини в зону ураження.

Про проблему лікування гнійних ран свідчить поява нових медикаментозних, фізико-хімічних і фізичних методів лікування гнійних захворювань м'яких тканин. Серед основних вимог, що пред'являються до сучасних ранових покриттів, крім функції захисту рани від інфікування, є добра еластичність, парогазопроникність та сорбційна здатність. Одними із сучасних тенденцій у боротьбі з рановою інфекцією є застосування протимікробних засобів, що містять наночастинки оксидів срібла, міді, заліза, цинку, магнію та інших металів. Розроблено біодеградуючу полімерну основу "Біодеп" (номер заявки про видачу патенту на корисну модель u 2016 04649) та біодеградуюча полімерна плівка "Біодеп-нано", яка насичена нанооксидом цинку для лікування ран різного генезу (номер заявки про видачу патенту на корисну модель u 2016 05502) та за умов in vitro за допомогою гравіметричних методів проводилося вивчення паропропускної та вологопропускної здатності розроблених полімерів за різних температурних умов. За даними одержаних результатів встановлено, що розроблені біодеградуючі полімерні матеріали володіють доброю паропроникністю та відмінно пропускають вологу. Паропроникність біодеградуючої полімерної основи та плівки з 5 % концентрацією нанооксиду цинку фактично не відрізняються, а за температурі <$E37~symbol Р roman C> паропроникаючі властивості плівок значно підвищуються. Одержані результати свідчать про вологозберігаючі, паропроникні та вологопроникні властивості розроблених полімерів, що є важливим для сучасних покривних матеріалів у лікуванні ран різного генезу.