Індекс рубрикатора НБУВ: Р732 + Р128.191-37

Рубрики:

Годування і догляд за новонародженими дітьми

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше на підставі клініко-параклінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження доведено доцільність динамічної оцінки стану слизового бар'єру шлунка у дітей, які страждають на хронічну гастродуоденальну патологію, шляхом визначення вмісту фукози, що не зв'язана з білками, а також в крові та шлунковому слизові. Виявлено підвищення її рівня у шлунковому слизові та зниження у крові відповідно до зростання тяжкості клінічних проявів та ступеня деструкції. Вивчено та зіставлено особливості клінічного перебігу залежно від характеру ендоскопічних та морфологічних змін слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, порушення функції, глибини недостатності місцевого захисту у випадку хронічної гастродуоденальної патологоії у дітей Буковинського та Слобожанського регіонів. На підставі факторного аналізу сформульовано критерії ризику інфікування Helicobacter pylori дітей з хронічною гастродуоденальною патологією. Розроблено й апробовано методику проведення внутрішньопорожнинного електрофорезу у разі захворювань гастродуоденальної зони у дітей. Обгрунтовано доцільність включення до комплексної терапії засобів, що сприяють покращанню функціонування слизового бар'єру з урахуванням його початкового стану.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.201.1-52

Рубрики:

Гастрити, дуоденіти у дітей

Шифр НБУВ: РА344041 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.2-4

Рубрики:

Хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження стану гепатобіліарної системи у дітей, народжених "малими до терміну гестації", під час патології перинатального періоду. Запропоновано рекомендації щодо клінічної та диференційної діагностики порушень функціонального стану печінки та жовчовідвідних шляхів.

Висвітлено основи перинатальної медицини, розкрито сучасні принципи організації перинатальної допомоги в Україні. Викладено міжнародно-правові та загальнодержавні основи неонатальної та перинатальної служби. Розглянуто організацію медичної допомоги новонародженим у пологових будинках, досліджено санітарно-гігієнічний режим пологового будинку. Розкрито особливості метаболічної адаптації доношених і недоношених новонароджених. Наведено принципи вигодування новонароджених в нормі та за патології, викладено закономірності росту новонародженого, потреби у харчових речовинах та енергії. Висвітлено особливості адаптації новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

Розглянуто застосування у педіатричній гастроентерологічній практиці нового препарату фірми "Гедеон Ріхтер" із групи Н2-блокаторів - квамателу (фамотидину). Обстежено 31 дитину віком 8-15 років із захворюваннями гастродуоденальної зони. Квамател виявився більш ефективним у порівнянні з циметидином та ранітидином у зменшенні больового синдрому та прискоренні морфофункціонального одужання.

Розглянуто питання удосконалення діагностики хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей за допомогою дослідження вмісту фукози у шлунковому слизу. Фукоза виступає маркером глибини зруйнування тканин, ступеня деструкції слизової оболонки шлунка. Рівень її змінюється за рахунок розпаду гострофазових білків, імунних комплексів, клітинних елементів. У дітей з тяжким перебігом захворювань установлено підвищення рівня фукози до <$E 768,5~symbol С~95,1> мкмоль/л у порівнянні зі здоровими дітьми (<$E 86,4~symbol С~41,5> мкмоль/л) і хворими з легким перебігом (<$E 529,4~symbol С~90,5> мкмоль/л).

Проаналізовано вікові та гендерні особливості перебігу захворювань органів системи травлення в пацієнтів із хронічним пієлонефритом.

Наведено результати епідеміологічних досліджень щодо поширеності уроджених вад сечовидільної системи (УВСВС) у дитячій популяції Чернівецької області. Показано, що частота УВСВС має тенденцію до зростання, особливо серед дітей сільської місцевості. Загальний показник частоти УВСВС становить 5,66 %. Щорічний приріст патології в середньому становить 0,12 %.

Досліджено особливості клінічного перебігу виразкової хвороби (ВХ) в дітей віком 7 - 18 років. Встановлено провині синдроми ВХ: больовий (92,7 %), диспепсичний (78,7 %), хронічної неспецифічної інтоксикації та вегетосудинної дисфункції (67,3 %). Виявлено гетерогенність больового синдрому в дітей, хворих на ВХ.

Ретроспективно проведено аналіз ймовірних факторів ризику розвитку вад невральної трубки на основі вивчення архівних матеріалів (всього 2350) та проспективне клінічно-епідеміологічне дослідження уроджених вад нервової трубки (УВНТ) у дітей методом випадок-контроль за період 2008 - 2009 рр. (300 сімей). Встановлено, що у виникненні УВНТ у дітей мають значення: вік матері (35 років і більше), вік батька, куріння та вживання алкоголю під час вагітності матір'ю, батьком, гестоз першої та другої половини вагітності, інфекції. Інші чинними ризику розвитку УВНТ: штучне переривання вагітності, передлежання плаценти та її відшарування, низький бал за шкалою Апгар під час народження дитини, вживання наркотиків, звичні викидні, соціальні фактори. Розроблено шкалу визначення ризику розвитку УВНТ, визначено ступінь і групи ризику.

Проаналізовано дані наукової літератури щодо етіології, патогенетичних особливостей гастриту типу В у дітей.

Проаналізовано клінічно-ендоскопічні особливості H. pylori-асоційованої виразкової хвороби (ВХ) у дітей. Встановлено переважання H. pylori-позитивних випадків ВХ незалежно від локалізації виразки. Токсигенні штами H. pylori викликають тяжкий перебіг ВХ з тривалими та частими рецидивами. Більшість H. pylori-позитивних уражень асоційовані з Cag+VacA+ серотипом мікроорганізму. В осіб, інфікованих серотипом CagA-VacA+, частіше трапляються виразки великих розмірів.

Поширеність лямбліозу серед дітей становить 355 випадків на 100 тис. дитячого населення, при цьому 80 % випадків інвазії припадає на дітей, молодших 14 років. Актуальність високої поширеності протозойної патології у дітей зумовлена тим, що її прояви часто маскуються під різні патологічні стани. Мета роботи - вивчення частоти, предикторів і критеріїв діагностики лямбліозу в дітей. Дизайн дослідження - контрольоване рандомізоване. У дослідження включені діти, хворі на лямбліоз (n = 55), віком від 3 до 17 років. Група порівняння становила 30 практично здорових дітей. Обстеження хворих і набір матеріалу проводили на базі поліклінічного та гастроентерологічного відділень КМУ "Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня" впродовж 2014 - 2016 років. Лабораторні та інструментальні дослідження проводилися в українсько-німецькій лабораторії "Букінтермед" та лабораторії дитячого гастроентерологічного центру "Дігест". Використані непрямі (серологічний метод, макроскопія слизової оболонки ДПК при ендоскопічному дослідженні, непрямі ознаки лямбліозу в дуоденобіоптатах) та прямі (мікроскопія калу, дуоденального вмісту, виявлення вегетативних форм лямблій у дуоденобіоптатах під час гістологічного дослідження) методи дослідження. Проводилося анкетування батьків. Відмінності вважалися статистично вірогідними при досягнутому рівні значущості <$E р~symbol Г~0,05>. Позитивний результат отримано у 29 із 565 обстежених на лямблії осіб (5,1 %). Найчастіше потребували дообстеження на наявність лямблій діти, хворі на хронічну патологію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи, з алергічними реакціями, дисбіозом кишечника та стійкою еозинофілією крові. Діти, хворі на лямбліоз, вірогідно частіше хворіли на супутню патологію, ніж діти групи порівняння (<$E р~<<~0,05>). У 41,4 % випадків діти проживали за умов, що не відповідали задовільним, не завжди дотримувалися правил гігієни. Встановлені несприятливі фактори антенатального (стан здоров'я матері під час вагітності, перебіг вагітності, наявність професійних шкідливостей), інтранатального (передчасні пологи, стимуляція пологової діяльності та кесарів розтин, пологова травма й асфіксія у дітей) та постнатального (тривалість грудного вигодовування, супутня патологія) періодів. Усі гістологічні ознаки можуть бути використані як імовірні критерії лямбліозу в дітей, однак із найбільшою вірогідністю можна використовувати таку ознаку, як наявність ділянок десквамації епітелію ворсинок з одночасним переважанням в інфільтраті еозинофілів і тучних клітин. Висновки: частота лямбліозу у дітей і підлітків дорівнює 5,1 %. Встановлені нами анамнестичні фактори (соціальні, гігієнічні, медико-біологічні) можна розглядати як предиктори розвитку лямбліозу в дітей. У клініці лямбліозу домінує ураження травного тракту - у 96,3 % дітей. Для підвищення точності діагностики лямбліозу в дітей необхідно використовувати комплекс прямих і непрямих методів діагностики.

Мета роботи - оцінити стан інтелектуального розвитку та психосоціальної адаптації дітей із природженим гіпотиреозом (ПГ). Проведено оцінку результатів дослідження 22 хворих на ПГ віком від 1 міс до 15 років: УЗД, ЕЕГ, гормонометрія, логопедичне та сурдологічне дослідження, оцінка інтелекту (Wechsler Intelligence Scale for Children) та індивідуальних особливостей особистості (тест "Дитячий малюнок"). Статистичний аналіз даних проведено з використанням програми Statistica 6,0. У 38,1 % осіб діагностовано вузлові утворення щитоподібної залози. Одержано позитивний кореляційний взаємозв'язок між віком дітей і наявністю вузлових утворень. Медіана ТТГ на першому етапі скринінгу становила 38 мкОД/л. Рівень вільного тироксину коливався від 0,49 до 14,7 пмоль/л. Аудіологічне обстеження виявило відхилення слухової функції у 43,8 %, логопедичне - затримку розвитку ранньої мови у 36,3 % осіб. Середній рівень IQ дітей із ПГ знаходився на нижній межі норми - 88,9 +- 1,52 бала. Загальний IQ залежав від обсягу короткочасної пам'яті і був достовірно нижчим у дітей зі зниженням обсягу процесів запам'ятовування (103,2 +- 9,6 бала). У 45,4 % осіб відзначено функціональні зміни діенцефальної ділянки кори головного мозку. Найчастішим психологічним показником у дітей з ПГ є депресія, майже з однаковою частотою - агресія та тривожність. Зробдено висновки, що діти з ПГ мають різні відхилення в стані здоров'я: вузлові утворення щитоподібної залози, порушення слухової функції, затримка розвитку ранньої мови, функціональні зміни електричної активності кори головного мозку. Загальний IQ у більшості дітей із ПГ у разі своєчасного лікування знаходиться в межах нормальних значень.

Мета огляду - аналіз даних літератури щодо молекулярно-генетичної основи та діагностики ендокринної патології. Проведено огляд наукової літератури за ключовими словами "гени", "ендокринні хвороби", "молекулярна діагностика", "прогормони", "ядерні рецептори і фактори транскрипції" з використанням пошукової системи PubMed. Беручи до уваги дослідження, проведені в останні 10 років, проаналізовано тези 144 статей. Більш детально вивчено результати дослідження, висвітлені у 32 статтях. Серед наведених нозологій - різні спадкові форми гіпопітуїтаризму, порушення біосинтезу стероїдних гормонів, порушення формування статі, моногенні форми цукрового діабету (ЦД) та інші захворювання. Виділено патологію, що пов'язана з мутацією генів, які кодують білкові прогормони, рецептори, ферменти біосинтезу стероїдів, молекули внутрішньоклітинного сигналінгу, транспортні білки, іонні канали, фактори транскрипції. Серед ендокринних захворювань, асоційованих із дефектами генів, які кодують білкові прогормони, найбільш поширеними є дефекти гена GH1; серед захворювань, асоційованих із дефектами генів, які кодують ферменти, найбільш поширеними є дефекти гена CYP21A2 (21-гідроксилази). Частіше мутації генів, які кодують білки, що відносяться до класу рецепторів, пов'язані із G-білком (G-protein coupled receptors). Більшість мутацій, пов'язаних із МЕН-2А, зосереджено в багатому цистеїном регіоні рецептора Ret. Відомо більше 70 моногенних синдромів, за яких відзначається клінічно виражена толерантність до глюкози і діагностується та чи інша форма ЦД, також виявлено ЦД, зумовлений мутацією мітохондріального гена (мутація tRNALeu, UUR). Самою частою з усіх моногенних форм є ожиріння, спричинене мутацією гена рецептора меланокортину 4-го типу (MC4R). У хворих на вроджений гіпотиреоз підвищена частота алелей HLA (Bw44, Aw24, B18) й описано мутації в генах TITF1, TITF2, FOXE1, PAX8 (транскрипційні маркери нормального онтогенезу щитоподібної залози).

Мета огляду - аналіз даних літератури щодо нормогонадотропої оваріальної недостатності в підлітковому віці. Наведено дані огляду літератури та клінічний випадок нормогонадотропної оваріальної недостатності в дівчинки віком 16 років. Виділено основні клінічно-лабораторні та генетичні критерії. Проведено огляд наукової літератури за ключовими словами "нормогонадотропна оваріальна недостатність", "ароматаза", "молекулярна діагностика", "синдром полікістозних яєчників", "підлітки", "клінічні випадки" з використанням PubMed як пошукової системи. Беручи до уваги дослідження, проведені за останні 15 років, автори проаналізували тези 256 статей. Критерій для відбору статей для дослідження - тісний зв'язок з темою. Більш детально вивчено результати досліджень, висвітлені в 34 статтях. Оскільки в підлітковому віці можуть проявлятися деякі особливості синдрому полікістозних яєчників, рекомендується застосовувати лише основні критерії для встановлення діагнозу в підлітковому віці: гіперандрогенність, олігоменорея та морфологічні зміни яєчників. Найчастішими клінічними проявами дефіциту ароматази оваріальних фолікулів є опсоменорея та андрогензалежна дермопатія, а генотипом за геном CYP19 ((TTTA)n поліморфізм) - (TTTA)7(TTTA).

Сьогодні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на Епштейна-Барр-вірусну інфекцію (ЕБВІ) у дітей. Мета дослідження - виявити частоту та особливості атипових форм гострої ЕБВІ в дітей. Проаналізовано результати обстеження 28 дітей віком від 6 місяців до 18 років, які перенесли ЕБВІ та перебували під спостереженням у дитячій поліклініці. Визначено активність аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, гаммаглутамілтранспептидази, рівень білірубіну, маркери вірусних гепатитів. Проведено ультразвукову діагностику, імуноферментний аналіз із визначенням у крові маркерів ЕБВ (IgM VCA, IgG EA, IgG VCA, ДНК-ЕБВ) за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції. Дані оброблено за допомогою методів статистичного аналізу з використанням прикладної програми Statistica 6. У 71,4 % випадків ЕБВІ перебігала у типовій формі із середнім ступенем тяжкості. Атиповий перебіг ЕБВІ спостерігався у 28,5 % випадків. Клінічно атипові форми розпочиналися переважно з ознак гострої респіраторної вірусної інфекції з наступним ураженням внутрішніх органів (печінки і серця), зокрема в дітей до 1 року, та змінами функціональних проб печінки. Висновки: частота атипових форм гострої ЕБВІ становить 28,5 %. Атипові форми гострої ЕБВІ частіше трапляються в дітей грудного віку та підлітків і перебігають з ураженням внутрішніх органів (печінка та серце).

Гепатобіліарна патологія (ГБП) у дітей має тенденцію до невпинного зростання, а сама патологія характеризується низкою особливостей, що відсутні у дорослих. Мета роботи - дослідити особливості цитокінового профілю у дітей із гепатобіліарною патологією на тлі паразитозів. Основну клінічну групу становили 54 дитини віком від 8 до 18 років із ГБП. Групу порівняння становили 25 практично здорових дітей, порівнянних за віком і статтю з основною клінічною групою. Ураження гепатобіліарної ділянки переважало у дітей молодшого шкільного віку. У 64,8 % пацієнтів із ГБП діагностовано гельмінтози чи лямбліоз. Рівень інтерлейкіну-4 (IL-4) у дітей із ГБП перевищував рівень у дітей групи порівняння майже в 11 разів, фактора некрозу пухлини альфа (TNF-<$E alpha>) - у 6 разів. Найвищу концентрацію IL-4 і TNF-<$E alpha> зареєстровано у пацієнтів із ГБП на тлі токсокарозу та аскаридозу. Зроблено висновки, що у структурі ГБП у дітей переважали функціональні розлади біліарного тракту. У дітей із ГБП і супутніми паразитозами (особливо аскаридозом і токсокарозом) рівні IL-4 і TNF-<$E alpha> є вірогідно вищими за показники у дітей без супутнього паразитозу.

Численні проспективні дослідження переконливо свідчать про прямий зв'язок ожиріння зі збільшенням ризику розвитку загрозливих для життя захворювань. Немаловажним є той факт, що більше ніж у 60 % хворих ожиріння бере свій початок саме в дитячому віці. Мета дослідження - оцінити стан клітинного та гуморального імунітету в дітей і підлітків із ожирінням. Дослідження здійснювалося в три етапи. На першому етапі проведено одномоментне епідеміологічне обстеження дитячої популяції 7 - 17 років під час проведення профілактичних оглядів у школах м. Чернівців та Чернівецької області (936 осіб). Первинний скринінг включав опитування, антропометрію (ріст, маса тіла, розрахунок індексу маси тіла, вимірювання окружності талії (ОТ), окружності стегон (ОС), розрахунок співвідношення ОТ/ОС) та оцінку фізичного розвитку. Фізичний розвиток оцінювали за центильними таблицями. із 936 осіб відібрано для детального дослідження 160 осіб: із надлишковою масою тіла (НМТ) - 35 осіб, з ожирінням (абдомінальний тип ожиріння - 35 осіб; рівномірний тип ожиріння - 35 осіб) та 55 здорових осіб. Абдомінальний (андроїдний, вісцеральний) тип ожиріння діагностували, якщо індекс ОТ/ОС для хлопчиків перевищував значення 0,9, а у дівчаток становив понад 0,8. Для оцінки імунного статусу дітей і підлітків визначалися показники клітинного та гуморального імунітету за тестами 1-го і 2-го рівня (СD3, СD4, СD8, СD16, СD19, СD22, СD72, HLADR, імунорегуляторний індекс (іРі), лейко-Т-клітинний (ЛТКІ, лейкоцити/СD8), лейко-В-клітинний (ЛВКІ, лейкоцити/СD19) індекси, індекс активності Т-лімфоцитів (ІАТЛ, HLADR/СD72), вміст імуноглобулінів класів A, M, G (IgA, IgM, IgG) у сироватці крові. Проводилося визначення ступеня імунодефіциту. Статистичний аналіз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. У дітей з абдомінальним типом ожиріння вірогідно частіше реєструвалася вторинна гіпоталамічна форма (77,1 %) і III, IV ступінь ожиріння (III ступінь - 54,3 %, IV ступінь - 22,8 %). У групі дітей із рівномірним типом ожиріння вірогідно частіше констатовано первинну екзогенно-конституційну форму ожиріння (54,3 %) і I, II ступеня (I - 31,4 %, II - 60 %). Відносна кількість лімфоцитів, а також CD4+, CD16+, HLA-DR+ та фагоцитарний показник і фагоцитарний індекс вірогідно нижчі в усіх вікових підгрупах дітей з ожирінням різного типу. У дітей і підлітків із НМТ спостерігалася тенденція до зміни відповідних показників. У дітей із різними типами ожиріння простежується Т-клітинна імуносупресія, при цьому остання більш виражена при абдомінальному типі ожиріння. Також у всіх вікових підгрупах дітей із ожирінням підвищені ІРІ та ЛТКІ. Серед дітей і підлітків із різними типами ожиріння встановлено зниження концентрації IgA та IgM та тенденцію до зниження IgG. Висновки: у дітей з ожирінням встановлено відхилення в показниках імунної системи. Отримані результати можуть бути використані в практиці лікаря-педіатра, ендокринолога, імунолога для оцінки стану імунітету у дитини залежно від віку та форми ожиріння.