Методами дифференциальной вольтамперометрии, спектрофотометрии и импедансометрии показано, что полианилин, допированный полистиролсульфоновой кислотой, медитирует в водной среде восстановление кислорода и перекиси водорода, способствуя образованию гидроксильных радикалов и повышению чувствительности электрохимического метода определения антиоксидантной активности серосодержащих аминокислот.

Исследованы особенности полимеризации анилина в отсутствие и в присутствии дисперсии поликарбонатного порошка в зависимости от природы кислоты-допанта и окислителя. Мониторинг процесса полимеризации in situ методами электронной спектроскопии и редокс-метрии позволил установить стадии формирования оболочки полианилина на поверхности полимерных частиц и влияние последних на скорость этих стадий и процесса в целом.

Проведено in situ спектроэлектрохимическое исследование образования катион-радикалов олигомеров 3-метилтиофена (моно-, ди- и тримера) и его дигидрокатиона в объеме раствора в процессе электрохимического синтеза покрытия поли-3-метилтиофена на проводящем стеклянном электроде. Установлена зависимость концентрации образующихся продуктов от радиуса катиона (Li<^>-, Na<^>-) и природы аниона (<$E roman {ClO sub 4 sup - ,~BF sub 4 sup -}>) фонового электролита. Показано превращение заряженных компонентов в нейтральные димеры и тетрамеры 3-метилтиофена после выключения анодной полимеризации, что согласуется с известными данными по электрохимической полимеризации тиофенов.

Установлено влияние окислителя (соли Fe<^>3+ и трех различных сульфоновых кислот) и аниона-допанта на морфологию, структуру и свойства полипиррола и его нанокомпозитов с углеродными нанотрубками. Практическая применимость этих нанокомпозитов показана на примере их сенсорных свойств и функционирования в качестве поглощающего электромагнитную энергию компонента в тернарном композите с поливинилиденфторидом.

Представлены результаты спектральных (UV-Vis), морфологических (XRD, SEM) и вольтамперометрических исследований электрохимически нанесенного на поверхность ITO-электрода наноструктурированного слоя ZnO. Впервые показана возможность использования органических темплатов тетраалкиламмоний гидроксидов (ТААГ) в качестве альтернативы таким широко используемым темплатам, как эозин Y или кумарин. Установлено, что спектральные и электрофизические характеристики слоев наноструктурированного ZnO, синтезированных в присутствии эозина Y и ТААГ, близки, что подтверждает применимость ТААГ в качестве темплата.

Досліджено кінетичні особливості деструкції полікарбонатів різної будови у диметилформаміді під впливом продуктів електрохімічного відновлення розчину (C₄H₉)₄NClO₄ в диметилформаміді (фонового розчину). Показано, що цей процес (який можна охарактеризувати як непряму електрохімічну відновну деструкцію) відбувається за нуклеофільно-каталітичним механізмом.

Вперше методом полярографії досліджено електрохімічні властивості органічних моно- і полікарбонатів. Встановлено, що електрохімічне відновлення карбонатної групи здійснюється за одноелектронним механізмом, цей процес лімітується дифузією молекул карбонатів до поверхні катода. Показано, що аліфатичні карбонати відновлюються при більш від'ємних потенціалах, ніж ароматичні; швидкість електрохімічного відновлення карбонатної групи суттєво знижується при переході від низькомолекулярних карбонатів до високомолекулярних.

Виявлено можливість перебігу процесу електрохімічної відновної деструкції поліакрилонітрилу під дією продуктів електрохімічного відновлення розчину тетраалкіламонієвої солі в диметилформаміді. Методами ІЧ- та електронної спектроскопій, елементного та якісного аналізів вивчено продукти електрохімічної відновної деструкції поліакрилонітрилу.

Досліджено електрохімічну полімеризацію аніліну в полімерних матрицях (поліамід-12, полівініловий спирт) на електроді в режимі циклування потенціалу від -0,2 до 0,8 В відносно насиченого каломельного електрода. Встановлено, що особливості перебігу цього процесу (потенціали та струми редокс-піків поліаніліну, швидкість полімеризації та властивості утворюваного провідного композиту) залежать від природи матричного полімеру і можуть визначатися ступенем взаємодії з ним поліаніліну та аніліну.

Установлено природу частинок, що ініціюють непряму електрохімічну відновлювальну деструкцію (ЕХВД) полікарбонатів у диметилформамідних розчинах. Такими сполуками є нуклеофіли двох видів: гідроксид-іони, а також їх комплекси з диметилформамідом. Показано можливість застосування непрямої ЕХВД для поверхневої та об'ємної модифікації полікарбонатів.

Методом электронного парамагнитного резонанса (ЭПР) исследованы гибридные наноматериалы со структурой "ядро - оболочка", состоящие из наночастиц карбида кремния и проводящего полианилина. Изучены парамагнитные центры (ПЦ) и транспортные явления в исходном полимере и нанокомпозитах, а также эффекты, возникающие на границе раздела ядро - оболочка. Наблюдающиеся в спектрах ЭПР полимеров эффекты насыщения свидетельствует о высоком уровне их легирования. При исследовании температурного поведения спектров ЭПР легированных полимеров обнаружены эффекты спиновой памяти, в то время как в гибридных нанокомпозитах "ядро - оболочка" не было обнаружено ни эффектов насыщения, ни эффектов памяти, несмотря на то, что в них наблюдались идентичные ПЦ. Это объясняется различной термической стабильностью и различным уровнем легирования полимеров и нанокомпозитов. С помощью измерений методами ЭПР и диэлектрической релаксационной спектроскопии установлен оптимальный уровень легирования полимеров и нанокомпозитов. Проведено сравнение транспортных свойств полимеров и нанокомпозитов. Обнаружено, что носителями зарядов в нанокомпозитах являются поляроны, в то время как основной вклад в проводимость исходных легированных полимеров вносят биполяроны.