В экспериментах на мышах и крысах определена острая токсичность бисопролола, амлодипина и их комбинации. В экспериментах на крысах со спонтанной артериальной гипертензией установлено антигипертензивное действие всех исследуемых средств, но антигипертензивный эффект комбинации бисопролола и амлодипина более выражен, чем каждого препарата в отдельности.

Блокатори кальцієвих каналів та <$Ebeta sub 1>-адреноблокатори - одні з основних груп антигіпертензивних препаратів. Але на сьогоднішній день їх здатність проявляти протекторний вплив на клітини органів-мішеней вивчено недостатньо. У дослідженні амлодипін введено у дозі 10 мг/кг, бісопролол - 25 мг/кг через орогастральний зонд щурам зі спонтанною артеріальною гіпертензією (САГ) протягом 3 міс. За допомогою електронної мікроскопії проведено якісну та кількісну оцінку ультраструктурних особливостей міокарда щурів. Амлодипін значно покращував ультраструктуру міокарда, усував надмірне скорочення міофібрил. Він також сприяв злиттю мітохондрій, яке має компенсаторний характер на тлі гарної збереженості мітохондріальної ультраструктури. Ще однією особливістю дії амлодипіну є значне збільшення числа кровоносних капілярів з ознаками активації біосинтетичних процесів в ендотеліальних клітинах. Бісопролол суттєво зменшував прояви надмірного скорочення міофібрил, але ознаки дистрофічно-деструктивних процесів у міофібрилах та мітохондріях кардіоміоцитів залишалися. Покращувався стан ендотеліальних клітин, але функціональна активність в цих клітинах не посилювалася. Сумісне застосування двох антигіпертензивних препаратів - амлодипіну та бісопрололу призводило до кращого відновлення міофібрил, ніж у разі їх окремого використання, тоді як вплив на мітохондрії відмічався аналогічний щодо групи щурів, які одержували бісопролол, тобто гірший, ніж у разі монотерапії амлодипіном. Не виявлено доцільності комплексного застосування цих препаратів за станом кровоносних мікросудин, хоча їх кількість зростає на фоні лікування амлодипіном і бісопрололом у порівнянні з щурами зі САГ, але значно меншою мірою, ніж у разі монотерапії амлодипіном. Така протекторна дія амлодипіну (менш суттєва, ніж бісопрололу) на клітини серця щурів з САГ може стати додатковим фактором у лікуванні гіпертонії, особливо коли поєднується з виникаючими патологічними змінами в серці.

Проведено експериментальні дослідження впливу антигіпертензивних та метаболітотропних засобів на артеріальний тиск (АТ) гіпертензивних щурів лінії спадково індукованої стресом артеріальної гіпертензії. Встановлено, що гіпотензивні препарати блокатор кальцієвих каналів III покоління дигідропіридинового ряду амлодипін і селективний блокатор <$E beta 1>-адренорецепторів з пролонгованою дією бісопролол за умов 30-денного внутрішньошлункового введення щоденно в дозах 10 та 25 мг/кг понижували АТ на 19 та 13 %, відповідно. При цьому виявлено, що їх комбінація (10 мг/кг амлодипіну + 25 мг/кг бісопрололу) володіє більш вираженою антигіпертензивною активністю, ніж кожний препарат окремо (АТ знижувався на 27 % у порівнянні з тиском на початку експерименту). Метаболітотропний засіб елгацин, що має кардіопротекторну та антиоксидантну активність, у дозі 1 мг/кг не проявляв антигіпертензивної активності та не впливав на гіпотензивний ефект амлодипіну, бісопрололу та їх комбінації.

Артеріальна гіпертензія (АГ) є доволі складним та багатокомпонентним в патогенетичному аспекті захворюванням. Не останню роль за цієї патології відіграє жирнокислотний склад клітин. Тому актуальним завданням є пошук антигіпертензивних препаратів зі здатністю впливати на жирнокислотний склад клітин та вивчення особливостей їх взаємодії в комбінованій терапії АГ з метаболітотропними засобами. У дослідженнях встановлено, що у гіпертензивних щурів спостерігається суттєве зниження насиченості ліпідного комплексу. Такі зміни можуть свідчити про порушення утворення АТФ, через недостатність основного для кардіоміоцитів енергетичного субстрату - насичених жирних кислот (нЖК). Під час застосування амлодипіну, у порівнянні з тваринами без лікування, вірогідно підвищується рівень нЖК. Аналогічна картина спостерігається і при застосуванні бісопрололу та комбінації амлодипіну з бісопрололом, хоча для комбінації характерні більш виражені зміни у жирнокислотному складі ліпідів. Лікування метаболітотропним засобом елгацин призводить до відновлення складу нЖК у клітинах серця. У випадку сумісного застосування амлодипіну з елгацином та бісопрололу з елгацином рівні нЖК різних класів суттєво не відрізняються від дії елгацину в монотерапії.

Акцентовано увагу на проблемі підвищення ефективності та безпечності фармакологічної корекції артеріальної гіпертензії на основі дослідження кардіопротекторних властивостей амлодипіну, бісопрололу, елгацину. Теоретично узагальнено й експериментально обгрунтовано новий підхід до вирішення проблеми більш ефективного комбінованого лікування артеріальної гіпертензії. Одержано дані, які підтверджують наявність кардіопротекторного ефекту амлодипіну, бісопрололу й елгацину за експериментальної артеріальної гіпертензії, що обумовлено їх патогенетично спрямованими мультифункціональними фармакологічними властивостями. Встановлено доцільність сумісного застосування амлодипіну, бісопрололу й елгацину для досягнення максимального впливу на різні патогенетичні механізми артеріальної гіпертензії, також для запобігання розвитку пошкоджень на клітинному рівні за підвищеного артеріального тиску. Показано що це може мати практичне значення за сумісного застосування цих препаратів у клінічних умовах.

Зміни в жирнокислотному складі ліпідів (ЖКСЛ) - важливий фактор у розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Тому дослідження ролі ЖКСЛ крові і тканин в розвитку АГ та пошук ефективних метаболітотропних засобів та антигіпертензивних препаратів, які додатково мали б здатність впливати на склад жирних кислот (ЖК) ліпідів клітин, становить особливий інтерес. У проведених дослідженнях встановлено, що в щурів із гіпертензією істотно знижена кількість насичених жирних кислот (нЖК) ліпідів кардіоміоцитів і підвищений вміст ненасичених жирних кислот (ннЖК). За застосування амлодипіну вірогідно підвищується рівень нЖК, а рівень ннЖК має тенденцію до зниження. Аналогічна картина спостерігається і в разі застосування бісопрололу та комбінації амлодипіну з бісопрололом, хоча для комбінації характерні вираженіші зміни в ЖКСЛ кардіоміоцитів. Елгацин відновлює склад ЖК ліпідів кардіоміоцитів. За сумісного застосування амлодипіну з елгацином та бісопрололу з елгацином рівні ЖК різних класів істотно не відрізняються від дії елгацину за монотерапії. Це дослідження демонструє модифікацію ЖКСЛ кардіоміоцитів щурів зі спонтанною АГ. Досліджувані препарати виявляють нормалізуючий вплив на співвідношення нЖК і ннЖК в кардіоміоцитах щурів з АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-29

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж24348 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-29 + Р413.13-29

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж24348 Пошук видання у каталогах НБУВ