Вивчено соматотипологічні ознаки та серологічні маркери (антигени крові систем ABO, Rh-фактор, MN, P та гаптоглобін) у дітей старшого шкільного віку, хворих на хронічний пієлонефрит і здорових дітей контрольної групи. Використано загальноклінічні, генеалогічні, антропологічні та серологічні методи дослідження. Вивчено особливості соматотипологічних показників і еритроцитарних антигенів та їх комбінацій у дітей 12 - 15-ти років, хворих на хронічний пієлонефрит і дітей контрольної групи. Вперше встановлено характеристику соматотипу та спектр еритроцитарних антигенів серед здорових підлітків Хмельницької області. На базі проведення антропометрії та досліджень антигенного спектра крові встановлено взаємозв'язок між виникненням хронічного пієлонефриту та генофенотипом дитини, що дозволяє більш диференційовано підходити до діагностики та профілактики пієлонефриту у дітей. За допомогою аналізу спектра еритроцитарних антигенів вивчено і встановлено схильність і резистентність до виникнення хронічного первинного, вторинного необструктивного й обструктивного пієлонефриту у дітей. Оцінено соматотип і асоціації еритроцитарних антигенів, що дало можливість обгрунтувати критерії та провести математичне моделювання прогнозу хронічного пієлонефриту у даної катогорії хворих. Вперше в дитячій нефрології розроблено таблиці й алгоритми прогнозування хронічного пієлонефриту і форм його перебігу, що дозволяє сформувати "групу ризику" дітей щодо виникнення хронічного перебігу пієлонефриту.

Представлено результати вивчення механізмів адаптації за допомогою загально-адаптивних реакцій (стрес, тренування, спокійна та підвищена активація, переактивація) у дітей з рецидивними бронхітами в умовах санаторію "Південнобережний".

Наведено результати вивчення стану імунної системи дітей, хворих на рецидивний бронхіт в періоді ремісії, за допомогою гематологічних алгоритмів.

Мета роботи - дослідити особливості психоемоційного стану вихованців школи-інтернату та його зміни під впливом санаторно-курортного лікування в санаторії "Південнобережний" (м. Алупка). Під спостереженням перебувало 40 дітей - вихованців інтернату віком 10 - 14 років. Засоби реабілітації у санаторії включали клімато-, бальнео-, гало-, фіто-, ароматерапію та масаж. До початку лікування у санаторії та після його вивчався психологічний стан дітей за допомогою тесту диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), тесту Спілбергера та методики розрахунку по Крепеліну в модифікації Щульте. У дітей встановлено помірну та високу тривожність, яка поєднувалася з декларованим гарним самопочуттям і настроєм, надмірною активністю. Водночас середні показники "Самопочуття" (5,7), "Активності" (5,3) та "Настрою" (6,8) методики "САН" свідчили про недооцінку дітьми власного стану, нерозуміння того, що з ними відбувається, зниження критики до оточуючої дійсності, оскільки свій стан вони оцінювали в більшості випадків, як норму. Перебування в реабілітаційному закладі дозволило загалом зменшити тривожність з високої до помірної, що призвело до покращання самопочуття, збільшення активності та реальнішої оцінки свого настрою у 53,3 % досліджуваних. У 13,3 % досліджуваних спостерігалося погіршення стану зі збільшенням реактивної тривожності, що свідчило про наявність зміни ситуації і реакцію дитини на неї.

Мета роботи - дослідити вплив на психоемоційний стан вихованців школи-інтернату з порушеннями дихальної системи психофармкорекції та санаторно-курортного лікування. Під спостереженням знаходилися 40 дітей віком 10 - 14 років. Усім дітям проводили дослідження тривожності, виснажливості психічних процесів, самооцінки стану та лабораторно-інструментальні дослідження. 20 дітей одержували фармакологічну підтримку ноофеном протягом 15 днів. У підлітків із сімейною депрівацією, які мали дихальні розлади у вигляді псевдоастматичних та астматичних нападів, виявлено ознаки розвитку психосоматичних (виразна тривога, виснажливість психічних процесів, знижена самооцінка) та функціональних порушень. Проведені реабілітаційні заходи зменшили хворобливі прояви у 72 % досліджуваних. Доповнення реабілітаційних заходів ноофеном показало крашу відповідь на лікування. Дані психологічних досліджень підтверджувались змінами у загальному аналізі крові, дихальних пробах, ЕКГ. Висновки: комбінація реабілітаційних заходів з фармакологічною корекцією ноофеном суттєво ефективніша, проте потребує продовження курсу лікування, оскільки повного відновлення порушених функцій за період дослідження не було досягнуто.

Мета роботи - вивчити психологічний стан підлітків. Обстежено 82 підлітки. Середній вік - 14 років. Хлопці - 48,94 %, дівчата - 51,06 %. З метою оцінки психологічного і соматичного здоров'я підлітків проведено анкетування та заповнення загальноприйнятих шкал. Використано анкету оцінки стану здоров'я школяра, шкалу "Термометр", тест оцінки настрою, тест шкільної тривожності Філіпса і тест Спілберга. З метою дослідження характеру впливу родини на дитину проведено тестування батьків за допомогою тесту Барга - Століна. Викладачам запропоновано опитувальник "Карта спостережень Стотта". При опитуванні дітей встановлено, що у 72 % сформована помірна та висока особистісна тривожність, на тлі якої до 91 % готові бурхливо відреагувати на подію; 42 % - відчувати страх при перевірці знань, 39 % вказували на страх самовираження, 30 % - на страхи та проблеми у стосунках із педагогами; 16 % - на погіршене самопочуття, 21 % - на знижену активність, 11 % - на знижений настрій, що в сукупності (48 %), з високою вірогідністю, вказує на ознаки депресії; у 29 % дітей відбувається формування дезадаптивних розладів. При опитуванні батьків встановлено, що дорослі поводяться авторитарно щодо власних дітей, створюючи суворі дисциплінарні рамки, майже завжди нав'язують свою волю або, навпаки, контроль над діями дитини практично відсутній. Відчувають до дитини загалом негативні почуття: роздратованість, злість, ненависть, вважають дитину невдахою, не вірять в її майбутнє, низько оцінюють її здібності. 25 % батьків вважають, що діти їм "заважають" у житті і трудовій діяльності. 40 % дітей підліткового віку з повних сімей відчувають сімейну депривацію. За спостереженням учителів, у 78 % досліджуваних підлітків виявлено ознаки дезадаптації. Висновки: використання запропонованого "тривісьового" підходу (соціально-педагогічного, психологічного та медичного) створює можливість на доманіфестному етапі захворювання виділити групу "зони ризику", провести лікувально%профілактичні та реабілітаційні заходи.