Отмечено, что клетки многих типов высвобождают АТФ в ответ на специфические физиологические регуляторные сигналы. АТФ и другие адениловые нуклеотиды вовлечены в регуляцию секреции желчи. Целью исследования было определение влияния на секрецию адениловых нуклеотидов норадреналина, регуляторного трипептида fMLP и блокатора кальциевых каналов верапамила. Содержание адениловых нуклеотидов желчи уменьшалось при действии норадреналина (337мкг/100 г или 1 ммоль/л) на 65,2 %, fMLP в дозах 0,1 мкг/100 г - на 52,2 % и 10,0 мкг/100 г - на 35,7 %, верапамила (50 мкг/100 г) - на 63,2 %, а также при последовательной инфузии верапамила (50 мкг/100 г) и норадреналина (500 мкг/100 г, в растворе 90 ммоль/л CaCl2) - на 56,3 %. Таким образом, норадреналин, fMLP и верапамил регулируют желчеобразование, изменяя уровень энергетического обмена.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.261

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.111.2

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.23*02

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У гострих дослідах на щурах вивчено вплив лей-енкефаліну (1 мкг/100 г) на зовнішньосекреторну функцію печінки та зміни її органічного складу. Для вивчення впливу опіоїдного пептиду за умов зміненого стану адрено- та холінорецепторів використано блокатори <$E alpha>- і <$E beta>-адренорецепторів фентоламін (25 мкг/100 г) і обзидан (5 мкг/100 г), а також блокатор М-холінорецепторів атропін (2 мкг/100 г), після яких введено лей-енкефалін. Фармакологічна модуляція автономної нервової системи змінює ефекти впливу лей-енкефаліну на холесекрецію. Так, за дії опіоїдного пептиду за умов <$E alpha>-адренорецепторів посилюються процеси кон'югації жовчних кислот, а <$E beta>-адренорецепторів - відміняються ефекти лей-енкефаліну на процеси кон'югації та гідроксилювання. У разі блокади М-холінорецепторів ефекти лей-енкефаліну змінюються на протилежні, ніж за окремого введення пептиду: пригнічується синтез і транспорт вільних жовчних кислот і надходження в жовч холестерину.

На підставі результатів дослідів на щурах та ізольованій печінці цих тварин з застосуванням методу тонкошарової хроматографії встановлено регуляторні ефекти енкефалінів та їх синтетичних аналогів на інтенсивність секреції жовчі та її компонентів. Доведено, що специфічні, переважно гіпохолеретичні ефекти лей- і мет-енкефалінів та аналогу лей-енкефаліну даларгіну усуваються шляхом блокади опіоїдних рецепторів стадолом. Зазначено, що зміни інтенсивності секреції жовчних кислот і ліпідів за умов сумісного послідовного введення блокатора опіоїдних рецепторів стадолу та енкефалінів не збігаються за величиною та напрямком з ефектами самого блокатора. Це свідчить, що регуляторні ефекти енкефалінів та їх синтетичних аналогів щодо інтенсивності секреції жовчі та її компонентів опосередковані нервовими та гуморальними механізмами, а також і мембранними рецепторами за участю ліпідного матриксу плазматичної мембрани. Аналіз динаміки секреції жовчі та її органічних компонентів за дії енкефалінів та їх синтетичних аналогів за умов блокади опіоїдних рецепторів, адренорецепторів та кальцієвих каналів у гострих спробах та у дослідах на ізольованій перфузованій печінці щурів свідчить про безпосередній вплив досліджених регуляторних пептидів на гепатоцити.

В гострих спробах на щурах вивчено зовнішньосекреторну функцію печінки під впливом лей-енкефаліну і мет-енкефаліну (1 мкг/100 г маси тіла) за умов блокади опіоїдних рецепторів налоксоном (10 мкг/100 г). Одержані результати вказують як на безпосередній вплив енкефалінів на опіоїдні рецептори, що проявляється в частковому усуненні ефектів впливу цих пептидів за умов попереднього введення налоксону, так і на опосередкований механізм їх дії на холесекрецію.

Вивчено вплив кверцетину на функціональний стан печінки щура. Встановлено, що цей флавоноїд посилює холерез і детоксикаційну функцію та знижує інтенсивність перекисного окиснення ліпідів у тканині печінки in vivo. Досліджувана поліфенольна субстанція може модулювати різні ланки тканинного дихання, зокрема, NAD-, FAD-, NADP-залежні шляхи окиснення. Механізми біологічної дії кверцетину обговорюються.

Розроблено ротенонову модель тканинної гіпоксії в печінці щурів in vivo. Внутрішньопортальне введення ротенону призводить до істотного зниження рівня напруги кисню в паренхімі печінки та зменшення холесекреції. Дану модель доцільно використовувати для дослідження патогенетичних механізмів виникнення порушень жовчосекреторної функції та випробування препаратів на наявність у них антигіпоксичних властивостей для корекції відповідної патології.

Досліджено вплив естрону (8 мкг/100 г) на зовнішньосекреторну функцію печінки та зміни в жовчнокислотному складі жовчі у щурів різної статі. Встановлено, що естрон достовірно змінював динаміку холерезу у самиць, а також зумовлював різнонаправлені зміни у жовчнокислотному складі жовчі самців і самиць. Встановлено, що естрон у застосованій дозі більш ефективно стимулює жовчоутворення у печінці самиць щурів, яке супроводжувалося достовірними змінами в динаміці холерезу. Естрон зумовлював різнонаправлені зміни у жовчнокислотному складі жовчі, які свідчать про посилення процесів кон'югації жовчних кислот з таурином і гліцином в печінці самиць щурів. У самців збільшувався біосинтез вільних і кон'югованих діоксихоланових жовчних кислот.

В гострих дослідах на щурах зареєстровано напругу кисню в паренхімі печінки, об'ємну швидкість секреції жовчі, концентрацію в ній жовчних ліпідів та визначено коефіцієнт споживання кисню печінкою. Показано, що введення L-аргініну у дозах, близьких до фізіологічної, посилює процеси тканинного дихання. Показано вплив цієї амінокислоти на спектр ліпідів жовчі щурів. Виявлені зміни лише частково опосередковані NO.

У гострих дослідах на наркотизованих щурах показано, що L-аргінін посилює киснезалежні синтетичні процеси у печінці, зокрема, пов'язані з мітохондріальними поліферментними системами біосинтезу жовчних кислот, одночасною активацією в гепатоцитах тканинного дихання. Напруження кисню в залозі при цьому не змінюється. Реалізація вказаних ефектів відбувається частково за участі оксиду азоту. Поряд з цим L-аргінін пригнічує холерез без залучення до реакції NO. Дозозалежність ефектів L-аргініну на вміст холатів у жовчі може свідчити про різний вплив амінокислоти на такі метаболічні перетворення жовчних кислот, як гідроксилювання та кон'югація.

Представлены результаты исследования изменений содержания отдельных аминокислот в слюне больных холециститом, хроническим панкреатитом (ХП) и реактивным гепатитом (РГ). С помощью бумажной хроматографии в пробах слюны, собранных натощак у 22 больных холециститом, ХП и РГ, и у 18 лиц, не страдающих указанными заболеваниями, определено содержание 12 отдельных фракций свободных аминокислот. Установлено, что при холецистите, ХП и РГ снижается содержание в слюне гистидина, таурина, аргинина, серина, аспарагиновой кислоты и глицина, но увеличивается концентрация глютаминовой кислоты, треонина, аланина, метионина, лейцина и триптофана. То есть, у больных холециститом, ХП и РГ происходят значительные изменения спектра свободных аминокислот слюны, что, в частности, указывает на изменение белкового и аминокислотного обмена. Выявлены существенные отличия в концентрации свободных аминокислот в слюне здоровых мужчин и женщин. Показано, что более значительные изменения концентрации свободных аминокислот происходят в слюне больных холециститом, ХП и РГ мужчин. Исследование аминокислотного состава слюны может предоставить ценную дополнительную информацию для разработки максимально эффективной тактики лечения комплекса указанных патологий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.136.2-642 + Е60*734.263-642

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

У біорідинах і секретах травних залоз організму людини та тварин присустні АМФ, АДФ, АТФ і продукти катаболізму пуринів. Можливо, що метаболіти енергетичного обміну в жовчі необхідні для забезпечення роботи екто-АТФ-аз каналікулярних мембранах гепатоцитів. Також рівень цих метаболітів у жовчі може бути пов'язаний з особливостями перебігу енергетичних процесів у клітинах печінки. Нами досліджено методом тонкошарової хроматографії зміни концентрації метаболітів катаболізму пуринів (гіпоксантину, ксантину, аденіну та сечової кислоти) у жовчі за дії фізіологічно активних речовин (корвітину, серотоніну, аміліну). Кількісну оцінку здійснювали прямою денсиметрією в ультрафіолетовому світлі за 260 нм. Виявлено, що корвітин (10 мг/кг, внутрішньопортально) викликає зростання в жовчі концентрації аденіну з одночасним зменшенням вмісту гіпоксантину та сечової кислоти. Серотонін (10 мкг/кг, внутрішньпортально) веде до підвищення рівня аденіну у жовчі щурів. Амілін (3 мг/кг, внутрішньпортально) підтримує на високому рівні у жовчі концентрацію ксантину, аденіну та сечової кислоти.

В биожидкостях и секретах пищеварительных желез организма человека и животных присуствуют АМФ, АДФ, АТФ и продукты катаболизма пуринов. Возможно, что метаболиты энергетического обмена в желчи необходимы для обеспечения работы экто-АТФ-аз каналикулярных мембранах гепатоцитов. Также уровень этих метаболитов в желчи может быть связан с особенностями энергетических процессов в клетках печени. Нами исследованы методом тонкослойной хроматографии изменения концентрации метаболитов катаболизма пуринов (гипоксантина, ксантина, аденина и мочевой кислоты) в желчи при воздействии физиологически активных веществ (корвитина, серотонина, амилина). Количественную оценку осуществляли прямой денсиметрией в ультрафиолетовом свете при 260 нм. Выявлено, что корвитин (10 мг/кг, внутрипортально) вызывает увеличение концентрации в желчи аденина с одновременным уменьшением содержания гипоксантина и мочевой кислоты. Серотонин (10 мкг/кг, внутрипортально) ведет к повышению уровня аденина в желчи крыс. Амилин (3 мг/кг, внутрипортально) поддерживает на высоком уровне в желчи концентрацию ксантина, аденина и мочевой кислоты.

У гострих дослідах на лабораторних щурах-самцях показано, що серотонін (10 мкг/кг) у разі внутрішньопортального введення посилює споживання кисню печінкою на 28,8 % (<$Eroman P~<<~0,001>) та знижує рівень напруження кисню в ній на 19,3 % (<$Eroman P~<<~0,001>). Дія його на тканинне дихання печінки реалізується через 5-HT2-рецептори, тому що попередня блокада їх кетансерином (3 мг/кг) призводить як до усунення впливу екзогенного серотоніну, так і до пригнічення дії ендогенного аутокоїда. Серотонін зменшує об'єм секретованої жовчі на 13,5 % (<$Eroman P~<<~0,05>), а також підвищує концентрацію кон'югованих жовчних кислот і зменшує вміст вільних холатів, що вказує на їх посилену кон'югацію з таурином і гліцином у клітинах печінки. Водночас цей біогенний амін не стимулює синтез первинних жовчних кислот. У разі його введення за умов блокади 5-HT2-рецепторів кетансерином швидкість секреції жовчі також знижується, але при цьому не проявляється стимулювальний вплив аутокоїда на кон'югацію жовчних кислот з таурином і гліцином та не зменшується вміст у жовчі вільних холатів.

Ранее проведенные исследования специфических компонентов желчи подтвердили влияние серотонина на концентрацию холатов и липидов в плазме крови животных. Однако исчерпывающая информация о влиянии серотонина на желчнокислотный состав желчи и ее физико-химические свойства отсутствует, что и обосновывает актуальность данной работы. С помощью метода тонкослойной хроматографии определяли концентрацию 6-ти фракций холатов в желчи крыс (самцы, 200 - 270 г, n = 14), собранной в острых опытах, и рассчитывали коэффициент конъюгации. Согласно результатам исследования достоверные изменения концентрации всех фракций желчных кислот наблюдались в первой же пробе после введения серотонина (10 мкг/кг массы тела), причем концентрация конъюгированных холатов возрастала, а свободных - снижалась по сравнению с исходным уровнем. Соответственно изменился и коэффициент конъюгации. Такие результаты могут быть связаны с влиянием серотонина на уровень активности ферментов конъюгации или транспортных систем мембран гепатоцитов. Повышение уровня конъюгированных желчных кислот в желчи крыс при воздействии серотонина способствует поддержанию ее коллоидного состояния и снижению литогенности, а также может указывать на опосредованный эффект данного аутокоида на детоксикационную функцию печени.

Increased production and/or decreased clearance of lipid in the liver inevitably results in hypertriglyceridemia, while their accumulation in the liver can lead to nonalcoholic fatty liver disease. Recent studies have shown that L-cysteine plays a generalized role in the regulation of lipid profile in serum and tissues. L-cysteine reduces total lipoprotein lipase activity and activities of the lipogenic enzymes, increases catabolism of lipids and subsequent excretion of metabolic by-products through the intestinal tract. However, the specific role of L-cysteine in bile lipids formation and secretion, and especially the molecular mechanism by which this amino acid acts, continues to be unknown. The aim of our research is to find out the dynamic of changes in concentrations of bile lipids under conditions of a single bolus administration of L-cysteine. All animal procedures have been approved by the Ethics Commission. The effect of L-cysteine (20 mg/kg) on bile lipid concentrations has been investigated in white laboratory outbred male rats weighing 250 - 300 g (n = 14), which have been kept in standard conditions in accredited vivarium. All animals have been anesthetized with an intraperitoneal injection of sodium thiopental (70 mg/kg) and operated to collect six samples of bile during 3 hours. After collection of the first sample animals have been treated by intraportal injection of L-cysteine at a dose of 20 mg/kg body weight. The rats in the control group have received physiological saline. 5 bile lipid fractions have been measured using the method of thin-layer chromatography: free cholesterol, phospholipids, сholesterol esters, fatty acids and triglycerides. The concentration of each lipid fraction in the solution has been calculated against the calibration curve of the standard solution. Our results indicate that administration of L-cysteine at a dose of 20 mg/kg body weight has decreased levels of all bile lipid fractions, especially free cholesterol level. Concentration of bile free cholesterol has reduced by 33,9 %, phospholipids decreased by 12,5 %, сholesterol esters - by 21,2 %, fatty acids and triglycerides - by 12,3 % and 18,5 % (p << 0,05) relative to baseline. Considering the data presented in this study, we suggest that effects of the investigated amino acid have been related to the regulatory activity of its metabolites. One mechanism by which L-cysteine may act is through its enzymatic breakdown to produce hydrogen sulphide (H2S), a gasotransmitter that regulates oxygen-dependent processes such as cholesterol synthesis. Also H2S can effect on ABCA1-mediated cholesterol efflux and cholesterol levels. That is why reduction of bile free cholesterol level could be related to up-regulation of ATP-binding cassette transporter A1 (ABCA1) and associated with it high-density lipoprotein formation or inhibiting of cholesterol synthesis. Another endogenic metabolite of L-cysteine is taurine, which reduces cellular free cholesterol level and enhance CYP7A1 expression to promote cholesterol conversion to bile acids. Thus, L-cysteine has decreased bile free cholesterol acting through taurine-mediated enhancement of lipid catabolism or H2S-mediated intensification of transport or inhibition of synthetic processes in hepatocytes.

Досліджено жовчнокислотний склад жовчі самців щурів, які знаходилися в умовах експериментального хронічного соціального стресу. Виявлено, що у стресованих тварин концентрація кон'югованих холатів у печінковому секреті значно знижувалась. Так вміст таурохолевої кислоти на 23,6 % був меншим від контролю, а дигідроксихоланових таурокон'югатів (таурохенодезоксихолевої і тауродезоксихолевої кислот) - на 18,9 - 23,14 %. Концентрація глікохолевої кислоти у жовчі самців-інтрудерів була на 32,9 - 51,3 % нижчою, а глікохенодезоксихолевої і глікодезоксихолевої кислот - на 33,8 - 55,7 %. Вміст вільної тригідроксихоланової холевої кислоти щурів також виявився нижчим на 33,7 - 48,2 % від контрольних значень, а вміст дигідроксихоланових хенодезоксихолевої і дезоксихолевої кислот підвищувався на 19,8 - 25 % порівняно з контролем. Найбільш значною відмінністю у жовчнокислотному спектрі жовчі за цих умов стала поява у печінковому секреті літохолевої й тауролітохолевої кислот, які відсутні у щурів контрольної групи. У разі стресу у печінці самців щурів пригнічуються процеси, що забезпечують синтез, біотрансформацію і транспорт жовчних кислот у жовч. Значення хронічного соціального стресу в розвитку порушень жовчоутворення та роль жовчних кислот як біологічно активних регуляторних сполук у виникненні й прогресуванні стресіндукованих патологій потребують грунтовних досліджень.

Досліджено ефекти флутаміду (25 мг/кг, інтрагастрально, щоденно впродовж 3 діб) на жовчосекреторну функцію печінки лабораторних щурів-самців у гострих дослідах in vivo та проаналізовано жовчнокислотний склад їх жовчі. Слід відзначити зниження об'ємної швидкості секреції жовчі, а також вмісту глікокон'югатів жовчних кислот у печінковому секреті під впливом блокатора андрогенових рецепторів. Так, концентрація тригідроксихоланової глікохолевої кислоти у жовчі самців щурів на яких впливав флутамід була на 16,3 і 34,5 % нижчою, ніж у пробах тварин контрольної групи. При цьому коефіцієнт кон'югації холатів, розрахований як загальне співвідношення коніюгованих жовчних кислот до вільних, не змінювався, а коефіцієнт гідроксилювання жовчних кислот виявився меншим від контролю на 10,1 %. Таким чином, флутамід виявив істотний пригнічувальний вплив на процеси кон'югації холатів із гліцином та транспорт глікоконіюгатів у жовч.