Показано, що у носіїв алелю D гена ангіотензин-перетворювального фементу, у порівнянні з гомозиготами II, антигіпертензивна ефективність еналаприлу більша, і поєднується у них з покращанням функції ендотелію на фоні лікування даним препаратом. Зіставлено інформативність різних показників судинної реактивності та виділено найбільш інформативні. Встановлено зв'язок вираженості антигіпертензивної дії еналаприлу у пацієнтів похилого віку з функціональним станом печінки, зокрема, динамікою активності мікросомального окиснення в печінці на фоні лікування даним препаратом. Надано можливість підвищення антигіпертензивної ефективності еналаприлу за додаткового використання гепатопротекторів.