Розглянуто актуальні питання ведення дітей з природженими вадами серця (ПВС) в доопераційному та віддаленому післяопераційному періодах. Охарактеризовано окремі нозоологічні форми ПВС. Увагу приділено особливостям діагностики та можливим проблемам перебігу ПВС у новонароджених і дітей раннього віку. Наведено інформацію про синдроми артеріальної гіпоксемії та серцевої недостатності, легеневу гіпертензію, інфекційний ендокардит.

Рассмотрены актуальные вопросы ведения детей с врожденными пороками сердца (ВПС) в дооперационном и отдаленном послеоперационном периодах. Охарактеризованы отдельные нозоологические формы ВПС. Уделено внимание особенностям диагностики и возможным проблемам протекания ВПС у новорожденных и детей раннего возраста. Дана информация о синдромах артериальной гипоксемии и сердечной недостаточности, легочной гипертензии, инфекционном эндокардите.

Увагу приділено актуальним питанням діагностики та спостереження вроджених вад серця у новонароджених. Представлено алгоритми діагностики вроджених вад серця, що найчастіше зустрічаються у практичній діяльності лікаря-неонатолога, дитячого реаніматолога, педіатра, кардіолога. Відокремлено дуктус-залежні та дуктус-незалежні вади серця. Визначено критерії гемодинамічної значущості відкритої артеріальної протоки та протипоказання на проведення кисневої терапії у разі критичних вад серця.

Розглянуто сучасні принципи діагностики лікування бронхолегеневої дисплазії у дітей, засновані на сучасних рекомендаціях Американського торакального й Європейського респіраторного товариств і має на меті надати організаційну основу для оптимального менеджменту пацієнтів. У сучасній світовій літературі бронхолегенева дисплазія розглядається як дифузне паренхіматозне захворювання легень, характерне для недоношених дітей, які потребували штучної вентиляції легень і кисневої терапії гострої дихальної недостатності в неонатальному періоді. Форму та ступінь тяжкості бронхолегеневої дисплазії визначають за загальною тривалістю киснезалежності та гестаційним віком. У немовлят захворювання може мати перебіг із респіраторною дисфункцією, дихальною недостатністю, астмаподібним синдромом, підвищеною сприятливістю до впливу респіраторних інфекцій, тютюнового диму, полютантів. Деякі діти мають знижену толерантність до фізичного навантаження з гіперчутливістю до гіпоксії; 25 - 37 % пацієнтів мають легеневу артеріальну гіпертензію. Наведено основні скарги дітей із бронхолегеневою дисплазією, особливості анамнезу захворювання та життя; акцентовано питання, на які слід звернути увагу при уточненні анамнезу життя і хвороби у батьків дитини. Сучасний моніторинг перебігу захворювання включає огляд, аналіз лабораторних та інструментальних даних. Слабку силу рекомендації має оцінка результатів фібробронхоскопії та бодиплетизмографії. При лікуванні дитини з бронхолегеневою дисплазією слід звернути увагу на усунення гіпоксії, оптимізацію нутритивного статусу, визначення наявності відкритої артеріальної протоки, її гемодинамічної значущості та необхідності лікування; специфічну медикаментозну терапію легеневої гіпертензії. Наведено графік спостереження за дитиною з бронхолегеневою дисплазією та показання до госпіталізації хворого, що доцільно використати у практичній діяльності педіатрів, сімейних лікарів, дитячих пульмонологів.

Наведено спостереження за 98 дітьми з природженими вадами серця зі збагаченням малого кола кровообігу, котрим поряд з традиційним клініко-інструментальним обстеженням визначено плазмову концентрацію тропоніну і з метою діагностики пошкодження міокарда.

Наведено сучасні дані з питань діагностики неонатальних аритмій, висвітлено поширеність, механізми формування, діагностику та лікування одного з варіантів порушення ритму серця - тріпотіння передсердь. Оприлюднено клінічне спостереження щодо діагностики та лікування тріпотіння передсердь у новонародженого в ранньому неонатальному періоді.

Мета роботи - дослідити особливості психологічного статусу у дітей із бронхолегеневою патологією. Порівняно рівень психічної напруги (за результатами анкетування Beck Youth) у дітей із гострими бронхолегеневими захворюваннями (1 група) та з бронхіальною астмою (БА) (2 група). Більшість дітей у 2-й групі (84,0 +- 5,0 %) характеризувалися психосоматичною дезорієнтацією та нестійкістю до стресу; водночас у 1-й групі виявлено 28,5 +- 3,8 % пацієнтів із порушенням психоемоційного стану. Середній рівень тривожності спостерігався у 40,0 +- 3,0 % пацієнтів 2-ї групи та у 14,3 +- 2,7 % хворих 1-ї групи. Високий рівень тривожності спостерігався у 32,0 +- 4,5 % дітей 2-ї групи та у 9,5 +- 2,6 % 1-ї групи. Занижену самооцінку виявлено у 64,0 +- 5,5 % дітей 2-ї групи, у 1-й групі дітей із заниженою самооцінкою не було; нормальну самооцінку виявлено у 28,0 +- 2,5 і 71,4 +- 3,1 % відповідно, високу - у 8,0 +- 1,5 та у 28,6 +- 4,2 % відповідно. У 12 +- 1,5 % дітей 2-ї групи спостерігалися ознаки депресії. Зроблено висновки, що психоемоційний стан у пацієнтів, хворих на БА, характеризувався підвищенням рівня тривожності та переважно заниженою самооцінкою у порівнянні з групою дітей із гострою бронхолегеневою патологією. Виявлені особливості обгрунтовують доцільність проведення оцінки психологічного стану на всіх етапах роботи з дітьми, які мають хронічні захворювання органів дихання.

Мета роботи - вивчити особливості ураження серцево-судинної системи як маркерів кардіоваскулярного ризику на тлі цукрового діабету (ЦД) 1 типу в дітей раннього віку. Обстежено 17 дітей з уперше виявленим ЦД 1 типу. Середній вік дітей першого року життя становив (6,5 +- 1,6) міс, середній вік дітей старше за 1 рік - (3,5 +- 1,4) року. Хворих обстежено з оцінкою анамнестичних, інструментальних параметрів та з визначенням рівня глікемії. У дітей раннього віку із ЦД 1 типу частіше за інші ЕКГ-феномени реєструють порушення процесів реполяризації (p << 0,05). У 29,3 % дітей, переважно 2-х років життя, зареєстровано подовження QTc ((0,40 - 0,47) мс), з них в 1-ї (5,9 %) дитини QTc становив 0,47 мс (p << 0,05). Значущу різницю відхилень від медіани встановлено між показниками інтервалу QRS у дітей першого року життя ((76,25 +- 3,86) мс), у дітей старше 4-х років показники схильні до вищої нормативної межі - (85,9 +- 3,22) мс, на відміну від дітей у вікових межах 1 - 2 роки і 3 - 4 роки, у яких показники коливалися в межах вікової норми, що можна розглядати як уповільнення внутрішньошлуночкової провідності на тлі метаболічних розладів. Усі встановлені відхилення в дітей зареєстровано без специфічних скарг. Висновки: встановлено асоціативний зв'язок між подовженням інтервалу QRS, коригованого інтервалу QT, тенденцією до брадикардії у сукупності з порушенням реполяризації та зниженням вольтажу ЕКГ, які доцільно розглядати як предиктори метаболічної кардіоміопатїі в дітей без фонової кардіальної патології з дебютом ЦД 1 типу.

Наведено сучасні дані літератури про перебіг природжених вад серця зі збагаченням малого кола кровообігу у дітей. Наведено особисті спостереження 197 пацієнтів із септальними дефектами, яким досліджено функціональний стан міокарда і проведено клініко-інструментальні зіставлення до і після оперативної корекції з метою ранньої діагностики міокардіальної дисфункції та оптимізації заходів індивідуальної реабілітації.

Лікарняна (ЛП) і вентилятор-асоційована (ВАП) пневмонія - часта причина захворюваності і смертності дітей різних вікових груп, незважаючи на поліпшені сучасні умови респіраторної підтримки, широкий спектр антибактеріальної терапії (АБТ), можливості профілактики захворювання. Пневмонія, асоційована з медичним доглядом, має схожий із ЛП перебіг і включає епізод пневмонії у пацієнтів, які були госпіталізовані на термін >= 2 діб протягом останніх 90 діб, проживають у медичних установах, де потрібен постійний догляд, отримували внутрішньовенну терапію та/або хіміотерапію протягом останніх 30 діб, відвідували палату гемодіалізу. Мета роботи - зменшення ускладнень і смертності дітей із пневмонією, асоційованою з медичним доглядом, ЛП і ВАП шляхом ознайомлення дитячих пульмонологів, лікарів інтенсивної терапії, хірургів із сучасними рекомендаціями щодо діагностики та лікування. Вивчено та проаналізовано рекомендації щодо принципів лікування пневмонії, асоційованої з медичним доглядом, ЛП і ВАП і синтезовано сучасні уявлення щодо пацієнтів дитячого віку. Робота грунтується на доказовій базі, сила та ступінь доказовості визначені в кожній рекомендації з менеджменту пацієнтів. Сучасна діагностика ЛП ураховує терміни виникнення захворювання. У дітей із пізньою ЛП має місце висока частота мультирезистентної флори, у зв'язку з цим частіше обирається комбінована терапія. Дітям із раннью ЛП призначають монотерапію антибіотиками. Більшість принципів АБТ ЛП належать до пневмонії, асоційованої з медичним доглядом. Етіологія ВАП пов'язана з аспірацією збудників з ротоглотки та з місць навколо ендотрахеальної манжети, що визначає перевагу неінвазивних методів вентиляції над механічною. Наведено алгоритм діагностики пневмонії, асоційованої з медичним доглядом, ЛП і ВАП і диференційований підхід до антибактеріального лікування хворого.

Пневмонія залишається найбільш частою причиною смерті дітей перших п'яти років, незважаючи на зменшення частоти захворювання протягом останніх 20 років. Мета роботи - зменшення ускладнень і смертності дітей із позалікарняною пневмонією (ПЛП) шляхом ознайомлення як лікарів первинної ланки, так і вузьких фахівців із сучасними світовими рекомендаціями щодо тактики ведення даного захворювання. Обговорено питання лікування, діагностики, антимікробної терапії, хірургічного лікування. Вибір емпіричної терапії ПЛП залежить від наявності у дитини вакцинації пневмококовою вакциною, вакциною проти Haemophilus influenzae тип b і коклюшу та пасивної імунізації від респіраторної синдикальної вірусної інфекції. Рекомендовано проведення експрес-діагностики вірусу грипу та інших респіраторних вірусів. Інструментальна діагностика ПЛП обов'язково включає пульсоксиметрію та рентгенографію органів грудної клітки в прямій і латеральній проекціях. Наведено схеми антибактеріальної терапії ППЛ та терапії вірусної інфекції, викликаної вірусом грипу; рекомендовано препарати, дозування та схеми призначення залежно від маси тіла та віку дитини. Показано критерії ефективності та тривалості лікування ПЛП, виписки із стаціонару; надано інформацію щодо діагностики і лікування легеневих ускладнень пневмонії. Профілактика ПЛП включає вакцинацію з метою запобігання розвитку пневмонії та її ускладнень.

Проведено аналіз анамнезу у 116-ти недоношених дітей, з яких у 74-х виявлено нову форму бронхолегеневої дисплазії. У процесі аналізу встановлено, що предикторами формування нової форми бронхолегеневої дисплазії є стан вагітної, що супроводжується гіпоксією (загроза зриву протягом всієї вагітності, фетоплацентарна недостатність, гіпотонія у вагітної, анемія) або інфекційним запаленням (IgG до уреаплазми у вагітної, хоріоамніоніт, багатоводдя).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-3 + Р733.628.063

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Вегетативні неврози (вегетативна дистонія) і вегетативна дисфункція у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 35 дітей з цукровим діабетом I типу: 1 група (n = 15) - діти з нормоальбумінурією; II група (n = 20) - пацієнти с мікроальбумінурією. Визначено основні ехографічні ознаки структурно-тканинних змін нирок у разі діабетичного ураження. Доведено, що дітям з цукровим діабетом I типу та нормоальбумінурією необхідно разом з контролем HbA1c, рівня мікроальбуміну сечі та швидкості клубочкової фільтрації регулярно проводити ультразвукове дослідження нирок для виявлення ендоскопічних ознак формування діабетичної нефропатії. Показано, що у разі діабетичної нефропатії найбільш характерними стають ультразвукові ознаки фіброзно-склеротичних змін у нирках.

Обстежено 20 пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) I типу з діабетичною нефропатією (ДН) у стадії мікроальбумінурії та 64 практично здорових дітей. Виміряно основні ехографічні розміри нирок і за допомогою формул розраховано об'ємні параметри та пропорції. З'ясовано, що ДН у стадії мікроальбумінурії супроводжується ремоделюванням нирок. Гіпертрофія паренхіми формується за диспропорційним типом - за незмінного загального об'єму нирки за рахунок зменшення об'єму мискової системи. Доведено, що ультразвукові морфометричні об'ємні параметри у дітей, хворих на ЦД I типу, можна використовувати для визначення наявності структурно-тканинних змін і спостереження за динамікою діабетичного ураження нирок.

Обследовано 42 ребенка с хроническим заболеванием почек I стадии (I группа - 16 детей с хроническим гломерулонефритом (ХГН); II группа - 14 пациентов с единственной почкой; III группа - 12 больных с диабетической болезнью почек) и 64 практически здоровых ребенка. Определены основные эхографические размеры почек и при помощи формул рассчитаны объемные параметры и пропорции. У пациентов с ХГН вне периода обострения морфометрия почек существенно не изменялась в сравнении с группой контроля. У детей с единственной почкой и диабетической болезнью почек I стадии хроническое заболевание почек сопровождается ремоделированием почек. Гипертрофия паренхимы формируется у детей с единственной почкой по пропорциональному типу, с одновременным увеличением всех почечных объемных параметров, а у детей с диабетической болезнью почек - по диспропорциональному типу, при неизменном общем объеме почки за счет уменьшения объема лоханочной системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202-5

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.201.1-1 + Р733.514

Рубрики:

Бронхіти у дітей

Інфекційні хвороби у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-25 + Р412.201.1-25

Рубрики:

Пневмонія

Бронхіти

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості функціонального стану шлунково-кишкового тракту в дітей із бронхолегеневою дисплазією (БЛД). Показано, що діти із БЛД мають значно нижчі показники фізичного розвитку, ніж практично здорові діти. Встановлено залежність між гіпопротеїнемією сироватки крові та патологічними змінами в копрограмі дітей із БЛД, що повинно враховуватися під час клінічного менеджменту даного контингенту дітей.

Вивчено перебіг обструктивного бронхіту в дітей раннього віку з бронхолегеневою дисплазією. Виявлено особливості морфологічного стану слизової оболонки гортані хворих, які впливають на запальний процес дихальних шляхів, а також можуть бути предикторами формування в подальшому склеротичних змін.