Індекс рубрикатора НБУВ: Р259.2р3-31

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты изучения метаболизма оксида азота в сыворотке крови и ротовой жидкости у пациентов генерализованным пародонтитом с сочетанной кардиоваскулярной патологией. Показана возможность получения хорошего терапевтического эффекта при лечении этой категории больных путем включения в схему комплексного лечения препарата - "Тивортин аспартат", механизм действия которого направлен на купирование воспаления с устранением эндотелиальной дисфункции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р259.2р3-34

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р259.2р3

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасні уявлення про апоптотичний процес у переживаючих і гинучих клітинах, а також молекулярні механізми ініціації та розвитку клітинного суіциду, що підтверджують припущення про те, що програмована загибель клітини не обмежується тільки апоптозом і що клітини можуть використовувати інші шляхи (в т. ч. - аутофагічний) активації механізму самоушкодження. Підвищена лізосомальна та фагоцитарна активність у клітинах міокарда без типових ознак апоптотично змінених ядер зумовлює процес деструкції цитоплазми на початкових етапах клітинного суіциду. Очевидно, самоконтрольований процес протеолізу цитоплазми кардіоміоцитів спочатку не пов'язаний з аналогічними змінами ядра, проте пізніше супроводжує апоптоз у серцевому м'язі у процесі ремоделювання гіпертрофованого міокарда. Сучасні програми лікування (медикаментозні, немедикаментозні, нутрицевтичні та ін.) дозволяють оптимізувати контроль розвитку апоптозу кардіоміоцитів і процесу ремоделювання міокарда.

Проведенные исследования свидетельствуют о некотором ухудшении гомогенности возбуждения предсердий и желудочков у практически здоровых людей старших возрастных груп. У больных ишемической болезнью сердца (ИБС) отмечены существенные отличия от здоровых в значениях магнитокардиографических показателей возбуждения различных участков миокарда. При этом степень негомогенности возбуждения предсердий была большей при наличии у больных пароксизмов фибрилляций предсердий. Предложен новый критерий (дельта RT) для выделения среди обследованных лиц с низкой вероятностью ИБС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-43р3-34

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты исследования желудочной секреции у практически здоровых молодых людей (8 человек) и людей пожилого возраста с физиологическим типом старения (13 человек). Выявлены обратная зависимость кислотопродукции и ферментативной активности желудочного сока от возраста, а также повышение с возрастом секреции гликопротеидов у практически здоровых людей пожилого возраста как в базальных условиях, так и после стимуляции пентагастрином. Вместе с тем на фоне стимуляции желудочной секреции пентагастрином обнаружено сохранение функциональных резервов продукции соляной кислоты и ферментативной активности желудочного секрета.

Виявлено особливості вікових змін андрогенної забезпеченості у чоловіків, хворих на цукровий діабет ІІ-го типу, залежно від чутливості до інсуліну. Встановлено, що концентрація загального тестостерону та індекс вільного тестостерону у хворих з інсулінорезистентністю нижчі, ніж у здорових чоловіків та хворих з непорушеною чутливістю до інсуліну. Вміст тестостерон-естрадіолзв'язувального глобуліну у здорових людей та хворих з нормальною чутливістю до інсуліну з віком має тенденцію до підвищення. Чоловікам старшого віку, хворим на цукровий діабет з інсулінорезистентністю, може бути доцільним проведення замісної терапії препаратами тестостерону.

В исследовании определена возможность применения метода дисперсионного картирования электрокардиограммы для выявления сердечно-сосудистых заболеваний в ходе профилактических осмотров. Проведение скрининга с использованием этого метода позволило в 93 % случаев выявить больных с повреждением миокарда, причем в 15 % случаев - скрыто протекающую патологию сердечно-сосудистой системы (ишемическую болезнь сердца, артериальную гипертензию и желудочковую экстрасистолию) у лиц с нормальной электрокардиограммой и без клинической манифестации.

Розкрито сучасні погляди на психічні розлади в похилому віці (ПВ). Висвітлено організаційні аспекти надання медико-соціальної допомоги людям ПВ з вадами психічного здоров'я. Проаналізовано демографічні зміни в сучасному суспільстві. Розглянуто психологічні особливості людей ПВ, а також загальні принципи їх лікування та реабілітації. Подано інформацію про класифікацію деменцій ПВ, патогенез і фактори ризику хвороби Альцгеймера, діагностичні критерії судинної деменції, генез післяінсультної депресії, параноїдні стани у людей ПВ. Наведено концептуальну модель організації психіатричної допомоги за умов старіння населення України та реформування медичної галузі.

Наведено сучасні дані про особливості артеріальної гіпертензії (АГ) в осіб старших вікових груп. З'ясовано значну поширеність цього стану у літніх людей, розглянуто вікові особливості впливу високого артеріального тиску на органи-мішені, а також вікові зміни серцево-судинної системи, які створюють передумови для підвищення АТ з віком.

Надано рекомендації з ведення літніх хворих з артеріальною гіпертензією. На підставі аналізу сучасних гайдлайнів, досліджень і клінічних спостережень фахівців наведено рекомендації з лікування хворих похилого віку з різними факторами ризику і супутньою патологією.

Хронічні закрепи є актуальною та багатогранною проблемою в геронтологічній практиці і заслуговують на більш грунтовний підхід до діагностики та лікування, беручи до уваги особливості геронтологічного контингенту хворих. Наведено дані щодо основних причин виникнення закрепів у людей похилого віку, а також сучасні класифікації цієї патології та запропоновано шляхи оптимізації лікування даної категорії пацієнтів.

Зазначено, що попри численні експериментальні та клінічні дослідження, значення магнітокардіографії (МКГ) для клінічної практики чітко не визначено. В огляді продемонстровано переваги МКГ у порівнянні з іншими методами вивчення етапних змін функціонального стану міокарда у разі ішемії та інших уражень серця. Розглянуто причини повільного запровадження МКГ у клінічну практику та перспективи подальшого удосконалення, використання під час ішемічної хвороби серця, аритміях та інших ураженнях серця.

На сьогоднішній день, маючи величезний арсенал ефективних лікувальних засобів, необхідно підтримання мотиваційного впливу на пацієнтів з метою посилення прихильності їх до лікувального процесу. Мета роботи - визначення ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ) у поєднанні зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) у хворих коморбідністю з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) за різної прихильності до лікування шляхом оцінки клінічної симптоматики ГЕРХ та показників артеріального тиску (АТ) під впливом поєднаної терапії. Обстежено 37 осіб з АГ та ІХС на фоні не ерозивної рефлюксної хвороби (НЕРХ). Шкала оцінки прихильності до лікування D. Morisky, опитувальника GerdQ, візуальна аналогова шкала (ВАШ) оцінки виразності больового синдрому в грудній кліці, добове моніторування АТ з визначенням характеристик варіабельності ритму серця (ВРС), ЕГДС. Застосування ініціальних немедикаментозних засобів корекції клінічних проявів НЕРХ у пацієнтів з високою прихильністю до лікування призвели до рідшого виявлення частих симптомів печії з 50,0 % до 30,0 % (p << 0,05) та повної ліквідації симптомів печії у 35 % (p << 0,001) хворих, збільшення пацієнтів з відсутністю симптомів нічної печії з 20,0 до 45,0 % (p << 0,05). Результати 12-тижневого застосування поєднаної терапії у пацієнтів з НЕРХ були кращими за високої прихильності ніж за низької прихильності до лікування стосовно симптомів частої відрижки їжею (5,0 % проти 11,8 % відповідно; p << 0,05) та щодо частого болю у верхній частині живота (0 проти 5,0 %; p << 0,05). Повна відсутність больового синдрому в грудній клітці після 12-тижневого лікування мали 13 (92,8 %) пацієнтів з високою прихильністю проти 6 (60,0 %) пацієнтів з низькою прихильністю до лікування (p << 0,05). Після курсового лікування пацієнти з високою прихильністю до лікування продемонстрували менше навантаження високим АТ протягом доби як САТ ( Чі САТ 43,09і 3,32 проти 45,12і 2,26 у хворих з низькою прихильністю до лікування;p 0,01), так і ДАТ в денний період часу (ЧІ ДАТ 24,12 +- 2,16 проти 26,21 +- 1,86; p << 0,05). Крім того, за високої прихильності до лікування пацієнти мали менші показники варіабельності САТ як в денний період, так і за добу в цілому (14,18 +- 0,36 та 14,80 +- 0,32) проти (15,12 +- 0,40 та 15,42 +- 0,36; p << 0,01).

Фрагментація передсердного збудження та внутрішньопередсердного проведення є важливими прогностичними електрофізіологічними показниками можливості виникнення пароксизмів фібриляції передсердь (ФП). Виявлено магніто-кардіографічні (МКГ) критерії порушень передсердного збудження у пацієнтів з пароксизмами ФП, а також вивчено особливість МКГ показників у практично здорових залежно від наявності у них пізніх потенціалів передсердь за даними сигнал-усередненої ЕКГ. Обстежено 53 здорові особи віком 20 - 65 років та 15 хворих на ІХС з пароксизмами ФП (обстеження на синусовому ритмі). У хворих з пароксизмами ФП у порівнянні зі здоровими виявлені суттєві відмінності МКГ показників збудження передсердь. Так, протягом зубця P, його другої половини та останніх 20 мс у хворих відзначали менший ступінь відмінності першої та останньої еквііндукційної карти інтервалів, більший ступінь схожості з ними поточної карти в момент, коли коефіцієнти кореляції збігаються. Також відзначено збільшення кількості екстремумів у кінці зубця P і за 20 мс до цього. Наявність пізніх потенціалів передсердь у здорових супроводжується МКГ ознаками зниження гомогенності збудження передсердь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р259.2р3-31 + С40(4УКР)

Рубрики:

Соціальна робота

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу вікових фізіологічних змін органів і систем викладено особливості фармакокінетики та фармакодинаміки ліків у пізньому онтогенезі, небажані їх ефекти в разі різної поєднаної патології. Досвід лікування хворих на артеріальну гіпертензію у віці 40 - 90 років свідчить про зменшення ефективності монотерапії під час старіння та збільшення кількості побічних явищ антигіпертензивних препаратів. Запропоновано загальні рекомендації щодо призначення антигіпертензивної терапії в похилому та старечому віці.