Розкрито сучасні погляди на психічні розлади в похилому віці (ПВ). Висвітлено організаційні аспекти надання медико-соціальної допомоги людям ПВ з вадами психічного здоров'я. Проаналізовано демографічні зміни в сучасному суспільстві. Розглянуто психологічні особливості людей ПВ, а також загальні принципи їх лікування та реабілітації. Подано інформацію про класифікацію деменцій ПВ, патогенез і фактори ризику хвороби Альцгеймера, діагностичні критерії судинної деменції, генез післяінсультної депресії, параноїдні стани у людей ПВ. Наведено концептуальну модель організації психіатричної допомоги за умов старіння населення України та реформування медичної галузі.

По результатам обследования 41-го больного с различными вариантами острого коронарного синдрома (ОКС) определены параметры первого отведения ЭКГ на фазовой плоскости (прежде всего показателя <$E beta sub T>, отражающего симметрию зубца T). Установлено, что у 37-ми (90 %) из 41-го больного изменения симметрии зубца T на фазовой плоскости коррелировали с клиническим течением и лабораторными показателями: у больных с положительным результатом лечения ОКС симметрия зубца T уменьшилась, а у больных с неблагоприятным течением заболевания оставалась неизменной или увеличивалась. Это может быть прогностическим признаком течения ОКС.

Представлены результаты исследования желудочной секреции у практически здоровых молодых людей (8 человек) и людей пожилого возраста с физиологическим типом старения (13 человек). Выявлены обратная зависимость кислотопродукции и ферментативной активности желудочного сока от возраста, а также повышение с возрастом секреции гликопротеидов у практически здоровых людей пожилого возраста как в базальных условиях, так и после стимуляции пентагастрином. Вместе с тем на фоне стимуляции желудочной секреции пентагастрином обнаружено сохранение функциональных резервов продукции соляной кислоты и ферментативной активности желудочного секрета.

Соціологічно досліджено стан надання медичної допомоги населенню літнього віку в усіх регіонах України (24 областях, АР Крим, м. Київ і Севастополь), що дозволило виявити недостатню геріатричну спрямованість у діяльності лікувально-профілактичних закладів, а також повільний розвиток мережі геріатричних закладів. Це вказує на необхідність розробки стандартів надання допомоги літнім людям на усіх рівнях медико-санітарної допомоги та підвищення рівня геріатричної підготовки медичних і соціальних працівників.

Фрагментація передсердного збудження та внутрішньопередсердного проведення є важливими прогностичними електрофізіологічними показниками можливості виникнення пароксизмів фібриляції передсердь (ФП). Виявлено магніто-кардіографічні (МКГ) критерії порушень передсердного збудження у пацієнтів з пароксизмами ФП, а також вивчено особливість МКГ показників у практично здорових залежно від наявності у них пізніх потенціалів передсердь за даними сигнал-усередненої ЕКГ. Обстежено 53 здорові особи віком 20 - 65 років та 15 хворих на ІХС з пароксизмами ФП (обстеження на синусовому ритмі). У хворих з пароксизмами ФП у порівнянні зі здоровими виявлені суттєві відмінності МКГ показників збудження передсердь. Так, протягом зубця P, його другої половини та останніх 20 мс у хворих відзначали менший ступінь відмінності першої та останньої еквііндукційної карти інтервалів, більший ступінь схожості з ними поточної карти в момент, коли коефіцієнти кореляції збігаються. Також відзначено збільшення кількості екстремумів у кінці зубця P і за 20 мс до цього. Наявність пізніх потенціалів передсердь у здорових супроводжується МКГ ознаками зниження гомогенності збудження передсердь.

Зазначено, що попри численні експериментальні та клінічні дослідження, значення магнітокардіографії (МКГ) для клінічної практики чітко не визначено. В огляді продемонстровано переваги МКГ у порівнянні з іншими методами вивчення етапних змін функціонального стану міокарда у разі ішемії та інших уражень серця. Розглянуто причини повільного запровадження МКГ у клінічну практику та перспективи подальшого удосконалення, використання під час ішемічної хвороби серця, аритміях та інших ураженнях серця.

Проведенные исследования свидетельствуют о некотором ухудшении гомогенности возбуждения предсердий и желудочков у практически здоровых людей старших возрастных груп. У больных ишемической болезнью сердца (ИБС) отмечены существенные отличия от здоровых в значениях магнитокардиографических показателей возбуждения различных участков миокарда. При этом степень негомогенности возбуждения предсердий была большей при наличии у больных пароксизмов фибрилляций предсердий. Предложен новый критерий (дельта RT) для выделения среди обследованных лиц с низкой вероятностью ИБС.

Хронічні закрепи є актуальною та багатогранною проблемою в геронтологічній практиці і заслуговують на більш грунтовний підхід до діагностики та лікування, беручи до уваги особливості геронтологічного контингенту хворих. Наведено дані щодо основних причин виникнення закрепів у людей похилого віку, а також сучасні класифікації цієї патології та запропоновано шляхи оптимізації лікування даної категорії пацієнтів.

Надано рекомендації з ведення літніх хворих з артеріальною гіпертензією. На підставі аналізу сучасних гайдлайнів, досліджень і клінічних спостережень фахівців наведено рекомендації з лікування хворих похилого віку з різними факторами ризику і супутньою патологією.

На сьогоднішній день, маючи величезний арсенал ефективних лікувальних засобів, необхідно підтримання мотиваційного впливу на пацієнтів з метою посилення прихильності їх до лікувального процесу. Мета роботи - визначення ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ) у поєднанні зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) у хворих коморбідністю з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) за різної прихильності до лікування шляхом оцінки клінічної симптоматики ГЕРХ та показників артеріального тиску (АТ) під впливом поєднаної терапії. Обстежено 37 осіб з АГ та ІХС на фоні не ерозивної рефлюксної хвороби (НЕРХ). Шкала оцінки прихильності до лікування D. Morisky, опитувальника GerdQ, візуальна аналогова шкала (ВАШ) оцінки виразності больового синдрому в грудній кліці, добове моніторування АТ з визначенням характеристик варіабельності ритму серця (ВРС), ЕГДС. Застосування ініціальних немедикаментозних засобів корекції клінічних проявів НЕРХ у пацієнтів з високою прихильністю до лікування призвели до рідшого виявлення частих симптомів печії з 50,0 % до 30,0 % (p << 0,05) та повної ліквідації симптомів печії у 35 % (p << 0,001) хворих, збільшення пацієнтів з відсутністю симптомів нічної печії з 20,0 до 45,0 % (p << 0,05). Результати 12-тижневого застосування поєднаної терапії у пацієнтів з НЕРХ були кращими за високої прихильності ніж за низької прихильності до лікування стосовно симптомів частої відрижки їжею (5,0 % проти 11,8 % відповідно; p << 0,05) та щодо частого болю у верхній частині живота (0 проти 5,0 %; p << 0,05). Повна відсутність больового синдрому в грудній клітці після 12-тижневого лікування мали 13 (92,8 %) пацієнтів з високою прихильністю проти 6 (60,0 %) пацієнтів з низькою прихильністю до лікування (p << 0,05). Після курсового лікування пацієнти з високою прихильністю до лікування продемонстрували менше навантаження високим АТ протягом доби як САТ ( Чі САТ 43,09і 3,32 проти 45,12і 2,26 у хворих з низькою прихильністю до лікування;p 0,01), так і ДАТ в денний період часу (ЧІ ДАТ 24,12 +- 2,16 проти 26,21 +- 1,86; p << 0,05). Крім того, за високої прихильності до лікування пацієнти мали менші показники варіабельності САТ як в денний період, так і за добу в цілому (14,18 +- 0,36 та 14,80 +- 0,32) проти (15,12 +- 0,40 та 15,42 +- 0,36; p << 0,01).

Представлены результаты изучения метаболизма оксида азота в сыворотке крови и ротовой жидкости у пациентов генерализованным пародонтитом с сочетанной кардиоваскулярной патологией. Показана возможность получения хорошего терапевтического эффекта при лечении этой категории больных путем включения в схему комплексного лечения препарата - "Тивортин аспартат", механизм действия которого направлен на купирование воспаления с устранением эндотелиальной дисфункции.

Наведено сучасні дані про особливості артеріальної гіпертензії (АГ) в осіб старших вікових груп. З'ясовано значну поширеність цього стану у літніх людей, розглянуто вікові особливості впливу високого артеріального тиску на органи-мішені, а також вікові зміни серцево-судинної системи, які створюють передумови для підвищення АТ з віком.

В исследовании определена возможность применения метода дисперсионного картирования электрокардиограммы для выявления сердечно-сосудистых заболеваний в ходе профилактических осмотров. Проведение скрининга с использованием этого метода позволило в 93 % случаев выявить больных с повреждением миокарда, причем в 15 % случаев - скрыто протекающую патологию сердечно-сосудистой системы (ишемическую болезнь сердца, артериальную гипертензию и желудочковую экстрасистолию) у лиц с нормальной электрокардиограммой и без клинической манифестации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю9с1/8

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-52

Рубрики:

Холецистити та ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-52

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу вікових фізіологічних змін органів і систем викладено особливості фармакокінетики та фармакодинаміки ліків у пізньому онтогенезі, небажані їх ефекти в разі різної поєднаної патології. Досвід лікування хворих на артеріальну гіпертензію у віці 40 - 90 років свідчить про зменшення ефективності монотерапії під час старіння та збільшення кількості побічних явищ антигіпертензивних препаратів. Запропоновано загальні рекомендації щодо призначення антигіпертензивної терапії в похилому та старечому віці.

Показано можливості фрагменту інформаційної технології реєстрації та аналізу магнітного поля серця для діагностики порушень ритму та ішемічної хвороби серця.

Проаналізовано сучасні уявлення про апоптотичний процес у переживаючих і гинучих клітинах, а також молекулярні механізми ініціації та розвитку клітинного суіциду, що підтверджують припущення про те, що програмована загибель клітини не обмежується тільки апоптозом і що клітини можуть використовувати інші шляхи (в т. ч. - аутофагічний) активації механізму самоушкодження. Підвищена лізосомальна та фагоцитарна активність у клітинах міокарда без типових ознак апоптотично змінених ядер зумовлює процес деструкції цитоплазми на початкових етапах клітинного суіциду. Очевидно, самоконтрольований процес протеолізу цитоплазми кардіоміоцитів спочатку не пов'язаний з аналогічними змінами ядра, проте пізніше супроводжує апоптоз у серцевому м'язі у процесі ремоделювання гіпертрофованого міокарда. Сучасні програми лікування (медикаментозні, немедикаментозні, нутрицевтичні та ін.) дозволяють оптимізувати контроль розвитку апоптозу кардіоміоцитів і процесу ремоделювання міокарда.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-52

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ