Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр346)4-2

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж14441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)46-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж14441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Реконструйовано правові та майнові аспекти становища жінки-шляхтянки на Волині другої половини XVI - початку XVII ст., зважаючи на різницю між нормативними моделями поведінки та практикою повсякденного життя. Залежно від становища жінки (дівчини, дружини, вдови) розглянуто її матеріальне забезпечення з урахуванням чинників, які істотно коригували правові приписи: проаналізовано проблему дієздатності жінки. Досліджено місце жінки у внутрішньосімейній та позародинній сфері, неформальні можливості участі жінки у системі владної ієрархії соціуму. Висвітлено особливості інституту опіки на Волині та рамки опікунських повноважень вдови, важливість різних соціальних груп, які забезпечили сприятливе мікросередовище для особи. Охарактеризовано позицію жінки як соціального капіталу для шляхетського середовища.

На прикладі шляхетських наїздів проаналізовано проблеми, що постають перед дослідником, основним джерелом для якого є продукція судових установ. Наїзди, що до сьогодні слугують підставою для тверджень про високий рівень насильства серед шляхетської спільноти Речі Посполитої та її неправовий характер у ранньомодерний період, розглянуто через призму лицарського етосу шляхти. Саме такий підхід дозволяє аналізувати цей елемент шляхетського повсякдення не як звичний спосіб збагачення чи перерозподілу земельної власності, а як варіант підтримання або відновлення честі серед шляхти, відтак - порушити питання про переосмислення проблеми насильства та правової культури у шляхетській Речі Посполитій.

На прикладі роботи Луцького гродського суду впродовж двох років проаналізовано ефективність судового процесу у Волинському воєводстві Речі Посполитої наприкінці XVI ст. Звернено увагу на елементи судочинства, що перешкоджали швидкому ухваленню декретів, та виявлено чинники, які сприяли врегулюванню конфліктів. Роботу гродського суду досліджено з урахуванням шляхетської культури у цілому.

Проаналізовано функції поєдинку як елементу культури ворожості волинської шляхти в контексті річпосполитських та, ширше, європейських традицій. На підставі зібраних письмових викликів на дуель та усних згадок, що містяться у судових книгах, досліджено ритуал двобою, регулювання його шляхетською спільнотою та правом. Зроблено спробу пояснити практичну відсутність інформації щодо реальних двобоїв у разі великої кількості згадок про виклики.

Розглянуто повсякденні практики ранньомодерного шляхетського соціуму Волині, де найчастіше виходило на яв поняття про честь як головну цінність шляхтича. Чутливість до найменших ознак неповаги, які могли підважити честь в очах спільноти, та необхідність її примножувати призводили до щоденної конкуренції, а часто й конфлікту поміж формально рівними членами шляхетського стану. Водночас честь і похідна від неї (а інколи й синонімічна) добра слава лежали в основі стримуючих механізмів, за допомогою яких озброєній спільноті вдавалося підтримувати відносну рівновагу, адже честь задавала межі властивої шляхтичеві поведінки. Відтак аналізуються стратегії, до яких удавалася шляхта для демонстрації своєї та підважування чужої честі.

На прикладі історії про публічну страту за наказом князя Самуеля Кароля Корецького його слуг продемонстровано, як може змінюватися сприйняття на перший погляд цілком "вірогідного" джерела, а з ним - і самої події залежно від дослідницьких підходів. Прочитаний буквально, як зліпок минулого, він засвідчує свавільні дії маіната, що порушив право, головні шляхетські цінності та настанови доброго християнина. Натомість запропоновано аналізувати текст позову як наративний конструкт, вибудуваний з урахуванням особливостей тогочасної судової системи та ставлення до злочину як приватної справи потерпілого, де доказовість грунтувалася не стільки на ретельному слідстві, скільки на усталених конвенціях, зокрема й риторичних.