Вивчено ефективність застосування нового вітчизняного синбіотика "Біфтоп" під час лікування кишкового дисбактеріозу та стеатогепатозу, що виникли на фоні хронічного панкреатиту (ХП) та цукрового діабету (ЦД). Запропоновано використання деяких ферментів та фруктози для визначення функціонального стану печінки за порушеної екзокринної й ендокринної функцій підшлункової залози. Вивчено інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ - АОЗ) і стан мікробіоценозу у хворих на ХП та ЦД. Доведено високу ефективність біфтопу у лікуванні хворих на ХП та ЦД, зокрема, виявлено швидке відновлення мікробіоценозу кишечнику, покращання глікогенізації печінки, її функціональних показників, а саме: нормалізацію ферментного спектра та стабілізацію системи ПОЛ - АОЗ.

Вивчено вплив біфтопу на функціональний стан печінки та дисбактеріоз товстої кишки у хворих на цукровий діабет (ЦД) з явищами стеатогепатозу. Включення його до комплексного лікування ЦД дозволяє посилити процеси глікогенізації печінки, покращити дезінтоксикаційну та синтетичну функції печінки, нормалізувати мікрофлору кишечнику.

Проведено дослідження мікрофлори кишечнику в 42-х хворих на цукровий діабет I та II типів. Встановленно, що зі збільшенням тривалості захворювання прогресує кишковий дисбіоз. У разі застосування десятиденного курсу "Біфтопу" у всіх хворих, які мали I ступінь дисбіозу спостережено повну нормалізацію кишкової мікрофлори, а за дисбіозу II - III ступенів - зменшення його ступеня.

Вивчено вплив дисбактеріозу кишечнику у хворих з хронічним панкреатитом на функціональний стан печінки й антиоксидантну систему. Відзначено пригнічення білковосинтетичної та детоксикаційної функцій печінки, а також активацію процесів перекисного окиснення ліпідів і зміни у антиоксидантній системі. Доведено можливість корекції даних порушень за допомогою синбіотика біфтоп.

Розглянуто методи організації самостійної роботи студентів при вивченні курсу клінічної імунології та алергології. Надаються поради щодо організації аудиторної та позааудиторної самостійної, індивідуальної та науково-дослідницької роботи студентів. Доводиться роль цих форм навчання у формуванні самостійності як риси характеру, бажанні подальшого самоудосконалення та безперервного самостійного навчання лікаря-спеціаліста для підвищення своєї кваліфікації.