Проаналізовано та узагальнено праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з проблеми внутрішньошкільного керування. Теоретично обгрунтовано модель системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності з урахуванням регіональних особливостей освітнього простору Чернігівщини, експериментально перевірено її правомірність і практичну придатність. Визначено компоненти готовності резерву до управлінської діяльності, їх змістове наповнення, критерії, показники й рівні їх сформованості. Розроблено та впроваджено навчальні програми і навчально-тематичні плани для "Школи резерву керівних кадрів", а також методичні рекомендації щодо підготовки кадрового резерву.

Розкрито проблеми світоглядного та соціокультурного розвитку людини. Проаналізовано особливості сучасного філософського світосприйняття особистістю глобальної кризи цивілізації. Розглянуто питання ціннісних орієнтирів української ментальності. Висвітлено психологічні проблеми професійного становлення людини. Проаналізовано антропологічні виміри давньоруської історіософії. Увагу приділено антропологічним аспектам постмодернізму.

Зазначено, що процес творення якісної освіти в загальноосвітньому навчальному закладі має бути керованим та прогнозованим на ефективний результат. Особлива роль у творенні ефективного управління школою відводиться соціально-педагогічним основам розвитку організаційної культури в системі управління школою.

Висвітлено науково-теоретичні засади організації менеджменту соціальної роботи, розкрито сутність цього поняття, висвітлено широке коло питань щодо категорії менеджменту соціальної роботи як навчальної дисципліни. Подано детальну інформацію стосовно організації та менеджменту соціальної роботи, про об'єкти, суб'єкти, принципи та функції даного менеджменту. Розглянуто питання його інформаційного забезпечення, наведено характеристику комп'ютерних систем інформаційного менеджменту. Обгрунтовано значення управлінського рішення, обліку та контролю, а також соціальних проектів, моделей і програм у системі менеджменту соціальної роботи. Значну увагу приділено кадровому забезпеченню соціальної роботи, акцентовано на психологічних особливостях ділового спілкування, підготовки та проведення ділових переговорів і рекламних компаній організаціями соціальної сфери.

Висвітлено сучасний стан і перспективи розвитку системи державних і спеціалізованих служб в Україні. Розкрито роль і місце центрів соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді в системі державних закладів соціальної роботи. Розглянуто питання організації роботи спеціалізованих служб щодо соціальної підтримки сім'ї, дітей і молоді, розкрито специфіку діяльності закладів соціального спрямування, акцентовано на реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями в діяльності спеціалізованих формувань і закладах соціального спрямування. Значну увагу приділено організації роботи спеціалізованих служб щодо профілактичної діяльності з дітьми, молоддю та сім'ями, яка стосується ін'єкційних споживачів наркотиків, хворих на ВІЛ/СНІД, а також профілактики правопорушень і злочинності. Акцентовано на підвищенні організаційної культури соціальних служб у процесі трансформації соціальної освіти.

Акцентовано увагу на значущості проблеми творчої самореалізації особистості сучасного керівника загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) як менеджера навчально-пізнавального й освітньо-виховного процесу. Розглянуто поняття "менеджмент", "менеджмент освіти", "самоменеджмент в управлінні". Розкрито мету самоменеджменту та умови його успішної реалізації. Визначено складові менеджменту в педагогічний діяльності, зокрема, розробка інноваційних проектів закладу. Підкреслено значення самоаналізу керівника у процесі вивчення позитивних і негативних аспектів управлінської діяльності, розробки індивідуальної програми саморозвитку. Рекомендовано тест (за Л.Зайвертом) перевірки самоорганізації керівника в управлінні якістю освіти. Виділено першочергові завдання організації самоменеджменту та його найважливіші складові.

Основне завдання статті - привернути увагу представників відповідних освітніх інституцій до проблеми підготовки резерву керівників ЗНЗ, працюючих директорів, що є необхідною умовою управління якістю шкільної освіти відповідно до сучасних вимог педагогічної науки і практики. Висвітлено етапи підготовки резерву керівника до управління ЗНЗ у цілому і якістю освіти зокрема.

Здійснено науковий аналіз феномену організаційної культури. Висвітлено наукові підходи до дослідження організаційної культури управління ЗНЗ. Розкрито методологічні основи розвитку організаційної культури керівника ЗНЗ. Досліджено концептуальні основи системи розвитку організаційної культури керівника ЗНЗ.

Вперше здійснено дослідження феномену організаційної культури керівника ЗНЗ. Він визначений як поєднання високого рівня професіоналізму та особистої культури керівника ЗНЗ на ціннісних засадах. Обгрунтовано сутність, зміст, типологію та функції організаційної культури керівника ЗНЗ у міждисциплінарному контексті соціально-гуманітарних наук. Визначено її структурно-змістову специфіку. Виокремлено й охарактеризовано тенденції, закономірності та принципи розвитку організаційної культури керівника ЗНЗ. Основні теоретико-методологічні положення узагальнено в концепції, на засадах якої розроблено й експериментально апробовано модель системи розвитку організаційної культури керівника ЗНЗ у системі післядипломної педагогічної освіти, визначено умови її ефективного використання. Обгрунтовано фактори та критерії оцінювання рівнів організаційної культури керівників ЗНЗ. Уточнено теоретичні положення щодо управлінської діяльності керівника ЗНЗ на засадах педагогічного менеджменту. Розроблено та запроваджено в практику відповідні науково-методичні рекомендації, спецкурси для магістрантів та слухачів курсів підвищення кваліфікації.

Розкрито сучасні наукові підходи, тенденції, напрями, умови та технології поширення принципів відкритої освіти (ВО). Увагу приділено розкриттю всіх сторін освітнього процесу, об'єктивності якості освіти для суспільства, роботодавців, здобувачів освіти, оскільки сучасність потребує об'єднання фахівців різних галузей знань задля здійснення значних змін у русі ВО. Розглянуто методологічні основи формування ідеології інформаційного суспільства XXI ст. Окреслено перспективи розвитку освіти в Україні у контексті глобальних викликів інформаційного суспільства. Висвітлено питання міжнародно-правового регулювання ВО. Подано інформацію про диверсифікацію неперервного підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників в умовах післядипломної ВО. Описано технологію формування психологічної компетентності суб'єктів освітнього процесу в умовах післядипломної ВО. Висвітлено особливості реалізації принципів педагогіки партнерства в умовах упровадження концепції "Нова українська школа". Розкрито технології та інструменти розвитку електронної кафедри. Визначено вектори розвитку організаційної культури керівника в умовах ВО. Розглянуто специфіку самоменеджменту професійного розвитку викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польща.