Проаналізовано творчість польських поетів ХІХ ст., які тематикою своїх творів сформували так звану "українську школу" в польському романтизмі. Охарактеризовано твори поета Т.Падури, висвітлено його місце в українському історично-культурному процесі, проаналізовано його ставлення до України та її нації. Розглянуто життєвий шлях і творчу діяльність польского літератора М.А.Грабовського, висвітлено його зв'язки з П.О.Кулішем. Охарактеризовано поему С.Гощинського "Канівський замок". Наведено розмову з письменником Р.Іванчуком щодо культурних зв'язків поляків і українців.

Проанализировано творчество польских поэтов ХІХ ст., сформировавших тематикой своих произведений так называемую "украинскую школу" в польском романтизме. Охарактеризованы произведения поэта Т.Падуры, освещено его место в украинском историко-культурном процессе, проанализировано его отношение к Украине и ее нации. Рассмотрены жизненный путь и творческая деятельность польского литератора М.А.Грабовского, а также его связи с П.А.Кулишом. Охарактеризована поэма С.Гощинского "Каневский замок". Приведена беседа с писателем Р.Иванчуком о культурных связях поляков и украинцев.

Розглянуто питання втілення рішень Інформбюро комуністичних партій про колективізацію села у європейських країнах зони радянського післявоєнного впливу. Проаналізовано роль наочності переваг колгоспного ладу для України та польських селян - перших його послідовників.

Рассмотрены вопросы воплощения решений Информбюро коммунистических партий о коллективизации села в европейских странах зоны советского послевоенного влияния. Проанализирована роль наглядности преимуществ колхозного строя для Украины и польских крестьян - первых его последователей.

Розглянуто умови роботи та технічні й експлуатаційні вимоги до матеріалів енергообладнання. Проаналізовано протидію деструктивним процесам, які призводять до фізичного зносу та визначають надійність енергообладнання у взаємозв'язку зі складом, структурою і методами формування фізико-механічних властивостей конструкційних матеріалів (КМ). Вивчено сучасну нормативну технічну документацію, яка регламентує вибір та використання КМ для виготовлення, монтажу та ремонту енергообладнання, грунтується на правилах будови та безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, трубопроводів пари та гарячої води. Викладено методи розрахунків на міцність енергообладнання, які базуються на діючих нормах розрахунків на міцність і відповідних стандартах.

Рассмотрены условия работы, технические и эксплуатационные требования к материалам энергооборудования. Проанализировано противодействие деструктивным процессам, приводящим к физическому износу и определяющим надежность энергооборудования во взаимосвязи с составом, структурой и методами формирования физико-механических свойств конструкционных материалов (КМ). Изучена современная нормативная техническая документация, регламентирующая выбор и использование КМ для изготовления, монтажа и ремонта энергооборудования, обосновывающаяся на правилах структуры и безопасной эксплуатации паровых и водогреющих котлов, трубопроводов пара и гарячей воды. Изложены методы расчётов на прочность энергооборудования, базирующиеся на действующих нормах расчётов на прочность и соответствующих стандартах.

Одержано значення зсувної в'язкості водних розчинів глюкози в інтервалі концентрацій 12,5 - 100 г/л і температур 293 - 353 K. Інтерпретацію експериментальних даних проведено на базі теоретичної моделі А. Ейнштейна. Визначено кількість молекул глюкози, що знаходяться в конфігураціях "крісло" та "човен" за різних температур. Одержано значення термодинамічних параметрів, які характеризують конфігураційний перехід "крісло - човен" молекули глюкози. Визначено кількості молекул води, що утворюють гідратну оболонку обох вказаних конфігурацій. Показано, що за згаданого переходу практично повністю руйнується гідратна оболонка молекули глюкози. Встановлено, що зв'язки молекули глюкози в конфігурації "крісло" є деформованими. Одержано оцінку для енергії деформації цих зв'язків.

Визначено температурну залежність так званого гідродинамічного радіуса молекули декстрану. Показано, що макромолекула декстрану у водному розчині в інтервалі температур 283 - 353 К перебуває в стані ідеального клубка. Знайдено параметри, що характеризують конфігураційний перехід "крісло - човен", якого зазнають глюкопіранозні мономерні ланки макромолекули декстрану. Для ланки та молекул води, що її оточують, визначено розмір області, де встановлюється локальна рівновага. Знайдено розмір гідратної оболонки мономерної ланки в конформаціях "крісло" та "човен", а також визначено енергію деформації ланки в конформації "крісло".

Показано, що поведінку залежності опору комірки з водним розчином NaCl від частоти змінного струму в вибраному наближенні не можна пояснити тільки поляризаційними явищами в граничних областях електрод - електроліт. Запропоновано фізичний механізм, що пояснює монотонне зростання питомої електропровідності розчину у разі зростання частоти, коли частота є меншою за 10<^>4 Гц, і сталість питомої електропровідності розчину за частот в інтервалі 10<^>4 - 10<^>5 Гц. Розраховано температурні залежності коефіцієнта дифузії іонів Na<^>+ і Cl<^>- у водних розчинах NaCl і розміру фізичного нескінченно малого об'єму (області встановлення локальної рівноваги) для такого електроліту. Проаналізовано просторову та часову ієрархії у водному розчині NaCl і показано зв'язок співвідношення періоду змінного струму та певних характерних часів із частотною залежністю питомої електропровідності цього електроліту.

Одержані температурні залежності в'язкості (за температури 293 - 353 K) для розчинів декстрану різної концентрації, з домішками та без них, проінтерпретовано в межах моделі непроникного клубка. Встановлено, що радіус клубка, розрахований за експериментальними даними, зменшується у разі збільшення температури, а також введення домішок. На підставі одержаних величин зроблено висновок, що в заданому інтервалі температур клубок є ідеальним. Розраховано значення величини кунівського сегмента та жорсткості згину ланцюга. Встановлено, що розмір кунівського сегмента за порядком дорівнює розміру ланки.

Розкрито ідеї громадянського виховання особистості у класичній педагогічній спадщині. Обгрунтовано етапи теорії та практики громадянського виховання дітей та молоді у вітчизняному громадсько-педагогічному русі другої половини XIX - початку XX ст. Здійснено системний аналіз поглядів вітчизняних громадських діячів, письменників і педагогів на ідеал, зміст і засоби громадянського виховання. Узагальнено тогочасний досвід формування громадянськості підростаючого покоління.

Висвітлено поняття громадянської освіти, що прийняте в США і Європі, узагальнено дефініції громадянської освіти в українських і російських дослідженнях. Запропоновано й обгрунтовано багатомірне розуміння громадянської освіти на соціальному, загальнопедагогічному й процесуальному рівнях.

Раскрыто понятие гражданского образования, принятое в США и Европе, обобщены дефиниции гражданского образования в украинских и российских исследованиях. Предложено и обосновано многомерное понимание гражданского образования на социальном, общепедагогическом и процессуальном уровнях.

Висвітлено передумови (суспільно-політичні, соціально-економічні, культурно-освітні), що спричинили виникнення вітчизняного громадсько-педагогічного руху другої половини ХІХ – початку ХХ ст. як закономірного культурно-освітнього явища. Звернено увагу на перетворення в освітній сфері за часів Олександра І і Миколи І, розкрито роль декабристів у впливі на світоглядні позиції вітчизняної інтелігенції, які надихнули ії на просвітницьку активність в цей період, а також охарактеризовано культурно-освітні процеси на українських землях у першій половині ХІХ ст.

Освещены предпосылки (общественно-политические, социально-экономические, культурно-образовательные), которые обусловили возникновение отечественного общественно-педагогического движения второй половины ХІХ – начала ХХ в. как закономерного культурно-образовательного явления. Обращено внимание на преобразования в образовательной сфере во времена Александра І и Николая І, раскрыта роль декабристов во влиянии на мировоззренческие позиции отечественной интеллигенции, которые вдохновили ее на просветительскую активность в этот период, а также охарактеризованы культурно-образовательные процессы на украинских землях в первой половине ХІХ в.

Висвітлено сутність концептуальних підходів в освіті й вихованні дітей та молоді у поглядах освітніх діячів й представників вітчизняної офіційної педагогіки ХІХ ст. На основі проведеного аналізу доведено, що концептуальні підходи до освіти і виховання дітей та молоді ігнорували реальні обставини життя, відображали перш за все державний запит на виховання особистості й спиралися на відповідну тріаду (самодержавство, православ’я, народність), що частково й відобразило певні позитивні наміри в освіті й вихованні дітей та молоді (формування працелюбності, моральності, відданості державі), але в цілому обмежувало можливості повноцінної самореалізації.

Освещена сущность концептуальных подходов в образовании и воспитании детей и молодежи во взглядах деятелей образования и представителей отечественной официальной педагогики ХІХ в. На основе проведенного анализа доказано, что концептуальные подходы в образовании и воспитании детей и молодежи игнорировали реальные обстоятельства жизни, отражали прежде всего государственный заказ на воспитание личности, опирались на соответствующую триаду (самодержавие, православие, народность), что частично и отражало определенные позитивные намерения в образовании и воспитании детей и молодежи (формирование трудолюбия, моральности, преданности государству), но в целом ограничивало возможности полноценной самореализации.

Визначено ефективний коефіцієнт дифузії іонів для водного розчину NaCl з домішками декстрану з молекулярною масою 40 000 та без них у температурному інтервалі 283 - 353 К. Показано, що у разі введення домішок декстрану в розчин іони проникають в середину клубка декстрану і надалі рухаються разом з ним як ціле, що призводить до зменшення ефективного коефіцієнта дифузії іонів. Визначено концентрацію іонів в середині клубків.

Проаналізовано витоки ідей громадянського виховання особистості в класичній педагогічній думці. Висвітлено етапи становлення і розвитку ідей громадянського виховання дітей і молоді у вітчизняному громадсько-педагогічному русі другої половини XIX - початку XX ст. З'ясовано позиції тогочасних громадських діячів, педагогів і письменників щодо вирішення проблеми громадянина й систематизовано відповідні погляди на ідеал громадянина, зміст, тенденції, а також шляхи громадянського виховання дітей і молоді. Узагальнено тогочасний вітчизняний досвід формування громадянськості підростаючого покоління на національно-патріотичних засадах і визначено форми, методи й провідні тенденції громадянського виховання дітей і молоді. Розкрито використання прогресивних здобутків вітчизняної інтелігенції у справі громадянського виховання дітей і молоді у подальші часи української державності - в період УНР, за радянської доби, а також окреслено перспективи їх застосування за сучасних умов українського державотворення.

Запропоновано модель, що описує температурну залежність гідродинамічного радіуса молекули глюкози у водному розчині. Розроблено спосіб оцінки співвідношення числа молекул мономеру чи полімерних ланок, що знаходяться в конфігураціях з різними гідродинамічними радіусами, з даних віскозиметричного експерименту. Одержано значення розміру гідратної оболонки молекули глюкози та ланки декстрану в конфігураціях "крісло" та "човен". Запропоновано спосіб визначення розміру фізичного нескінченно малого об'єму для дрібно- та крупномасштабного станів локальної рівноваги розчинів сахаридів і розчинів сахаридів з домішками електроліту, виходячи з експериментальних даних по в'язкості й електропровідності. Розроблено модель, що пояснює зменшення розміру клубка полісахариду в розчині за умов підвищення температури та введення в розчин електроліту.

Прояви впорядкування іонів у водних розчинах ДНК досліджено за допомогою методу кондуктометрії. Вимірювання електропровідності проведено для водних розчинів ДНК з додаванням солі KCl в температурному діапазоні від 28 до 70 C. Концентрація солі змінювалася від 0 до 2 М. Також виміряно електропровідність розчинів без ДНК з таким самим вмістом солі. Результати показали, що у випадку безсольового розчину ДНК спостерігають стадії плавлення подвійної спіралі, тоді як у випадку розчину ДНК з додаванням солі денатурація макромолекули не спостерігалася. Для концентрації солі, нижчої від критичної (0,4 М), електропровідність розчину з ДНК вища за електропровідність відповідного електроліту. Починаючи з критичної концентрації, електропровідність електроліту вища за електропровідність розчину ДНК. Для опису експериментальних даних розроблена феноменологічна модель, що базується на теорії електролітів. В межах побудованої моделі запропоновано механізм впорядкування протиіонів. Відповідно до запропонованого механізму за низьких концентрацій солі електропровідність системи зумовлена протиіонами іон-гідратної оболонки ДНК. У разі підвищення кількості іонів до критичної концентрації протиіони починають конденсуватися на поліаніоні ДНК. Подальше підвищення концентрації солі індукує формування ДНК-сольових комплексів, поява яких призводить до зменшення електропровідності системи.

В інтервалі температур <$E-180~-~120~symbol Р roman C> та інтервалі частот від 5 - 50 кГц досліджено діелектричну проникність системи глюкоза - вода. На основі одержаних даних запропоновано фізичний механізм дегідратації глюкози. Показано, що дегідратація глюкози є послідовністю фазових переходів: переходу "моногідрат - ангідрид", переходу "зв'язана вода - вільна вода" з виникненням водяної плівки на поверхні системи глюкоза - вода з подальшим її випаровуванням.

Мета роботи - вивчити особливості агресивності та основні напрямки профілактики агресивних форм поведінки у спортсменів, які займаються спортивними танцями на етапі попередньої базової підготовки (ПБП). Проаналізовано науково-методичну літературу, використано методику "Особистісна агресивність та конфліктність". Проведено теоретичний аналіз проблеми агресивної поведінки в спортивних танцювальних дуетах. Визначено рівень агресивності спортсменів спортивних танців на етапі ПБП. Розкрито причини формування агресивної поведінки у юних спортсменів. Виділено напрямки профілактичної та психокорекційної роботи з агресивними спортсменами. Високий рівень агресії виявлено у 19 (31,67 %) учасників дослідження. Детермінантами агресивної поведінки в спортивній бальній парі виступають особливості сімейного виховання та стиль педагогічної діяльності тренера. Корекція агресивної поведінки юних спортсменів повинна носити комплексний системний характер і враховувати основні характерологічні особливості агресивних спортсменів.