Розглянуто завдання клінічної фармакології, процеси лікарської терапії, зокрема, фармацевтичний, фармакокінетичний, фармакодинамічний, терапевтичний, проаналізовано показники фармакокінетики. Висвітлено специфічні аспекти перинатальної та педіатричної клінічної фармакології, особливості геріатричної клінічної фармакології. Описано міжнародну систему та правила проведення клінічної апробації нових лікарських препаратів.

Рассмотрены задания клинической фармакологии, процессы врачебной терапии, в частности, фармацевтический, фармакокинетический, -динамический, терапевтический, проанализированы показатели фармакокинетики. Освещены специфические аспекты перинатальной и педиатрической клинической фармакологии, особенности гериатрической клинической фармакологии. Описаны международная система и правила проведения клинической аппробации новых лекарственных препаратов.

Зазначено, що порушення регуляторно-метаболічної функції щитовидної залози на тлі гіпокортизолемії у пацієнтів з ХОЗЛ вносять свої корективи у метаболічні процеси структурно-функціональних змін, які формуються у бронхолегеневому дереві в осіб старшого віку. Це передує порушенням механізмів регуляції агрегатного стану крові та морфофункціональних властивостей еритроцитів і тромбоцитів з формуванням синдрому гемореологічної недостатності та призводить до розвитку тканинної гіпоксії, ішемії, розладів регіонарного та системного кровотоку і значного дисбалансу у функціонуванні багатокомпонентної системи регуляції гомеостазу. Активуються патогенетичні чинники, які зумовлюють прогресування захворювання, ремоделювання бронхіального дерева та потребують диференційованої фармакологічної корекції з урахуванням функціонального стану щитовидної залози.

Violation of regulator-metabolic function of thyreoid gland on a background of hypocortisolemia or patients on COPD brings contribution in the metabolic processes of structurally functional changes which are formed in a bronchial tree for the persons of senior age, is pre-conditions of violation of mechanisms of adjusting of the aggregate state of blood and morfofunktsional properties of red corpuscles and thrombocites with forming of syndrome of haemoreological insufficiency, which assists development of tissue hypoxia, ischemia, disorders of regional and system blood stream and results in a substantial disbalance in functioning of the multicomponent system of adjusting of homeostasis with activating of row pathogenetical factors which are instrumental in progress of disease, reorganization of bronchial tree and require the differentiated pharmacological correction taking into account the variant of the functional state of thyreoid gland.

В обзоре литературы рассмотрена роль интерлейкина-1 в возникновении и прогрессировании хронического бронхита с учетом механизмов адаптации, компенсации и декомпенсации.

В динамике комбинированной противовоспалительной терапии хронических обструктивных болезней легких на фоне тиреоидной гипофункции и гипокортизолемии с использованием фенспирида и симбикорта у лиц старшего возраста прослежена тенденция к возрастанию содержания свободного тироксина, снижению уровня свободного трийодтиронина и периферической конверсии тиреоидных гормонов, урегулировается логарифмическая зависимость между тироксином и тиреотропным гормоном и возрастает уровень кортизола, что в конечном результате завершается восстановлением утерянных системных и межсистемных взаимосвязей, поскольку соответственно нормализации содержания тиреоидных гормонов возрастает уровень тиреотропного гормона, который способствует восстановлению йодотиронинового баланса с экономизацией энергетических и метаболических процессов: снижается оксидантно-протеолитическая активность, окислительная модификация белков, восстанавливается равновесие в системе противооксидантной защиты, улучшаются микроциркуляторные процессы и гормондепонирующая функция эритроцитов, что приводит к улучшению функциональной активности бронхолегочной системы и организма в целом.

Обстежено 356 осіб віком від 64 до 87 років із хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ, переважно II - III стадії), в яких визначали функціональну активність щитоподібної залози. Проаналізовано особливості клінічного перебігу ХОЗЛ залежно від варіанта тиреоїдної дисфункції. Встановлено, що ознаки тиреоїдної дисфункції притаманні 27,5 % пацієнтів і супроводжуються відповідними клінічними проявами, що є достатнім аргументом для рекомендації скринінгу тиреоїдного гомеостазу з визначенням тиреотропного гормона та вільного тироксину в пацієнтів з бронхообструктивною патологією з метою диференційної діагностики гіперкапнії, гіпоксемії та раннього виявлення тиреоїдного дисбалансу.

Обстежено 82 особи віком від 64 до 87 років із хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ) переважно II - III стадії, в яких визначали рівні циркулюючих про- та протизапальних цитокінів (ЦК). Проаналізовано вікові особливості цитокінової регуляції та кооперації у випадку ХОЗЛ залежно від функціональної активності щитоподібної залози та рівня кортизолу. Одержано результати, які підтримують концепцію про патогенетичну роль зв'язку хронічного запалення низької інтенсивності (визначеного за рівнем циркулюючих прозапальних ЦК) та гормонального дисбалансу, а також засвідчують модулюючий вплив гіперкортизолемії на формування такої асоціації у хворих на ХОЗЛ.

При хронических обструктивных заболеваниях легких распространены признаки транзиторного и персистирующего субклинического и манифестного гипотиреоза на фоне гиперкортизолемии, причиной развития которых в большинстве случаев является аутоиммунная агрессия щитовидной железы, которая чаще встречается у женщин и городских жителей. Наименее изучены периферические нарушения действия гормонов как наиболее частые функциональные нарушения тиреоидной функции у больных пожилого и старческого возраста.

Установлено різну поширеність варіантів тиреоїдної дисфункції залежно від особливостей вертикальної регуляції (гіпофіз - щитовидна залоза (ЩЗ) - периферійна конверсія), що формуються у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень старшого віку на тлі гіпокортизолемії за гіпотиреоїдним адаптивним типом. Визначено їх вплив на клінічний перебіг захворювання. Розкрито механізм прогресування та фактори формування системних дизгормональних проявів за умов хронічних обструктивних захворювань легень у літньому та старечому віці на підставі результатів вивчення гормональної, метаболічної, гемостазіологічної, цитокінової, апоптичної ланок гомеостазу, гормондепонувальної функції еритроцитів, морфологічних і ультраструктурних змін бронхолегеневої паренхіми, тканини гіпофізу, щитовидної та наднирникових залоз залежно від варіанта функціональної активності ЩЗ та рівня кортизолу. Запропоновано алгоритм діагностування та спосіб прогнозування розвитку тиреоїдної гіпофункції. Патогенетично обгрунтовано, розроблено й апробовано схему диференційованого лікування, застосування якої знижує кількість ускладнень.

Описано клінічний випадок метастазування аденоми щитоподібної залози в легені як приклад диференціальної діагностики дисемінованих процесів. Охарактеризовано її морфологічну організацію та особливості тиреоїдної активності.

Зазначено, що як у економічно розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються, значна частка випадків туберкульозу є наслідком наявності осіб з латентною туберкульозною інфекцією (ЛТБІ). У третини інфікованого населення Землі існує величезний потенціал постійної передачі та розвитку хвороби. Важливим компонентом контролю за туберкульозом у багатьох промислово розвинених країнах з низькою частотою туберкульозу є забезпечення лікарськими протитуберкульозними засобами окремих осіб з ЛТБІ з метою запобігання розвитку активної форми хвороби. У багатьох дослідженнях доведено ефективність однокомпонентної терапії ізоніазидом у межах 25 - 95 %. У ВІЛ-позитивних осіб з позитивною реакцією на туберкулін лікування ЛТБІ скоротило частоту захворювання на СНІД і смертність.

Рассмотрена патогенетическая характеристика прогрессирования системного воспаления при хронических обструктивних заболеваниях легких у пациентов пожилого и старческого возраста.

Проведен анализ состояния проблемы, касающейся патогенетических особенностей фармакотерапии бронхолитиками при хронических обструктивных заболеваниях легких у пациентов пожилого и старческого возраста.

Наведено патогенетичні, патоморфологічні, клінічні вияви, стандарти терапії гострого респіраторного дистрес-синдрому на сучасному етапі.

Зазначено, що розуміння багатофакторності у поясненні природи соматичного та психічного у разі хронічних хвороб органів дихання є важливим як для раціональної терапії, так і для спроби заново налаштувати сімейні, професійні взаємини, а також по-новому проводити вільний час у відповідь на обмеження через хронічні недуги.

Ретроспективний аналіз хіміорезистентного туберкульозу, проведений на Буковині, показав зменшення кількості чутливих мікобактерій у пацієнтів із уперше діагностованим туберкульозом легень та зростання кількості резистентних форм мікобактерій у лікованих пацієнтів повторно, крім рецидиву.

Зазначено, що все більший відсоток захворюваності на туберкульоз у промислово розвинених країнах спостерігається серед іммігрантів (іноземні працівники та біженці), що народилися в країнах з високою поширеністю туберкульозу. Особливостями захворюваності в цій групі є висока поширеність серед молодого населення та високий ризик медикаментозної резистентності. Своєчасні скринінг та профілактичне лікування інфікованих туберкульозом мігрантів може зменшити ризик реактивації та передачі місцевому населенню.

Мета роботи - вивчити вплив Спазмомену (отилонію бромід) на перебіг синдрому подразненого кишечнику (СПК) на тлі антибіотикотерапії інфекційного загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Обстежено 45 хворих на ХОЗЛ II - III ст. із супутнім СПК. Вік пацієнтів коливався в межах 34 - 56 років, тривалість захворювання становила 5 - 18 років. Усі хворі з інфекційним загостренням ХОЗЛ одержували антибактеріальну терапію згідно зі стандартами. I група (23 особи) одержувала додатково Спазмомен із 3-го дня прийому антибіотиків по 1 таб. 2 рази на добу 10 діб, II група (22 хворих) одержувала лише базисну терапію ХОЗЛ та антибіотик. Встановлено негативний вплив антибіотикотерапії інфекційного загострення ХОЗЛ на перебіг СПК, що виявляється насамперед посиленням абдомінального больового синдрому (у 81 % пацієнтів) і потребує медикаментозної корекції. Доведено позитивну дію отилонію броміду як спазмолітика на перебіг СПК у разі загострення ХОЗЛ. На 14-й день терапії пальпаторна болючість відділів товстого кишечнику не спостерігалась у 20 (87,0 %) пацієнтів із ХОЗЛ і СПК. Висновки: у ході антибіотикотерапії інфекційного загострення у хворих на ХОЗЛ із СПК відбувається загострення перебігу СПК, що виявляється передовсім посиленням абдомінального больового синдрому. Застосування в комплексній терапії інфекційного загострення ХОЗЛ із СПК Спазмомену сприяє ліквідації больового синдрому в коротші терміни, зменшенню метеоризму та болю за ходом сигмоподібної кишки, що, своєю чергою, сприяє поліпшенню перебігу основного захворювання, скороченню термінів лікування, поліпшенню якості життя хворих.

Мета роботи - вивчити питання поширення та клінічно-імунологічних особливостей перебігу туберкульозу (ТБ) на тлі ВІЛ-інфекції. Серед хворих із поєднаною патологією ТБ/ВІЛ/СНІД переважала найпрацездатніша і репродуктивна частина населення, найбільша кількість випадків (74 %) визначалася у віковій групі 25 - 49 років. Поєднання двох нозологій (ТБ і ВІЛ/СНІД) має явно злоякісний характер з комбінованим ураженням внутрішніх органів та систем, характеризується різноманіттям клінічних виявів (легеневих і позалегеневих уражень) з тенденцією до генералізації специфічного процесу. Активний ТБ у ВІЛ-позитивних осіб може розвиватися за відносно високих показників СD4<^>+-лімфоцитів і призводить до зниження рівня їх та збільшення вірусного навантаження (кількість вірусних частинок у зразку крові, яка вказує на активність розмноження ВІЛ в організмі). Лікувати хворих на ВІЛ-асоційований ТБ ліпше за умов протитуберкульозного стаціонару та під постійним спостереженням, сприяючи розвитку у хворого прихильності до терапії.

Мета роботи - аналіз даних, що стосуються вивчення інтенсивності процесів апоптозу і проліферативної активності епітеліоцитів бронхолегеневої тканини, шляхом проведення імуноцитохімічного дослідження під час інфільтративних процесів у легенях. Проведено імуноцитохімічне визначення антигенів Bcl-2, Bax та PCNA (ядерний антиген клітинної проліферації) у бронхіальній тканині 17 пацієнтів з інфільтративними змінами у легенях запального генезу різної етіології із застосуванням тест-системи TACS XL<191> (R and D Systems Incorporation, США). Результати досліджень надали змогу встановити посилення апоптозу епітеліоцитів, оскільки вони супроводжувалися зростанням продукції проапоптичного протеїну Bax на тлі дефіциту синтезу антиапоптичних факторів (протеїну Bcl-2). Не виявлено позитивної реакції на PCNA, що засвідчило зниження проліферативної активності епітеліоцитів бронхів. Висновки: за інфільтративних змін у легенях відмирання епітеліоцитів відбувається за рахунок підсилення апоптозу, який супроводжується компенсаторно підсиленою проліферацією епітеліоцитів та посиленою продукцією проапоптичного протеїну Вax, яка мала великогранулярний характер, на тлі дефіциту синтезу антиапоптичних факторів (протеїну Bcl-2). Експресія PCNA за умов запалення свідчить про підвищення реплікативної активності ДНК.

Мета роботи - вивчити функціональну активність щитоподібної залози у хворих на позагоспітальну пневмонію, пневмонію при ВІЛ-інфекції та інфільтративному туберкульозі легень (ІТЛ). В основу клінічного дослідження покладено комплексне вивчення і спостереження за 18 пацієнтами із позагоспітальною пневмонією, 19 пацієнтами із уперше діагностованим ІТЛ та 9 ВІЛ-позитивними пацієнтами із пневмонією. У всіх хворих на момент госпіталізації поряд із загальноприйнятими методами дослідження вивчали в комплексі функціональну активність гіпофіза, тиреоїдну функцію щитоподібної залози з застосуванням імуноферментного аналізу. Результати дослідження засвідчили, що тиреоїдна дисфункція у хворих із інфільтративними змінами у легенях залежить від природи бактеріального збудника, поширення інфільтративних змін та ступеня метаболічної імунодепресії загалом. Це підтверджують показники тиреоїдної активності в разі розвитку позагоспітальної пневмонії, пневмонії у ВІЛ-позитивних та у пацієнтів з уперше діагностованим ІТЛ.