Досліджена ефективність профілактики карієсу методом інвазивної та неінвазивної герметизації фісур у дорослих пацієнтів.

Дисертацію присвячено питанню реставрації депульпованих зубів мікрогібридними композиційними матеріалами. У ході експериментальних і клінічних досліджень визначено, що проведення реставраційних робіт у депульпованих зубах вимагає диференційованого підходу до проведення реставрації з урахуванням структурної резистентності твердих тканин і часу, який минув після видалення пульпи. Для одержання високих естетичних результатів і зниження кількості ускладнень під час відновлення депульпованих зубів відразу після лікування гострих форм пульпітів варто використовувати адгезивні системи IV і V поколінь із проведенням протравлення твердих тканин органічними та неорганічними кислотами. У процесі відновлення депульпованих зубів через півроку і більше після лікування гострих форм пульпітів їх реставрації краще проводити з використанням адгезивних систем V покоління після збільшення гідрофільності дентину.

Изложен метод комплексного лечения хронического генерализованного катарального гингивита с использованием антигомотоксической терапии. Предложенный метод является эффективным, доступным и безопасным, что является преимуществом перед другими методами.

Висвітлено результати наукового супроводу виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 рр. науковими установами МОЗ України в 2010 р.

Порушення стану колонізаційної резистентності порожнини рота у дітей з хронічним вірусним гепатитом (ХВГ) є одним з найвагоміших факторів ризику виникнення та прогресування стоматологічної патології. Мета роботи - розробка, впровадження та визначення ефективності лікувально-профілактичних комплексів, спрямованих на корекцію даної патогенетичної ланки розвитку стоматологічних захворювань у дітей із ХВГ. Під час визначення ефективності запропонованих лікувально-профілактичних заходів пацієнти були розподілені на 2 групи - основну лікувальну та контрольну лікувальну. До складу основної групи увійшли 40 дітей з ХВГ, які одержували запропонований лікувально-профілактичний комплекс і препарати "Субалін" і "Лісобакт". До складу групи порівняння увійшли 20 дітей з ХВГ, які одержували традиційні методи профілактики та лікування. Як методи лабораторного супроводу використано мікробіологічні дослідження порожнини рота та визначення рівня імуноглобулінів ротової рідини, які здійснювалися до початку лікування та через 20 днів після його закінчення. У дітей з ХВГ у порівнянні з традиційними підходами виявлено позитивні зміни у стані стоматологічного здоров'я, що відображено у наведених таблицях: зниження поширеності уражень червоної кайми губ, зниження показників пародонтальних індексів, збільшення частоти виявлення та показників обсіменіння порожнини рота представниками нормальної мікрофлори та елімінацією умовно-патогенної мікрофлори й асоціацій патогенних бактерій; нормалізація показників місцевого імунітету. Висновки: включення до складу комплексного лікування запропонованих препаратів забезпечує високу терапевтичну ефективність у 72,5 - 75,6 % пацієнтів з ХВГ. При цьому досягається висока елімінаційна ефективність, відновлення колонізаційної резистентності та імунної відповіді.

Високі показники поширеності та інтенсивності карієсу зубів і хвороб пародонта дітей з вродженими вадами розвитку щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) вказують на необхідність створення чітких алгоритмів надання комплексної стоматологічної профілактично-лікувальної допомоги на поліклінічному етапі реабілітації пацієнтів даної категорії. Мета роботи - підвищення ефективності первинної профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей з вродженими вадами розвитку ЩЛД, основаних на принципах комплексного динамічного нагляду на різних етапах реабілітації. На динамічному спостереженні в консультативно-діагностичній поліклініці НДСЛ "Охматдит" на період дослідження перебувало понад 360 дітей з вродженими незрощеннями верхньої губи, піднебіння та альвеолярного паростка. Високі показники поширеності (87,0 - 100 %), інтенсивності карієсу (5,1 у дітей віком 3 - 7 років і 5,27 - у 12 - 15-річних), наявність одночасного поєднання багатьох факторів ризику стоматологічних захворювань, виявлених у дітей з вродженими вадами розвитку ЩЛД, спричиняють необхідність проведення комплексних профілактичних і реабілітаційних заходів із залученням лікаря-стоматолога дитячого, хірурга-стоматолога, ортодонта, педіатра, оториноларинголога, логопеда, психоневролога та інших. Висновки: на підставі одержаних даних Наказом № 89 НДСЛ "Охматдит" від 24.09.2012 р. "Про затвердження локальних протоколів медичної допомоги" створено та затверджено адаптовані локальні клінічні протоколи надання медичної допомоги дітям з вродженими вадами розвитку ЩЛД.

Для розробки та вивчення дії методів і засобів профілактики та лікування карієсу зубів, оцінки ефективності профілактичних комплексів виникає необхідність моделювати карієс зубів на експериментальних тваринах, в першу чергу на щурах, з урахуванням основних етіопатогенетичних факторів: вживання великої кількості прямих вуглеводів у вигляді цукру та сухарів і надлишкового росту карієсогенних мікроорганізмів. Мета роботи - вдосконалення способу моделювання експериментального карієсу зубів з урахування основних етіопатогенетичних факторів розвитку цього захворювання. Експериментальні дослідження проводили впродовж 40-ка днів на 32-х місячних щурах лінії Вістар вагою 50 - 60 грамів. Тварин було розподілено на 3 групи. Перша група - тварини знаходились на дієті віварію: друга група - на карієсогенній дієті Стефана: у третій групі - проводили відтворення карієсу за розробленим способом. Об'єктами дослідження були кров, гомогенат кісткової тканини альвеолярного відростка, зубощелепні блоки. У разі здійснення запропонованого способу у 100 % щурів 2-місячного віку виникає карієс зубів, що проявляється демінералізацію емалі та дентину зубів та наявністю каріозних уражень, за відсутності клініко-лабораторних ознак цукрового діабету (вміст цукру у крові інтактних щурів - <$E7,48~symbol С~0,25> ммоль/л: дієта Стефана - <$E7,05~symbol С~0,21> ммоль/л; запропонований спосіб - <$E6,88~symbol С~0,21> ммоль/л). Виявлено вірогідне зниження вмісту Ca у кістковій тканині нижньої та верхньої щелеп щурів третьої групи на відміну від другої (<$E7,36~symbol С~0,48> ммоль/кг і <$E9,06~symbol С~0,36> ммоль/кг; <$Eroman p~<<~0,05>); зростання вмісту кислої фосфатази (<$E6,18~symbol С~0,42> О/кг і <$E4,40~symbol С~0,26> О/кг; <$Eroman p~<<~0,05>); та зменшення співвідношення лужної до кислої фосфатаз, тобто індексу мінералізації (<$E19,40~symbol С~1,28> О/кг і <$E25,11~symbol С~1,16> О/кг; <$Eroman p~<<~0,05>). Висновки: позитивний результат апробації заявленого способу надає змогу рекомендувати його для впровадження у експериментальній медицині для вивчення етіології та патогенезу карієсу зубів, також для розробки та вивчення дії методів і засобів профілактики та лікування карієсу зубів.

Викладено дані щодо двадцяти експериментальних моделей найбільш розповсюджених неінфекційних патологій. Здійснено модифікування існуючих моделей відповідно до сучасних поглядів на патогенез відповідних нозологій. До опису кожної з моделей додано опис органа, патологію якого відтворено. Наведено опис змін, які відбуваються в інших органах і системах. Підкреслено, що зміни в органах і системах, які відбуваються за відтворення тієї чи іншої моделі, можуть свідчити про системність змін, якщо вони перебувають у певних межах.

Кальцій відіграє важливу роль у формуванні твердих тканин зубів і тканин пародонту. Основними джерелами природного надходження кальцію в організм людини є їжа та питна вода. Мета дослідження - оцінити вплив використання природних мінеральних вод на розвиток карієсу та біохімічні показники сироватки у щурів, які утримувались на карієсогенній дієті. Експериментальні дослідження було проведено впродовж 40 днів за участю 67 щурів місячного віку вагою 50 - 60 грамів. Тварин було розподілено на 6 груп. I група - щури утримувались на раціоні віварія; II - знаходились на карієсогенній дієті (КГД), в III групі - на КГД щури одержували мінеральну воду (МВ) "Аква-віта плюс" негазована, у IV - КГД + МВ Моршинська негазована, V група - КГД + МВ "Березівська" сильногазована, у VI - КГД + МВ "Березівська преміум" негазована. Об'єктами дослідження були кров та зубощелепні блоки. У сироватці крові визначали вміст цукру, P, Ca, активність лужної (ЛФ) та кислої (КФ) фосфатаз, АСТ та АЛТ, активність каталази та малонового діальдегіду (МДА). Щоденне використання столових МВ з вмістом Ca від 50 до 200 мгл/л достовірно зменшує показники інтенсивності розвитку каріозного процесу та призводить до зростання концентрації Ca та P у крові щурів. Також вживання природних мінеральних вод призводить до зниження активності ЛФ, КФ, АЛТ та АСТ, активізації антиоксидантного захисту, і нормалізації балансу антиоксидантних і проксидантних систем, індексу АПІ. Найкращі дані за показниками ЛФ та КФ у сироватці крові у порівнянні з групою щурів, які утримувались на КГД, одержано за вживання МВ "Березівська преміум" негазована (ЛФ 169,84 +- 5,14 та 150,12 +- 5,99; КФ 5,13 +- 0,20 та 3,50 +- 0,16 відповідно). Висновки: результати експериментальних досліджень свідчать про позитивний вплив лікувально-столових та природно-столових вод, які використовуются у повсякденному житті, на основні біохімічні показники крові щурів, які знаходились на КГД.

Єдність найбільш значущих патогенетичних механізмів розвитку карієсу та захворювань тканин пародонту обгрунтовує сучасну концепцію профілактики цих захворювань, що включає розробку лікувально-профілактичних програм з урахуванням клінічних особливостей поєднаного перебігу карієсу та захворювань пародонту в дітей та основних патогенетичних механізмів розвитку цих захворювань. Мета роботи - оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу в дітей шкільного віку при поєднаному перебігу карієсу та хронічного катарального гінгівіту з урахуванням основних патогенетичних механізмів розвитку цих захворювань. Клінічні дослідження проводили за участю 138 дітей віком від 7 до 10 років, у яких визначали індекс кп + КПУ, приріст інтенсивності карієсу зубів, редукцію та карієспрофілактичний ефект, ТЕР-тест, індекс Greenn - Wermillion, спрощений індекс зубного нальоту О'Leary, індекс ефективності гігієни порожнини рота (РНР), індекс РМА, Basic Periodontal Examination-Simplified (BPES) перед проведенням лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) та через 18 місяців після його триразового застосування. Результати клінічного дослідження показали, що при позитивній динаміці клінічних показників у дітей всіх досліджуваних груп, у підгрупах, де ми застосовували розроблений і запропонований ЛПК, ми визначили добрий стан гігієни порожнини рота (0,37 +- 0,03; 0,46 +- 0,04) та добру ефективність проведення гігієнічних заходів (0,58 +- 0,05; 0,60 +- 0,03); низький рівень приросту інтенсивності карієсу (0,11 - 0,18) із редукцією 67,27 - 80,70 % при карієспрофілактичній ефективності 66,53 - 76,79 % на відміну від контрольних груп дітей, в яких рівень приросту інтенсивності карієсу становив 0,35 - 0,57, гігієнічний стан порожнини рота залишився на задовільному рівні. Серед дітей із хронічним катаральним гінгівітом повне усунення основних клінічних ознак запалення з подальшою довготривалою ремісією при застосуванні ЛПК ми спостерігали в більшому відсотку випадків на відміну від дітей, при лікуванні яких використовували стандартні підходи. Висновки: отримані результати клінічних досліджень, а саме запобігання подальшому розвитку карієсу та усунення основних клінічних проявів запалення ясен із тривалою ремісією, свідчать про позитивний вплив та ефективність розробленого ЛПК.

У разі виникнення й розвитку основних стоматологічних захворювань у дітей, а саме карієсу й гінгівіту, спостерігаються певні зміни складу, біологічних і біохімічних властивостей ротової рідини, за параметрами яких можливо оцінити стан органів і тканин ротової порожнини, а також вплив розроблених лікувально-профілактичних методів і підходів. Мета роботи - оцінити зміни біохімічних показників слини в дітей шкільного віку у разі карієсу й хронічного генералізованого катарального гінгівіту під впливом розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК). Клінічні дослідження проводили за участю дітей віком від 7 до 15 років, у яких визначали показники вмісту кальцію, фосфору, кислої й лужної фосфатаз, малонового діальдегіду (МДА) і каталази в ротовій рідині до початку проведення лікувально-профілактичного комплексу і через рік після його триразового застосування. Проведення ЛПК збільшує вміст кальцію в ротовій рідині, але найкращі результати - збільшення у два-три рази - одержано в основних лікувальних підгрупах, у яких корекція недостатнього надходження кальцію проводилась шляхом регулювання харчового й питного режиму дитини й додатковим призначенням комбінованого препарату кальцію. Дослідження кислої й лужної фосфатаз свідчать про вірогідне підвищення їх активності в дітей основних лікувальних груп із субкомпенсованою формою карієсу й хронічним генералізованим катаральним гінгівітом на початку дослідження й суттєве зменшення даних показників у разі застосування ЛПК. Активність каталази й рівень МДА на початку дослідження в дітей основних лікувальних підгруп були вірогідно гіршими у порівнянні з контрольною лікувальною підгрупою. Підвищення активності каталази й зниження МДА до рівня здорових дітей свідчить про нормалізацію функціонування антиоксидантно-прооксидантної системи під впливом ЛПК. Висновки: основні біохімічні показники ротової рідини свідчать про позитивний вплив і ефективність розробленого ЛПК.

Мета роботи - дослідити вплив пробіотичного препарату, якій містить Lactobacillus Reuteri DSM 17938 і Lactobacillus Reuteri АТСС РТА 5289 на частоту виявлення пародонтопатогенів і біохімічні показники ротової рідини у дітей шкільного віку з хронічним генералізованим катаральним гінгівітом (ХГКГ). У дослідженні взяли участь 84 дитини віком 7 - 15 років із ХГКГ легкого та середнього ступеня тяжкості, які були розподілені на дві групи: I - 7 - 11 років, II - 12 - 15 років. Залежно від застосування пробіотичного препарату, виділили дві підгрупи: контрольна лікувальна група (КЛГ) та основна лікувальна група (ОЛГ), у якій призначали пробіотичний препарат, що містить штами L. Reuteri DSM 17938 і L. Reuteri АТСС РТА 5289. Біохімічний аналіз ротової рідини включав показники вмісту Ca, P, кислої та лужної фосфатаз, МДА, каталази. Молекулярно-генетичне дослідження базувалося на виділенні геномної ДНК з ясенної рідини найбільш значущих пародонтопатогенних бактерій - Prevotella intermedia, Bacteroides forsythus, Treponema dendicola, Actinobacillus actinomycetem comitans, Porphyromonas gingivalis. Встановлено значну частоту виявлення пародонтопатогенів у дітей ОЛГ, що обумовлює підвищену активність кислої та лужної фосфатаз, МДА та зниження каталази. Проведення двох курсів лікування з використанням пробіотичного препарату локальної дії BioGaia ProDentis в обох вікових групах істотно зменшило частоту виявлення пародонтопатогенів у дітей ОЛГ і, як наслідок, покращило біохімічні показники ротової рідини. Результати клінічних досліджень свідчать, що проведення 2 курсів лікування з використанням пробіотичного препарату локальної дії на основі L. Reuteri DSM 17938 и L. Reuteri АТСС РТА 5289 істотно зменшило частоту виявлення пародонтопатогенів у дітей ОЛГ, як наслідок, покращило біохімічні показники ротової рідини. Клінічно спостерігали зниження показників гігієнічних і пародонтальних індексів, усунення клінічних проявів хронічного катарального гінгівіту, а саме ознак запалення і кровоточивості ясен, та надало змогу досягти тривалої ремісії. Клінічно підтверджено необхідність включення пробіотичного препарату локальної дії BioGaia ProDentis до лікувально-профілактичних комплексів за ХКГВ у дітей шкільного віку.

У патогенезі захворювань тканин пародонта у дітей провідну роль відіграють мікроорганізми (пародонтопатогени) зубного нальоту, виявлення яких є несприятливим прогностичним критерієм порушень локального дисбіозу, розвитку та прогресування захворювань тканин пародонта як у дорослих, так і у дітей. Мета дослідження - оцінити частоту виявлення пародонтопатогенів і біохімічні показники ротової рідини у дітей шкільного віку та їх батьків у разі застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу. Клінічні дослідження було проведено із залученням 23 сімей. Стоматологічне обстеження 23 дітей віком 8 - 15 років проводили за загальноприйнятою методикою, у 38 батьків наявність захворювань тканин пародонта встановлювали за даними амбулаторних карт. Біохімічний аналіз ротової рідини дітей та батьків включав показники вмісту кислої (КФ) і лужної (ЛФ) фосфатаз, МДА, каталази. Молекулярно-генетичне дослідження базувалося на виділенні геномної ДНК найбільш значимих парадонтопатогенних бактерій з ясеневої борозни. Під час проведення клінічного обстеження у 16 (69,6 %) дітей визначали наявність хронічного катарального гінгівіту і індекс РМА становив 17,05 + 2,01 %. У 27 (71,1 %) батьків виявлено захворювання тканин пародонта різного ступеня тяжкості. Асоціацію з двох видів мікроорганізмів у дітей визначили у 17,4 % випадків, у батьків - у 23,7 % випадків. Асоціації з трьох і більше видів мікроорганізмів, визначали у дітей в 48,8 % випадків, у батьків - в 31,6 % випадках, що підтверджується підвищенням активності КФ та ЛФ, рівня МДА та зниженням рівня каталази. Застосування ЛПК достовірно покращило гігієнічні індекси, зменшило індекс РМА до 2,82 + 1,59 %. Після ЛПК визначили зменшення кількості видів та частоти виявлення пародонтопатогенів, і як наслідок нормалізацію біохімічних показників ротової рідини. Висновки: враховуючи можливе інфікування дітей основними пародонтопатогенами, які виявлені у одного або обох батьків, проведення ЛПК, який має високий елімінаційний ефект щодо виявлених пародонтопатогенів, у дітей з хронічним генералізованим катаральним гінгівітом має відбуватись одночасно з обов'язковим залученням батьків.

Мета роботи - оцінювання впливу поліморфізму генів GSTT, GSTM, IL-1beta, MMP-13 у зростанні ризику розвитку хронічного генералізованого катарального гінгівіту (ХГКГ) у дітей і формування фенотипових особливостей його перебігу. У клінічному дослідженні взяли участь 49 дітей віком 7 - 15 років, яким проводили стандартне стоматологічне обстеження, біохімічний аналіз показників вмісту Ca, P, кислої та лужної фосфатаз, малонового діальдегіду, каталази у ротовій рідині, молекулярно-генетичне дослідження поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1, IL-1beta(C3953T), MMP-13(A77G) і пародонтопатогенів. Виявлено генетичні предиктори розвитку ХГКГ у дітей: делеційний поліморфізм гена GSTT1, гетерозиготний варіант 3953CT за геном IL-1beta та встановлено комбінації генотипів за генами GSTT1, GSTM1, IL-1beta, MMP-13, які модулюють виникнення захворювання як підвищуючи, так і знижуючи ризик його розвитку. Визначені генетичні предиктори підвищують ризик розвитку ХГКГ у дітей за рахунок поєднаного впливу несприятливих варіантів генів з інфікуванням пародонтопатогенами: Bacteroides forsythus, Treponema denticola, Porphyromonas gingivalis. Визначено асоціацію генетичного поліморфізму з показниками антиоксидантного захисту та фосфорно-кальцієвого обміну та їх поєднаний із генетичними предикторами вплив на формування фенотипу захворювання із тяжчим перебігом.