Объектом анализа являются проблемы управления и оплаты труда в транзитивной экономике. Определены содержание транзиции экономической системы, тенденции развития социально-трудовых отношений. Раскрыты признаки, приоритеты и направления реализации партисипативного стиля управления, а также сущность и функции оплаты труда. Впервые выделена трансформационная функция и ее подфункции, обоснована необходимость введения в научный оборот и хозяйственную практику категории располагаемой оплаты труда. Даны практические рекомендации по реформированию управления и оплаты труда в переходный период к рыночным отношениям.

Запропоновано цілісну концепцію формування доходів населення в умовах переходу до ринку, яка базується на новій методології аналізу розділено-сумісних відносин і факторного підходу. Виходячи із вперше обгрунтованої двоєдиної категорії "доход-мета" - "доход-результат", проведено аналіз особливостей формування доходів від трудової діяльності, власності, підприємництва, а також показано роль соціалізованих доходів у транзитивній економіці. Запропоновано модель оптимізації структури сукупних доходів населення в перехідному суспільстві.

Анализируются роль и содержание экономической безопасности, ее уровни и индикаторы, влияние экономических опасностей на социальные отношения в обществе. Даются определенные практические рекомендации по обеспечению экономической безопасности в современных условиях. Ряд вопросов посвящен проблемам социальных приоритетов экономической безопасности. Обосновывается подход, согласно которому экономическая безопасность должна служить основой социальной стабильности общества, обеспечивать общественно-нормальные условия для жизни и развития человека. Рассмотрены основы анализа бедности. Раскрываются проблемы генезиса и функционирования теневой экономики, ее влияния на экономическую безопасность. Описывается эконометрическое моделирование процессов в теневой экономике, в частности, модели влияния налоговой системы на развитие теневой экономики, модели финансовых пирамид и модели спекулятивной деятельности.

Рассмотрено влияние отдельных факторов на потребительский выбор на В2В-рынке на примере рынка упаковочного оборудования. Определены возможность и целесообразность применения метода парных сравнений для выбора параметров, а также степень их влияния на конкурентоспособность оборудования для упаковки и фасовки сыпучих продуктов. Проанализированы основные подходы, направленные на выявление потребительского предпочтения при приобретении упаковочного оборудования. Проанализированы группы факторов, которые играют определяющую роль в конкурентоспособности упаковочного оборудования наряду с техническими параметрами; особое внимание уделено группе PEST-факторов.

Запропоновано і реалізовано нову концепцію формування доходів населення в перехідній економіці на основі методології аналізу розділено-сумісних відносин. Розкрито природу і зміст категорії "розділено-сумісний доход". Розроблено і запропоновано математичну абстрактно-інтервальну модель оптимізації сукупних доходів населення. Визначено напрямки і резерви руху реальної структури доходів до оптимальної. Введено в науковий обіг функції доходів: добробуту, мотиваційну і соціальну. Проведено багаторівневий аналіз оплати праці: на рівні найманого робітника, фірми, держави. Показано процес становлення розділено-сумісних відносин в організації оплати праці в транзитивній економіці. Обгрунтовано двоєдину категорію "доход - ціль" - "доход - результат". Проведено аналіз особливостей формування доходів від трудової діяльності, власності, підприємництва. Показано роль соціалізованих доходів. Виявлено і охарактеризовано основні тенденції їх становлення в перехідній економіці. Розроблено практичні рекомендації з вдосконалення державної політики регулювання доходів населення.

Освещена проблема рыночной трансформации домохозяйства. Проанализированы функциональные и воспроизводственные взаимосвязи домохозяйств с другими субъектами хозяйствования, роль домохозяйства в рыночных преобразованиях, его особенности на рынке труда, в сфере потребления и сбережения, воспроизводства человеческого капитала.

Окреслено основні проблеми формування вітчизняного людського потенціалу на шляху до економіки знань. Використано загальнонаукові методи формальної та діалектичної логіки, сучасні прийоми системного аналізу, наукової абстракції та синтезу, систематизації та узагальнення. Основними перешкодами перетворення людського потенціалу на чинник господарського розвитку визначено деструкцію макроекономічних відтворювальних пропорцій; інституціональні та ціннісні мотиваційні підвалини господарської поведінки людини як суб'єкта економіки. Визначено, що проблема розбудови економіки знань в Україні лежить не лише у площині інституціональних перетворень, відсталості матеріально-технічної бази проведення наукових досліджень, плинності наукових кадрів за кордон, деформованого демографічного стану, але й у якості самої людини як творця знань. Доведено необхідність забезпечення в економіці та суспільстві таких основних детермінант, необхідних для нової економіки: формування людини як суб'єкта розвитку та середовища виробництва, поширення й нагромадження знань, з опорою на впровадження новітніх технологій матеріального виробництва та адекватні інститути господарського розвитку.

Проведено теоретико-економічне дослідження проблем збалансованого еколого-економічного відтворення за умов глобалізації. Розкрито зміст основних тенденцій сучасного відтворення, економічні механізми його екологізації та напрямів удосконалення господарської практики й екологічної політики за таких умов. Приділено увагу еволюції поглядів на ключову функцію економіки: опосередкування взаємодії людини і природи. Зауважено, що однією з умов екологічно стійкого суспільного розвитку є рівень культури екологічної діяльності людини - екологічної культури (сукупності економічних відносин з екологізації продуктивних сил суспільства, виробничих відносин і забезпечення екологічної стійкості суспільного відтворення).

Проблема потребностей всегда была в центре внимания ученых-экономистов. Особое место в системе потребностей человека занимают общественные (социальные) потребности. Цель работи - анализ условий формирования, роли и значения общественных (социальных) потребностей в структуре потребностей человека. Человеческие потребности являются основной движущей силой социального и экономического развития. Социальные потребности отражают и влияют на приоритеты развития, формируют культурное пространство современного человека. Поэтому факторы, которые выстраивают структуру потребления современного общества, обеспечивая его стабильное социально-экономическое развитие, требуют повышенного внимания. В современном обществе круг необходимых потребностей все больше расширяется, происходит социализация потребностей. Они становятся социальными не только потому, что удовлетворяются с помощью средств, созданных в процессе социально-экономической деятельности, но и потому, что весь процесс их удовлетворения связан с формами социальной жизни. На постиндустриальном этапе развития в структуре потребностей современного человека начинают доминировать социокультурные потребности, актуализированные стремлением культурной самоидентификации человека. Наряду с реальными потребностями, отражающими объективную ситуацию существования человека в актуальном социальном окружении, существуют и ложные, виртуальные потребности, искусственно стимулируемые в человеке с разными целями. Современные процессы, влияющие на систему общественных потребностей, очень динамичны и противоречивы, поэтому существует необходимость их постоянного мониторинга, с тем чтобы умело перенаправлять ресурсный потенциал общества на достижение приоритетных целей развития. Социальные потребности способны не только отражать конкретно-исторические условия, но и активно влиять на характер протекающих процессов, противостоять вызовам времени и воздействовать на устойчивость и инклюзивность общественного развития посредством повышения качества жизни человека и общества.

Усиление конкурентной борьбы в мировом пространстве, рост кризисных явлений в национальной и глобальной экономике, распространение новых и новейших технологий с доминирующей ролью в них человеческого фактора актуализируют новый всплеск научного интереса к проблеме человеческого капитала (ЧК) и человеческого потенциала (ЧП). ЧП как более емкая и сложная целостность, безусловно, является основой ЧК, но не сводится к нему. Человеческий капитал впитывает в себя только определенную совокупность качеств, которые используются в экономике. Они формируют качественные характеристики рабочей силы, которые способны повышать производительные возможности, а следовательно, доходы их владельцев. ЧП - это не только платформа развития человеческих качеств и соответствующих нематериальных форм капитала (социального, интеллектуального, культурного и т.д.). ЧП - это возможности развития человека, расширение его выбора. В свою очередь, возможности для роста потенциала зависят от качества ЧК, особенностей его использования и капитализации. Между ЧП и ЧК образуются сложные и неоднозначные связи: взаимодополняющие, взаимовоспроизводящие, корреляционные, взаимообусловливающие, взаимоотрицающие и причинно-следственные. В условиях преодоления накопившихся противоречий и вызовов XXI века, вывода экономики страны на траекторию экономического роста важно избежать противопоставления этих категорий и находить механизмы разрешения противоречий между ними, совершенствовать практику хозяйствования в поиске их гармоничного взаимодействия и эффективного использования.

Цілісний гармонійний розвиток людини залежить від кількості та якості задоволених потреб. Вектор соціально-економічного розвитку, що спрямований на максимальне, а не гармонійне задоволення потреб, руйнує цілісне відтворення людини, перетворює її у споживача. Розглянуто питання гуманізації системи потреб та оптимізації її структури, що розширює умови цілісного людського розвитку. Сучасна трансформація структури потреб, що розгортається в умовах глобалізації, відбувається під жорстким тиском багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, що інколи мають різноспрямовану та суперечливу дію на систему потреб. Потреби перебувають у стані руху, розвитку, розширення; структура потреб є складною, багаторівневою, ієрархічною. Важливим завданням для господарської практики є створення механізмів зовнішнього та внутрішнього обмеження надмірних потреб, становлення ефективних соціальних норм особистого споживання. Пошук нового вектора цивілізованого соціально-економічного розвитку має бути зорієнтований на такі структурні зміни в системі потреб людини, що будуть формуватися під впливом гуманізації, яка забезпечить рівновагу структурних елементів. Прогрес людства не зводиться до обмеження потреб людини, він пов'язаний з розвитком її здібностей, з такими динамічними та структурними змінами в системі потреб, які сприяють розвитку та реалізації людських здібностей. Серед основних напрямів трансформації структури потреб людини за умов поширення суперечливого впливу глобалізації можна окремо виділити: прискорення кількісної динаміки зростання потреб, зміну їх якості, вдосконалення форм і методів їх задоволення; зростання міжнаціональних і внутрішньонаціональних розривів в обсязі та структурі потреб; інституціоналізацію особистого споживання і перетворення його на фактор економічного зростання; виділення потреби як провідного чинника конструювання соціальної ідентичності.

Досліджено теоретико-методологічні засади інклюзивного розвитку як засобу подолання зайвої нерівності та боротьби з бідністю. Питання інклюзивного розвитку економіки активно обговорюються в усьому світі. Уповільнення темпів економічного зростання характерно не тільки для ряду країн, що розвиваються, а і для розвинених. Це, своєю чергою, стимулює зміну інструментів соціальної та економічної політики. До цього числа відноситься і пошук нової моделі соціально-економічного розвитку, яка буде здатна відповісти на актуальні виклики, що стоять перед світовим співтовариством. Доведено, що модель економічного зростання, заснована на неоліберальних принципах, веде до різкої поляризації суспільства на бідних і багатих, а також спростовано твердження про те, що економічне зростання автоматично веде до зменшення нерівності. Обгрунтовано, що саме інклюзивний розвиток - передумова гуманного розвитку суспільства та найважливіший чинник подолання бідності. Розглянуто індекс інклюзивного розвитку як адекватна альтернатива ВВП і індексу людського розвитку. Запропоновано загальні умови створення інклюзивних інститутів.