Дисертацію присвячено дослідженню окремого провадження як структурного компонента цивільного процесу та порядку розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Сформульовано положення, що проблема проваджень цивільного процесу є центральною для концептуального обгрунтування нового Цивільного процесуального кодексу України. Окреме провадження характеризується як сурогат цивільного процесу, в межах якого правосуддя не здійснюється, оскільки відсутній об'єкт судового захисту. Досліджено порядок розгляду та вирішення справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, співвідношення загальних і спеціальних правил цивільного судочинства. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.

Проаналізовано особливості окремого провадження (ОП) як специфічного провадження цивільного судочинства. Висвітлено історію та природу ОП, процесуальний порядок розгляду справ про зміну правового статусу фізичних осіб (ФО), встановлення фактів юридичного значення для реалізації прав та інтересів з цивільних, сімейних та інших правовідносин, соціальних прав та інтересів ФО, відновлення та визнання неоспорюваних прав, примусове здійснення певних правових дій. Увагу приділено питанням обмеження цивільної дієздатності ФО, визнання недієздатною ФО та поновлення цивільної дієздатності, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі, надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу, розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних і фізичних осіб.