Проаналізовано історичні причини появи приватних навчальних закладів в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Досліджено основні етапи їх еволюції, що включала три періоди: становлення, розгортання діяльності та занепаду. На основі залучення архівних джерел розглянуто напрямки освітньої діяльності вищих навчальних закладів Харкова, Києва, Одеси та інших міст України. Окрему увагу приділено жіночій освіті. Зроблено висновок, що на початку 1917 р. приватна вища школа сформувалась як професійно диференційована, динамічна система, що за темпами росту випереджала державну вищу школу.

Показано головні відмінності громадських і приватних вищих навчальних закладів від державних, визначено інноваційну сутність їх діяльності. Проаналізовано внутрішнє життя даних вузів, виділено особливості їх функціонування. Встановлено, що громадські та приватні вищі навчальні заклади мали специфічні соціальні функції, які сприяли демократизації, фемінізації студенського контингенту та інтелігенції у цілому. Обгрунтовано, що за короткий період діяльності більшість даних вузів перетворилися на повноцінні вищі навчальні заклади, зайняли свою нішу у системі вищої освіти та успішно проводили підготовку фахівців. Доведено, що вивчення досвіду діяльності даних навчальних закладів та його впровадження у практичну діяльність сприятиме більш ефективному функціонуванню вузів недержавної форми власності на сучасному етапі.