Досліджено особливості функціонування традиційних сюжетів і образів у німецькомовній літературі другої половини XX ст. у контексті творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта. Досліджено форми та способи трансформації міфологічних і біблійних образів у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера (продовження, апокрифи, дописування). Показано художню своєрідність "обробок" Б. Брехта. Визначено найпродуктивніші мотиви, проблеми, характер якісного переосмислення загальновідомих колізій і змістових домінант у літературних інтерпретаціях даних письменників. Увагу приділено жанровій специфіці трансформації традиційного матеріалу у німецькомовній літературі. Визначено вплив історичних і суспільно-політичних факторів на літературні обробки XX ст. Акцентовано на драматизації традиційних сюжетів і образів, їх психологізації, розробці оригінальних мотивувань в інтерпретаціях XX ст. Визначено головні тенденції у трактуванні загальновідомого матеріалу німецькомовними авторами. Доведено, що творча спадщина Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта висвітлює різні аспекти трансформації загальновідомого матеріалу в літературі XX ст. Досліджено певні твори цих письменників.

Проаналізовано закономірності функціонування легендарно-міфологічної традиції у сучасній драматургії. Розглянуто домінантні характеристики інтегральних художніх моделей у контексті світової літератури, зокрема німецькомовної драматургії. Увагу приділено дослідженню творів П. Хакса, Х. Мюллера, Б. Брехта, Ф. Дюрренматта.

Проанализированы закономерности функционирования легендарно-мифологической традиции в современной драматургии. Рассмотрены доминантные характеристики интегральных художественных моделей в контексте мировой литературы, в частности немецкоязычной драматургии. Уделено внимание исследованию произведений П. Хакса, Х. Мюллера, Б. Брехта, Ф. Дюрренматта.

Представлено дослідження із вивчення протигіпоксичної дії комплексу БАР Latyrus sativus L. на двох видах гіпоксій: гемічній та гіпоксії із гіперкапнією. Одержані дані свідчать про те, що таблетована форма комплексу БАР у дозах 40 і 80 мг/кг маси тварини виявляє виражену протигіпоксичну активність за умов гіпоксії, пов'язаної зі зниженням концентрації оксигемоглобіну.

У процесі вивчення репаративної активності встановлено, що густий екстракт із кори вільхи клейкої збільшує міцність післяопераційного рубця асептичних ран на 5-у добу на 78,3, на 7-у добу на 92,9 %, а препарат порівняння - альтан - на 43,3 і 43,8 %, відповідно. Густий екстракт із кори вільхи клейкої рекомендовано для подальших досліджень як засіб для лікування ранового процесу.

Розглянуто питання стосовно визначення підстав для класифікації платників податків, а саме - юридичних осіб. На основі аналізу наукових праць і нормативно-правових актів грунтовно розподілено юридичних осіб - платників податків на групи за різними критеріями.

Проведено скринінгові дослідження похідних оксамінових кислот та їх впливу на видільну функцію нирок у білих щурів лінії Вістар за умов водного навантаження. Досліджувані сполуки являють собою білі кристалічні речовини основного характеру без запаху, з чіткою температурою плавлення, розчинні в полярних органічних розчинниках, мінеральних кислотах. Будову та чистоту досліджуваних речовин підтверджено за допомогою сучасних фізико-хімічних методів елементного, ІЧ-, ПМР-спектрального, хроматографічного аналізів та якісними реакціями. Вивчення впливу даних речовин на видільну функцію нирок проведено на білих щурах-самцях за методом Є. Б. Берхіна, використовували серії тварин по 7 щурів у кожній групі. Активність сполук, які досліджувались, порівняно з активністю добре відомих лікарських засобів і гіпотіазиду, фуросеміду та адіурекрину. В результаті проведених досліджень виявлено речовини, які викликають збільшення діурезу, що перевищує по діуретичній активності еталонний препарат порівняння і гіпотіазид. Ряд сполук викликав зменшення діурезу у тварин. На діуретичну активність сполук, що вивчались, впливала як хімічна особливість замісника, так і його розташування. Заміщені аміди аренсульфонілоксамінових кислот є перспективною групою сполук для подальшого фармакологічного вивчення з метою створення на їх основі лікарських препаратів з діуретичними властивостями.

Вивчено вплив хінолінамідетану на активність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у разі гострої регіонарної ішемії серцевого м'яза. Показано, що антиоксидантний ефект хінолінамідетану реалізується в результаті зниження вмісту первинних молекулярних продуктів ПОЛ у тканинах і крові. Результати біохімічних досліджень підтверджено електронно-мікроскопічним вивченням міокарда, за якого звертали увагу на ультраструктуру ядра кардіоміоцитів, саркоплазму, наявність у навколоядерній зоні мітохондрій, на кордони "вставного диску" між саркомерами та ін. Після введення тваринам хінолінамідетану значно збільшувалася кількість мітохондрій, дещо "розсувалися" кордони "вставних дисків" між саркомерами, в саркоплазмі з'являлося багато різних органел. Про відновлення ультраструктури міокардіоцитів свідчили виявлені зміни, які настають у результаті гіпоксії та за наявності антиокиснювальних властивостей як у токоферолу ацетату, так і у хінолінамідетану. Дані вмісту дієнових і триєнових кон'югатів у міокарді та сироватці крові тварин свідчать про те, що вітамін E і хінолінамідетан значно пригнічували утворення як первинних, так і вторинних продуктів вільнорадикального окиснення. Привертає увагу односпрямованість зрушень у міокарді і сироватці крові. Результати вивчення вмісту шіфових підстав показали, що вітамін E і хінолінамідетан гальмували утворення цих підстав як у міокарді, так і в сироватці крові. Під час порівняння активності препаратів виявлено, що хінолінамідетан більшою мірою запобігав нагромадженню продуктів перекисного окиснення.

Проведено гігієнічні лабораторні дослідження води поверхневих водойм, що використовуються в рекреаційних цілях, і пляжного матеріалу. Доведено, що невідповідність якості води зон рекреації основної водної артерії Харківської області річки Сіверський Донець становило за санітарно-хімічними показниками 13,8 %, за бактеріологічними показниками - 11,1 %; в зонах рекреації водойм м. Харків та Харківського району - 25,0 та 11,0 %, в зонах рекреації невеликих водойм сільських населених пунктів регіону - 27,7 та 13,9 % відповідно. Це є основною причиною того, що в середньому щорічно тільки 20 % пляжів у Харківській області отримують дозвіл на функціонування протягом купального сезону.

Проведены гигиенические лабораторные исследования воды поверхностных водоемов, используемых в рекреационных целях, и пляжного материала. Доказано, что несоответствие качества воды зон рекреации основной водной артерии Харьковской области реки Сиверский Донец составляло по санитарно-химическим показателям 13,8 %, по бактериологическим показателям - 11,1 %; в зонах рекреации водоемов г. Харьков и Харьковского района - 25,0 и 11,0 %, в зонах рекреации небольших водоемов сельских населенных пунктов региона - 27,7 и 13, 9% соответственно. Это является основной причиной того, что в среднем ежегодно только 20 % пляжей в Харьковской области получают разрешение на функционирование в течение купального сезона.