Представлен обзор развития популяционных диабетических регистров в мире и анализ национального регистра СИНАДИАБ, преимущественно на материале Донецкой области Украины. Обращено внимание на необходимость перемен в практике классификации типа сахарного диабета у больных, получающих лечение инсулином. Даны соответствующие предложения по использованию существующих международных классификаций и развитию регистра СИНАДИАБ.

Наведено стислий аналіз зарубіжного і власного досвіду використання електронних популяційних реєстрів як нового інструменту клінічної епідеміології цукрового діабету (ЦД). Зазначено, що централізований характер вітчизняної охорони здоров'я сприяв відносно швидкому створенню державного реєстру хворих на ЦД, які отримують лікування інсуліном. В процесі створення та верифікації реєстру встановлено, що дані офіційної звітності про кількість хворих на ЦД I типу значно завищені, оскільки включали усіх хворих, котрим призначався інсулін. Аналіз популяційного реєстру СИНАДІАБ дав змогу визначити частку хворих на ЦД II типу, які лікуються інсуліном, та вивчити зв'язок між судинною патологією та деякими чинниками її ризику у цієї групи хворих. Наведено огляд вже отриманих нових даних про поширеність деяких ускладнень ЦД, що підтверджує цінність СИНАДІАБ як інструменту для вивчення клінічної епідеміології. Описані структура СИНАДІАБ на 3-х рівнях та умови, необхідні для її успішної роботи.

Представлен краткий анализ зарубежного и собственного опыта использования электронных популяционных регистров в качестве нового инструмента клинической эпидемиологии сахарного диабета (СД). Отмечено, что централизованный характер отечественного здравоохранения способствовал относительно быстрому созданию государственного регистра больных СД, получающих лечение инсулином. В процессе создания и верификации этого регистра обнаружено, что данные официальной отчетности о количестве больных СД I типа значительно завышены, поскольку включают всех больных, которым назначался инсулин. Анализ популяционного регистра СИНАДИАБ позволил определить долю больных СД II типа, получающих инсулин, и изучить связь между острой сосудистой патологией и некоторымифакторами её риска у этой группы больных. Приведен обзор уже полученных новых данных о распространенности некоторых осложнений СД, подтверждающий ценность СИНАДИАБ как инструмента для изучения клинической эпидемиологии. Описаны 3-х уровневая структура СИНАДИАБ и условия, необходимые для ее успешного функционирования.

An experience of own and foreign use of electronic population register, as a new tool in clinical epidemiology of Diabetes Mellitus (DM) is briefly reviewed. It is noted, that the centralized type of Ukrainian healthcare induced a comparatively fast creation of national DM insulin treated patients register. During the creation and verification of this register it was discovered, that the official report data on the number of type 1 DM patients is significantly overestimated, as it includes all patients receiving insulin. The analysis of population register SINADIAB allowed us to determine the amount of type 2 DM patients, who are insulin treated, and to investigate the connection between acute vascular pathology and some of its risk factors in this patient group. A review of obtained data on prevalence of some DM complications proves the value of SINADIAB, as a research tool for clinical epidemiology. The 3-level structure of SINADIAB was presented, as well as required conditions for its successfulactivity

Проведено обсервационное поперечное исследование - оценка связанных с мужским полом относительного риска (ОРм/ж) инфаркта миокарда (ИМ), инсульта и слепоты в зависимости от вида лечения больных сахарным диабетом ІІ типа (СД ІІ) в 11-ти регионах Украины (общее население 19 692,4 тыс.) с помощью популяционного регистра, содержавшего данные о 27 911-ти мужчинах и 62 276-ти женщинах, больных СД ІІ. Установлено, что распространенность инсульта и ИМ среди мужчин больше, чем среди женщин (<$E p~<<~0,001>). ОРм/ж (95 % ДИ) сердечно-сосудистой патологии уменьшается (<$E p~<<~0,001>) параллельно с усилением медикаментозного лечения: 1,38 (1,26 - 1,51); 2,18 (1,97 - 2,41) для инсульта и ИМ в группе пероральной терапии (15 109/33 913 м/ж) и 0,98 (0,87 - 1,1); 1,37 (1,21 - 1,55) у лиц, получающих лечение инсулином (5 529/12 462 м/ж). Гендерная разница в распространенности слепоты наблюдается только у больных СД ІІ, получавших инсулин, и заключается в увеличении слепоты среди женщин: ОРм/ж = 0,8 (0,7 - 0,92) (<$E p~<<~0,001>).

Проаналізовано дані популяційного реєстру цукрового діабету (ЦД) в Україні щодо поширеності сліпоти у хворих на ЦД 2 типу (ЦД2), які отримували лікування інсуліном, пероральними препаратами (ПОП), що знижують рівень глюкози у крові, або лише дієтою (27 911 чоловіків та 62 276 жінок). Застосування моделі логістичної регресії з ураховуванням статі, тривалості захворювання та віку хворих дозволило виявити статистично достовірне зменшення ризику розвитку сліпоти серед чоловіків у порівнянні з жінками у разі лікування інсуліном. Гендерні розбіжності поширеності сліпоти відсутні у випадку лікування за допомогою ПОП або лише дієтою. Одержані результати свідчать про необхідність більш обережного підходу, призначаючи інсулін жінкам, хворим на ЦД2.

Зазначено, що використання електронних реєстрів хворих на цукровий діабет (ЦД) дає можливість одержувати нові дані про частоту ускладнень ЦД та фактори їх ризику у конкретних популяціях хворих. Проаналізовано поширеність тяжких уражень очей та можливих чинників їх ризику в осіб, що захворіли на ЦД до 15-річного віку. Досліджено поширеність пре- і проліферативної діабетичної ретинопатії (ДР), катаракти, сліпоти (гострота зору < 0,05 на краще око) з урахуванням тривалості ЦД, статі, рівня глікозильованого гемоглобіну (НbА1с), артеріального тиску, анамнезу невідкладних гіпо- чи гіперглікемій. Аналізу підлягали внесені до електронного реєстру дані про 4 634 жінки та 4 407 чоловіків, які захворіли у віці до 15-ти років та одержували інсулін у 2004 р. Знайдена більша поширеність катаракти (17,5 % і 13,3 %, Р < 0,001) та сліпоти (2,2 % і 1,5 %, Р = 0,011) у жінок у порівнянні з чоловіками. Чинниками ризику для катаракти і препроліферативної ДР був високий рівень НbА1с (коефіцієнти відносного ризику дорівнюють 1,54 і 2,89, Р = 0,045 і 0,001, відповідно), щодо сліпоти та/або відшарування сітківки чи гемофтальму - артеріальна гіпертензія та анамнез невідкладних гіпо- та гіперглікемій (відносний ризик дорівнює 2,92 і 1,39, Р < 0,001, відповідно). Одержані дані доцільно враховувати під час розробки рекомендацій щодо профілактики хронічних ускладнень у хворих на ювенільний ЦД в Україні.

Отмечено, что использование электронных регистров больных сахарным диабетом (СД) позволяет надеяться на получение новых данных о частоте осложнений и факторах их риска в конкретных популяциях больных. Проанализована распространенность тяжелых поражений органа зрения в Украине у заболевших СД в возрасте до 15-ти лет, в связи с вероятными факторами риска. Осуществлено поперечное обсервационное эпидемиологическое исследование распространенности пре- и пролиферативной диабетической ретинопатии (ДР), катаракты, слепоты (< 0,05 на лучший глаз) с учетом продолжительности СД, пола, уровня гликозилированного гемоглобина (НbА1с), артериального давления, анамнеза неотложных гипо- или гипергликемий. Анализу подлежали внесенные в электронный регистр данные о 4 634 женщинах и 4 407 мужчинах, которые заболели до 15-ти лет, и получали инсулин в 2004 г. Обнаружена большая распространенность катаракты (17,5 % и 13,3 %, Р < 0,001) и слепоты (2,2 % и 1,5 %, Р=0,011) у женщин по сравнению с мужчинами. Факторами риска для катаракты и препролиферативной ДР является высокий уровень НbА1с (коэффициенты относительного риска составляли 1,54 и 2,89, Р = 0,045 и 0,001, соответственно), а для слепоты и /или отслоения сетчатки или гемофтальма - артериальная гипертензия и анамнез неотложных гипо- и гипергликемий (относительный риск равен 2,92 и 1,39; Р < 0,001, соответственно). Полученные данные целесообразно учитывать при разработке рекомендаций по профилактике хронических осложнений у больных ювенильным СД в Украине.

The development of electronic Diabetes Mellitus (DM) patients registers gives hope for obtaining new data on the complication frequency as well as complication risks in separate patient populations. Aim of the study: risk factor-based analysis of severe visual impairment prevalence in Ukraine among DM patients, diagnosed before age of 15-years. Methods: cross-sectional observational epidemiological study of preproliferative/proliferative diabetic retinopathy (DR), cataract, blindness (<0.05 in the "better" eye) prevalence, taking into account DM duration, gender, glycosylated hemoglobin level (HbA1c), arterial blood pressure, history of urgent hypo/hyperglycemia. Data of 4634 women and 4407 men with DM diagnosed before age of 15-years and who received insulin in 2004 were analyzed. Results: we discovered high prevalence of cataract (17.5 and 13.3 %; P<0.001) and blindness (2.2 and 1.5 %; P=0.011) among women, comparing to men. The risk factor for cataract and preproliferative DR is a high level of HbA1c (relative risk coefficients RR = 1.54 and 2.89, P=0.045 and P=0.001, respectively), and for blindness and/or retinal detachment /vitreous haemorragies are arterial hypertension and history of urgent hypo and/or hyperglycemias (RR=2.92 and 1.39; P<0.001, respectively). Conclusions: obtained data seems essential for development of guidelines centered on prevention of complications in primary care

Отмечено, что эпидемиологическая оценка взрослых, больных сахарным диабетом типа 1 (СД 1) в Украине, стала возможна благодаря регистру, который сохраняет информацию об истории болезни. Проанализированы данные о 26 796 больных в возрасте до 30 лет на момент диагноза СД 1. Распространенность СД 1 среди взрослых в областях Украины неоднородна. Суточная доза инсулина увеличивалась с увеличением продолжительности заболевания от 0 до 15 лет и была в кластере областей с минимальной распространенностью СД 1 меньше, чем в промежуточном, а в промежуточном меньше, чем в максимальном. Уровень гликированного гемоглобина в максимальном кластере оказался выше, чем в минимальном. Установлена зависимость потребности в инсулине от распространенности СД 1 у взрослых. Объяснением этого феномена может быть большая интенсивность нарушения секреции эндогенного инсулина у больных - жителей территорий с большей распространенностью СД 1.

З метою корекції надання лікувальної допомоги та планування витрат у системі охорони здоров'я запропоновано метод узагальненої оцінки контингентів пацієнтів, що внесені до популяційних реєстрів хворих, створених за нозологічним і територіальним принципами. За допомогою математичної моделі побудови "нейронних мереж Кохонена" у багатовимірному просторі ознак, що висвітлює однотипні об'єкти, визначено кластер хворих на цукровий діабет (ЦД) із високим ризиком розвитку тяжких наслідків хвороби: інвалідність, сліпота, смерть. Проведено об'єктивний розподіл внесених до популяційних реєстрів хворих на ЦД Донеччини та Сумщини стосовно прогнозу розвитку тяжких наслідків хвороби.

Обстежено 86 дорослих хворих на цукровий діабет 1 типу (ЦД 1), що мешкають у Чернігові і Запоріжжі (максимальний кластер поширеності ЦД 1) та в Івано-Франківську і Чернівцях (мінімальний кластер поширеності ЦД 1), у яких визначали антитіла до глутамат-декарбоксилази (GAD), інсуліну та рівень C-пептиду. Знайдено підвищення рівня антитіл до GAD у хворих на ЦД 1, що живуть на територіях з більшою поширеністю цього захворювання. Приналежність хворого до максимального територіального кластера означає для нього підвищення ризику появи чи персистенції антитіл до GAD у порівнянні з мешканцями в областях з мінімальним кластером до 9,7 (3,31 - 28,17). Стандартизація за віком, статтю та тривалістю ЦД 1 майже не впливає на це відношення, а середні рівні С-пептиду та антитіл до інсуліну залежно від територіального кластера не відрізняються. Багатофакторним аналізом установлено, що рівень C-пептиду у дорослих хворих на ЦД 1 негативно пов'язаний з дозою інсуліну.

Проаналізовано дані популяційного реєстру хворих на цукровий діабет (ЦД) в Україні, який поповнювався у 1998 - 2007 рр. Одержано дані про загальну смертність в когорті хворих на ЦД 1 типу (ЦД1, n = 29 791, діагноз ЦД встановлено у віці до 30 років). За допомогою розрахунку відношення шансів у вікових групах оцінено стандартизовані рівні смертності (СРС), ризик смерті чоловіків відносно жінок (РСЧ) та їх 95 % довірчі інтервали. Загалом РСЧ вище, проте у віці 15 - 34 років гендерні відмінності були відсутні, а у віці 35 - 64 рр. відповідні РСЧ були майже удвічі нижчими, ніж у генеральній популяції України. СРС знижувались разом зі збільшенням віку та були значно вищими у жінок. Таким чином, у хворих на ЦД1 констатовано зникнення або зменшення звичайних для загальної популяції України гендерних відмінностей смертності, зумовлених захисним впливом жіночої статі.

Досліджено структуру етіологічних типів, гендерні та вікові характеристики цукрового діабету (ЦД), вивчено його поширеність, тенденції розвитку, фактори ризику нефатальних подій і рівень смертності серед хворих з даною патологією в Україні. Виявлено, що відносний ризик захворіти на ЦД 1-го типу (ЦД1) у дорослому віці більший для чоловіків, а ризик розвитку ЦД 2-го (ЦД2) більший для жінок. Вперше показано територіальну гетерогенність ЦД1. Встановлено позитивний зв'язок між поширеністю ЦД1 і персистенцією антитіл до глутамат-декарбоксилази, добовою дозою інсуліну, поширеністю проліферативної ретинопатії, сліпоти, ризиками незадовільного контролю глікованого гемоглобіну, артеріальної гіпертензіїї та діабетзалежної смерті. На підставі ретроспективного оцінювання захворюванності на ЦД1 серед дорослого населення України протягом 1995 - 2004 рр. зафіксовано її зменшення. Виявлено значний ризик смерті серед жінок, хворих на ЦД1 у віці 15 - 34 р. у порівнянні з жінками загальної популяції, який набагато перевищує відповідне співвідношення у чоловіків. Встановлено, що поширеність нефатальнго інсульту, яка у чоловіків з ЦД2, що лікуються перероральним препаратом, що знижує глюкозу крові (ПЗГ) або дієтою більша, ніж у жінок, але однаково підвищується у чоловіків і жінок за умов лікування інсуліном. З'ясовано, що загальна та серцево-судинна смертність вищі у осіб, які лікувалися глібенкламідом, ніж у тих, що приймали гліклазид. Встановлено, що ризик загальної смертності у разі лікування будь-якими (крім глібенкламіду) похідними сульфанілсечовини не відрізняється від ризику у разі лікування метформіном.

Доведено, що комбінації глібенкламіду та метформіну та гліклазиду та метформіну пов'язані з однаково високими у порівнянні з лікуванням лише гліклазидом ризиками загальної смертності. Встановлено нелінійну залежність між індексом маси тіла (ІМТ) та ризиком загальної та серцево-судинної смертності у хворих на ЦД2. Виявлено, що ці ризики підвищуються для осіб зі значним ожирінням (<$Eroman {ІМТ~ sybmol У ~35~ кг"/"м sup 2 }>, але у хворих з низьким та нормальним ІМТ вони вищі, ніж у осіб з надмірною масою тіла. На підставі вивчення рівня фактора ризику серцево-судинної патології (ССП) - амінокислоти гомоцистеїн (ГЦ) у крові хворих на ЦД2 та/або ССП встановлено, що у хворих на ЦД2 ССП проявляється за менших рівнів ГЦ, ніж у хворих на ССП без ЦД. За даними п'яти повних обласних реєстрів встановлено, що поширеність діагностованого ЦД2 в Україні серед осіб у віці від 40 років коливається з 2,9 % (95 % confidence intervals (СІ) 2,9 - 3,0) на Волині до 3,8 % (95 % СІ 3,8 - 3,9) на Херсонщині. На підставі вікового аналізу поширеності ЦД2 зроблено висновок про можливість впливу періодів масового голоду на ризик виникнення ЦД2.

За допомогою загальнонаціонального реєстру хворих на цукровий діабет (ЦД) дослідили поширеність проліферативної ретинопатії (ПР), артеріальної гіпертензії (АГ) та ризики смерті в когортах хворих на ЦД-I типу (ЦД-I), що проживають на територіях з різною поширеністю ЦД-I (27 896 хворих). Смертність порівнювали за допомогою моделі регресії Cox, визначаючи співвідношення ризиків (hazard ratio - HR) та відповідні 95 % конфіденційні інтервали (95 % confidence intervals - 95 % СІ). Для порівняння ризиків ПР та АГ застосували логістичну регресію, визначали відношення шансів (odds ratio - OR). Стандартизовані за віком, статтю та тривалістю HR для загальної смертності у максимальному кластері поширеності ЦД-I відносно мінімального складають 1,56 (95 % СІ 1,33 - 1,81), <$Eroman P~<<~0,001>, а для смертності від ЦД 1,5 (95 % СІ 1,14 - 1,96), <$Eroman P~<<~0,001>. Відповідні ОR для АГ і ПР складають 1,36 (95 % СІ 1,2 - 1,54), <$Eroman P~<<~0,001> та 2,04 (95 % СІ 1,72 - 2,41), <$Eroman P~<<~0,001>. Встановлено, що поширеність ЦД-I прямо пов'язана зі збільшенням ризику загальної і діабет-залежної смерті, наявністю ПР та АГ.

При помощи общенационального регистра больных сахарным диабетом (СД) изучили распространенность пролиферативной ретинопатии (ПР), артериальной гипертензии (АГ) и риски смерти в категориях больных СД I типа (СД-I), которые проживают на территориях с разной распространенностью СД-I (27 896 больных). Смертность сравнивали при помощи модели регрессии Cox, определяя соотношение рисков (hazard ratio - HR) и соответствующие 95 % доверительные интервалы (95 % confidence intervals - 95 % СІ). Для сравнения ПР и АГ использовали логистическую регрессию, определяли соотношение шансов (odds ratio - OR). Стандартизованные по возрасту, полу и продолжительности СД I HR для смерти от всех причин в максимальном кластере распространенности СД-I относительно минимального составляют 1,56 (95 % СІ 1,33 - 1,81), <$Eroman P~<<~0,001>, а для смертности от СД - 1,5 (95 % СІ 1,14 - 1,96), <$Eroman P~<<~0,001>. Соответствующие ОR для АГ и ПР составляют 1,36 (95 % СІ 1,2 - 1,54), <$Eroman P~<<~0,001> и 2,04 (95 % СІ 1,72 - 2,41), <$Eroman P~<<~0,001>. Обнаружено, что распространенность СД-I прямо связана с увеличением риска общей и диабет-зависимой смертности, а также с распространенностью ПР и АГ.

We have evaluated the prevalence of proliferative retinopathy (PR), arterial hypertension (AH), and mortality risks in cohorts of type 1 diabetes mellitus (T1DM) patients residing in areas that differ in T1DM prevalence (27,896 patients) using National Diabetes Mellitus Patient Register. Mortality was assessed using Cox regression model, determining hazard ratios (HRs) and corresponding 95 % confidence intervals (95 % CI). We calculated odds ratios (ORs), and used a logistic regression to compare PR and AH. HRs standardized according to age, gender, and T1DM duration for all cause mortality in the maximal T1DM prevalence cluster as regards to the minimal made up 1,56 (95 % СІ 1,33 - 1,81), <$Eroman P~<<~0,001>, whereas the same value for diabetes-related mortality was 1,5 (95 % СІ 1,14 - 1,96), <$Eroman P~<<~0,001>. Corresponding ORs for AH and PR were 1.36 (95 % СІ 1,2 - 1,54), <$Eroman P~<<~0,001> and 2.04 (95 % СІ 1,72 - 2,41), <$Eroman P~<<~0,001>. It was revealed that T1DM prevalence is directly linked to the increase of all-cause and diabet es-related mortality risks, as well as to PR and AH prevalence.

Зазначено, що зібрана когорта з 29 708-ми дорослих хворих на цукровий діабет першого типу (ЦД I) може розглядатись як повні популяційні дані щодо цієї патології в Україні. Оцінювання ризику смертності проводили за допомогою моделей, які оцінюють дію кількох чинників у часі. Для оцінки впливу чинників віку, статі та тривалості хвороби розраховувалося співвідношення ризиків (HR) і відповідні 95 % довірчі інтервали (95 % СІ). В структурі причин смерті хворих на ЦД I в Україні, на відміну від країн Європи та США, переважає ниркова недостатність. Серед чинників ризику смерті від ниркової недостатності значне місце займають підвищення <$Eroman {НbА sub 1с)}> та артеріальна гіпертензія. Кількісно ці ризики визначено в Україні вперше: кожний 1 % <$Eroman {НbА sub 1с)}> або наявність артеріальної гіпертензії пов'язані зі стандартизованими за віком і статтю HR щодо смерті від ниркової недостатності - 1,18 (95 % СІ 1,08 - 1,29) і 3,8 (95 % СІ 3,12 - 4,62), відповідно. Факт відсутності контролю <$Eroman {НbА sub 1с)}> для хворих на ЦД I в Україні прямо пов'язаний зі збільшенням ризику смерті. Дані реєстру хворих кількісно відображають дійсну потребу у спеціалізованих видах допомоги хворим на діабет.

Собранная когорта из 29 708 взрослых больных сахарным диабетом первого типа (СД I) может рассматриваться как полные популяционные данные об этой патологии в Украине. Оценку риска смертности проводили при помощи моделей, которые оценивают действие нескольких факторов во времени. Для оценки факторов возраста, пола и продолжительности заболевания рассчитывали соотношение рисков (HR) и соответствующие 95 % доверительные интервалы (95 % СІ). В структуре причин смерти больных сахарным диабетом в Украине, в отличие от других стран Европы и США, преобладает почечная недостаточность. Среди факторов риска смерти от почечной недостаточности значительное место занимают повышение <$Eroman {НbА sub 1с)}> и артериальная гипертензия. Количественно эти риски в Украине определены впервые: каждый 1 % <$Eroman {НbА sub 1с)}> или наличие артериальной гипертензии связаны со стандартизованными по возрасту и полу HR смерти от почечной недостаточности - 1,18 (95 % СІ 1,08 - 1,29) и 3,8 (95 % СІ 3,12 - 4,62), соответственно. Факт отсутствия определения <$Eroman {НbА sub 1с)}> для больных СД I в Украине прямо связан с увеличением риска смерти. Данные регистра больных количественно отображают действительную потребность в специализированных видах помощи больным диабетом.

A cohort consisting of 29 708 adult type 1 diabetes (T1D) patients can be viewed as full population data on this disease in Ukraine. Mortality risk evaluation was performed using models that assess the influence of several factors over time. In order to evaluate age, and gender factors, disease duration, we have calculated hazard ratios (HR) and corresponding 95 % confidence intervals (95 % CI). Renal failure prevails among causes of death for diabetes mellitus patients in Ukraine, unlike other countries of Europe and USA. Increase of <$Eroman {HbA sub 1c)}> levels and arterial hypertension are the most significant mortality risk factors in patients with renal failure. These risks have never before been determined quantitatively in Ukraine: every 1 % increase of <$Eroman {HbA sub 1c)}>, or the fact of arterial hypertension, are associated with HR of death from renal failure, standardized according to age and gender 1,18 (95 % СІ 1,08 - 1,29) and 3,8 (95 % СІ 3,12 - 4,62), respectively. Absence of <$Eroman {HbA sub 1c)}> determination for T1D patients in Ukraine is directly connected to an increase in mortality risk. Patient Register data reflect quantitatively the actual need in specialized types of care to diabetic patients.

Огляд оцінок витрат для лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) за кордоном свідчить про те, що зниження середнього рівня глікованого гемоглобіну (НвА1с) з 8 до 7 % супроводжувалося підвищенням вартості лікування у 3 рази, а комплексне медикаментозне лікування 1 пацієнта із ЦД в Європі коштує близько 1000 Є/рік. Прямі витрати на медичну допомогу 1 хворому на ЦД у країнах ЄС становлять 2000 Є/рік. В Україні інсулінотерапія наразі - єдиний вид лікування хворих на ЦД, що фінансується державою. Згідно з оцінками, що базуються на поширеності деяких наслідків ЦД в Україні, нирковозамісна терапія, лазерна фотокоагуляція сітківки ока та лікування виразок стоп можуть коштувати не менше, ніж загальнодержавні витрати на інсулінотерапію, тому реформа організації медичної допомоги хворим на ЦД є вкрай необхідною.

Зазначено, що дослідження поширеності цукрового діабету (ЦД) та порушеної толерантності до глюкози (ПТГ) серед сільського населення України останні 20 років не проводили, хоча критерії діагнозу діабету та умови життя людей суттєво змінилися. Наведені дані є результатами обстеження населення на наявність ЦД, ПТГ, порушеної глікемії натще (ПГН) та виявлення факторів ризику ЦД, проведеного у співпраці із закладами охорони здоров’я Київської області. У 99-ти осіб, випадково вибраних із загальної популяції 540-ка осіб віком понад 53 роки, що постійно проживають в одному сільському населеному пункті і не були зареєстрованими хворими на ЦД, проведено тест толерантності до глюкози за критеріями ВООЗ (1999) з визначенням рівнів глюкози в плазмі венозної крові та антропометричні вимірювання: артеріальний тиск, зріст та вага з визначенням індексу маси тіла (ІМТ), окружність живота, стегон, шиї. У 13,1 % обстежених виявлено ЦД, у 19,2 % – ПТГ, у 12,1 % – ПГН. Раніше ЦД був діагностований у 4,4 % місцевих мешканців цієї вікової категорії, тобто, реальна поширеність хвороби може бути утричі вища за відому. Антропометричні порівняння серед жінок виявили зв’язок між збільшенням ІМТ, окружностей живота, стегон, шиї та належністю до групи ЦД. Ризик ЦД (за відношенням шансів – OR та його 95 % конфіденційними інтервалами – CI), що пов’язаний із кожним додатковим 1 см окружності шиї, оцінений за моделлю логістичної регресії та стандартизований за статтю та віком, дорівнює 2,0 (95 % CI 1,4 - 3,0), p < 0,001.

Отмечено, что исследования распространенности сахарного диабета (СД) и нарушенной толерантности к глюкозе (НТГ) среди сельского населения Украины последние 20 лет не проводили, хотя критерии диагноза диабета и условия жизни людей существенно изменились. Представленные данные являются результатами обследования населения на наличие СД, НТГ, нарушенной гликемии натощак (НГТ) и выявления факторов риска СД, проведенного в сотрудничестве с учреждениями здравоохранения Киевской области. У 99-ти человек, случайно отобранных методом равномерного распределения из общей популяции 540-ка человек в возрасте свыше 53-х лет, которые постоянно проживают в одном сельськом населенном пункте и не были зарегистрированы как больные СД, был проведен тест толерантности к глюкозе (ТТГ) по критериям ВОЗ (1999) с определением уровней глюкозы в плазме венозной крови и антропометрические измерения: артериальное давление, рост, вес с определением индекса массы тела (ИМТ), окружность живота (ОЖ), окружность бедер (ОБ), окружность шеи (ОШ). У 13,1 % обследуемых был выявлен СД, у 19,2 % – НТГ, у 12,1 % – НГТ. Ранее СД был диагностирован у 4,4 % местных жителелей этой возрастной категории, то есть, реальная распространенность СД может быть в три раза больше, чем известная. Антропометрические сравнения среди женщин показали связь между увеличением ИМТ, ОЖ, ОБ, ОШ и принадлежностью к группе СД. Риск СД (по отношению шансов, OR и его 95 % конфиденциальными интервалами, CI), связанный с каждым дополнительным 1 см окружности шеи, оцененный согласно модели логистической регресии и стандартизированный по полу и возрасту, равняется 2,0 (95 % CI 1,4 - 3,0), p < 0,001.

The latest epidemiologic research of diabetes mellitus (DM) and impaired glucose tolerance (IGT) in Ukraine was conducted according to outdated criteria, and did not include rural population. This paper shows the first results of a new investigation, performed in association with health institutions of Kyiv region. A glucose tolerance test, according to 1990 WHO criteria, determining glucose venous plasma levels, as well as anthropometric measurements (arterial blood pressure, height, weight, circumference of abdomen, hips, and neck) were performed in 99 individuals, randomly selected from a total population of 540 persons, who were permanent residents of rural communities, not registered as DM patients and older than 53 years old. DM was diagnosed in 13.1 % of cases, IGT – in 19.2 %, impaired fasting glucose (IFG) – in 12.1 % of cases. Previously only 4.4 % of local residents of this age category had DM, therefore actual prevalence of this disease can be three times higher, comparing to what we know. Anthropometric analysis among women revealed an association between the increase of body mass index, abdomen, hip and neck circumference, and belonging to a DM group. DM risk (Odds Ratio - OR with 95 % Confidential Intervals - CI) related to every extra 1 cm of neck circumference, assessed according to a logistic regression model and standardized by gender and age is equal to OR=2.0 (95 % CI 1.4 - 3.0), p < 0.001.